номер провадження справи 28/9/21
05.04.2021 Справа № 908/152/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» б/н від 26.03.2021 про компенсацію витрат на правничу допомогу у справі №908/152/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» (49005, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 42 Т)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОЛІТ» (69006, місто Запоріжжя, Парковий Бульвар, буд. 1-Б)
про стягнення грошових коштів.
Без участі представників сторін
До Господарського суду Запорізької області 29.03.2021 від товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» (позивач у справі) надійшла заява про компенсацію витрат на правничу допомогу. Відповідно до змісту заяви заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОЛІТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16.200,00 грн. До заяви додані копії договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 з додатками, розрахункової квитанції №00018 від 19.03.2021 на суму 16.200,00 грн., свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №0848 від 08.04.1999 та докази надсилання цієї заяви з додатками на адресу відповідача.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2021 заяву ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 30.03.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» про компенсацію витрат на правничу допомогу у справі №908/152/21 прийнято до розгляду, призначено розгляд заяви на 05.04.2021. Явку сторін в судове засідання визнано необов'язковою.
Представники сторін (позивача та відповідача) в судове засідання не з'явилися, будь-яких заяв або клопотання до суду не направили. Про час та місце розгляду заяви учасники судового процесу повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Частиною 4 ст. 244 ГПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши матеріали зазначеної заяви, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви виходячи з наступного.
До Господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОЛІТ» про стягнення заборгованості у розмірі 231.578,74 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.03.2021 у справі №908/152/21 позов товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОЛІТ» задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 231.578,74 грн. та 3.473,68 грн. судового збору.
Повний текст судового рішення складено та підписано 22 березня 2021.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
В тексті позовної заяви позивачем зазначений попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8.000,00 грн.
Отже, позивач дотримався положень ст. 129 ГПК України, зазначивши про свій намір стягнути з відповідача судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження понесених витрат ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» надані договір про надання правничої допомоги від 01.12.2020, укладений з адвокатом Залевським Є.О., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0848, Тарифи на послуги (гонорар) від 01.12.2020 (додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020), Акт наданих послуг від 19 грудня 2021 (Додаток №2 до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020) та розрахункова квитанція №00018 від 19.03.2021 на суму 16.200,00 грн.
При дослідженні наведених документів суд дійшов висновку, що надані позивачем (заявником) докази не підтверджують факт надання адвокатом Залевським Є.О. професійної правничої допомоги саме при розгляді цієї справи.
Суд виходив з наступного, по-перше, Акт наданих послуг складено сторонами 19 грудня 2021 року, тобто на дату, яка ще настала.
По-друге, в зазначеному Акті клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання правничої допомоги від 01.08.2019, в той час, як суду наданий договір про надання правничої допомоги від 01.12.2020. Будь-яких пояснень щодо укладання сторонами іншого правочину з приводу надання правничої допомоги при вирішенні спірних питань між ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» та ТОВ «ГРАДОЛІТ» щодо стягнення заборгованості у розмірі 231.578,74 грн. суду не надано.
В той же час доказів понесення позивачем судових витрат по договору б/н від 01.12.2020, що міститься в матеріалах справи, заявник в порушення приписів ст. 74 ГПК України не надав.
Крім того, суд звертає увагу, що основним завданням адвоката є вжиття всіх можливих, передбачених законом заходів, спрямованих на захист порушеного чи оспорюваного права, в тому числі й шляхом звернення до суду.
При цьому законність та обґрунтованість судового рішення, оперативність вирішення справи напряму залежать від повноти підготовки матеріалів, які надаються до суду ще на стадії звернення до суду.
При зверненні з позовом до суду не було дотримано положень ст. 164 ГПК України, а саме: суду не надано доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви у зв'язку з чим суд на підставі ст. 174 ГПК України залишив позов без руху.
До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що при підготовці позовної заяви адвокат не правильно визначив правову підставу заявлених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за договором №19 від 11.08.2020. Втім, додані до позову матеріали не підтвердили факт дотримання сторонами приписів Цивільного кодексу України в частині досягнення згоди щодо всіх істотних умов для даної категорії договорів, що в подальшому стало підставою для обрання судом іншого способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача, ніж був визначений в позовній заяві.
Крім того, в п. 6 ст. 129 ГПК України встановлено, що у разі якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку про відмову ТОВ «МІЛЛЕНІУМ» у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛЛЕНІУМ» в задоволенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу у справі №908/152/21.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241, 244 ГПК України 06.04.2021.
Суддя О.В. Федорова