05.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/150/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод"
до відповідача: Департаменту освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 366 516 грн 75 к.
Представники сторін не з"явилися.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" із позовною заявою до Департаменту освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 366 516 грн 75 к.
Вирішення судом процесуальних питань.
02.03.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 05.04.2021.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам на адреси, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку позивач та відповідач отримали 05.03.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.
02.03.2021 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 05.04.2021 суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов”язання щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 366516 грн 75 к. Факт поставки товару на суму заборгованості позивач підтвердив накладними, копії яких приєднані до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається із матеріалів справи в період з 11.02.2020 - 02.03.2020 позивач поставив відповідачу товар (молоко пастеризоване 2,5 % та сметану фасовану жирністю 20%) на загальну суму 366516 грн 75 к., в підтвердження чого подав копії накладних, які приєднані до матеріалів справи.
В позовній заяві позивач вказав, що господарські відносини між сторонами здійснювалися на підставі листа №7 від 28.01.2020 та видаткових накладних.
Суд встановив, що видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін, відповідають вимогам законодавства, є первинними документами, фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, тому є всі підстави для покладення на відповідача обов"язку по проведенню розрахунків за отриманий товар на підставі зазначених вище накладних.
31.03.2020 сторони провели звірку заборгованості та підписали і скріпили печатками товариств Акт звіряння розрахунків станом на 31.03.2020.
Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача перед позивачем, становить 366516 грн 75 к.
20.11.2020 позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію №60 з проханням виконати зобов"язання щодо оплати товару, докази направлення приєднані до матеріалів справи. Проте відповідач цю вимогу залишив без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових накладних, то зобов"язання по оплаті товару виникло після прийняття товару.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Суд встановив, що відповідач у встановлений ст.692 ЦК України строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав; доказів виконання зобов"язання у повному обсязі не надав, доводи позивача не спростував, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 366516 грн 75 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5497 грн 77 к., що підтверджується платіжним дорученням №984 від 16 лютого 2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 5497 грн 77 к. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод" до Департаменту освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 366 516 грн 75 к. задовольнити.
Стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Кардинала Любомира Гузара, буд. 15, м. Івано-Франківськ,76000 (код 02143465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанський молокозавод", вул. Світанкова, буд. 21,с. Старі Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77712 (код 30814656) - 366516 (триста шістдесят шість тисяч п"ятсот шістнадцять гривень) 75 к. - заборгованості та 5497 (п"ять тисяч чотириста дев"яносто сім гривень) 77 к. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.04.2021
Суддя Т. В. Максимів