06.04.2021 м. Дніпро Справа № 904/6251/20 (904/313/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 12.03.2021р. у справі № 904/6251/20(904/313/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД КЛАСИЧНИХ ВИН", м. Татарбунари, Татарбурнарський р-н, Одеська обл.
до відповідача - 1: Фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича, м.Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАН ТРЕЙД", м. Дніпро
про визнання недійсним правочину
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАН ТРЕЙД", м. Дніпро
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2021р. у справі № 904/6251/20(904/313/21):
- клопотання Позивача б/н від 11.03.2021 про зобов'язання надати відповіді на запитання - задоволено;
- зобов'язано Фізичну особу-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича (РНОКПП - НОМЕР_1 ) надати вичерпну відповідь у формі заяви свідка, підпис на якій посвідчено нотаріусом, окремо на кожне запитання по суті, які поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД КЛАСИЧНИХ ВИН» (код ЄДРПОУ 38534742) у позовній заяві, у порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України;
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАН ТРЕЙД» (код ЄДРІІОУ-30012937) надати вичерпну відповідь у формі заяви свідка, підпис на якій посвідчено нотаріусом, окремо на кожне запитання по суті, які поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД КЛАСИЧНИХ ВИН» (код ЄДРНОУ 38534742) у позовній заяві, у порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України;
- продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів;
- відкладено підготовче засідання на 24.03.2021 о 11:10 год.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду звернулася Фізична особа-підприємець Апенко Дмитро Валерійович із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2021р. у справі № 904/6251/20(904/313/21) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про зобов'язання надати відповіді на запитання.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Суд зазначає, що попри визначені основні засади судочинства, які полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Тобто, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Статтею 255 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства містить певні обмеження щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у справах про банкрутство. Так, зокрема, положеннями частин 1,2 статті 9 цього Кодексу передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали суду першої інстанції, можливість оскарження яких прямо визначена Господарським процесуальним кодексом України.
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було вирішено процедурне питання - зобов'язання надати відповіді на запитання з метою долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.
Згідно зі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.
Як вбачається з матеріалів справи, в установлений законом строк відповіді на поставлені позивачем запитання, з урахуванням приписів ст. 90 ГПК України з дотримання форми її надання, відповідачами надано не було, що стало підставою для задоволення місцевим господарським судом клопотання позивача про зобов'язання надати відповіді на запитання.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зобов'язання учасників справи надати відповіді на запитання, відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що порядок оскарження судових рішень, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються загально-процесуальні питання, у тому числі щодо відкладення розгляду справи (клопотання), оскаржуються в порядку, встановленому положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У зв'язку із викладеним апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку відсутні, що є підставою для повернення Фізичній особі-підприємцю Апенку Дмитру Валерійовичу даної апеляційної скарги на підставі п.п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п.п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2021р. у справі № 904/6251/20(904/313/21) повернути заявникові.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № б/н від 23.03.2021р. з додатком на 8 аркушах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз