79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2021 справа № 914/3351/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейн енерджі», м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг», м. Львів,
про стягнення 51'640,16 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Крейн енерджі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайторг” про стягнення 51'640,16 грн. заборгованості за партнерським договором №13-8 від 13.08.2019. У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 10'000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 грудня 2020 року справу № 914/3351/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.12.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.01.2021, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 06.01.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413658503).
25.01.2021 позивач на адресу суду подав заяву (вх.№1699/21) про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5'200,00 грн. Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до заяви долучено копію договору про надання правової допомоги №001 від 21.10.2020, платіжного доручення №2567947759 від 27.10.2020 про оплату наданих послуг та виписки з банківського рахунку адвоката. Повноваження адвоката як представника сторони підтверджена копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги. Просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 28.01.2021 розгляд справи відкладено на 25.02.2021, а згодом на 18.03.2021 та зобов'язано позивача надати суду докази попередньої оплати нафтопродуктів та рахунки-фактури і докази відмови у відпуску нафтопродуктів за пред'явленими талонами на обумовлених АЗС.
15.03.2021 позивач, супровідним листом подав суду докази (вх.№6052/21).
Протокольною ухвалою від 18.03.2021 Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 01.04.2021. Ухвалою від 18.03.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце наступного судового засідання, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Вказану ухвалу відповідач отримав 22.03.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413798852).
29.03.2021 позивач подав суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№7509/21), у якому також інформував суд про закінчення дії ліцензій відповідача на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Представник позивача у судове засідання 01.04.2021 не з'явився, у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях по суті спору, просив їх задовольнити.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судові засідання не з'являвся.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
13.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крейн енерджі» (покупець) укладено партнерський договір №13-8, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність і відпускати покупцеві нафтопродукти через мережу автозаправних станцій продавця по одноразових бланках-дозволах (талонах), які дають право на отримання нафтопродуктів і належать покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати нафтопродукти згідно умов договору.
Адреса автозаправних станцій продавця, на яких здійснюється заправка автомобілів покупця, вказується в додатку №1 до даного договору (п.2.2 договору).
Умовами п.2.3 та п.2.4 договору передбачено, що передача нафтопродуктів здійснюється по факту пред'явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку-дозволу (талона). Передача пального покупцеві здійснюється на умовах EXW-АЗС продавця (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних прав по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010»). Право власності на пальне вважається переданим покупцеві у момент його фактичного відпуску з АЗС продавця або у момент його оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Зобов'язання продавця передати пальне вважається виконаним в момент фактичного відпуску пального за бланками на АЗС продавця.
Відповідно до п.4.1 договору нафтопродукти відпускаються по пред'явлених бланках-дозволу (талона) згідно з кількістю вказаних в них літрів та виду нафтопродуктів. Нафтопродукти відпускаються згідно режиму роботи АЗС, за винятком технічних перерв, будь-якій особі (представнику покупця), яка пред'являє відповідний бланк-дозвіл (талон) на отримання нафтопродуктів на АЗС продавця (п.4.2 договору).
Згідно п.5.2, п.5.3 та 5.4 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Ціна на товар є договірною та визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на підставі переговорів про узгодження ціни. Підставою для оплати є даний договір і рахунок-фактура, виставлений на адресу покупця.
Продавець забезпечує безперебійний та цілодобовий відпуск нафтопродуктів на своїх АЗС і наявність на них достатньої кількості пального для здійснення видачі нафтопродуктів покупцю у відповідності із зазначеними номіналами та марками пального, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено внаслідок: технічної перерви, технічної аварії, відсутності електроживлення, проведення ремонтно-відновлювальних робіт, поповнення резервуарів продавця пальним або дії форс-мажорних обставин. Відпуск проводиться на всю кількість вказаних у бланках-дозволу нафтопродуктів (п.6.2.1 договору).
За умовами п.10.2 договору сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020, а у фінансовому відношенні - до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань.
На підставі рахунку №288 від 08.05.2020 на суму 33'000,00 грн., №316 від 25.05.2020 на суму 82'500,00 грн. та №324 від 29.05.2020 на суму 193'000,00 грн. позивачем було сплачено відповідачу кошти відповідно до укладеного договору на загальну суму 308'500,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №434 від 08.05.2020, №496 від 25.05.2020 та №515 від 29.05.2020.
Позивач, посилаючись на докази з офіційного вебпорталу ДФС, зазначив про закінчення дії ліцензій відповідача за відповідними видами його діяльності.
Позивач стверджує, що ним не отримано нафтопродуктів на загальну суму 51'640,16 грн. Акт звірки розрахунків за період 01-21.06.2020 на вказану суму сформований відповідачем та був надісланий ним на електронну адресу позивача, доказом чого слугують скриншоти з електронної адреси позивача, які долучені до матеріалів справи.
Відтак, на думку позивача, заборгованість відповідача складає 51'640,16 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Докази оплати існуючої заборгованості станом на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні, вимоги позивача не спростовані.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Сторони уклали партнерський договір №13-8 від 13.08.2019.
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з купівлі-продажу товару за попередньою оплатою, а дії сторін засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Позивач оплатив товар, який повинен був бути переданий йому відповідачем, однак останній не виконав свого обов'язку, тому позивач вправі вимагати сплачену суму.
Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення у розмірі 51'640,16 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 2567947953 від 10.12.2020 на суму 1'891,80 грн. та №2567947805 від 05.11.2020 на суму 210,20 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'102,00 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
У заяві (вх.№1699/21 від 25.01.2021) про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу адвоката у фіксованому розмірі 5'200,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до заяви долучено копію договору про надання правової допомоги №001 від 21.10.2020, платіжного доручення №2567947759 від 27.10.2020 про оплату наданих послуг та виписки з банківського рахунку адвоката. Повноваження адвоката як представника сторони підтверджена копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №486 від 24.04.2009 та ордером на надання правової допомоги серії АІ№1081914.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Також у матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2020 позивачем (клієнт) та адвокатом Баховським М.М. (правозахисник) укладено договір про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов'язання щодо здійснення захисту, представництва у справі за даним позовом та надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором.
За умовами пунктів 5.1 та 5.3 договору гонорар правозахисника за цим договором складає 5'200,00 грн. та сплачується правозахиснику протягом 5 банківських днів з дня підписання цього договору, шляхом перерахунку на рахунок правозахисника згідно обумовлених реквізитів.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги. Позивач зазначив, що станом на дату подання до суду відповідних документів про відшкодування витрат на правову допомогу гонорар є оплаченим.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Вказану правову позицію викладено у постанові від 28.12.2020 Верховного Суду по справі №640/18402/19.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Дослідивши матеріалах справи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на правничу допомогу позивача у розмірі 5'200,00 грн.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах ВС від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі № 923/567/17.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5'200,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 115Б; код ЄДРПОУ 38954216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крейн енерджі» (01133, м.Київ, бульвар Л.Українки, 34, кімн.413, код ЄДРПОУ 41829696) 51'640,16 грн. заборгованості за договором, 2'102,00 грн. судового збору та 5'200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 06.04.2021.
Суддя Б.І. Яворський