ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2021Справа № 910/1632/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1632/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ."
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
03 лютого 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (позивач) надійшла позовна заява № 00255/0121 від 01.02.2021 року до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 43 443,28 грн., з них: страхового відшкодування в порядку суброгації - 39 224,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 50 копійок), пені - 3395,45 грн. (три тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 45 копійок) та 3% річних - 823,33 грн. (вісімсот двадцять три гривні 33 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ПК/21 від 17.03.2017 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/1632/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
22.02.2021 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/5654 від 17.02.2021 року.
02.03.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 51-1497 від 26.02.2021 року, в якому відповідач просив врахувати даний відзив при винесенні рішення та вказав, що сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за розрахунками відповідача, становить 38 153,79 грн. Крім того, позивачем невірно визначено період нарахування пені та 3% річних.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.03.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (надалі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ Фінанс» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ПК/21 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідний страховий випадок настав 31.12.2019 року в м. Дніпро на вул. Кн. Я. Мудрого, 46 за участю застрахованого позивачем автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перед перевлаштуванням праворуч не переконався в безпеці, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 083010-009 від 04.02.2020 року вартість ремонту транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження у ДТП складає 46 163,08 грн.
Згідно рахунку № 5 від 04.02.2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 43 854,93 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 41 402,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80380 від 14.02.2020 року (копія міститься у матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 03296/01/920 від 12.02.2020 року.
За розрахунками позивача, сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 39 224,50 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування в розмірі 39 224,50 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 3395,45 грн. та 3% річних в розмірі 823,33 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2020 року у справі № 203/183/20 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.1., 10.3. Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Судом встановлено, що відносини між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ.", як страховиком та власником автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/179982523.
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР/179982523, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 00311/9220 від 17.02.2020 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 41 402,16 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.12.2019 року.
Втім, відповідач страхове відшкодування у розмірі 41 402,16 грн. не сплатив.
В свою чергу, відповідач вказує про необхідність зменшення суми страхового відшкодування на коефіцієнт фізичного зносу, який складає 0,13.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Як визначено пунктом 3.9. Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пунктів 7.38., 7.39. Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, на замовлення відповідача варійним комісаром було складено Аварійний сертифікат (коефіцієнт фізичного зносу), відповідно якого встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає: 0,13.
Однак суд відзначає, що у Аварійному сертифікаті, на який посилається відповідач, аварійним комісаром не зазначено, що автомобіль "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , раніше відновлювався ремонтом і жодні посилання на застосування в ході дослідження платформи "Audahistory" у звіті відсутні. Натомість у сертифікаті вказано, що коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,13.
При цьому з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2019 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищує 7 років.
Наразі відповідачем не надано та у Аварійному сертифікаті не наведено даних ПК "Аudatex" функція "Аudahistory", зі змісту яких можливе отримання інформації про ремонті впливи на автомобіль в минулому на підставі унікального номеру кузова автомобіля та статистичної бази "Аudatex".
Будь - яких доказів фактичного проведення попереднього відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме актів виконаних робіт, рахунків, калькуляцій тощо, матеріали справи також не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0,13.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі № 910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Разом з тим, оскільки на момент ДТП строк експлуатації застрахованого автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, не перевищував 7 років, належних та допустимих доказів щодо наявності, передбачених п. 7.39. Методики винятків щодо застосування коефіцієнту зносу до складників автомобіля, пошкоджених вищевказаною ДТП, суду не надано, підстави для застосування у даному випадку коефіцієнту фізичного зносу відсутні.
При цьому, суд зауважує, що заявлений до стягнення розмір страхового відшкодування у розмірі 39 224,50 грн. не перевищує розміру виплаченого страхового відшкодування у сумі 41 402,16 грн.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12, 22, 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на те, що полісом № ЕР/179982523 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн. і франшизу в сумі 0,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу "Mercedes-Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 39 224,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 50 копійок).
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 3395,45 грн. та 3% річних в розмірі 823,33 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як встановлено судом, 18.02.2020 року позивачем надіслано на адресу відповідача заяву № 00311/9220 від 17.02.2020 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 41 402,16 грн., яка була отримана відповідачем 19.02.2020 року.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплинув 20.05.2020 року.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 21.05.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює нарахування пені за період з 19.05.2020 року по 29.01.2021 року.
При цьому, суд зауважує, що нарахування пені в межах визначеного позивачем періоду з 19.05.2020 року по 29.01.2021 року є неправомірним.
Таким чином, суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені за визначений судом період з 21.05.2020 року по 21.11.2020 року.
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2473,50 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 921,95 грн. позивачу належить відмовити.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.
Як вже було встановлено судом вище, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 21.05.2020 року.
Відтак, правомірним, в даному випадку, є нарахування 3% річних з 21.05.2020 року.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 816,90 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 6,43 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 42 514,90 грн., з них: страхового відшкодування в порядку суброгації - 39 224,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 50 копійок), пені - 2473,50 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 50 копійок) та 3% річних - 816,90 грн. (вісімсот шістнадцять гривень 90 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2221,49 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (ідентифікаційний код 32404600, адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243, адреса: 0317, м. Київ, проспект Перемоги, 65) грошові кошти: страхового відшкодування в порядку суброгації - 39 224,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні 50 копійок), пені - 2473,50 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 50 копійок), 3% річних - 816,90 грн. (вісімсот шістнадцять гривень 90 копійок) та судовий збір - 2221,49 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 49 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.04.2021р.
Суддя О.В. Котков