ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1285/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" до фізичної особи - підприємця Рожкової Юлії Володимирівни про стягнення 12 178,19 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 2097, укладеного 26 жовтня 2020 року між ним та фізичною особою - підприємцем Рожковою Юлією Володимирівною (далі - Підприємець), позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 10 822,01 грн. Оскільки Підприємець взяте на себе за вказаною угодою зобов'язання щодо оплати вартості цієї продукції не виконала, заборгувавши таким чином позивачу 10 822,01 грн., останній, посилаючись на статті 509, 525, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4, 161-164 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 61,90 грн. трьох процентів річних, 1 082,19 грн. штрафу, 212,09 грн. пені, нарахованих у зв'язку з несплатою поставленого товару. Крім того, Товариство просило суд стягнути з Підприємця суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1285/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 1 лютого 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/1285/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, місто Київ, вулиця Ольжича, будинок 23, квартира 38.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду в зв'язку з відмовою Підприємця отримати дане поштове відправлення.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 1 лютого 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте відповідач в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26 жовтня 2020 року між Підприємцем та Товариством був укладений договір поставки № 2097, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - продукти харчування, а Підприємець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Даний договір підписаний уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, а також скріплений печаткою Товариства.
У пункті 1.2 вказаного правочину визначено, що під додатками до нього маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до цього договору становлять його невід'ємну частину.
Пунктом 1.4 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, часткове співвідношення (асортимент, найменування) кожної партії товару узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлення (специфікацій) на поставку товару відповідно до умов, визначених цим Договором.
Найменування, одиниця виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цією угодою, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджуються сторонами у відповідних додатках (пункт 2.1 договору).
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється частина товару за однією специфікацією, поставка якої може бути здійснена за згодою сторін (пункт 4.1 договору).
За пунктом 4.2 цієї угоди поставка товару здійснюється на умовах, визначених сторонами у специфікаціях та відповідно до правил міжнародної інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
Специфікація покупця повинна містити асортимент, кількість товарів, строк поставки (календарну дату) та повинна бути попередньо надіслана постачальнику не менше ніж за 7 календарних днів до поставки товару, у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телеграма, телефонограма, факс, e-mail). Постачальник гарантує виконання прийнятого та узгодженого з покупцем специфікації, виходячи з наявного товару на складі постачальника (пункт 4.4 даного правочину).
Відповідно до пункту 4.6 договору право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.
Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 6.4 визначено, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Відповідно до пункту 6.6 договору днем здійснення платежу за договором, а отже днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на банківський рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 12.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним договором, він вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач на підставі видаткових накладних: від 4 листопада 2020 року № 16238, від 6 листопада 2020 року № 16376, від 9 листопада 2020 року № 16580, від 14 листопада 2020 року № 16930, - поставив відповідачу товар на загальну суму 10 822,01 грн. (у т.ч. ПДВ).
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печаткою позивача.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 26 жовтня 2020 року № 2097 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Крім того на підтвердження вказаної суми основного боргу позивачем додано до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків за період з 1 жовтня 2020 року по 13 грудня 2020 року, що підписаний уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, а також скріплений печаткою Товариства.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав, заборгувавши таким чином Товариству, 10 822,01 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 26 жовтня 2020 року № 2097, яка складає 10 822,01 грн., підтверджується матеріалами справи і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу. За таких обставин даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 212,09 грн. пені, нарахованої на суми боргу по кожній накладній окремо відповідно до наданого розрахунку, а також 1 082,19 грн. штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У випадку несвоєчасної оплати товару протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції (пункт 9.3 цієї угоди).
Пунктом 9.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції протягом більше ніж 10 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення відповідної партії товару в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
У випадку несвоєчасної оплати товару більше ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії товару в розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (пункт 9.5 договору).
За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач зазначив, що оскільки погоджений сторонами в договорі розмір пені перевищує її розмір, встановлений законом, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищують встановленого законом граничного розміру цих штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємця 61,90 грн. трьох процентів річних відповідно до наданого позивачем розрахунку.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми цієї компенсаційної виплати також підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги Товариства підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До матеріалів справи позивачем долучено: копію договору про надання правової допомоги у господарських справах від 25 січня 2021 року № 7-Ю; довіреність на представника від 26 січня 2021 року; копію рахунку-фактури від 25 січня 2021 року № ЮК-015; копію платіжного доручення від 26 січня 2021 року № 3926 на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до умов вищезазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Юркомфорт" (далі - ТОВ "Юркомфорт") зобов'язалося надати Товариству правову допомогу в господарській справі за позовом Товариства до Підприємця про стягнення заборгованості, а клієнт зобов'язався оплатити виконану роботу в порядку та строки, обумовлені сторонами.
За умовами пункту 5.1 даного договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити ТОВ "Юркомфорт" гонорар у розмірі 5 000,00 грн.
Клієнт здійснює оплату ТОВ "Юркомфорт" гонорару за цим договором шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на його розрахунковий рахунок. Датою сплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Юркомфорт" (пункт 5.4 цієї угоди).
Судом встановлено, що Товариство відповідно до рахунку-фактури від 25 січня 2021 року № ЮК-015 сплатило на рахунок ТОВ "Юркомфорт" 5 000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 26 січня 2021 року № 3926.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Товариством позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Підприємця 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Рожкової Юлії Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 124, квартира 55; ідентифікаційний код 39819673) 10 822 (десять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 01 коп. основного боргу, 212 (двісті дванадцять) грн. 09 коп. пені, 1 082 (одну тисячу вісімдесят дві) грн. 19 коп. штрафу, 61 (шістдесят одну) грн. 90 коп. трьох процентів річних, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору, а також 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 5 квітня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко