ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2021Справа № 910/19945/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент"
до 1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України
2) Державної казначейської служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Перемишлянський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
про стягнення 110 460, 00 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 110 460, 00 грн. (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 було винесено щодо позивача дві постанови про накладення штрафу на загальну суму 110 460, 00 грн за порушення у сфері містобудівної діяльності, які в подальшому оскаржені позивачем до суду та скасовані рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі № 1.380.2019.000670, проте, як зазначає позивач, під час розгляду вказаної справи судом, відповідачем-1 було в примусовому порядку стягнуто з позивача кошти у розмірі 110 460, 00 грн шляхом звернення до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Тож, враховуючи, що постанови відповідача-1 про накладення штрафу були скасовані в судовому порядку, позивач зазначає, що кошти у розмірі 110 460, 00 грн підлягають відшкодуванню державою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.01.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем з урахуванням викладеного в ухвалі суду від 21.12.2020 визначено відповідачами: Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та Державну казначейську службу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2021. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Перемишлянський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
11.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що законодавством України встановлено процедуру для повернення позивачу коштів, від штрафів, які накладено посадовими особами відповідача-1 та які надійшли до загального фонду Державного бюджету України, у випадку скасування відповідних постанов про накладення штрафів. Для оформлення подання на повернення помилково, або надмірно зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, позивач може звернутись до відповідача-1 або до відповідного органу державної виконавчої служби, який також є контролюючим органом із заявою щодо отримання відповідного подання на повернення коштів.
15.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" надійшла заява (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач просить суд провести підготовче засідання, призначене на 25.02.2021 за його відсутності.
17.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач -2 зазначає, що для повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, необхідно надати до органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету документи, передбачені Порядком повернення коштів. Крім цього, відповідач - 2 зазначає, що повернення сплачених позивачем штрафів повинно здійснюватись відповідно до Порядку повернення коштів, а не шляхом стягнення шкоди (збитків) з державного бюджету.
19.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов відзив на позов, в якому третя особа зазначає, що кошти стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Терон Девелопмент» в загальній сумі 110 460,00 грн. перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області. Крім цього, третя особа просить суд проводити розгляд справи без її участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/19945/20 призначено на 25.03.2021.
У це судове засідання представник позивача не з'явився, 15.03.2021 до суду надійшла заява позивача (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, у поданому до суду 17.02.2021 відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу за його відсутності.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у поданому до суду 19.02.2021 відзиві на позовну заяву просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Приймаючи до уваги, що представники учасників справи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників учасників справи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 25.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області було винесено щодо позивача дві постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності № 17/3260 від 07.11.2018 та № 18/3261 від 07.11.2018, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" визнанно винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у загальному розмірі 110 460, 00 грн. (55 230, 00 грн + 55 230, 00 грн).
Так, 15.01.2019 головним державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (перейменоване на Перемишлянський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) Жовнір Г.Й. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №58079925 та № 58079709 з примусового виконання постанов № 17/3260 від 07.11.2018 (з урахуванням листа державного виконавця № 15.23-19/523 від 15.01.2020 про виправлення описки у номері постанови) та № 18/3261 від 07.11.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" на користь Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області штрафу у загальному розмірі 110 460, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що з позивача були стягнути кошти в загальній сумі 110 460, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 646 від 11.04.2019, № 669 від 16.04.2019 та № 653 від 16.04.2019.
Тож, 17.04.2019 головним державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кривуцькою Г.М. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №58079925 та № 58079709 з примусового виконання постанов № 17/3260 від 07.11.2018 та № 18/3261 від 07.11.2018.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з вказаними постановами відповідача-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про скасування постанову УДАБІ у Волинській області від 07.11.2018 №17/3260 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 55 230 грн та скасування постанову УДАБІ у Волинській області від 07.11.2018 №18/3261 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 55 230 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі №1.380.2019.000670, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Терон Девелопмент» задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №17/3260 від 07.11.2018 та №18/3261 від 07.11.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної архітектурно-будівельної інспекції України Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області 1921 грн судових витрат в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Терон Девелопмент».
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі №1.380.2019.000670, залишеній без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Позивач звертався до Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області з заявою від 20.01.2020 про прийняття до виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі №1.380.2019.000670.
Проте, листом від 28.01.2020 № 13-12-06/561 Головним управлінням державної казначейської служби України у Волинській області було повідомлено позивачу, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі №1.380.2019.000670 не містить вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекцією України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області кошти у сумі 110 460, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки постанови відповідача-1 про накладення штрафу були скасовані в судовому порядку, кошти у розмірі 110 460, 00 грн підлягають відшкодуванню державою, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача коштів у розмірі 110 460, 00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 Цивільного кодексу України).
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків/шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що грошові кошти у загальному розмірі 110 460, 00 грн. були стягнуті органом Державної виконавчої служби на підставі постанов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області № 17/3260 від 07.11.2018 та № 18/3261 від 07.11.2018 про накладення штрафу у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", при цьому дії державних виконавців позивачем не оскаржувались, судовим рішенням не встановлено неправомірності дій державних виконавців при стягненні з позивача вказаних грошових коштів.
Таким чином, грошові кошти, стягнуті виконавчою службою на виконання постанов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області № 17/3260 від 07.11.2018 та № 18/3261 від 07.11.2018 про накладення штрафів, які у подальшому були скасовані Львівським окружним адміністративним судом, не являються шкодою (збитками) в розумінні положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та підлягають поверненню у встановленому законом порядку.
При цьому, суд зазначає, що заявлені в межах цього судового провадження кошти не стягувались з позивача на виконання судового рішення. Ці кошти були сплачені на виконання постанов виконавчої служби щодо примусового виконання скасованих постанов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області № 17/3260 від 07.11.2018 та № 18/3261 від 07.11.2018 про накладення штрафів.
Тож, повернення коштів в даному випадку регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі- Порядок).
Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Пунктом 10 Порядку визначено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Під час розгляду цього спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені при розгляді судового спору пов'язаного з аналогічними правовими відносинами у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/13636/14.
Верховним Судом серед іншого зазначено, що повернення таких коштів (сплачених до скасування судом штрафу), має здійснюватись на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 №787.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму.
Частина 6 цієї статті передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосування таких норм.
Відтак, суд роз'яснює позивачу, що повернення сплачених позивачем коштів здійснюється у спосіб передбачений названим Порядком.
Звертаючись з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України, в даному судовому провадженні позивач не подав доказів того, що він звертався про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті до органу Державної казначейської служби України з відповідною заявою згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом МФУ 03.09.2013 №787.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що державний орган, до повноважень якого відноситься питання повернення помилково сплачених коштів вчинив протиправні дії (бездіяльність), які потягли завдання шкоди позивачу.
Визначивши Державну казначейську службу України відповідачем-2 у цій справі фактично позивачем у позові не зазначено у чому полягає протиправність дій Казначейства, в той же час, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України стягнення шкоди (збитків) підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шкоди у розмірі 110 460, 00 грн на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терон Девелопмент" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Перемишлянський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення 110 460, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 05.04.2021
Суддя С. О. Щербаков