06.04.2021 місто Дніпро Справа № 904/3483/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 (повний текст складений 07.12.2020, суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/3483/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 33 377,78 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни, м. Дніпро
про стягнення 13 290,10 грн., -
Фізична особа-підприємець Орлова Ольга Василівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на свою користь 33 377,78 грн.
Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на свою користь 13 290,10 грн. сплаченої орендної плати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 первісний позов задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни 19 786,90 грн. орендної плати, 649,57 грн. відшкодування витрат на утримання та експлуатацію предмета оренди, 12 299,38 грн. пені, 641,93 грн. 20% річних, 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди №01/01/20 від 01.01.2020, в тому числі заборгованості з орендної плати у розмірі 12 691,10 грн., заборгованості з відшкодування витрат на утримання і експлуатацію предмета оренди (комунальних платежів) у розмірі 649,57 грн., заборгованості з донарахованої орендної плати за період з 16.06.2020 (після припинення договору) по 30.06.2020 (станом на час подання позову) у розмірі 7 095,80 грн. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені за період з 18.06.2020 по 30.06.2020 у розмірі 12 299,38 грн.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання та приписи пункту 9.1 договору, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 641,93 грн. 20% річних.
Місцевим господарським судом відхилені посилання відповідача за зустрічним позовом про неможливість використовувати об'єкт оренди як такі, що не підтверджені відповідними доказами. Також відхилені посилання на наявність форс-мажорних обставин як на підставу відмови у позові з посиланням на приписи статті 14-1 закону України "Про торгово-промислові палати".
Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватись предметом найму. Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України, в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендної плати передбачає об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо). Доказів неможливості користування орендованим приміщенням позивач за зустрічним позовом не надав.
Крім того, як вбачається із розрахунку суми боргу за первісним позовом, позивачем було зараховано суму авансового платежу за останній місяць оренди в оплату заборгованості з орендної плати. Тобто, сума боргу орендаря (позивач за зустрічним позовом) зменшена на цю суму.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) щодо стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) сплаченої суми за договором оренди за останній місяць у розмірі 13 290,10 грн. не підлягають задоволенню.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 та ухвалити нове рішення, яким:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни 13 290,10 грн. сплаченої орендної плати, 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, 5 255,00 грн. судового збору;
- відмовити у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни до Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, Фізичній особі-підприємцю Молодченко Антоніні Сергіївні наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги (подання доказів сплати судового збору у сумі 6 306,00 грн.) протягом 10 днів з дня отримання ухвали.
29.01.2021 від Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни надійшла заява про усунення недоліків, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 лише в частині позовних вимог, які висувались Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною у первісному позові та були задоволені місцевим господарським судом; докази сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн. (з урахуванням уточнення апеляційних вимог).
Також, Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною подана уточнена апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни до Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни у повному обсязі та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни до Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення орендаря (апелянта) від сплати орендної плати у зв'язку із неможливістю використовувати об'єкт оренди через введення карантину. Апелянт зазначає, що орендований об'єкт знаходиться на території ринку ТОВ "КП "Центральний ринок", 18.05.2020 у зв'язку із введенням карантину працівниками ринку був обмежений доступ на його територію, в тому числі й в орендований об'єкт.
Враховуючи неможливість використовувати об'єктом оренди, 01.06.2020 орендар (апелянт) звернувся до орендодавця з вимогою дострокового розірвання договору оренди.
На думку апелянта, ним доведений факт неможливості використовувати об'єкт оренди та наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати, тому місцевим господарським судом безпідставно задоволено первісний позов.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20; розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
08.02.2021 від Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить в її задоволенні відмовити. Зазначає, що у період дії карантинних обмежень щодо торгівлі на ринках нею як орендодавцем знижено розмір орендної плати на 50%, в подальшому підписавши акт звірки розрахунків від 15.06.2020, сторони узгодили розмір заборгованості, тому відсутні підстави для застосування положень частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України. Позивач за первісним позовом зазначає, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався досить тривалий час, за який відповідач за зустрічним позовом мав можливість подати всі необхідні докази, в тому числі й відповідь на запити до ТОВ "КП "Центральний ринок" та сертифікат Торгово-промислової палати, тому, на його думку, відсутні підстави для залучення до матеріалі справи додаткових доказів. Крім того, із заявленої до стягнення суми за первісним позовом лише неустойка у розмірі 12 299,38 грн. є відповідальністю за несвоєчасне повернення об'єкту оренди.
Також позивач за первісним позовом не погоджується із заявленими до стягнення витратами на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені в апеляційній скарзі 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу були заявлені як витрати за зустрічним позовом, у задоволенні якого відмовлено і в цій частині з урахуванням уточнення апеляційної скарги апелянт не оскаржує рішення суду першої інстанції.
16.02.2021 від Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на те, що з 17.03.2020 по 11.05.2020 у зв'язку із карантинними обмеженнями потрапити на об'єкт оренди було неможливо (були зачинені ринки), тому вважає, що є підстави для звільнення його від сплати орендної плати. Також апелянт посилається на неможливість подання сертифікату Торгово-промислової палати вчасно у зв'язку із необхідністю сплати коштів за такий сертифікат, що було досить проблематично у зв'язку із складним фінансовим становищем.
Апелянт не погоджується із доводами позивача за первісним позовом щодо безпідставності заявлених витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що такі витрати ним понесені з урахуванням конкретних обставин, апеляційний господарський суд може зменшити їх розмір.
01.03.2021 від Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни надійшли заперечення, в яких позивач за первісним позовом звертає увагу суду, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у відповідача за первісним позовом не виникало заперечень щодо розрахунку розміру орендної плати; заперечує проти залучення додаткових доказів у справі, які датовані після ухвалення рішення судом першої інстанції та після відкриття апеляційного провадження; вказує, що для суб'єктів малого підприємництва сертифікат про форс-мажорні обставини видається безкоштовно; вказує на безпідставність доводів про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною (орендар) укладено договір оренди №01/01/20-4 від 01.01.2020, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає в користування за плату нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Пастера, 2 "Б" загальною площею 60,00 кв. м., а орендар приймає приміщення в користування.
Відповідно до пункту 1.2 договору орендоване приміщення надається орендарю для організації роботи магазину.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що предмет оренди має бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем протягом 3 календарних днів з моменту підписання Договору; передача предмета оренди оформлюється Актом приймання-передачі.
Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною передане Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Дніпро, вул. Пастера, 2 "Б" загальною площею 60,00 кв. м., що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.01.2020, який підписаний сторонами.
Відповідно до пункту 4.1. договору розмір орендної плати на момент підписання договору становить 232,79 грн. за один квадратний метр гривень на місяць та підлягає щомісячному коригуванню з урахуванням індексу інфляції.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що на момент укладення договору орендатор сплачує вартість останнього місяця оренди.
На виконання пункту 4.2 договору орендатором було сплачено 13 290,00 грн. в рахунок оплати за останній місяць оренди.
Строк дії договору з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (пункт 3.1 договору).
Пунктом 10.2 договору передбачено, що він може бути розірваний лише за згодою сторін або за рішенням орендодавця у випадках, передбачених цим договором.
Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною зменшено розмір орендної плати на підставі частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211.
Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною частково оплачені виставлені позивачем рахунки, а також сторонами підписаний 15.06.2020 року акт звірки взаєморозрахунків, визнаний сторонами розмір заборгованості, в якому станом на 15.06.2020 року відповідає розміру заборгованості з урахуванням зменшення орендної плати на 50% за період з 17.03.2020 по 11.05.2020, визначеному в розрахунку суми заборгованості станом на ту ж саму дату.
01.06.2020 Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна звернулася до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди № 01/01/20-4 з 03.06.2020 року.
Враховуючи, що договір оренди укладений до 31.12.2020 року та не передбачає можливості дострокового розірвання з ініціативи орендаря, а дострокове розірвання згідно з пунктом 10.2 договору можливо лише з ініціативи орендодавця за умов, передбачених договором, або за згодою сторін, а також наявність непогашеної заборгованості орендаря за договором, сторони не дійшли згоди щодо дострокового розірвання договору оренди з 03.06.2020.
15.06.2020 року сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди № 01/01/20-4, згідно якого загальна сума заборгованості орендаря станом на 15.06.2020 року (з урахуванням розміру сплаченого згідно пункту 4.2 договору платежу) склала 13 240,67 грн.
Фізична особа-підприємець Орлова Ольга Василівна повідомила листом від 17.06.2020 Фізичну особу-підприємця Молодченко Антоніну Сергіївну про те, що у відповідності до пункту 5.1.2 договору, яким передбачено, що у випадку якщо орендар не вносить орендну плату протягом одного місяця, орендодавець має право розірвати договір оренди і вимагати повернення предмета оренди, ним прийнято рішення щодо дострокового розірвання договору оренди з 16.06.2020 на підставі пункту 5.1.2 та пункту 10.2 договору. Також листом запропоновано відповідачу негайно погасити існуючу станом на 17.06.2020 року заборгованість в загальному розмірі 13 340,67 грн., а також повернути орендоване приміщення у порядку, передбаченому розділом 7 договору, та підписати акт приймання-передачі приміщення з оренди. Також відповідача було повідомлено про те, що у випадку невиконання зазначених вище вимог до нього можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді неустойки, а також нараховано 20% річних від простроченої суми заборгованості.
Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною направлено Фізичній особі-підприємцю Орловій Ользі Василівні вимогу від 16.06.2020, згідно якої просить добровільно повернути кошти в розмірі 20 000 грн., сплачені ним за договором оренди, а також у добровільному порядку розірвати договір оренди №01/01/20-4 від 01.01.2020 року.
Фізична особа-підприємець Орлова Ольга Василівна посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною зобов'язань за договором оренди № 01/01/20-4 від 01.01.2020 та просить стягнути на свою користь заборгованість станом на 15.06.2020 у сумі 13 340,67 грн., донараховану орендну плату за період з 16.06.2020 (день розірвання договору) по 30.06.2020 року (день звернення з цим позовом) в сумі 7 095,80 грн., 12 299,38 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з 18.06.2020 по 30.06.2020, 641,93 грн. 20% річних за період з 16.04.2020 по 30.06.2020.
Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна посилається на те, що в період карантинних обмежень для запобігання поширенню вірусної інфекції COVID-19 приміщення, розташоване: м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 2 "Б", яке було надано в оренду відповідно до договору оренди № 01/01/20-4 від 01 січня 2020 року не використовувалось, при цьому, зазначає, що орендна плата нараховувалась орендодавцем щомісячно та у повному обсязі.
Вказує., що якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про звільнення його від сплати орендної плати. Відповідно до вищезазначеного, виникла необхідність у поверненні сплачених коштів за оренду приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 2 "Б", загальною площею 60,00 кв.м., оскільки доступ до даного приміщення на час карантину було обмежено та ніякої можливості потрапити до даного приміщення не було.
Зазначає, що 18.05.2020 року біля входу на територію ринку ТОВ "КП" Центральний ринок" було виявлено, що вхід на дану територію було обмежено шляхом встановлення залізних воріт та хвіртки. Працівниками ТОВ "КП" Центральний ринок" було спричинено перешкоду у потраплянні до орендованого приміщення.
Дане приміщення розташоване на території ринку, що унеможливило потрапляння до нього, оскільки вхід на територію ринку ТОВ "КП" Центральний ринок" було обмежено воротами та охорона, яка чергувала на цій території нікого не впускала.
Виходячи з цього, здійснення діяльності магазину не відбувалось через неможливість потрапляння покупців до нього.
Також цей факт унеможливив вивезення речей, які знаходились у орендованому приміщенні.
Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна направила лист від 01.06.2020 до Фізичної особи-підприємця Орлова Ольги Василівни з метою дострокового розірвання договору оренди №01/01/20-4 від 01.01.2020 року на підставі пункту 10.2. у зв'язку з неможливістю користуватися приміщенням та обмеженням доступу до нього, та вимогу від 16.06.2020, в якій просила повернути грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. і розірвати договір оренди № 01/01/20-4 від 01.01.2020.
Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на свою користь 13 290,10 грн. плату за останній місяць оренди, яку було внесено у якості авансу.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.
Приписами статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Відповідний порядок повернення об'єкта оренди передбачено також розділом 7 договору оренди.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку, плата за користування майном підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони (пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним, поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму.
Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо).
Відповідно до частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Матеріалами справи підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною у квітні та травні 2020 року (по 10.05.2020) виставлялися рахунки на сплату орендної плати зі знижкою 50%.
Зі змісту акта звірки взаєморозрахунків і розрахунку розміру заборгованості вбачається, що сторонами досягнуто взаємної згоди щодо зменшення орендної плати та погодження сторонами розміру заборгованості з орендної плати станом на 15.06.2020 (з урахуванням внесеного авансу в розмірі 13 290,00 грн.) у сумі 13 340,67 грн.
З наведеного вбачається, що сторонами узгоджено знижку на сплату орендної плати у період карантинних обмежень щодо роботи ринків (об'єкт оренди знаходиться на території ринку) та встановлений розмір заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня 2020 року - станом на 15.06.2020 у розмірі 13 340,67 грн. При цьому, сторонами враховано у сплату заборгованості аванс, сплачений орендарем за останній місяць оренди у розмірі 13 290,00 грн.
Вказаний акт звірки підписаний сторонами, в тому числі Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною без зауважень.
Доказів звернення до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни із заявою про зменшення розміру орендної плати в іншому розмірі, ніж зафіксованому в акті звірки розрахунків, матеріали справи не містять.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни 13 340,67 грн. заборгованості (з них 12 691,10 грн. заборгованість з орендної плати, 649,57 грн. відшкодування витрат на утримання і експлуатацію предмета оренди).
Матеріалами справи підтверджується, що Фізична особа-підприємець Орлова Ольга Василівна повідомила листом від 17.06.2020 Фізичну особу-підприємця Молодченко Антоніну Сергіївну про те, що у відповідності до пункту 5.1.2 договору, яким передбачено, що у випадку якщо орендар не вносить орендну плату протягом одного місяця, орендодавець має право розірвати договір оренди і вимагати повернення предмета оренди, ним прийнято рішення щодо дострокового розірвання договору оренди з 16.06.2020 на підставі абз. 2 пункту 5.1.2 та пункту 10.2 договору.
Згідно з пунктом 7.1 договору після закінчення строку дії договору, а також у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди протягом трьох днів, що оформляється актом приймання-передачі приміщення із оренди.
Позивач за первісним позовом посилається на несвоєчасне повернення орендарем об'єкту оренди та просить стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 7 095,80 грн. донарахованої орендної плати за період з 16.06.2020 по 30.06.2020 та 12 299,38 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з 18.06.2020 по 30.06.2020.
Разом з тим, згідно з пунктом 5.1.3 договору у випадку відмови орендодавця від договору оренди з причин, зазначених у пункті 5.1.2 договору, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем письмового повідомлення орендодавця про розірвання договору.
На підтвердження направлення повідомлення про розірвання договору оренди (листа від 17.06.2020) Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною надано копію поштової квитанції, копію фіскального чеку та копію опису вкладення від 17.06.2020.
Між тим, враховуючи строк, встановлений договором протягом якого орендар має звільнити орендоване приміщення, відсутність доказів отримання письмового повідомлення орендарем станом 30.06.2020, апеляційний господарський суд вважає недоведеним наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 12 299,38 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з 18.06.2020 по 30.06.2020.
При цьому, враховуючи відсутність доказів повернення об'єкту оренди станом на 30.06.2020, апеляційний господарський суд вбачає підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 7 095,80 грн. донарахованої орендної плати за період з 16.06.2020 по 30.06.2020.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 9.1 договору у разі прострочення сплати орендних платежів орендатор зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 20% річних від суми простроченого грошового зобов'язання.
Позивач за первісним позовом заявив вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом 20% річних за загальний період з 16.04.2020 по 30.06.2020 у розмірі 641,93 грн.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 641,93 грн. 20% річних.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про неправильність місцевим господарським судом застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України в частині відсутності підстав для звільнення орендаря (апелянта) від сплати орендної плати у зв'язку із неможливістю використовувати об'єкт оренди через впровадження карантину.
Так, матеріалами справи підтверджується, що сторонами договору оренди №01/01/20-4 від 01.01.2020 самостійно врегульовано питання зниження розміру орендної плати у період дії карантинних заходів щодо обмеження роботи ринків (об'єкт оренди розташований на території ринку); Фізичною особою-підприємцем Орловою Ольгою Василівною у квітні та травні 2020 року (по 10.05.2020) виставлялися рахунки на сплату орендної плати зі знижкою 50% та погоджено розмір заборгованості з орендної плати за період з січня 2020 - станом на 15.06.2020 (з урахуванням внесеного авансу в розмірі 13 290,00 грн.) у сумі 13 340,67 грн.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" було установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України карантин та заборона відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Рішеннями Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалась.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ, внесено зміни до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 14-1 "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто, одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
Щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання.
Обов'язок доказування настання форс-мажорних обставин покладено на заявника, який несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, відомостей та доказів. І вже за результатами розгляду таких документів Торгово-промислова палата видає сертифікат про форс-мажорні обставини.
Всупереч викладеному, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції належний та допустимий доказ наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати) не наданий.
Згідно з приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив відповідне рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Під час подання апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна заявила про подання під час апеляційного розгляду сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, відповідь ТОВ "КП "Центральний ринок" та відповіді органом виконавчої влади міста Дніпра.
Після відкриття провадження за апеляційною скаргою, Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною подано до апеляційного господарського суду копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" №18 від 12.02.2021 (наданий на запит від 19.01.2021), сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової падати №1200-21-0054про форс-мажорні обставини (непереборної сили) (наданий на запити від 11.01.2021 та 14.01.2021), копію листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/11-36 від 25.01.2021 (наданий на запит від 19.01.2021), диск із записом відеоматеріалу про обмеження доступу до ринку.
Враховуючи, що вищезазначені докази подані Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною, датовані та надані на запити, які також датовані після ухвалення рішення судом першої інстанції, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для їх прийняття на стадії апеляційного розгляду.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає правомірними вимоги Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни про стягнення з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на її користь 19 786,90 грн. (12 691,10 грн. + 7 095,80 грн. орендної плати, 649,57 грн. відшкодування витрат на утримання та експлуатацію предмета оренди, 641,93 грн. 20% річних).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 також відмовлено у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни про стягнення 13 290,10 грн.
В уточненій апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна не оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни про стягнення 13 290,10 грн.
З урахуванням приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не переглядає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни до Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни про стягнення 13 290,10 грн.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на свою користь 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу на підставі договору про правову допомогу від 01.07.2020 згідно з додатком №1.
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Фізична особа-підприємець Молодченко Антоніна Сергіївна просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на свою користь 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу на підставі договору про правову допомогу від 01.07.2020 згідно з додатком №1.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Фізичною особою-підприємцем Молодченко Антоніною Сергіївною надано копію договору про надання юридичних послуг від 20.06.2020, укладеного з адвокатом Морозовим Вадимом Юрійовичем; копію додатку №1 до договору від 20.06.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4636, копію ордеру на надання правової допомоги в Господарському суді Дніпропетровської області від 06.07.2020, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2020 за договором про надання юридичних послуг від 20.06.2020 на суму 15 000,00 грн.
За договором про надання юридичних послуг від 20.06.2020 виконавець (адвокат) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Відповідно до пункту 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.1. договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.
В пункті 1.3 додатку №1 до договору від 20.06.2020 сторони визначили, що за правову допомогу, передбачену в пункті 1.3, 1.3 договору, замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 15 000,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2020 за договором про надання юридичних послуг від 20.06.2020 адвокатом Морозовим В.Ю. надано Фізичній особі-підприємцю Молодченко Антоніні Сергіївні юридичні послуги у розмірі 15 000,00 грн.: юридичні консультації з приводу позовної заяви на суму 4 000,00 грн., обробка документів для подачі позовної заяви на суму 2 000,00 грн., правовий аналіз на суму 2 000,00 грн., складання позовної заяви на суму 2 000,00 грн., досудове врегулювання спору на суму 1 000,00 грн., представництво інтересів при розгляді справи у суді апеляційної інстанції на суму 3 500,00 грн., витрати на канцелярію на суму 500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд в постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Проаналізувавши умови договору про надання юридичних послуг від 20.06.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2020 за договором про надання юридичних послуг від 20.06.2020, апеляційний господарський суд погоджується із запереченнями Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни, що заявлені до стягнення 15 000,00 грн. витрати на правничу допомогу є витратами апелянта за подання зустрічного позову, у задоволенні якого місцевим господарським судом відмовлено, з урахуванням уточнення апеляційної скарги рішення в цій частині не оскаржується.
При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2020 за договором про надання юридичних послуг від 20.06.2020 зазначено про надання послуг по представництву інтересів при розгляді справи у суді апеляційної інстанції на суму 3 500,00 грн., однак ордеру на представництво інтересів в Центральному апеляційному господарському суді адвокатом до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, апеляційний господарський суд відмовляє у стягненні з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом неустойки в розмірі 12 299,38 грн. та судового збору за подання позовної заяви у сумі 774,57 грн. з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у стягненні відповідача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом неустойки в розмірі 12 299,38 грн. та судового збору за подання позовної заяви у сумі 774,57 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі №904/3483/20 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни 12 299,38 грн. неустойки та 774,57 грн. судового збору за подання позову скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні з Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни 12 299,38 грн. неустойки та 774,57 грн. судового збору за подання позову.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Орлової Ольги Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни 1 161,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений - 06.04.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Кощеєв
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №904/3483/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї ухвали на електронну адресу (згідно з наявною інформацією в матеріалах справи) Фізичної особи-підприємця Молодченко Антоніни Сергіївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Про прийняття постанови справи Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №904/3483/20 повідомити сторін телефонограмою та/або шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.