ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.03.2021Справа № 905/1947/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення штрафу,
Представники сторін:
від позивача: Костікова О.О.,
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 248740,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.11.2020 роз'єднані позовні вимоги у справі №905/1799/20, шляхом виділення у два окремих позовних провадження. Позовні вимоги за залізничними накладними, перевезення вантажу по яким здійснювалось залізничним сполученням від станцій регіональних філій "Південно-Західна залізниця", "Львівська залізниця", "Одеська залізниця", "Південна залізниця", "Придніпровська залізниця", Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідних станцій регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (справа №905/1947/20) виділено в самостійне провадження. Вимоги за залізничними накладними, перевезення вантажів за якими здійснювалось в межах Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", залишені в провадженні №905/1799/20.
Вимоги у справі №905/1947/20 обґрунтовані несвоєчасною доставкою вантажу за перевезеннями здійсненими від станцій регіональних філій "Південно-Західна залізниця", "Львівська залізниця", "Одеська залізниця", "Південна залізниця", "Придніпровська залізниця", Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Ухвалою Господарського суду Донецької області передано справу №905/1947/20 на розгляд Господарському суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 905/1947/20 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду від 30.12.2020 прийнято справу № 905/1947/20 до свого провадження, підготовче засідання у справі № 905/1947/20 призначено на 01.02.2021.
27.01.2021 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов. Відповідно до даного відзиву просить в задоволенні позову відмовити, а в разі визнання судом позовних вимог обґрунтованими зменшити розмір штрафу.
29.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та пояснення на заяву про зменшення розміру штрафу.
В підготовче засідання 01.02.2021 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.02.2021 та встановити відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив протягом 3-х днів з моменту отримання відповіді на відзив.
02.02.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення розміру штрафу. Також 02.02.2021 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на правову допомогу в сумі 6 165,90 грн. та заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представники сторін в підготовче засідання 24.02.2021 не з'явилися. Від відповідача заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 905/1947/20 до судового розгляду по суті 22.03.2021.
15.03.2021 позивачем подано до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судове засідання 22.03.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 22.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснила перевезення різних вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" по таким залізничним накладним: №35192681, №35192665, №35355148, №35387133, №35336882, №35388818, №35476837, №35476852, №35571041, №35571017, №41772260, №42169383, №42242073, №42206169, №42202572, №42406538, №42473108, №42605931, №42747683, №42783837, №42783845, №42985515, №42987990, №40031460, №47399084, №47399118, №47524301, №47524251, №47532650, №47524681, №47567433, №47622766, №47622469, №47387923, №47652516, №47627757, №47627765, №47683040, №47708144, №47804786, №47793773, №47810213, №47837505, №47827639, №47711734, №47902226, №47880604, №47880596, №47880612, №45115425, №45142395, №45274792, №45300001, №32561581, №32571879, №32741258, №32817983, №32841512, №32834632, №32900912, №43005305, №43041995, №43056126, №43075787, №43075738.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив терміни доставки вантажу за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, оскільки доставив його пізніше за нормативно визначений строк, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 220 647,39 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
У відзиві на позов відповідач зазначив про допущення позивачем помилки у розрахунку та наявність у 6 накладних відомостей про акти загальної форми.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі також - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 51), суд встановив, що відповідач доставив позивачеві вантаж з порушенням встановлених термінів доставки, визначених статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно зі статтею 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності у виді штрафу.
Розмір штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача в цій справі, після роз'єднання позовних вимог, становить 220 647,39 грн.
Судом за кожною накладною перевірено: дата прийняття вантажу до перевезення; дата доставки вантажу; терміну доставки вантажу; часу затримки видачі вантажу; відстань між станціями відправлення та станціями призначення; розмір провізної плати; наявність об'єктивних обставин, які спричинили порушення термінів доставки вантажу.
При цьому, щодо посилання відповідача на акти загальної форми, вказівка на які міститься в шести залізничних накладних в графі 49, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Як встановлено судом, жодних актів, на які міститься посилання у накладних (графа 49 - відмітки залізниці) відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що за такими накладними саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу.
Судом за кожною накладною перевірено: дата прийняття вантажу до перевезення; дата доставки вантажу; терміну доставки вантажу; часу затримки видачі вантажу; відстань між станціями відправлення та станціями призначення; розмір провізної плати; наявність об'єктивних обставин, які спричинили порушення термінів доставки вантажу.
При перевірці розрахунку штрафу судом встановлено, що позивач допустив помилку у нарахуванні суми штрафу за залізничною накладною № 42169383 та визначив його на 10 коп. більше необхідного, оскільки замість 20 508,00 грн провізної плати виходив із суми 20 509,00 грн. Так, сума штрафу у даному випадку становить 2 050,80 грн.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за спірними залізничними накладними загалом становить 220 647,29 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 50% суд зазначає таке.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на скрутне матеріальне становище, яке виникло, зокрема, внаслідок: реформування залізничної галузі; необхідності здійснення відрахувань до Державного бюджету України 90% від обсягу чистого прибутку (доходу) підприємства; збитковості від надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян; втратою 20000 одиниць рухомого складу внаслідок перебування вагонів та локомотивів на станціях, в межах населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; провадження господарської діяльності Регіональною філією "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на території проведення антитерористичної операції, що також значним чином вплинуло на матеріальне становище відповідача.
Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки вантажу.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однак, суд зазначає, що всупереч наведеному вище, у даному випадку відповідач не довів перед судом належними доказами наявності виняткових обставин, які б свідчили про необхідність зменшення штрафу.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Отже, нарахований позивачем штраф підлягає стягненню за сам факт допущення перевізником порушення, незалежно від того, чи завдано вантажовідправнику у зв'язку з цим збитків.
Щодо майнового стану відповідача суд зазначає, що наданий ним звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9-ть місяців 2020 року Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, він містить показники лише про діяльність вказаної філії, а не всього підприємства, а по-друге, відправлення за спірними накладними у даному спорі здійснювалися зі станцій відправлення, що відносяться до Львівської, Одеської, Придніпровської та Південно-Західної залізниць, а не Донецької залізниці.
Інших документів, які б свідчили про несприятливий майновий стан або ж збитковий характер діяльності відповідача матеріали справи не містять.
З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у заяві про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 165,90 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до суду надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога», додаткові угоди № 204 від 01.10.2020, № 218 від 15.10.2020, акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №204 від 01.10.2020, у якому вартість послуг становить 6165,90 грн, розрахунок розміру винагороди від 29.10.2020 на суму 6165,90 грн, рахунок на оплату №781 від 29.10.2020 на суму 6165,90 грн.
Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є доказово обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, Донецька обл., 87505) штраф у розмірі 220 647,29 грн, судовий збір у розмірі 3 309,71 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 165,90 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.04.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко