про залишення позовної заяви без руху
06.04.2021 р. Справа № 914/820/21
Суддя Петрашко М.М., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маре»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прозріння»
про стягнення заборгованості в розмірі 38391352,00 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маре» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прозріння» про стягнення заборгованості в розмірі 38391352,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021р. позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №914/820/21 та передано для розгляду судді Петрашку М.М.
Вказана позовна заява з додатками до неї була надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маре» поштою на адресу Господарського суду Львівської області 25.03.2021р., про що свідчить відмітка поштового відділення, яка міститься на поштовому конверті, надісланому на адресу суду разом із позовними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення 38391352,00 грн. заборгованості по тілу кредиту за договором про надання фінансового кредиту №Мар-09/10-01-к від 09.10.2020р.
Таким чином, враховуючи вимоги Закону України “Про судовий збір”, позивачу в даному випадку слід було сплатити судовий збір в розмірі 575870,28 грн.
Однак, як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено докази сплати судового збору на загальну суму 13770,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1897 від 12.03.2021р. на суму 1500,00 грн., платіжним дорученням №1874 від 19.02.2021р. на суму 10000,00 грн. та платіжним дорученням №1873 від 19.02.2021р. на суму 2270,00 грн.
Тобто, як вбачається із поданих матеріалів, позивачу в даному випадку слід було долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору ще на суму 562100,28 грн.
Також слід зазначити, що у позовній заяві позивач вказує про те, що враховуючи його фінансовий стан, до позовної заяви додається клопотання про відстрочення сплати суми судового збору.
Однак, як вбачається із поданих матеріалів, позивачем такого клопотання до позовної заяви не долучено. Про наявність такого клопотання не зазначено і у переліку додатків до позовної заяви.
При цьому суд також зазначає, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір” могли б свідчити про наявність підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк.
Разом з тим слід зазначити, що саме лише посилання на майновий стан підприємства, без долучення доказів на підтвердження такої обставини, не може слугувати підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
Отже, як вбачається із поданих матеріалів, позивач не сплатив судовий збір у встановлених порядку і розмірі, а також не подав жодних доказів, на підставі яких суд міг би дійти висновку про необхідність відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 та частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у пункті 5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).
Однак, судом встановлено, що у додатках до позовної заяви, містяться копія договору про надання фінансового кредиту №Мар-09/10-01-к від 09.10.2020р. та копії платіжних доручень (платник: ТзОВ «Маре»; отримувач: ТзОВ «Прозріння»), оформлення яких не відповідає вимогам закону. Зокрема, як вбачається із вказаних копій документів, що долучені до позовної заяви, у них відсутні такі відмітки: «Згідно з оригіналом», назва посади особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копій.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позивачем порушено вимоги частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки долучені до позовної заяви копії документів, не можуть вважатися доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці документи не є ні оригіналами, ні належним чином засвідченими копіями.
Частиною 1 та частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 164, 174, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, які зазначені у вказаній ухвалі суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.М. Петрашко