79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.03.2021 справа № 914/2559/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Толочко І. І., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури, м. Городок Львівської області, в інтересах держави в особі,
позивача:Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, м. Новояворівськ Львівської області,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ», м. Новояворівськ Львівської області,
про: стягнення 306'140,24 грн (з яких: 285'190,22 грн - орендна плата, 18'627,18 грн - пеня та 2'322,84 грн - інфляційні втрати).
За участю представників учасників процесу:
прокурор:Лука Г. В.,
позивача:Яремій О. І. - представник,
відповідача:Олійник А. Р. - адвокат.
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про стягнення 306'140,24 грн (з яких: 285'190,22 грн - орендна плата, 18'627,18 грн - пеня та 2'322,84 грн - інфляційні втрати).
1.2. Ухвалою суду від 07.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2020.
Призначене на 05.11.2020 судове засідання не відбулось, з підстав вказаних в ухвалі суду від 16.11.2020 та відповідною ухвалою призначено розгляд справи на 30.11.2020.
1.3. 05 листопада 2020 року ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» подано письмові пояснення, у яких відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду. Також у зазначених поясненнях останній заперечує позовні вимоги по суті як необґрунтовані.
Прокурор 18.11.2020 подав відповідь на відзив відповідача, у якій заперечив проти задоволення заявленого клопотання про залишення позову без розгляду та заперечив проти доводів вказаних у письмових поясненнях щодо суті заявлених вимог.
1.4. Щодо розгляду заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
1.4.1. Відповідне клопотання обґрунтоване тим, що орган прокуратури не надав жодних допустимих та належних доказів того, що позивач не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо самопредставництва та не веде претензійно-позовної роботи, оскільки таке спростовується долученими до матеріалів позовної заяви копіями претензій та звернень Позивача до Відповідача з метою досудового врегулювання спору, відтак такий позов має бути залишений без розгляду на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
1.4.2. Позивач заперечив щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду, подавши письмові пояснення від 30.11.2020.
1.4.3. Окрім того, заперечуючи проти заявленого клопотання, прокурор вказав, що Міська рада, як сторона договору та власник спірного нерухомого майна, не вжила заходів щодо стягнення орендної плати за його користування та не звернулася до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості.
З листа Ради № 991/10 від 20.07.2020 встановлено, що ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» добровільно не сплачено кошти за Договором оренди нежитлового приміщення № 06/11 від 15.08.2011, водночас, Рада не зверталася до суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованостей із орендної плати у зв'язку із відсутністю бюджетних призначень щодо сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, (п. 40 Постанови).
Заборгованість за Договором оренди приміщення перед Позивачем виникла ще у 2019 році, проте Міська рада самостійно не вживала заходів до стягнення заборгованості.
Більше того, 27.07.2020 Прокуратурою скеровано на адресу Ради лист щодо самостійного вжиття заходів по стягненню суми заборгованості в примусовому порядку.
Відтак, невжиття позивачем ефективних заходів протягом тривалого часу свідчить про бездіяльність такого органу та є правовою підставою для звернення прокурора до суду з позовом. Крім цього, що стосується «розумності строку», про які зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 слід зазначити, що такі строки слід рахувати з моменту коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Таким чином, такі строки слід рахувати коли Міська рада знала або повинна була знати про порушення інтересів держави - з моменту виникнення у позивача права на позов (виникнення заборгованості та залишення Відповідачем без реагування претензій Позивача про добровільне виконання умов договору).
Враховуючи наведене, прокурор не погоджується з твердженням відповідача про не доведення «нездійснення» позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки встановлені у справі та наведені обставини свідчать про тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави, а відтак заявлене клопотання необґрунтоване.
1.4.4. Відповідно до частини четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві з посиланням на вказані вище норми законів та вказуючи, що підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Новояворівської міської ради є не здійснення останніми повноважень із стягнення суми заборгованості за договорами оренди в судовому порядку, а також захист інтересів держави, оскільки внаслідок порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань до місцевого бюджету не надходить відповідна сума коштів, що ускладнює виконання міською радою завдань, покладених на неї Конституцією України та іншими законами України.
Як вбачається із позовної заяви та долучених до неї документів, що було уже предметом дослідження при відкриття провадження у справі, прокурор вказував, що Рада листом від 20.07.2020 № 991/10 повідомила Прокурора про необхідність захисту інтересів територіальної громади у відносинах із ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 15.08.2011. Також, у вказаному листі позивач вказує про звернення до відповідача із претензіями про сплату боргу, які залишені без задоволення та відповіді на які, Рада не отримувала.
Окрім того, Новояворівська міська рада у вище вказаному листі просила здійснити представництво інтересів територіальної громади, та вказала про надання усіх необхідних документів, для розгляду справи.
У листі від 28.07.2020 № 1045/20 Міська рада повідомила Прокурора про відсутність бюджетних призначень для сплати судового збору, у зв'язку із чим просила невідкладного та ефективного вирішення питання здійснити представництво прокуратурою інтересів органу у судовому порядку.
Зазначене у сукупності є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
Як вказано у п. 81. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, Прокурором у позові надано достатньо доказів на підтвердження представництва інтересів Новояворівської міської ради у спорі з ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 15.08.2011.
За таких обставин, відсутні підстави для залишення позову без розгляду, а подане відповідачем клопотання визнається судом як необґрунтоване.
1.5. 30 листопада прокурором подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи щодо орендних правовідносин сторін.
Позивач та відповідач проти заявленого клопотання прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не заперечили.
Ухвалою суду від 30.11.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.12.2020.
1.6. Позивач, 18.12.2020 подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, як і відповідач, 21.12.2020 подав заяву аналогічного змісту.
Підготовче засідання було відкладено на 28.01.2021.
23 грудня 2020 року Міською радою подано клопотання з уточненим розрахунком боргу, пені та інфляційних втрат.
26.01.2020 до суду надійшла заява про укладення мирової угоди разом із мировою угодою, підписаними сторонами. Також, 27.01.2021 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі повноваженого представника відповідача та затвердження мирової угоди.
Прокурор 28.01.2020 подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів у зв'язку зі складністю справи.
Протокольною ухвалою суду від 28.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 22.02.2021. У подальшому, підготовче засідання було відкладено на 04.03.2021.
1.7. 04 березня 2021 року позивачем подано клопотання про відкликання заяви про укладення мирової угоди, а також учасниками процесу заявлено клопотання про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 04.03.2021 залишив без розгляду заяву про затвердження мирової угоди, закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Відповідач, 04.03.2021 у судовому засіданні з розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову та відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.
У судовому засіданні 04.03.2021 оголошено перерву до 25.03.2021.
24 березня 2021 року прокурором подано клопотання про перейменування особи, з «Городоцької місцевої прокуратури» на «Яворівську окружну прокуратуру».
У судовому засіданні 25.03.2021 продовжено розгляд справи, заслухано позиції учасників процесу щодо заявлених клопотань, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, враховуючи визнання позову відповідачем, перевіривши повноваження адвоката на вчинення відповідних процесуальних дій, суд дійшов висновку вирішити спір по суті у даному судовому засіданні
У судовому засіданні 25.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. У позовній заяві Прокурор обґрунтовує заявлені вимоги порушенням ТзОВ «НВП «Енергія-Новояворівськ» своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за нерухоме майно, що розташоване за адресою: Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Пасічника, 1 загальною площею 416,2 м.кв. Враховуючи вказане прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 285'190,22 грн - орендної плати, 18'627,18 грн - пені та 2'322,84 грн - інфляційних втрат.
Правовими підставами позову зазначено норми ст. 11, 525, 530, 610, 612, 626, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 10, 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
2.2. Позивач - Новояворівська міська рада Львівської області письмових пояснень щодо суті заявлених вимог суду не подало, надало уточнений розрахунок ціни позову, у судових засіданнях позовні вимоги підтримала.
2.3. Відповідач - ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» у поданих суду письмових поясненнях заперечуючи заявлені вимоги вказало, що заявлена прокурором сума заборгованості не підтверджена первинними документами, передбаченими чинним законодавством, заявлені суми різняться із сумами вказані у листі позивача від 20.07.2020 № 991/20, відтак задоволенню не підлягають.
2.4. Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що станом на 07.10.2020 загальна заборгованість відповідача за спірне нерухоме майно становить 389'862,53 грн, в тому числі пеня - 59'009,72 грн та згідно з рішенням ради від 24.01.2020 № 1166 «Про реструктуризацію заборгованості з орендної плати ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» по вул. Пасічника, 1 (I поверх) в місті Новояворівськ» нараховано інфляційні втрати в сумі 2'322,84 грн.
2.5. 09 березня 2021 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» подано заяву про визнання позову та відстрочення виконання рішення суду. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач не має можливості здійснити вчасно та в повному обсязі оплату за договором оренди через те, що на всі його банківські рахунки накладено арешт. Вказане підтверджується постановою про арешт коштів боржника у ВП №59756457 від 13.08.2019. Також, зважаючи на передачу усього майнового комплексу відповідача в управління третій особі відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №760/14541/18, необхідним є клопотати про відстрочку виконання рішення суду. Адже, маючи арештовані рахунки та будучи позбавленим можливості управляти власним майновим комплексом, що є стратегічним об'єктом у сфері енергетики, відповідач не має змоги своєчасно погасити заборгованість з орендної плати.
З огляду на те, що заборгованість Відповідача щодо сплати орендної плати виникла через арешт коштів на рахунках Відповідача в межах виконавчого провадження у ВП №59756457 від 13.08.2019, враховуючи передачу майнового комплексу в управління третій особі, необхідним є клопотати про відстрочку виконання судового рішення у випадку задоволення клопотання про визнання позовних вимог на один рік з дня ухвалення такого рішення.
3. Обставини справи.
3.1. 15 серпня 2011 року між Новояворівською міською радою (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (надалі - Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 06/11 (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення (надалі об'єкт оренди) на підставі рішення виконкому Новояворівської міської ради № 444 від 03 серпня 2011 року «Про затвердження протоколів засідання конкурсної комісії з питань оренди комунальної власності площею 416,2 м.кв., розміщене за адресою: м. Новояворівськ, вул. Пасічника, 1 розташоване на першому двохповерхової цегляної будівлі, що знаходиться у власності Новояворівської міської ради, вартість якого визначена згідно із актом оцінки станом на 31 березня 2011 року і становить за експертною оцінкою 1004600 (один мільйон чотири тисячі шістсот) грн без ПДВ (п. 1.1. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору передбачено, що Орендна плата визначається на підставі експертної оцінки, Методики розрахунку орендної плати затвердженої Новояворівської міською радою та за результатами конкурсу на право оренди комунального майна і становить без ПДВ за перший повний місяць 10'500 (десять тисяч п'ятсот) грн (25,23 грн/м.кв.). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря і перераховується на розрахунковий рахунок Новояворівської міської ради щомісячно, до 15 числа наступного місяця, з одночасним повідомленням про кожний внесок проведеної оплати. За несвоєчасне внесення орендної плати «Орендар» оплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки. «Орендодавець» має право зняти заборгованість по орендній платі в примусовому порядку.
3.2. 15 серпня 2011 року між Позивачем та Відповідачем підписано Акт прийому-передачі нежитлового приміщення по вул. Пасічника, 1 у м. Новояворівськ загальною площею 416,2 м.кв. Також 30.05.2012 між Орендарем та Орендодавцем підписано Зміни до акту приймання-передачі від 15.08.2011, однак такі не стосуються суті спору.
3.3. 27 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду про зміни до Договору оренди нежилого приміщення № 06/11 від 15.08.2011 (надалі - Додаткова угода).
За умовами п. 1 Додаткової угоди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно приміщення (надалі об'єкт оренди) на підставі рішення виконкому Новояворівської міської ради № 444 від 03.08.2011 «Про затвердження протоколів засідання конкурсної комісії з питань оренди майна комунальної власності» та рішення Новояворівської міської ради № 1043 від 29.08.2019 «Про затвердження оцінки майна об'єктів комунальної власності Новояворівської міської ради» площею 416,1 м.кв., розміщене за адресою: м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1 на першому поверсі двохповерхової будівлі, що знаходиться у власності Новояворівської міської ради, вартість якого визначена згідно з актом оцінки станом на 09.07.2019 і становить за експертною оцінкою 3919000 грн без ПДВ.
Пунктом 2 Додаткової угоди закріплено, що орендна плата визначається на підставі експертної оцінки станом на 09.07.2019 затвердженої рішенням Новояворівської міської ради № 1043 від 29.08.2019, Методики розрахунку орендної плати за оренду комунального майна в м. Новояворівську, затвердженої рішенням Новояворівської міської ради № 593 від 26.03.2009 і становить без ПДВ 16'426,25 грн.
3.4. За період з жовтня 2019 року по листопад 2020 року позивачем виставлялись рахунки на оплату відповідачу за договором № 06/11 від 15.08.2011 (а.с. 95-108).
3.5. Листом від 26.12.2019 № 326 та №305 від 25.11.2019 відповідач визнав існування заборгованості перед позивач за спірним договором та Договором від 21.02.2005.
3.6. Позивач претензією від 27.02.2020 № 302/10 звертався до відповідача з вимогами здійснити оплату заборгованості з орендної плати, яка станом на 01.02.2020 згідно з спірним Договором становить 20376,69 грн.
Претензією від 26.05.2020 № 685/10 позивач вимагав сплатити заборгованість станом на 01.05.2020 у розмірі 68928,31 грн за спірним Договором.
У кожній претензії позивач додатково звертав увагу на рішення Новояворівської міської ради від 24.01.2020 згідно з яким відповідачу погоджено реструктуризацію заборгованості за попередні періоди, в тому числі і за спірним Договором.
3.7. 20 липня 2020 року Міська рада листом № 991/10 зверталась до Керівника Городоцької місцевої прокуратури, в якому повідомила, що заборгованість відповідача за спірним Договором оренди станом на 13.07.2020 становить 172740,87 грн та 15963,84 грн пеня. Рішенням ради від 24.01.2020 Товариству погоджено реструктуризацію боргу у сумі 72193,85 грн на період до 30.06.2020.
3.8. Для відновлення порушених прав територіальної громади прокурор звернувся до суду із даним позовом, який відповідачем визнано.
4. Позиція суду.
4.1. Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.3. Договору закріплено, що Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря і перераховується на розрахунковий рахунок Новояворівської міської ради щомісячно, до 15 числа наступного місяця, з одночасним повідомленням про кожний внесок проведеної оплати.
4.2. Як убачається із розрахунку заборгованості по орендній платі, заборгованість відповідача перед позивачем за умовами виконання спірного Договору за період з жовтня 2019 року по червень 2020 року становить 285'190,22 грн. Відповідач вказані обставини визнав.
Таким чином, відповідач допустив порушення умов спірного Договору оренди, яке полягало у несплаті та несвоєчасній сплаті орендних платежів. Отже, вимоги про стягнення 285'190,22 грн - орендної плати є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, розглянувши заявлені вимоги про стягнення 2'322,84 грн - інфляційних втрат, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, такий здійснено правильно, а тому вказані вимоги є обґрунтованими.
4.4. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.3 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасне внесення орендної плати «Орендар» оплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки. «Орендодавець» має право зняти заборгованість по орендній платі в примусовому порядку
На підставі вказаного положення на наявну заборгованість відповідача було нараховано 18'627,18 грн пені.
З огляду на фактичні обставини справи, умови договору та наведені норми законодавства, здійснивши перевірку наданого прокурором та позивачем розрахунку пені, суд зазначає, що наданий розрахунок є правильним, а тому заявлені вимоги у цій частині підлягають до задоволення у повному розмірі.
4.5. Щодо заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд заслухавши учасників процесу дійшов висновку про обґрунтованість такого з наступних підстав.
4.6. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько протии України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/883/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
4.7. Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочку суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочення рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як боржника, так і стягувача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.
При цьому суд зауважує, що вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
4.8. Суд, надавши оцінку обставинам, які покладено в основу заяви про відстрочку виконання судового рішення та які на думку заявника є виключними для розстрочення рішення суду, встановив наступне.
Основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а позивач є органом місцевого самоврядування, на території якого здійснює свою діяльність відповідач.
Станом на час розгляду даної справи у суді, на усі банківські рахунки відповідаа накладено арешт, що підтверджується постановою Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 13.08.2019 ВП № 59756457.
Окрім того, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №760/14541/18 майноий комплекс відповідача передано в управління третьої особи.
Таким чином, із поданих документів з'ясовано наявність складного фінансового та економічного становища Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ».
Однак, з'ясовуючи питання щодо дотримання балансу інтересів сторін в даному випадку суд, серед іншого, вказує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).
Зважаючи на викладене, беручи до уваги фінансовий стан як боржника та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан стягувача, інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов'язків з оплати за виконані роботи (надані послуги), суд вважає, що наведені заявником у цій справі обставини є такими, що підтверджують ускладненість або і неможливість негайного виконання рішення господарського суду
Суд також ураховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява 60858/00).
Отже, враховуючи фінансовий стан сторін, наявність наміру боржника здійснити погашення основного зобов'язання перед стягувачем, приймаючи до відсутність заперечень стягувача щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду в даній справі на 1 рік з дня ухвалення такого. Таке відстрочення не порушить балансу інтересів сторін, а саме: досягнення мети договору та виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно відстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов'язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля уникнення вкрай негативних фінансових наслідків, що можуть призвести до повної зупинки підприємства чи загрози банкрутства.
Так, суд вказує, що відстрочення виконання даного рішення на максимально дозволений строк не є підставою, щоб піднімати питання про порушення пункту першого статті 6 Конвенції, (аналогічної позиції дотримується Європейський суд з прав людини у справі («Корнілов та інші проти України»).
4.9. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати.
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 4'592,10 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 20, 45, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129,231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про відстрочення виконання рішення задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (81053, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, буд. 1; ідентифікаційний код 32789941) на користь Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області (81053, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 04373301) 285'190,22 грн - орендної плати, 18'627,18 грн - пені та 2'322,84 грн - інфляційних втрат. Відстрочити виконання даного рішення на 1 рік з дня ухвалення такого.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (81053, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, буд. 1; ідентифікаційний код 32789941) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 4'592,10 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 02.04.2021.
Суддя В.П. Трускавецький