вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" березня 2021 р. Cправа № 902/1267/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с.Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", с.Селище Тиврівського району Вінницької області
про стягнення 309108,38 грн заборгованості згідно Договору поставки.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
28.12.2020 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" 309108,38 грн заборгованості, а саме: 285112,10 грн основного боргу, 11998,14 грн 48% річних, 8998,61 грн плати за користування товарним кредитом та 2999,54 грн пені. Вказана заборгованість розрахована позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1964/20/13 від 16.12.2019 в частині своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою суду від 31.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1267/20, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.02.2021.
За результатами судового засідання, 16.02.2021, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.03.2021.
В зв'язку з тим, що відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 01.03.2021 не забезпечив, не надав суду документів, витребуваних ухвалою суду від цієї ж дати, судове засідання було відкладено на 25.03.2021.
На визначену судом дату (25.03.2021) представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що сторони належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами, з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, суд встановив наступне.
16.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки №1964/20/13 (надалі Договір).
В порядку та на умовах цього Договору, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість такого Товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).
Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається в Додатках до цього Договору (п. 2.1. Договору).
Загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна (п. 2.3. Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.1. Договору).
Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (п. 3.7. Договору).
Незалежно від встановлених (визначених) цим Договором та Додатками до нього умов та строків виконання зобов'язання (зобов'язань) з оплати отриманого Товару, Постачальник набуває право вимоги дострокового виконання Покупцем зобов'язання (зобов'язань) за цим Договором з оплати отриманого Товару, а Покупець безумовно, беззаперечно та безвідклично зобов'язується виконати такі вимоги Постачальника, в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Постачальника (п. 3.8. Договору).
Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. Договору).
Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару (п. 5.3. Договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печаткам Сторін та діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, як мало місце під час дії цього Договору (п. 9.2. Договору).
16.12.2019 між сторонами підписано Додаток № 1964/20/13/1-Н до Договору поставки №1964/20/13 від 16.12.2019, в якому його сторонами було погоджено асортимент, кількість, ціна, загальна вартість, строк поставки Товару та оплати (а.с. 14-15).
На виконання умов вищевказаного Договору та Додатку до нього, позивач поставив відповідачу Товар на суму 389301,54 грн:
- згідно видаткової накладної № 2389 від 18.02.2020 на суму 28013,98 грн;
- згідно видаткової накладної № 2409 від 18.02.2020 на суму 110314,37 грн;
- згідно видаткової накладної № 6018 від 04.03.2020 на суму 43964,05 грн;
- згідно видаткової накладної № 6021 від 04.03.2020 на суму 181837,82 грн;
- згідно видаткової накладної № 17637 від 30.03.2020 на суму 4492,57 грн;
- згідно видаткової накладної № 17641 від 30.03.2020 на суму 20678,75 грн (а.с.16-21).
Згідно п. 3 Додатку до Договору, Товар підлягав оплаті наступним чином: 20,00% від загальної вартості Товару Покупець мав сплатити на умовах попередньої оплати до 31.01.2020, а також решту вартості Товару, яка становила 80,00%, Покупець мав сплатити до 16.11.2020.
Відповідач за поставлений Товар з позивачем розрахувався частково, на суму 104189,44 грн, що стверджується платіжним дорученням № 503 від 27.01.2020 на суму 76470,60 грн та платіжним дорученням №532 від 11.02.2020 на суму 27718,84 грн (а.с. 22-23).
Таким чином, неоплаченим залишився Товар на суму 285112,10 грн.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за Товар, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 309108,38 грн заборгованості, з яких: 285112,10 грн основного боргу, 2999,54 грн пені, 11998,14 грн 48% річних, 8998,61 грн плати за користування товарним кредитом.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті товару.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором та Додатком до нього в частині проведення розрахунків за поставлений Товар, відповідачем належним чином не виконано.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд визнає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 285112,10 грн правомірною та обґрунтованою, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2999,54 грн пені, 11998,14 грн 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 16.11.2020 по 17.12.2020, суд відзначає наступне.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.6.2. Договору Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.7. Договору, в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Крім того сторони в п. 6.8. Договору, домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір пені та 48% річних передбачений та погоджений сторонами в умовах Договору, та враховуючи, що при перевірці наданого позивачем розрахунку заявлених сум судом недоліків не виявлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2999,54 грн пені та 11998,14 грн 48% річних підлягають задоволенню.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 8998,61 грн плати за користування товарним кредитом за період з 16.11.2020 по 17.12.2020, з посиланням на приписи ст.ст. 536, 694 ЦК України.
Ст. 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
П.п. 6.1., 6.2., 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
В підписаному обома сторонами Додатку до Договору поставки, його сторони у п.4 передбачили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П'ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір плати за користування товарним кредитом, обрахований в межах вказаного позивачем періоду - з 16.11.2020 по 17.12.2020, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 8998,61 грн плати за користування товарним кредитом підлягає задоволенню.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений Товар.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (вул.Шевченка, будинок 135"В", с.Селище, Тиврівський район, Вінницька область, 23316, код ЄДРПОУ 03734760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (вул.Б.Хмельницького, 35, с.Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, код ЄДРПОУ 43106699) 285112,10 грн основного боргу; 11998,14 грн 48% річних; 8998,61 грн плати за користування товарним кредитом; 2999,54 грн пені та 4636,63 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 05 квітня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.Богдана Хмельницького, буд. 35, с.Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська обл., 08467);
3 - відповідачу (вул.Шевченка, буд. 135"В", с.Селище, Тиврівський район, Вінницька обл., 23316)