справа № 156/423/20
Провадження № 2/156/26/21
рядок статзвіту 9
25 березня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,
за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/423/20 за позовом ОСОБА_2 до Литовезької сільської ради про визнання права власності на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор виконавчого комітету Литовезької сільської ради, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Литовезької сільської ради про визнання права власності на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор виконавчого комітету Литовезької сільської ради.
Свої позовні вимоги обгрунотовує тим, що вона діючи через свого представника, на підставі нотаріально посвідченого доручення, ОСОБА_3 , придбала у жителів с. Заставне, колишніх членів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», дванадцять майнових сертифікатів про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Вона керувалась прагненням займатись індивідуальним сільськогосподарським виробництвом і діяла відповідно до ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», Листом Міністерства аграрної політики № 37-25-3-11/3923 від 05 травня 2001 року щодо порядку видачі, обліку та погашення свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат). В подальшому керуючись постановою КМ України від 28 лютого 2001 року за № 177 «Про врегулювання питань забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", яка є основною в регулюванні вказаних правовідносин та на даний час чинною, вона обміняла в Литовезькій сільській раді дванадцять придбаних майнових сертифікатів на один на загальну суму 68764 грн.
Після вказаного, її представник звернувся до голови комісії співвласників майнових паїв Ільчук С.А. із заявою про виділення майна в натурі. Комісія вирішила виділити їй господарську будівлю площею 509,7 кв.м. із залишковою балансовою вартістю 68764 грн., що по АДРЕСА_1 . Складено акт прийому-передачі зазначеної будівлі, зроблено відмітку на майновому сертифікаті, що майно виділене і рекомендували виготовити технічний паспорт та звернутись до реєстратора для реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості.
Технічний паспорт виготовлено та всі документи подано державному реєстратору. Однак державний реєстратор Іваничівської РДА Єдинак О.О. відмовила у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості із тих підстав, що відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 803/232/15-а підприємство СГТзОВ «Злагода» припинило свою діяльність без правонаступництва і тому видача акту приймання-передачі та відмітка про виділення майна на сертифікаті даним підприємством є незаконним.
Її представник повторно звернувся до голови комісії співвласників майнових паїв та старости с. Заставне із зазначеною відмовою. Проведено обмін сертифіката як зіпсованого, повторно зроблено відмітку про виділення майна та виготовлено акт передачі майна завіривши зазначені документи печаткою сільської ради. Однак державним реєстратором Литовезької сільської ради також відмовлено у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості із тих самих підстав, що попередній реєстратор.
На підставі викладеного, просить визнати за нею право власності на господарську будівлю, що розташована АДРЕСА_1 .
07 серпня 2020 року суддею ОСОБА_4 прийнято до свого провадження вище вказану справу.
22 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
24 лютого 2021 року визнано обов'язковою явку позивача (представника позивача) у судове засідання для надання особистих пояснень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити та суду пояснив, що СГТзОВ «Злагода» припинила своє існування без правонаступника. Існує лише комісія співвласників майнових паїв, які склали акт прийому-передачі майна, обміняли сертифікат та повторно зробили відмітку про виділення майна. Ствердив, що земельна ділянка на якій знаходиться господарська будівля площею 509,7 кв.м. належить Литовезькій сільській раді.
Представник відповідача Литовезької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор виконавчого комітету Литовезької сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право власності не є абсолютним, може бути обмеженим, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права,його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом під час розгляду справи встановлено, що визнання відповідачем позову у даній справі суперечить закону, а тому суд не може прийняти визнання позову відповідачем.
В підтвердження позовних вимог позивачем надано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВЛ № 0271082, яке видане Литовезькою сільською радою ОСОБА_2 , яка має право на майновий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Злагода» с. Заставне Іваничівського району відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 13 квітня 2001 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 20 березня 2000 року становить 2437669 грн., частка ОСОБА_2 визначена в розмірі шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири грн. підписано сільським старостою ОСОБА_5 28 січня 2020 року, реєстраційний номер 676. На вказаному свідоцтві стоїть гербова печатка виконавчого комітету Литовезької сільської ради. На звороті свідоцтва зазначено - погашено майно згідно акту № 49 - 68764 грн. та підпис та завірено печаткою ТзОВ "Злагода" (а.с.13).
Також стороною позивача надано акт № 49 від 20 січня 2020 року приймання-передачі основних засобів до виписки з протоколу засідання комісії з організації вирішення майнових питань СГ ТзОВ «Злагода» Іваничівського району Волинської області від 20 січня 2020 року протокол № 12, згідно якого всього членів - 15 чол., присутні -10 чол. На підставі рішення комісії організації вирішення майнових питань ТзОВ «Злагода» села Заставне Іваничівського району передано на майновий пай господарську будівлю загальною площею 509,7 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 власнику майнового паю ОСОБА_2 . Акт підписаний головою комісії співвласників майнових паїв ОСОБА_6 Господарську будівлю загальною площею 509,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 на майновий пай прийняла ОСОБА_2 (а.с. 14).
Позивачем виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами (господарська будівля), що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 8-12).
Представник за довіреністю ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Іваничівської РДА з метою здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю, що розташована в АДРЕСА_1 . Державним реєстратором прав на нерухоме майно Єдинак О.О. 13 березня 2020 року прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 51593709. Зазначено, що для державної реєстрації права власності у зв'язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна. Представником позивача ОСОБА_3 подано майновий сертифікат, проте відмітку зроблено Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода", яке припинено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 803/232/15-а. При цьому, на відмітці відсутні відомості про посаду особи, яка зробила запис. Також на майновому сертифікаті відсутні відомості про конкретно визначене майно, яке виділяється в натурі. Підставою внесення відмітки є акт приймання-передачі № 49, який виданий на людей, які не є власниками наданого майнового сертифікату. Стосовно акту-приймання передачі нерухомого майна, то зазначено, що вказаний документ виданий 20 січня 2020 року, коли підприємство припинено, а правонаступника, який наділений повноваженнями передачі майна членам КСП згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осбі-підприємців та громадських формувань немає. На підставі вказаного державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с.15). На цих же підставах державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_7 виконавчого комітету Литовезької сільської ради Іваничівського району Волинської області 06 травня 2020 року прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 52150168, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю, що розташована в АДРЕСА_2 за позивачем у справі (а.с.16).
Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивачем не оскаржувалось.
Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за № 306/5496 (далі - Наказ), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за № 673/23205.
Вказаним Порядком передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
Згідно з пунктом 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником на підставі рішення загальних зборів співвласників.
Так, пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з пунктом 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акта приймання-передачі.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано рішення загальних зборів співвласників, яким затверджувались пропозиції щодо виділення спірного майна в натурі позивачу, відмітка про виділення майна в натурі на свідоцтві про право власності на майновий пай відсутня.
Як ствердив в судовому засіданні представник позивача, підпис на звороті свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) був здійснений головою комісії співвласників майнових паїв ОСОБА_6 хоча відомості про посаду особи, яка зробила запис на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) не вказано.
22 грудня 2020 року представником позивача подано клопотання про допит в судовому засіданні в якості свідка голову спілки співвласників майнових паїв ОСОБА_6 жительку с. Заставне. Однак представником позивача не забезпечено явку свідка в судове засідання.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені випадки оформлення права власності на нерухоме майно з видачею відповідного свідоцтва.
Згідно з листом Державної реєстраційної служби України від 06 червня 2014 року № 9299/05-15-14 «Щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств», підставою для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності є свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства з відміткою про виділення майна в натурі, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою, та акт приймання-передавання майна, підписаний підприємством-правонаступником (користувачем).
Із рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень слідує, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» припинило свою діяльність згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, справа № 803/232/15-а.
Акт № 49 приймання-передачі основних засобів до виписки з протоколу засідання комісії з організації вирішення майнових питань СГ ТзОВ «Злагода» Іваничівського району Волинської області від 20 січня 2020 року протокол № 12 був складений - 20 січня 2020 року, тобто після припинення діяльності Сільськогосподарського ТзОВ «Злагода». Представником позивача не надано суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з якого вбачалося б, що у СГТзОВ «Злагода» є правонаступник. Вказаний витяг не був наданий і державним реєстраторам при зверненні до них для здійснення державної реєстрації права власності на будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
Також представником позивача не надано для огляду в судовому засіданні, протокол засідання комісії з організації вирішення майнових питань СГ ТзОВ «Злагода» Іваничівського району Волинської області від 20 січня 2020 року № 12 з якого можна було дослідити перелік вирішених питань з передачі на майновий пай господарських будівель, в тому числі господарську будівлю загальною площею 509,7 кв.м., що в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .
Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) видано 28 січня 2020 року та зроблено відмітку, що погашено майно та завірено печаткою ТзОВ "Злогода" в той час коли СГТзОВ «Злагода» припинило свою діяльність ще у 2015 році. Представник позивача не зміг надати суду обґрунтованого пояснення щодо існування печатки СГТзОВ «Злагода», якою на звороті вище вказаного свідоцтва засвідчено «погашено майно згідно акту № 49 - 68764 грн.», лише вказано, що печатка наявна і не знищена, тому що не знали про необхідність її знищення.
На запитання суду щодо форми власності земельної ділянки на якій розміщена господарська будівля загальною площею 509,7 кв.м. та знаходиться в с. Заставне Іваничівського району Волинської області представник позивача повідомив, що земельна ділянка належить Литовезькій сільській раді однак жодних доказів на підтвердження цього суду не надано, як і не надано підтвердження того, що право власності на вказаний об"єкт не є зареєстрованим за жодною фізичною чи юридичною особою.
Таким чином судом не встановлено правового режиму земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення). У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства. Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.
Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Типового положення комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.
Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї в натурі.
Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.
Встановивши обставини справи, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання процедури, передбаченої пунктом 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року № 62, виділення в натурі майна пайового фонду СГ ТзОВ «Злагода» - господарської будівлі загальною площею 509,7 кв.м. ОСОБА_2 , адже згідно вказаного пункту, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення
майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником
(користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
Суду не надано доказів, які б свідчили про існування правонаступника СГ ТзОВ «Злагода».
Доводи представника позивача, що 20 січня 2020 року на засіданні комісії з організації вирішення майнових питань СГ ТзОВ «Злагода» було прийнято рішення про передачу майнових паїв не можуть свідчити про отримання позивачами права власності на спірне майно.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_3 до Литовезької сільської ради, код ЄДРПОУ 04335252, місцезнаходження с. Литовеж вул. В.Якобчука, 11 Іваничівський район (Володимир-Волинський район) Волинська область про визнання права власності на майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор виконавчого комітету Литовезької сільської ради - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 05 квітня 2021 року.
Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М. О. Федечко