06.04.2021 Справа№ 914/709/21
Господарський суд Львівської області в складі судді О.Д. Запотічняк
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем» Вх. № 1409/21 від 02.04.2021 про вжиття заходів забезпечення позову
у справі №914/709/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем», м. Київ,
до відповідача: Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
про скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
без участі представників сторін,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.01.2021 № 63/4-р/к у справі № 1-01-76/2017.
Ухвалою від 24.03.2021 (суддя Манюк П.Т.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 19.04.2021.
02.04.2021, за вх.№1409/21, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем» надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову наступним чином: зупинити виконання рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.01.2021 № 63/4-р/к на час розгляду справи про визнання такого рішення недійсним по суті, в частині, що стосується позивача, а також зобов'язати Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України невідкладно на час розгляду справи видалити інформацію про вищевказане рішення, яке було включене до зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України, що публікуються на офіційному веб-порталі відповідача.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Манюк П.Т., згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, для розгляду заяви про забезпечення визначено суддю Запотічняк О.Д.
Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно із ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що оспорюваним рішенням, яке стосується лише одного спірного правопорушення, що мало місце у 2017 році, створюється ситуація за якої він буде позбавлений протягом трьох років приймати участь у публічних закупівлях, водночас позивачу буде завдано збитків у вигляді упущеної вигоди не дивлячись на відсутність доказів щодо продовження здійснення ним антиконкурентних узгоджених дій, які супроводжуються спотворенням результатів торгів (тендерів). Окрім того, позивач просить суд здійснити забезпечення позову шляхом видалення інформації про вищевказане рішення, яке було включене до зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України, що розміщено на офіційному веб-порталі відповідача, оскільки така інформація є підставою для відмови замовників процедур закупівель у прийняття тендерних пропозицій позивача.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 ГПК України передбачено заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України наданих у постанові “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд також враховує положення пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 про адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з цим пунктом постанови, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Відтак, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Згідно позовної заяви, предметом спору є скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/4-р/к у справі № 1-01-76/2017.
Отже, заявлена позовна вимога немайнового характеру, а відтак судове рішення у разі задоволення такого позову не підлягатиме обов'язковому виконанню.
Враховуючи немайновий характер спору, досліджувати у даному випадку таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, немає необхідності.
Натомість у даному випадку слід дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний спосіб захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом (такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати КГС в складі Верховного Суду від 16.08.2020 у справі № 910/1040/18; в постановах КГС в складі Верховного Суду від 26.10.20 у справі № 907/477/20, від 29.08.2019 у справі № 917/258/19, від 22.07.2019 у справі № 914/120/19, від 27.05.2019 у справі № 923/65/19).
Саме на позивачеві лежить обов'язок доказування таких обставин.
Оскаржуваним рішенням відповідача, зокрема, визнано, що позивач та ТОВ «НВП «ЦЕНТР ЕНЕРГООБЛІКУ» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів, а саме дії, щодо узгодження своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах, а також накладено на позивача штраф в сумі 68 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Частиною 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", унормовано, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону, якщо господарським судом не визначено інше.
За приписами ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.
Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суду не надано належних та допустимих доказів, що не забезпечення позову суттєво утруднить виконання рішення в майбутньому. Оскільки, у разі задоволення позову, судом буде скасовано оскаржуване рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а відтак забезпечення позову є тотожним вирішенню спору по суті.
Відмовляючи у забезпеченні позову, відпадають і підстави для видалення інформації про оскаржуване рішення, яке було включене до зведених відомостей про рішення органів Антимонопольного комітету України, що публікуються на офіційному веб-порталі відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
З огляду на викладене вище, враховуючи предмет позовних вимог, суд дійшов висновку, що застосування заходу забезпечення позову буде тотожний позовним вимогам.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем» про забезпечення позову (Вх. №1409/21 від 02.04.2021) у справі №914/709/21 слід відмовити.
Керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ін-Прем» у задоволенні заяви (Вх. №1409/21 від 02.04.2021) про забезпечення позову у справі №914/709/21.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя О.Д. Запотічняк