пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 березня 2021 року Справа № 903/293/20
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Дідківський Р.В. - довіреність від 15.04.2020
від відповідача: Безрода Р.С. - ордер серія АА №103212 від 29.03.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/293/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пьотінгер Україна” до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 про стягнення 1263253,94 грн.,
24.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Пьотінгер Україна” направило на адресу суду позов до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 про стягнення 1814692,76 грн., в т.ч.1276701,92 грн. основний борг, 394961,50 грн. пеня та 143029,34 грн. 3% річних.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №27032017/2 від 27.03.2017.
Ухвалою суду від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
25.05.2020 представник Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у стягненні із відповідача 99297,22 грн. основного боргу, 288578,30 грн. пені, 78288,21 грн. 3% річних, а також 27220,39 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. Просить стягнути з позивача судові витати.
Представник позивача 01.06.2020 на електронну адресу суду надіслав заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1276701,92 грн. основний борг, 197480,75 грн. пеню та 147280,11 грн. 3% річних. Просить покласти на ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 витрати зі сплатою судового збору в розмірі 24321,94 грн. та повернути ТОВ «Пьотінгер Україна» з Державного бюджету України переплачний судовий збір, згідно платіжного доручення №607 від 21.04.2020, в сумі 2898,45 грн.
ТОВ «Пьотінгер Україна» на електронну адресу суду та на поштову адресу надіслав відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою суду від 02.06.2020 відкладено підготовче засідання.
30.06.2020 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
13.07.2020 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду заперечення на відповідь на відзив та на заяву про зміну розміру позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 14.07.2020 суд прийняв заяву про зміну розміру позовних вимог та постановив, що подальший розгляд справи буде розглядатися відповідно до уточнених позовних вимог та відклав розгляд підготовчого провадження.
21.08.2020 представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1419558,71 грн. основний борг, 197480,75 грн. пеню та 156730,81 грн. 3% річних. Просить покласти на ФГ “Західний Буг” ОСОБА_1 витрати зі сплатою судового збору в розмірі 26606,55 грн. та повернути ТОВ “Пьотінгер Україна” з Державного бюджету України переплачний судовий збір, згідно платіжного доручення №607 від 21.04.2020, в сумі 613,84 грн.
Протокольною ухвалою від 26.08.2020 суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог та постановив, що подальший розгляд справи буде розглядатися відповідно до уточнених позовних вимог.
Ухвалою суду від 26.08.2020 провадження у справі №903/293/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пьотінгер Україна” до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 про стягнення 1773770,27 грн. зупинено до набрання законної сили судового рішення Господарського суду Київської області у справі №911/1323/20.
Ухвалою суду від 25.01.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче судове засідання. Зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №27032017/2 від 27.03.2017 та надати акт такої звірки. Обов'язок проведення звірки покласти на позивача. У разі неможливості проведення звірки, надати суду письмові пояснення стосовно причин не проведення звірки. Відповідачу у строк до 09.02.2021 включно надати суду чіткий розрахунок за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №27032017/2 від 27.03.2017 всіх належних до сплати платежів та здійснених відповідачем в погашення саме цих платежів оплат (1. Сума, яка підлягає сплаті та на підставі видаткової накладної; 2. Платіжний документ та призначення платежу в платіжному документі; 3. Розмір заборгованості) у вигляді таблиці, з поданням всіх первинних документів на підтвердження викладених в таблиці даних.
01.02.2021 представник позивача надіслав на адресу суду заяву, якою долучив до матеріалів справи акти звірки, витяги з сайту www.udinform.com та копію супровідного листа.
08.02.2021 представник позивача надіслав на електронну адресу заяву про зміну прозміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 847850,89 грн. основного боргу, 223484,97 грн. пені, 191918,08 грн. 3% річних. Покласти на відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 18948,81 грн. Просить залишити п.6 прохальної частини заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду та повернути з державного бюджету переплачений судовий збір в сумі 8271,58 грн.
Представник відповідача 09.02.2021 на електронну адресу суду надіслав клопотання на виконання ухвали суду від 25.01.2021, та долучив платіжні доручення про часткову оплату боргу в сумі 600000,00 грн.
Протокольною ухвалою від 09.02.2021 суд клопотання про уточнення позовних вимог задовольнив та ухвалив справу розглядати з новою ціною позову, розгляд підготовчого провадження відклав. Зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду від 25.01.2021.
02.03.2021 представник відповідача на електронну адресу надіслав заперечення на заяву про зміну позовних вимог та клопотання про виконання ухвали суду від 25.01.2021.
Ухвалою суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи, 27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пьотінгер Україна» (далі - продавець) та Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу №27032917/2 сільськогосподарської продукції (далі - договір, т.1, а.с.10-14).
Відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти сільськогосподарську техніку, обладнання та аксесуари (далі-товар). Найменування, модель товару, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна зазначені у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.2. Договору, визначено, що загальна сума Договору становить гривневий еквівалент 144 500,00 євро, що за міжбанківським курсом продажу Євро, що встановлений у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (www.udinform.com), сформованим на час закриття торгів (міжбанк, продаж 29,3246) на день, що передує даті укладення Договору, тобто 24.03.2017, становить 4 237 404,70 грн., у тому числі ПДВ 706 234,12 грн.
У відповідності до п.2.7 договору, якщо на дату фактичного здійснення Покупцем відповідного платежу в гривнях, курс євро до гривні перевищуватиме курс євро до гривні, встановлений в п.2.2 Договору, то розмір відповідного платежу в гривнях підлягає збільшенню в порядку, визначеному п.2.8 даного Договору.
Для цілей цього пункту Договору під курсом євро до гривні розуміється міжбанківський курс продажу євро, встановлений у міжбанківсьхій інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinfonn.com), сформований на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до здійснення фактичної оплати.
Згідно п. 3.3. Договору, передача товару продавцем покупцеві за кількістю, якістю і комплектністю відповідно до Специфікації (додаток №1) оформлюється видатковою накладною. Право власності на товар переходить до покупця з дати підписання видаткової накладної на товар.
Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата ціни товару в гривнях на дату укладення Договору здійснюється покупцем шляхом виконання платежів: попередній платіж у розмірі 25% ціни товару в гривнях на дату укладення Договору, визначеної у п. 2.2. цього Договору з врахуванням умов п. 2.8. Договору; остаточний платіж цього Договору складається з 75% ціни товару в гривнях на дату укладення Договору, визначеної у п. 2.2. цього Договору з врахуванням умов п. 2.8. Договору. Платежі здійснюються покупцем згідно графіку здійснення платежів.
Згідно п.5.2 договору у випадку прострочення Покупцем будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, або його частини Покупець повинен сплатити на користь Продавця пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу/несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення такого платежу.
У відповідності до п.5.6 договору у випадку прострочення покупцем будь-якого з платежів, передбачених цим договором, або його частини покупець відповідно до положень цього договору зобов'язаний сплатити на користь продавця 3% річних від простроченої суми, розмір яких встановлений сторонами згідно ст.625 ЦК України.
У п. 8.2. Договору сторони погодили, що договір вважається укладеним і є обов'язковим для сторін з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором, або до моменту його припинення відповідно до умов цього Договору.
Згідно Специфікації (додаток №1 до Договору), предметом Договору сторони погодили посівну комбінацію Terrasem Pottinger C 6 Fertilizer, арт. номер 8517.00.640.8 загальною вартістю 4 237 404,70 грн. разом з ПДВ (т.1, а.с14 на звороті).
На виконання наведених вище умов Договору ТОВ «ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА» поставлено, а ФГ «ЗАХІДНИЙ БУГ» прийнято (отримано) Товар іноземного походження, а саме посівну комбінацію Terrasem Pцttinger С 6 Fertilizer, на суму 4237404,70 грн. (з ПДВ) відповідно до видаткової накладної від 22.06.2018 №1630 (т.1, а.с.15).
З метою досудового врегулювання ситуації, 18.02.2020 Позивач направив Відповідачу претензію від 17.02.2020 вих. №116, яка була отримана останнім 24.02.2020 (т.1, а.с.35-39).
Позивач за період з 28.03.2017 по 27.12.2019 здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 3 060 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (т.1, а.с.17-34).
Як стверджує позивач, Відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором щодо повної оплати останнього платежу у розмірі 54 910,00 євро, що мав бути здійснений до 20.12.2017. Станом на 17.02.2020 (дата пред'явлення претензії) відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 11617 євро 44 євроценти.
Таким чином, відповідно до п.п.2.8.2. Договору сума простроченого грошового зобов'язання ФГ «ЗАХІДНИЙ БУГ» перед ТОВ «ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА» по оплаті Товару з урахуванням курсових різниць станом на дату подання позовної заяви, - 21.04.2020 становить 1276701,92 грн. (43 292,56 євро * 29,4901 (курс продажу євро на міжбанку (www.udinfonn.com) станом на 17.04.2020 (переддень дати позову/проведення розрахунку).
Водночас, при розгляді справи відповідач з 19.10.2020 по 04.01.2021 здійснив оплату в сумі 600000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.153-161).
Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
На день розгляду справи позивач просить стягнути з відповідача 847850,89 грн. основного боргу, 223484,97 грн. пені, 191918,08 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між ТОВ “Пьотінгер Україна” та ФГ “Західний Буг” ОСОБА_1 носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №27032017/2 від 27.03.2017 недійсним судом визнаний, договірними сторонами розірваний не був.
Щодо основної заборгованості, судом враховано наступне.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно зазначене у договорі, чинне законодавство не містить.
Згідно ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст. 198 ГК України).
У відповідності до ч.2 ст.10 ЗУ «Про ціноутворення», ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. При цьому курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.
Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.
У постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 року у справі № 910/2031/16, зроблено висновок, що «якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову».
Позивач не був позбавлений права звернутися в суд з вимогою простягнення заборгованості в євро (висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі № 14-134цс18).
Стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (постанова Верховного Суду від 7 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17).
Оскільки, сторони у договорі визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачили, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" міжбанківським курсом продажу Євро, сформованим на час закриття торгів на день, що передує даті укладення договору (п.2.2) і з врахуванням (п.2.8), проте фактично таких платежів відповідачем не було здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом Євро міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" на день подання позову.
Враховуючи вищевикладене, а саме той факт, що позивачем визначено гривневий еквівалент при подачі позову, суд виходить з того, що при подачі позову до суду позивач просив стягнути з відповідача 1276701,92 грн. основного боргу (станом на 21.04.2020) та враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 600000,00 грн., сума основного боргу на день розгляду справи становить 676701,92 грн. (1276701,92 грн. - 600000,00 грн.), що підлягає до стягнення з відповідача.
Позивач не був позбавлений права звернутися в суд з вимогою простягнення заборгованості в Євро.
Щодо нарахування пені та 3% річних судом враховано наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно п.5.2 договору у випадку прострочення Покупцем будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, або його частини Покупець повинен сплатити на користь Продавця пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу/несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення такого платежу.
У відповідності до п.5.6 договору у випадку прострочення покупцем будь-якого з платежів, передбачених цим договором, або його частини покупець відповідно до положень цього договору зобов'язаний сплатити на користь продавця 3% річних від простроченої суми, розмір яких встановлений сторонами згідно ст.625 ЦК України.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3% річних за загальний період прострочення з 30.08.2017 по 04.02.2021 в сумі 5750,63 євро, що станом на 05.02.2021 становить 191918,08 грн., а також пеню в розмірі 6696,50 євро за період з 21.07.2017 по 20.01.2018, з 21.12.2017 по 20.06.2018, що станом на 05.02.2021становить 223484,97 грн. (т.2, а.с.171-174).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності ст. 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Суд звертає увагу, що оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, отже нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України (ВС/ВП у справі № 761/26293/16-ц від 20.03.2019).
У частинах першій, другій статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.».
У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження 14-68цс18) міститься висновок про те, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, діюче законодавство встановлює можливість виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені та 3% річних позивачем здійснювався в євро та змінений на гривневий еквівалент станом на 05.02.2021.
З огляду на викладене, вимоги в частині стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №27032017/2 від 27.03.2017 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 676701,92 грн. В решті позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 10150,53 грн. (676701,92 грн.*18948,81 грн./ 1263253,94 грн.) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 (вул.Ганни Жежко,9, м.Володимир-Волинський, Волинська обл., 44700, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пьотінгер Україна” (вул. Привокзальна, 50, м.Бориспіль, 08300, код ЄДРПОУ 34864680) 676701,92 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч сімсот одна гривня дев'яносто дві копійки) заборгованості та 10150,53 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят гривень п'ятдесят три копійки) витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.04.2021.
Суддя І. О. Гарбар