ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2021Справа № 910/1548/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" до Державної установи "Інститут охорони грунтів України" про стягнення 16 152,78 грн., без виклику представників сторін,
У лютому 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив про стягнення з відповідача 13 838,88 грн. основного боргу, 1 916,83 грн. пені та 397,07 грн. 3% річних за договором постачання природного газу №07-28/01/2019-11 від 28.01.2019 року на підставі ст.ст. 15, 526, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
04.03.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 916,83 грн. та 3% річних у розмірі 397,07 грн., посилаючись на те, що відповідач, як державна установа не має можливості здійснити повний розрахунок заборгованості.
15.03.2021 через канцелярію суду відповідач надав суду відповідь на відзив, в якій посилається на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
22.03.2021 через канцелярію суду відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (продавець) та Державною установою "Інститут охорони грунтів України" (споживач) укладено договір №07-28/01/2019-11 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачу газ природний, скраплений або в газоподібному стані - за кодом ДК 021:2015-09120000-6, (газове паливо), в 2019 р., а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що оплата за товар проводиться споживачем виключно грошовими коштами (гривні), в наступному порядку: 100% вартості спожитого обсягу товару оплачується на підставі акту виконаних робіт (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за звітним. Датою оплати споживачем товару є дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.
Оплачується постачальнику вартість поставленого товару на умовах та в обсягах визначених договором (п.5.2.3 договору).
Згідно із п. 7.2 договору в разі нездійснення споживачем оплати відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, постачальник має право: не передавати обсяг товару, або передати документи лише на той об'єм, за який було сплачено; припинити передачу товару та відмовитись від підписання актів прийому-передачі на спожитий обсяг товару; надати доручення на відключення споживача-боржника газорозподільному/газотранспортному підприємству, та повідомити ЦДД ПАТ «Укртрансгаз» про заборону виділення лімітів товару на споживача-боржника від інших постачальників товару.
28.12.2019 року сторони уклали додаткову угоду №4 до договору, якою погодили продовжити термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року.
22.01.2020 року сторони уклали додаткову угоду №5 до договору, якою дійшли згоди та збільшили вартість договору на суму 13 324,80 грн., що не перевищує 20 відсотків суми, визначено у договорі, відповідно до ч.5 ст.36 Закону України від 25.12.2015, №933-VIII «Про публічні закупівлі».
Пунктом 2 додаткової угоди №5 до договору сторони погодили та виклали п.3.2 договору в наступній редакції «Загальна вартість цього договору» становить 66 624,00 грн, крім того ПДВ - 13 324,80 грн., всього з ПДВ - 79 948,80 грн.
Поясненнями позивача, частково відповідача, а також актом приймання-передачі природного газу №00000022250 від 31.12.2019 року на суму 485,76 грн. та актом приймання-передачі природного газу №00000002006 від 31.01.2020 року на суму 13 353,12 грн., які оформлені належним чином та підписані сторонами без заперечень та зауважень підтверджується факт того, що позивач поставив відповідачу товар на суму 13 838,88 грн.
Доказів оплати поставленого товару у строк вказаний в п.п. 4.1, 4.2 договору відповідачем суду не надано.
Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом надано належну оцінку доводам відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, проте посилання на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №916/1345/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13 838,88 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 916,83 грн. суми пені, яка нарахована позивачем за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Проте, в договорі постачання природного газу №07-28/01/2019-11 від 28.01.2019 року відсутній пункт, який містить умови щодо нарахування пені.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 916,83 грн. пені слід відмовити.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 397,07 грн. суми 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вищезазначеного, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 397,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи "Інститут охорони грунтів України" (вул.О.Теліги, 8, м.Київ, 04112, код ЄДРПОУ 25835792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (вул.І.Мазепи 6, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ 36716332) 13 838 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 88 коп. суму основного боргу, 397 (триста дев'яноста сім) грн. 07 коп. суму 3% річних та 2 000 (дві тисячі) грн. 62 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 05.04.2021р.
Суддя С.О. Чебикіна