Справа №295/3626/21
1-кс/295/1742/21
29.03.2021 року м.Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3
про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020060020004022 від 26.11.2020 та додані до нього матеріали,
ОСОБА_3 (далі - заявник) звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, а саме: автомобілю марки «Citroen» моделі «Berlingo», НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що потреба в його арешті на даний час відпала.
Заявник в клопотанні зазначає, що 26.11.2020 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира накладено арешт на автомобіль марки «Citroen» моделі «Berlingo», НОМЕР_1 ,
В обґрунтування клопотання зазначено, що даний транспортний засіб був оглянутий експертами, описаний та сфотографований ними і станом на день звернення з клопотанням про скасування арешту майна, потреба в подальшому арешті відпала. Крім того запевнив, що до закінчення кримінального провадження транспортний засіб буде зберігатися в незмінному після ДТП стані.
В судове засідання 26.03.2021 заявник не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою учасників та для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду клопотання, розгляд справи було відкладено на 29.03.2021, про що повідомлено заявника клопотання та слідчого.
В засідання 29.03.2021 заявник не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
29.03.2021 від слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12020060020004022 без її участі. У заяві слідчим вказано також, що потреби у триманні транспортних засобів на майданчику тимчасового тримання немає, так як проведені всі необхідні експертизи.
За наведених обставин та з урахуванням положень ст.174 КПК України, неявка учасників в засідання суду не є перешкодою для розгляду клопотання.
Розглядаючи клопотання, слідчий суддя враховує наступне.
У провадженні Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №12020060020004022, внесене до ЄРДР 26.11.2020. В рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.11.2020 задовольнив клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «Citroen» моделі «Berlingo», НОМЕР_1 , тимчасово позбавив власника та користувачів можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане авто.
На день розгляду клопотання, як стверджує заявник у клопотанні та підтверджує у своїй заяві слідчий, усі необхідні дії (екпертизи) з транспортним засобом проведені, та в його подальшому утримуванні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, відсутня потреба.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У відповідності до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Викладені обставини свідчать, що ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, відсутні, що вбачається з матеріалів справи, як і відсутні будь-які додаткові підстави для подальшого втручання у право власності власника арештованого майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ОСОБА_3 , належним йому майном на підставі зазначених обставин.
Таким чином, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись статтями 170, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №12020060020004022 від 26.11.2020 на автомобіль марки «Citroen» моделі «Berlingo», НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1