ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2021Справа № 910/12013/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арітейл"
простягнення 468 000, 00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Дударенко А.Д. - представник за довіреністю;
від відповідача: Бакланова М.В. - представник за довіреністю;
Савченко П.Д. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12013/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітейл" про стягнення грошових коштів за вимушене невиконання робіт за договором поставки та монтажу в розмірі 468 000, 00 грн.
10.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.
14.09.2020 до суду звернувся відповідач з письмовим відзивом на позов.
29.09.2020 на електронну пошту суду та 02.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост" надійшли заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 вирішено справу № 910/12013/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, а підготовче засідання у справі № 910/12013/20 призначено на 30.10.2020.
Крім того, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 910/12013/20 відмовлено, про що вказано у відповідних ухвалах суду.
13.10.2020 до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, а 28.10.2020 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Також, 27.10.2020 на електронну пошту суду позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання, відповідно до якого ТОВ "Екофрост" категорично заперечує проти проведення судового засідання за його відсутності та просить призначити наступне судове засідання в режимі відеоконференції.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 30.10.2020 представник відповідача надав усні пояснення та не заперечував проти відкладення слухання справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представника позивача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 13.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 910/12013/20 відмовлено.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 13.11.2020 представник позивача долучив до справи додаткові докази, клопотання про витребування доказів та надав усні пояснення, заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Представники відповідача, у свою чергу, проти поданих позивачем клопотань заперечували.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 11.12.2020.
Крім того, від сторін до суду надійшли наступні заяви та клопотання:
- доповнення позивача до клопотання про витребування доказів;
- додаткові пояснення відповідача;
- заперечення відповідача проти клопотання про витребування доказів;
- заперечення відповідача проти клопотання про долучення доказів до матеріалів справи;
- клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції;
- доповнення позивача до клопотання про витребування доказів щодо поновлення строків.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 11.12.2020 представник позивача наполягав на клопотанні про витребування та просив долучити подані раніше докази.
Представники відповідача, у свою чергу, проти доводів позивача заперечували та просили відмовити у задоволенні заявлених ним клопотань.
Оскільки положеннями ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено право учасників судового процесу в рамках господарського судочинства подавати докази, заяви та клопотання, тоді суд дійшов висновку про можливість долучити надані позивачем 13.11.2020 докази до справи з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.
З огляду на наведені вище обставини, заслухавши думку учасників процесу, надходження клопотань та пояснень від сторін, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 29.01.2021.
13.01.2021 до суду від відповідача надійшли додаткові заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
Крім того, 16.01.2021 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та призначено підготовче засідання у справі на 12.02.2021.
Позивач 29.01.2021 через канцелярію суду подав заяву про зміну предмету та підстав позову , а також - уточнене клопотання про витребування доказів.
Відповідач, у свою чергу, 10.02.2021 письмово просив суд про перевірку дій позивача щодо зловживання з його боку процесуальними правами та надав заперечення проти уточненого клопотання про витребування доказів.
12.02.2021, напередодні судового засідання до суду звернувся позивач із заявою про відкликання заяви про зміну предмету та підстав позову від 25.01.2021 до якої долучив нову заяву про зміну предмету в редакції від 11.02.2021 та ще одне клопотання про витребування доказів.
Безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 12.02.2021 представник позивача просив залишити без розгляду попередні заяви про витребування та про зміну предмета й підстав позову та наполягав розглядати заявлені позивачем клопотання в новій редакції.
Представники відповідача, у свою чергу, повністю заперечували проти задоволення заявлених позивачем напередодні судового засідання клопотань та не були проти задоволення заяв представника позивача про залишення деяких заяв без розгляду.
Враховуючи пояснення представників сторін суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та залишити без розгляду заяву про зміну предмета та підстав позову від 25.01.2021 та клопотання (разом з уточненими) про витребування доказів від 13.11.2020.
Оскільки, у клопотанні про витребування доказів від 11.02.2021 позивачем не обґрунтовано та не доведено поважності причин неможливості подання такого клопотання у встановлений законодавством строк з причин, що не залежали від нього, тоді суд залишає його без задоволення керуючись ч. 1. ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з доводів позивача, у заяві про зміну предмета позову він уточнює предмет шляхом його зміни, а саме - викладає вимогу до відповідача у наступній редакції: "стягнути з відповідача неустойку за вимушене невиконання монтажних робіт за договором у формі пені у загальному розмірі 468 000, 00 грн".
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Зважаючи на те, що у своїй заяві позивач фактично веде мову про уточнення позовних вимог, а з долучених до заяви документів неможливо достеменно встановити, що саме цю заяву було надіслано на адресу відповідача, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої заяви, а характер заявленої до стягнення суми буде встановлено судом безпосередньо під час вирішення спору по суті.
Судом також прийнято до уваги заяву відповідача про перевірку дій позивача на зловживання процесуальними правами та зауважено, що подання клопотань та уточнень до них може бути підставою для застосування заходів процесуального примусу.
З огляду на те, що в судовому засіданні 12.02.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, а представники позивача та відповідача в даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 19.03.2021.
03.03.2021 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано клопотання відповідно до якого представник позивача просить:
- визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів по справі № 910/12013/20, які було надано до суду разом з відповіддю на відзив на позовну заяву від 05.10.2020 та в підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2020 та поновити такий строк.
Крім того, 15.03.2021 позивачем долучено до справи додаткові докази - відповідь реєстратора доменних імен та заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання таких доказів.
Напередодні судового засідання 19.03.2021 від позивача подано вступне слово у письмовому вигляді.
Безпосередньо в судовому засіданні 19.03.2021 суд заслухав думку учасників процесу стосовно заявлених позивачем клопотань та долучених доказів та звернув увагу на наступне.
Докази, які були надані позивачем у підготовчому судовому засіданні 13.11.2020 вже були долучені судом до справи, про що було вказано у відповідній ухвалі суду.
Додатки до відповіді на відзив позивач надав до закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Суд не вбачав та не вбачає підстав для відмови у долученні таких доказів, оскільки вони мають значення для всебічного та повного вирішення спору по суті.
Стосовно подання відповіді реєстратора доменних імен суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до положень ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Зважаючи на те, що відповідь ТОВ "Інтернет Інвест" на адвокатський запит представника позивача від 25.02.2021 про надання інформації датована 02.03.2021, тоді позивач фактично був позбавлений можливості долучити вказану інформацію до справи на стадії підготовчого провадження.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та про визнання поважними причин пропуску строку для приєднання до матеріалів справи відповіді реєстратора доменних імен, що входить до групи компаній ТОВ "Інтернет Інвест".
У судовому засіданні 19.03.2021 закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами та вирішено оголосити перерву до 26.03.2021.
Безпосередньо в судовому засіданні 26.03.2021 проведено дебати та забезпечено учасникам справи можливість висловити свою позицію стосовно предмету спору у справі.
У судовому засіданні 26.03.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екофрост" (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арітейл (як замовником) було укладено договір поставки та монтажу № 208 відповідно до умов якого виконавець зобов'язується передати у власність (поставити) замовника вартість обладнання та матеріалів та виконати з них монтажні роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується здійснити своєчасну оплату поставлених матеріалів та виконаних монтажних робіт.
Кількість, асортимент, одиниця виміру, вартість обладнання та матеріалів, ціна матеріалів, загальна вартість монтажних робіт, повних їх перелік та об'єм, строки, місце їх виконання визначаються сторонами у погодженій сторонами Специфікації, яка є невід'ємним додатком до цього договору. Зміни до узгодженої та підписаної Специфікації можливі тільки за згодою сторін, яка оформлюється Додатковою угодою дол. цього договору (п. 1.2. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили, що загальна вартість цього договору складає 1 414 800, 00 грн в т.ч. ПДВ 20%.
Строк виконання поставки та виконання монтажних робіт становить 45 календарних днів з моменту виконання замовником п. 4.2.1. цього договору. Допустимим відхиленням від строку виконання є 3 робочі дні (п. 5.1. договору).
Під час виконання цього договору (етапів виконання поставки та виконання робіт) сторони підписують наступні акти:
- акт про початок робіт;
- акт про закінчення будівельних робіт;
- акт про закінчення робіт і готовності устаткування про проведення пусконалагоджувальних робіт;
- акт випробування на герметичність системи холодильної установки;
- акт введення обладнання в експлуатацію;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 6.3. договору).
Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається із доводів позивача, відповідач постійно відкладав термін виконання робіт для виконавця, що є підставою для застосування положень п. 5.3. договору про стягнення коштів за висушене невиконання робіт.
Зокрема, позивач звертає увагу суду на те, що він не мав змоги виконати своє зобов'язання перед відповідачем через постійні повідомлення відповідача про неготовність будівельного майданчика та підведення силового кабелю до цього майданчика, як результат - позивач не міг приступити до виконання робіт ані для інших контрагентів, ані для відповідача як замовника.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За змістом ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, строк поставки та виконання монтажних робіт становить 45 календарних днів з моменту виконання замовником п. 4.2.1. цього договору (здійснення оплати у розмірі 70%). Допустимим відхиленням від строку виконання є 3 робочі дні.
Таким чином, виконавець повинен був розпочати поставку та монтажні роботи до 28.11.2019 (з урахуванням допустимого відхилення у 3 робочих дні).
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що згідно з актом про початок робіт монтажні роботи розпочато 04.01.2020.
Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку вимушеного невиконання робіт (простій) виконавця з причин які не залежать від нього, замовник сплачує виконавцю 3 000, 00 грн за кожен день простою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що штраф та пеня є різновидами неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття "неустойка". Тому припустимо встановлювати, зокрема, в договорі таку конструкцію неустойки, яка не підпадає під значення штрафу або пені, але відповідає визначенню неустойки, що наводиться в ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позивач та відповідач у договорі встановили розмір неустойки за порушення виконання зобов'язання - за вимушене невиконання (простій).
Оскільки позивач вважає, що вимушене невиконання умов договору відбулося з вини позивача, тоді ТОВ "Екофрост" заявило до стягнення з ТОВ "Арітейл" неустойку в загальному розмірі 468 000, 00 грн, а саме:
- 192 000, 00 грн за 64 дні простою за період з 01.11.2019 до 03.01.2020;
- 276 000, 00 грн за 92 дні простою за період з 06.02.2020 до 07.05.2020.
Для вирішення спору у даній справі суду потрібно встановити чи підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними вимушене невиконання робіт позивачем саме з вини відповідача.
В доказ своїх позовних вимог позивач надавав до суду копії листів, за допомогою яких уповноважені особи відповідача спілкувались з уповноваженими особами позивача стосовно виконання умов договору поставки та монтажу № 208 від 01.10.2019. До даних листів позивачем також додавались файли в форматі EML, які збережено на портативний пристрій - DVD-диск задля дотримання вимог законодавства про електронні докази.
З наявного в матеріалах справи листування уповноважених осіб позивача з уповноваженими особами відповідача, щодо виконання умов договору вбачається, що саме відповідач відтерміновував виконання робіт.
Дані обставини, на думку позивача, мають прийматись судом до уваги не дивлячись на те, що всупереч наведених позивачем доводів у відповіді на відзив на позовну заяву відповідач продовжує заперечувати проти того факту, що між працівниками TOB «ЕКОФРОСТ» та TOB «АРІТЕЙЛ» здійснювалось листування з офіційних електронних пошт, та того, що працівниками TOB «АРІТЕЙЛ» повідомлялось про перенесення строків для виконання TOB «ЕКОФРОСТ» пуско-налагоджувальних робіт та робіт з монтажу холодильної камери.
Судом, зокрема, встановлено, що на документах, які містяться в матеріалах справи № 910/12013/20, а також на довіреностях ТОВ «Арітейл» останній зазначає в інформації про себе свою офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте заперечує факт електронного листування працівників Відповідача з працівниками Позивача за допомогою електронних пошт: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в електронних адресах зазначено ідентичне доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_7.
Позивач наголошує, що у доменного імені може бути лише один реєстрант (власник). Поштові адреси в одному доменному імені є технічним сервісом і не пов'язані з власністю на доменне ім'я.
Звідси слідує, що електронна адреса, яку систематично зазначає відповідач в інформації про себе, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , та електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - належать одному і тому ж власнику, тому усі поштові адреси в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_7 знаходяться у віданні TOB «АРІТЕЙЛ».
Позивач звертає увагу суду також на той факт, що докази на підтвердження відтермінування робіт (листування сторін) було надано ним в якості додатків до позовної заяви, а в подальшому - в якості додатків до відповіді на відзив та в межах підготовчого засідання було надано скриншота про направлення вказаних листів та ті ж самі докази у форматі eml- для підтвердження їх електронної природи.
Надання скриншотів направлення листів та електронного носія збереження інформації мотивоване оспоренням відповідачем у власному відзиві вказаного листування, що і стало підставою для необхідності зібрання та надання додаткових доказів, здійснених у повній відповідності до мети, завдань та у строки підготовчого засідання.
З листа № 519 від 02.03.2021 року реєстратора доменних імен IMENA.UA, у доменного імені може бути лише один реєстрант (власник). Поштові адреси в одному доменному імені є технічним сервісом і не пов'язані з власністю на доменне ім'я. Звідси слідує, що електронна адреса, яку систематично зазначає відповідач в інформації про себе, а саме ІНФОРМАЦІЯ_10 , та електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 - належать одному і тому ж власнику, тому усі поштові адреси в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_7 знаходяться у віданні TOB «АРІТЕЙЛ».
Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Доменні імена виступають не тільки засобом ідентифікації ресурсу як певної веб-адреси, а є найкращим засобом індивідуалізації у мережі Інтернет, мають комерційну цінність. Крім того, домен часто може збігатись із об'єктами інтелектуальної власності - знаком для товарів і послуг, власне фірмовим (комерційним) найменуванням, географічним зазначенням, окремими елементами промислових зразків. Вказана позиція викладена, зокрема, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 по справі № 917/1307/18 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 р. по справі № 910/4279/18.
Зважаючи на те, що надане позивачем листування та скриншоти про направлення вказаних листів приймаються судом як належні та допустимі докази по справі, тоді необхідно звернути увагу на наступне.
Так, ТОВ "Екофрост" в листі № 309 від 30.10.2019 повідомило ТОВ "Арітейл" про поставку сандвіч-панелей, дверей холодильної камери та монтажних матеріалів 31.10.2019 та готовність розпочати монтаж об'єкту 01.11.2019, просило підтвердити готовність будівельного майданчику та підписати акт про початок робіт.
Як вбачається з відповіді № 3110/1 від 31.10.2019 ТОВ "арітейл" просило про відтермінування початку робіт до отримання повідомлення про готовність будівельного майданчику.
Листом № 353 від 27.11.2019 позивач повторно проінформував відповідача про готовність приступити до виконання робіт за договором та просив вказати дату готовності будівельного майданчика до монтажу камери.
Листом № 2412/1 від 24.12.2019 відповідач повідомив позивача про можливість почати проведення робіт з монтажу холодильної камери з 03.01.2020.
Таким чином, суд дійшов висновку, що монтажні роботи були розпочаті з вини замовника лише 04.01.2020, що підтверджується актом про початок робіт, а виконавець правомірно нарахував неустойку у відповідності до п. 5.3. договору за 64 дні простою в розмірі 192 000, 00 грн.
Крім того, згідно з п. 3.2.6.2. договору, замовник зобов'язаний забезпечити наявність силового кабелю та контуру заземлення до електричних щитів виконавця.
Листом № 101 від 05.02.2020 позивач проінформував відповідача про готовність до проведення пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію холодильного обладнання камери 06.02.2020, про відсутність електричної потужності для запуску холодильного обладнання та про необхідність повідомлення про терміни підведення силового кабелю для електропостачання холодильного обладнання згідно з п. 3.2.6.2 договору.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом № 1302/1 від 13.02.2020 повідомив про проведення робіт для забезпечення холодильного обладнання необхідною електричною потужністю орієнтовною тривалістю 2 тижні.
В листах № 209 від 22.04.2019, від 29.04.2020 позивач повторно наголосив про можливість завершення монтажних робіт холодильного устаткування лише після забезпечення наявності силового кабелю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що монтажні роботи були завершені з вини замовника лише 08.05.2020, а виконавець правомірно нарахував неустойку у відповідності до п. 5.3. договору за 92 дні простою в розмірі 276 000, 00 грн.
Крім того, в якості доказу листування сторін щодо умов Договору поставки та монтажу № 208 від 01.10.2019 р. та постійного відтермінування початку та завершення монтажних робіт з вини відповідача позивачем було надано до суду нотаріально засвідчену копію заяви свідка ОСОБА_1 , начальника відділу продажів TOB «ЕКОФРОСТ», який підтвердив обставини, викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
ОСОБА_1 у своїй заяві, зокрема, підтвердив, що:
- ТОВ "Арітейл" двічі відтерміновувало строки виконання робіт ТОВ "Екофрост", внаслідок чого ТОВ "Екофрост" не мало можливості виконувати роботи по договору поставки та монтажу № 208;
- спілкування ОСОБА_1 відбувалося особисто саме з уповноваженими на те посадовими особами ТОВ "Арітейл" - технічним директором ОСОБА_2 та відповідальним менеджером - ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем на спростування позовних вимог.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів (неустойки) в розмірі 468 000, 00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві ТОВ "Екофрост" заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат в розмірі 7 000, 00 грн (витрат на послуги адвоката).
Розглянувши надані позивачем докази та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність вирішити питання стосовно розподілу судових витрат з огляду на наступне.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази:
- копію договору про надання юридичних послуг від 01.04.2020 з ФОП Дударенко А.Д.;
- копію довіреності від 15.01.2020;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 4286від 17.05.2019;
- копія Акту приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2020 за договором від 01.04.2020 на суму 7 000, 00 грн;
- копію рахунку № ЮО-31/08 від 31.08.2020 на суму 7 000, 00 грн;
- копію платіжного доручення № 3670 від 04.09.2020 на суму 2 000, 00 грн;
- копію платіжного доручення № 3795 від 02.10.2020 на суму 4 000, 00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, тоді й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу у повному обсязі в розмірі 7 000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арітейл" (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 13/10; код ЄДРПОУ 41135005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрост"(51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Комплексна, 1А; код ЄДРПОУ 41488513) 468 000, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 020, 00 грн Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено та підписано 05.04.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко