Справа № 567/62/21
24 березня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Войтко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно звернулася ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області 21.08.1998, за яким ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно складалось, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів позивачу.
Після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №486/2006 та від ОСОБА_1 , в межах строку встановленого законом, подано заяву про прийняття спадщини. Відомості про інших спадкоємців відсутні.
Зазначає, що у 2007 році вона звернулася до Рівненського міського суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме належність заповіту від 21 серпня 1998 року, складеного на її користь, оскільки у заповіті було допущено помилку при написанні прізвища заповідача, а саме замість прізвища ОСОБА_3 було написано ОСОБА_4 (зокрема, у свідоцтві про народження позивачки батьком зазначений саме ОСОБА_5 ).
23.02.2007 рішенням Рівненського міського суду заяву ОСОБА_1 було задоволено та встановлено факт належності заповіту ОСОБА_5 . Рішення мотивовано тим, що усі вищевказані документи були видані до посвідчення заповіту від 21 серпня 1998 року, в яких прізвище батька заявниці було зазначене як ОСОБА_3 .
19.04.2007 нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори Рівненської області Сержант Н.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким остання, як спадкоємець майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала право на земельну частку (пай), посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія РВ №0036053, виданого 03.03.1997 Острозькою райдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_5 .
Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.11.2020 №129/02-31 нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що здійснити державну реєстрацію права власності на вищевказаний будинок на підставі заяви спадкоємця немає можливості, оскільки відсутні документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права на нерухоме майно. Зокрема, вказано на розбіжності в прізвищі спадкодавця свідоцтва про смерть (« ОСОБА_4 ») та виписки з погосподарської книги та архівної де прізвище спадкодавця зазначено як « ОСОБА_3 »),
Посилається на те, що у зв'язку з розбіжностями в написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючих документах позивач не може реалізувати своє право на спадкове майно та просить визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.
Ухвалою від 22.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було надано строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 18.02.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті, витребувано з Рівненського обласного державного нотаріального архіву матеріали спадкової справи №486/2006 заведеної після смерті ОСОБА_2 .
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подали заяву, якій вказали, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять справу розглядати без їх участі, а позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, заперечень щодо позову до суду не подав, відзив на позов на адресу суду не надходив. В поданій на адресу суду заяві просить здійснювати розгляд справи в його відсутності.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов доведений і підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.08.1991 (поновлений запис) ОСОБА_2 народився у с.Вілія Острозького району Рівненської області, та його батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у свідоцтві про смерть його прізвище зазначено як « ОСОБА_3 » (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 11.01.1995) (а.с.22, 23).
Згідно трудової книжки колгоспника, заповненої на ім'я ОСОБА_5 , вбачається, що останній працював у колгоспі у період з 1950 по 1991 роки (а.с.24-25).
05.11.1959 ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 13.11.1959). Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 21.06.1999) (а.с.26, 27).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася позивач ОСОБА_10 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 15.01.2007, та її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с.28).
В подальшому, 07.05.1988, ОСОБА_10 одружилася з ОСОБА_12 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_6 від 07.05.1988) (а.с.29).
03.03.1997 Острозькою райдержадміністрацією видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0036953 на ім'я ОСОБА_5 (а.с.34).
23.03.2000 ОСОБА_2 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , який оформлений Острозьким МВР УМВС України в Рівненській області взамін паспорта серії НОМЕР_8 , оформленого 11.11.1991 Острозьким МВР УМВС України в Рівненській області (лист управління ДМС в Рівненській області №5601.6-3751/56.1-20 від 04.12.2020) (а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 27.06.2006 (а.с.10).
За життя, 21.08.1998 ОСОБА_2 на користь доньки ОСОБА_1 було складено заповіт, який був посвідчений Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області за № 5 (а.с.11).
У 2007 році ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме належність заповіту від 21 серпня 1998 року, виданого на користь ОСОБА_1 , посвідченого Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області - Ліщенку В.М. Заяву мотивовано тим, що у заповіті було допущено помилку при написанні прізвища заповідача, а саме замість прізвища ОСОБА_3 було написано ОСОБА_4 (зокрема, у свідоцтві про народження позивачки батьком зазначений саме ОСОБА_5 ) (а.с.33).
23.02.2007 рішенням Рівненського міського суду у справі №2о-79/07 заяву ОСОБА_1 було задоволено та встановлено факт належності заповіту ОСОБА_5 . Рішення мотивовано тим, що усі вищевказані документи були видані до посвідчення заповіту від 21 серпня 1998 року, в яких прізвище батька заявниці було зазначене як ОСОБА_3 (а.с.13).
Згідно виписок з погосподарської книги №1 с.Вілія Острозького району Рівненської області (особовий рахунок № НОМЕР_10 ), виданої Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області 12.11.2020 №503, 16.09.20219 №511, за якими будинок АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_5 (а.с.15, 16).
Згідно архівної довідки від 19.11.2020 №Ш-47/04-01, виданої архівним відділом Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, згідно з рішенням виконкому Вілійської сільської ради Острозького району Рівненської області від 31 липня 1997 року №13 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне проживання» передано у приватну власність земельні ділянки громадянам. У додатку до рішення під №23 значиться ОСОБА_5 та зазначено відомості: по земельно-кадастровій книзі - 1,00 га; фактично виявлено при обмірі - 1,00 га; затверджено дану площу - 1,00 га; передано у приватну власність - 0,85 га; для ведення особистого підсобного господарства в межах населеного пункту с.Вілія - 0,60 га; для обслуговування жилого будинку - 0,25 га; залишено в користуванні - 0,15 га (а.с.17).
Згідно технічного паспорта на будинок по АДРЕСА_1 від 19.09.2019 вбачається, що дане будинковолодіння рахується за ОСОБА_5 (а.с.18-20).
Після смерті ОСОБА_2 , за заявою ОСОБА_1 15.12.2006 Острозькою районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за №486, що підтверджується матеріалами спадкової справи та витягами зі Спадкового реєстру (спадкові справи) №8400408 від 08.02.2007, №8400470 від 08.02.2007 (а.с.47, 49).
Відомості про інших спадкоємці в матеріалах спадкової справи відсутні.
19.04.2007 нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори Рівненської області Сержант Н.М. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким остання як спадкоємець майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала право на земельну частку (пай), посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія РВ №0036053, виданого 03.03.1997 Острозькою райдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_5 (а.с.56).
24.11.2020 ОСОБА_1 , маючи намір оформити свої спадкові права на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належав її померлому батьку ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Сержанта Б.М.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, документів, що посвідчували б право власності або державну реєстрацію права власності за померлим ОСОБА_2 на вказане спадкове майно позивач надати не мала можливості через їх відсутність.
В зв'язку з тим, що згідно п. 4.15 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводитися нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків передбачених п.3 глави 7 розділу І цього Порядку, керуючись ст.ст.5, 46, 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні вказаної нотаріальної дії, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №129/02-31 від 24.11.2020 (а.с.21).
Докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача та наданою нотаріусом копією спадкової справи.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю
Згідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 №45/5 та іншими нормативними актами.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР). В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачою свідоцтва про право на спадщину.
За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України від 1 липня 2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об'єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 у справі №6-54цс12).
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Згідно з п.4, 7 Інструкції реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, та реєстрація здійснювалась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких наведено в додатку №1 до Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, з технічного паспорта встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був побудований в 1978 році.
Таким чином, документом, що підтверджує належність спадкодавцю вказаного житлового будинку, є виписка з погосподарської книги.
У свою чергу, наявна відмінність в написанні прізвища спадкодавця в свідоцтві про смерть (« ОСОБА_4 ») і в погосподарській книзі та рішенні про передачу земельної ділянки у приватну власність («Ліщенко»), унеможливлює проведення державної реєстрації права власності спадкодавця на житловий будинок відповідно до норм чинного нині законодавства. Виправлення ж орфографічних або технічних помилок у вищевказаних документах чинним законодавством не передбачене.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України).
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюваним. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, тобто, в даному випадку, для вирішення питання про визнання права власності в порядку спадкування.
За таких умов, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а, відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за спадкодавцем права власності на нерухоме майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1216, 1233 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , то за нею як спадкоємцем за заповітом слід визнати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, на підставі ст. 25 п. 4, 328, 346 ч.1 п. 11, 1216, 1217, 1218, ч.2 ст.1223, 1233, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. 12, 76, 83, 89, 92, 141, 142, 263- 265 ЦПК України,
вирішив:
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Острозької міської ради (місцезнаходження: м.Острог вул.Героїв Майдану,4, код ЄДРПОУ 05391005) про визнання права власності на спадкове майно задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходяться в АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.04.2021.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.