проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" квітня 2021 р. Справа № 917/381/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - Близнюк І.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом; Коваленко О.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;
від відповідача-1 - Мазур Л.Б., згідно з наказом та витягом з реєстру;
від відповідача-2 - Сирота К.О. (особисто), за посвідченням та паспортом;
від ОСОБА_1 - не з'явився;
від Полтавського БТІ «Інвентаризатор» - Тукало В.І., згідно з наказом та статутом;
від ДП МОУ «Укрвійськбуд» - Івашін Є.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
від Кабінету Міністрів України - Дмитренко Я.О., згідно з наказом та посвідченням;
прокурор - Тумко Д.І., згідно з наказом;
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни, м. Полтава вх. № 358 П/З, а також апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ вх. № 378 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2020 р. у справі № 917/381/20 (суддя - Кльопов І.Г., повний текст складено та підписано 28.12.2020 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-груп», м. Полтава
до
1. Держави України в особі Міністерства оборони України, м. Київ
2. Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни, м. Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , м. Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», м. Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Кабінету Міністрів України, м. Київ
про визнання права власності на земельну ділянку, визнання протиправним і скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення державної реєстрації права власності та визнання речових прав на нерухоме майно
02.03.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-груп» (далі - ТОВ «Укрінвест-груп», позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 10.11.2020 р., яка ухвалою суду від 18.11.2020 р. прийнята до розгляду) до Держави України в особі Міністерства оборони України (далі - відповідач-1) та державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни (далі - відповідач-2) про:
- визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення в громадському будинку А-2 за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, та загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за ТОВ «Укрінвест-груп»;
- визнання протиправним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51008588 від 06.02.2020 р. 15:49:36 год. державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення в громадському будинку А-2, за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, за державою Україна в особі Міністерства оборони України та скасування державної реєстрації прав на ці нежитлові приміщення за державою Україна в особі Міністерства оборони України;
- визнання протиправним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51007063 від 06.02.2020 р. 15:10:56 год. державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення в громадському будинку А-2, за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за державою Україна в особі Міністерства оборони України та скасування державної реєстрації прав на ці нежитлові приміщення за державою Україна в особі Міністерства оборони України;
- зобов'язання державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироту Крістіну Олександрівну поновити держреєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення в громадському будинку А-2 за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, та загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за ТОВ «Укрінвест-груп»;
- визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення в громадському будинку А-2 за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, та загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за ТОВ «Укрінвест-груп».
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15 не передбачено обов'язку скасування рішення про держреєстрацію права власності ТОВ «Укрінвест-груп» на спірне майно, тому оспорювані реєстраційні дії були проведені держреєстратором за відсутності відповідного судового рішення всупереч вимогам ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалами від 06.04.2020 р., від 28.04.2020 р., від 14.07.2020 р., від 28.07.2020 р. залучено до участі у справі вищезазначених третіх осіб.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2020 р. позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51008588 від 06.02.2020 р. 15:49:36 год. державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення в громадському будинку А-2, за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, за державою Україна в особі Міністерства оборони України та скасовано державну реєстрацію прав на ці нежитлові приміщення за державою Україна в особі Міністерства оборони України;
- визнано протиправним і скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51007063 від 06.02.2020 р. 15:10:56 год. державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення в громадському будинку А-2, за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за державою Україна в особі Міністерства оборони України та скасовано державну реєстрацію прав на ці нежитлові приміщення за державою Україна в особі Міністерства оборони України;
- зобов'язано державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироту Крістіну Олександрівну поновити держреєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення в громадському будинку А-2 за адресою: Полтавська обл., АДРЕСА_1, загальною площею (кв.м.): 364,7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101, та загальною площею (кв.м.): 66,5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101, за ТОВ «Укрінвест-груп»;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено;
- стягнуто з державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни на користь ТОВ «Укрінвест-груп» судовий збір в сумі 6 306,00 грн.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:
- спір про право власності на спірне майно існував між ТОВ «Укрінвест-груп» та державою України в особі Міністерства оборони України та вирішений по суті (справа № 917/154/15);
- позивачем не надано жодного доказу того, що земельна ділянка, яка розташована під об'єктом нерухомого майна перебувала у власності або у користуванні у власника спірних нежитлових приміщень;
- з огляду на приписи ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», держреєстратор не мав права проводити державну реєстрацію набуття речових прав на нежитлові приміщення, оскільки рішення суду про скасування держреєстрації прав на нерухоме майно ТОВ «Укрінвест-груп» не виносилося;
- держреєстрація прав на нерухоме майно відбулася раніше прийнятого рішення про держреєстрацію прав на нерухоме майно, що суперечить п. 19 Порядку № 1127 від 25.12.2015 р.;
- з моменту держреєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1 відбувся перехід права власності на предмет іпотеки (нерухоме майно) від ТОВ «Укрінвест-груп» до відповідача-1, проте держреєстратор всупереч вимогам ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», п.п. 20, 21 Порядку № 1127 від 25,12.2015 р. не відобразив у відповідному розділі актуальну інформацію про іпотекодавця нерухомого майна;
- держреєстратор самостійно здійснив розподіл об'єкту, який зазначений в рішенні ГСПО від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15, зареєстрував його різними частинами і надав статус самостійного об'єкта права.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Сирота К.О. звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Скаржник вважає, що:
- суд першої інстанції вирішив похідні вимоги від спору про право, які як самостійні вимоги не відносяться до юрисдикції господарського суду, а також не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивача;
- задоволені позовні вимоги не є підставою для внесення запису про право власності за ТОВ «Укрінвест-груп»;
- належним відповідачем за позовом про визнання права власності на спірні об'єкти нерухомого майна є держава Україна в особі Міністерства оборони України, яка згідно з рішенням ГСПО від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15 є власником цих об'єктів, а держреєстратор не є належним відповідачем у справі;
- відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення ГСПО від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15 є підставою для внесення до Держреєстру речових прав на нерухоме майно запису про держреєстрацію права власності на нерухоме майно, для чого не потрібно окремо скасовувати запис про держреєстрацію права власності за відповідачем;
- при розгляді заяв № 38268913 та № 38268715 держреєстратором вірно ідентифіковано реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна, тому висновки суду першої інстанції щодо підміни реєстраційного номера є необґрунтованими та безпідставними;
- спірні об'єкти нерухомого майна існували саме у зазначеному держреєстратором розмірі до моменту держреєстрації на них за відповідачем-1, що свідчить про безпідставність висновків місцевого господарського суду про довільний поділ об'єкта нерухомого майна;
- держреєстратором прийнято рішення про держреєстрацію прав 06.02.2020 р., а дата і час поданих заяв - 04.02.2020 р, що є датою і часом держреєстрації прав;
- на виконання ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 11-1 Порядку № 1127 держреєстратором поштовим відправленням направлені повідомлення власнику об'єкта нерухомого майна від 06.02.2020 р. за вих. № 01-12-01.3-08/115 та від 06.02.2020 р. за вих. № 01-12-01.3-08/116 на адресу ТОВ «Укрінвест-груп» про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, найменування заявника;
- з урахуванням ч. 8 ст. 18 наведеного Закону, п. 21 Порядку № 1127 підлягав застосуванню саме щодо держреєстрації заявленого заявником права шляхом внесення держреєстратором до відкритих розділів Держреєстру прав відповідних відомостей про право власності на нерухоме майно та не передбачав підстав зміни відомостей про іпотекодавця в записах про іпотеку, тобто, під час проведення оспорюваних реєстраційних дій держреєстратором внесено відомості до вже відкритих розділів реєстру;
- враховуючи висновки ВСУ, викладені у постанові від 01.03.2017 р. у справі № 640/4117/16-ц внаслідок проведення реєстраційних дій Сиротою К.О. не порушено прав позивача, запис про обтяження іпотекою спірного нерухомого майна є чинним, а іпотека є дійсною.
Разом із цим, до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України, в якій відповідач-1 просить скасувати рішення суду від 18.12.2020 р. у справі № 917/381/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги:
- з 16.01.2020 р. (на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду) внаслідок внесення законодавцем відповідних змін до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такого способу захисту порушених речових прав як скасування рішення, запису та держреєстрації прав закон не передбачає;
- судом першої інстанції неправильно застосовано норму, закріплену у ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- держреєстратором виконувалося рішення суду щодо підтвердження державою фактів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна за державою України в особі Міноборони України на підставі судового рішення, що набрало законної сили, шляхом внесення держреєстратором відомостей до Держреєстру прав;
- інші доводи апеляційної скарги відповідача-1 тотожні доводам апеляційної скарги відповідача-2.
11.03.2021 р. на електронну пошту суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційні скарги.
12.03.2021 р. через канцелярію суду від позивача отриманий відзив на апеляційні скарги.
У судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2021 р., представник ДП МОУ «Укрвійськбуд» заявив про відвід головуючого судді Пушай В.І. від розгляду справи № 917/381/20.
Ухвалою САГС від 15.03.2021 р. визнано необґрунтованою заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» про відвід судді Пушай В.І. від розгляду справи № 917/381/20, та залишено дану заяву третьої особи без задоволення.
Також 15.03.2021 р. від ДП Міноборони України «Уквійськбуд» до матеріалів справи надійшли письмові пояснення, які були усно озвучені його представником у судовому засіданні.
05.04.2021 р. до початку судового засідання від ДП МОУ «Укрвіськбуд» отримані додаткові письмові пояснення.
Крім того, 05.04.2021 р. на електронну пошту суду від Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшли пояснення, які не засвідчені ЕЦП підписанта, проте були озвучені прокурором у судовому засіданні.
Учасники апеляційного провадження та їх представники у судовому засіданні висловили свої позиції щодо апеляційних скарг відповідачів та оскаржуваного рішення суду.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15, яке постановою САГС від 27.11.2019 р. та постановою Верховного Суду від 18.02.2020 р. залишено без змін, зокрема:
- визнано за Державою Україна, в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 708,8 кв.м. (згідно з переліком, наведеним у рішенні);
- витребувано шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 66,5 кв.м., реєстраційний номер 820709353101 (згідно з переліком, наведеним у рішенні), що складають 7/100 частки даного нежитлового будинку та передано державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в експлуатацію;
- витребувано шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 364,7 кв.м., реєстраційний номер 11591891, (згідно з переліком, наведеним у рішенні), що складають 37/100 частки даного нежитлового будинку та передано державному підприємству Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в експлуатацію.
Даним рішенням суду від 07.05.2018 р. у справі № 917/154/15 встановлені наступні обставини:
- відповідно до свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 29.01.1999 та дублікату відповідного свідоцтва від 11.06.2002 №220, об'єкт літ. "А-2" площею 860,5 кв.м., розташований у АДРЕСА_1, належить державі на праві державної власності та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони;
- 01.12.1998 двадцять другою госпрозрахунковою дільницею м. Полтави Міністерства оборони України на підставі акту приймання-передачі основних засобів вищевказане нерухоме майно було передано до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд";
- 06.11.2000 арбітражним судом м.Києва порушено провадження у справі №24/612-б-43/234 про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд";
- в ході банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд", у процедурі санації, було укладено біржову угоду від 28.08.2002 №28-02/12 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме цегляного нежитлового будинку літ. "А-2" загальною площею 708,8 кв.м. по АДРЕСА_1 між продавцем - ДП МОУ "Укрвійськбуд" та покупцем - ТОВ "Імідж" (т.1, а.с.22). Від імені продавця вказану угоду було підписано ОСОБА_3 який діяв на підставі довіреності АВН №864155 від 20.09.2000;
- в подальшому відповідне нерухоме майно неодноразово змінювало власників внаслідок укладення низки договорів купівлі-продажу з юридичними та фізичними особами (добросовісними набувачами) щодо частин вищезазначеного майна. На момент ухвалення рішення від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 власниками спірних приміщень у будинку літ."А-2" по АДРЕСА_1 були ТОВ "Укрінвест-груп" та ПАТ "Діамантбанк";
- вироком Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2007 у кримінальній справі №1-175/07 по обвинуваченню ОСОБА_3 (заступника генерального директора по фінансово-економічній роботі ДП МОУ "Укрвійськбуд") у діях за ст. 218 Кримінального кодексу України на стадії санації боржника встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ «Укрвійськбуд»;
- провадження у справі №24/612-б-43/234 було фактично припинено з двох підстав: фіктивності банкрутства та сплати боргу перед конкурсними кредиторами;
- Міністерство оборони України не направляло жодних подань, а Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень за поданням Міністерства оборони України стосовно відчуження спірного нерухомого майна, як того вимагають норми частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
За наведених обставин, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що:
- порушення вимог частини другої статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та п.4.4 Статуту ДП "Укрвійськбуд", що полягає у незаконному самовільному відчуженні ДП "Укрвійськбуд" державного нерухомого майна (без згоди Міністерства оборони України та без рішення Кабінету Міністрів України) є підставою вважати, що спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися;
- відчуження майна у процедурі банкрутства, яке в судовому порядку було визнано фіктивним, безумовно свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження і про вибуття майна із володіння держави внаслідок скоєння кримінального правопорушення;
- втручання у право володіння майном в т.ч. ТОВ "Укрінвест-груп" переслідувало легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.
04.02.2020 року державним реєстратором Сиротою Крістіною Олександрівною за Державою Україна в особі Міністерства оборони України зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:
1) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51008588 від 06.02.2020 року 15:49:36 год, зареєстровано право власності на: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980886053101; об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення в громадському будинку А-2; об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 364.7; Опис: І поверх: 1-сходи, загальною площею 17,6 кв.м.; II поверх: 1-сходи, загальною площею 19,4 кв.м.; 2-кабінет, загальною площею 7,3 кв.м.; 3-кабінет, загальною площею 9,1 кв.м.; 6-кабінет, загальною площею 17,9 кв.м.; 7-кабінет, загальною площею 15,0 кв.м.; 8-коридор, загальною площею 48,7 кв.м.; 9-вбиральня, загальною площею 2,7 кв.м.; 10-коридор, загальною площею 2,2 кв.м.; 10а- вбиральня, загальною площею 2,0 кв.м.; 11-теплогенераторна, загальною площею 7,6 кв.м.; 13- кабінет, загальною площею 17,7 кв.м.; 14-кабінет, загальною площею 15,9 кв.м.; 15-кабінет, загальною площею 15,6 кв.м.; 16-кабінет, загальною площею 5,8 кв.м.; 17-кабінет, загальною площею 21,1кв.м.; 18-кабінет, загальною площею 18,6 кв.м.; 20-кабінет, загальною площею 30,4 кв.м.; 21а- кабінет, загальною площею 13,6 кв.м.; 21-кабінет, загальною площею 24,0 кв.м.; 25-кабінет, загальною площею 20,8 кв.м.; 28-кабінет, загальною площею 31,7 кв.м.; Адреса: АДРЕСА_1 ; Номер обєкта в РПВН: 11591891;
2) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51007063 від 06.02.2020 року 15:10:56 год, зареєстровано право власності на: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 820709353101; Об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення в громадському будинку А-2, об'єкт житлової нерухомості: Ні; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м.): 66.5; Адреса: АДРЕСА_1; Додаткові відомості: сходи 8, підсобне приміщення 8а, коридор 9, роздягальня 9а, вбиральня 96, приміщення 14, сходи 15.
Натомість позивач стверджує, що спірне нерухоме майно належало йому на праві власності на законних підставах, що підтверджується наступною інформацією з Реєстрів за 04.02.2020 року і 05.02.2020 року:
1) нежитлові приміщення в громадському будинку А-2. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 364.7.Адреса: АДРЕСА_1. Номер об'єкта в РПВН: 11591891. Дата, час державної реєстрації: 25.07.2016 11:32:26. Державний реєстратор: приватний нотаріус Гофман Елла Леонідівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл. Підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: б/н, виданий 25.12.2006, видавник: Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз". Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30612799 від 25.07.2016 11:47:24, приватний нотаріус Гофман Елла Леонідівна, Полтавський міський нотаріальний округ, Полтавська обл. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1/1. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп", код ЄДРПОУ: 34412262, країна реєстрації: Україна.
2) нежитлові приміщення в громадському будинку А-2. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м.) 66.5. Адреса: АДРЕСА_1. Дата, час державні реєстрації: 18.12.2015 11:09:16. Державний реєстратор: Борисенко Євгенія Миколаївна, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Полтавська обл. Підстав виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: б/н. виданий 17.11.2015, видавник Октябрський районний суд м. Полтави. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27508756 від 25.12.2015 11:44:27, ОСОБА_5, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, м.Київ, Форма власності: приватна Розмір частки: 1 Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп", код ЄДРПОУ: 34412262, країна реєстрації: Україна.
Позивач також стверджує, що він за договором іпотеки № 2885 віл 25.07.2016 є іпотекодавцем спірного нерухомого майна, а іпотекодержателем - ОСОБА_1 (основне зобов'язання встановлено договором позики від 21.07.2016; видавник - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 )
На підставі означеного договору іпотеки 25.07.2016 року було зареєстроване обтяження: заборона на нерухоме майно; Підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 2885 від 25.07.2016 року, видавник: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. Відомості про суб'єкта обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ "Укрінвест-груп", особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку позивача, саме на підставі прийнятих державним реєстратором рішень №4951007063 та №51008588, він був протиправно позбавлений права власності на належне йому майно.
Крім того, позивач вважає, що порушення його прав стало можливим унаслідок того, що не були належним чином оформлені за позивачем речові права на земельну ділянку, що розташовані під нерухомим майном, - яка на теперішній час є сформованою, тобто є об'єктом цивільних прав (кадастровий номер: 5310137000:15:006:0251, площа (га): 0.0088, дата державної реєстрації земельної ділянки: 27.09.2017 року).
За доводами позивача, у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, поновлення державної реєстрації права власності та визнання речових прав на нерухоме майно, позивачеві для належної експлуатації і обслуговування нерухомого майна необхідно буде одержати речові права на земельну ділянку, що розташована під даним нерухомим майном. Позовні вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянки ТОВ «Укрінвест-груп» обґрунтовані посиланнями на ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки у разі визнання речових прав позивача на нерухоме майно, до позивача мають автоматично перейти права на земельну ділянку, що розташована під нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 .
Враховуючи встановлені в межах справи № 917/154/15 обставини щодо неправомірності відчуження державного майна, яке належало ДП Міноборони «Укрвійськбуд» на праві господарського відання, а також преюдиційний характер цих обставин у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір про право існував між ТОВ «Укрінвест-груп» та Державою Україна в особі Міноборони України та вирішений по суті у справі № 917/154/15.
Оскільки у справі № 917/154/15 та у справі № 917/381/20 підстави позову є різними, тому відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 175 та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України й, відповідно, закриття провадження в частині позовних вимог про визнання права власності за ТОВ «Укрінвест-груп» на спірне майно.
Отже, місцевий господарський суд на законних підставах відмовив у задоволенні позову в означеній частині.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).
10.02.2012 між Полтавською міською радою, як орендодавцем, та ПАТ «Полтаваобленерго», як орендарем, укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 88 кв.м. та кадастровим номером 5310137000:15:006:0254; договір укладений до 08.12.2016
Рішенням Полтавської міської ради від 31.01.2017 надано ПАТ «Полтаваобленерго» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в т.ч. по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0088 га для експлуатації та обслуговування ТП № 187.
Згідно з витягом з ДЗК № НВ-5306404782017 від 27.09.2017 про земельну ділянку (кадастровий номер 5310137000:15:006:0254) площею 0,088 га, дана земельна ділянка зареєстрована 27.09.2017 р.; вид використання - для експлуатації та обслуговування ТП № 187.
З огляду на те, що позивачем:
- не надано відповідного рішення Полтавської міської ради про надання згоди на розробку позивачем землеустрою на частину земельної ділянки під будівлею по АДРЕСА_1 відносно спірних нежитлових приміщень та рішення ПМР про передачу такої земельної ділянки у власність позивача;
- не надано доказів реєстрації за ним права власності на частину земельної ділянки пропорційно площі спірних нежитлових приміщень та реєстрації такої частки у розумінні ст. 79-1 ЗК України як об'єкта цивільних прав;
- не надано інших належних доказів в обґрунтування площі земельної ділянки, щодо якої заявлена позовна вимога;
- не доведено, що земельна ділянка (кадастровий номер 5310137000:15:006:0254) площею 88 кв.м. по АДРЕСА_1 пов'язана із безпосередньою експлуатацією та використанням цих нежитлових приміщень, - суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку за позивачем.
В частині відмови у задоволенні позову щодо визнання права власності на нерухоме майно та на земельну ділянку рішення суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржується.
Підставою апеляційного оскарження рішення суду у цій справі стало непогодження відповідачів із застосуванням судом першої інстанції ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в якості підстави для проведення оспорюваних реєстраційних дій, а також із встановленими судом іншими порушеннями, допущених держреєстратором.
Згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до абз. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 цього Закону (в ред. після 16.01.2020), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення такий самостійний спосіб захисту прав як скасування запису чи рішення про державну реєстрацію прав законом не передбачено (на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів та рішень про державну реєстрацію прав).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 визнано право власності та витребувано від позивача спірне нерухоме майно, тобто цим рішенням розглянуто віндикаційний позов, що є забезпеченням введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про держреєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у п. 89 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, рішення суду від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 у розумінні наведеної норми є належною підставою для внесення до Реєстру запису про держреєстрацію права власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим в даному випадку не потрібно окремо скасовувати запис про держреєстрацію права власності за відповідачем, що відповідає правовій позиції ВС, викладеній у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Крім того, за правовою позицією ВП ВС, викладеній у п. 4.18 постанови від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, за наявністю держреєстрації права власності за певною особою держреєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням щодо права власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Отже, суд першої інстанції невірно застосував ст. 26 Закону до спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про те, що за відсутності судового рішення про скасування держреєстрації прав на нерухоме майно держреєстратор не мав права проводити оспорювану держреєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем-1.
Відповідно до абз.1 п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону, реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
За поясненнями відповідача-2, Реєстр прав власності на нерухоме майно містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2013 та є складовою частиною Державного реєстру прав з 01.01.2013, тому присвоєні реєстраційні номери, що містяться у відповідних реєстрах, є взаємопов'язаними, індивідуальними та незмінними протягом існування об'єкта нерухомого майна.
04.02.2020 відповідачем-1 подано відповідачу-2 дві заяви про держреєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) № 38268913 (на об'єкт нерухомого майна № 11591891) та № 38268715 (на об'єкт нерухомого майна № 820709353101).
Під час розгляду заяви № 38268913 держреєстратором встановлено, що в Державному реєстрі прав відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 364,7 кв.м. та присвоєно реєстраційний номер 980886053101.
Відповідно до рішення ГСПО від 07.05.2018 у справі № 917/154/15 за ТОВ «Укрінвест-груп» було зареєстровано право власності на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 25.12.2006 на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 364,7 кв.м. з реєстраційним номером Реєстру прав власності на нерухоме майно 11591891.
В резолютивній частині рішення суду від 07.05.2018 зазначений реєстраційний номер Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, що відповідає реєстраційному номеру Державного реєстру прав 980886053101.
Аналогічним чином держреєстратором встановлено відповідність реєстраційних номерів по відношенню до інших нежитлових приміщень площею 66,5 кв.м. в цій будівлі.
Отже, при розгляді заяв відповідача-1 держреєстратором вірно ідентифіковано реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна, тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо підміни реєстраційних номерів та довільного поділу об'єкта нерухомого майна.
Згідно з ч. 13 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
За змістом абз. 2 п. 28 Порядку № 1141, дата і час державної реєстрації набуття, зміни чи припинення права власності фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації відповідної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.
Таким чином, держреєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав 06.02.2020, а датою і часом подання заяв є 04.02.2020, що також є датою і часом державної реєстрації прав, тому висновки суду щодо здійснення держреєстрації відповідачем-2 раніше за прийняття рішення про проведення такої реєстрації є безпідставними.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 20 Закону, порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об'єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Порядок № 1127).
Пунктом 11-1 Порядку № 1127 визначено, що про подання/отримання заяви державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власнику об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідному користувачу, обтяжувачу.
Повідомлення власника об'єкта нерухомого майна, користувача чи обтяжувача здійснюється в разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про їх абонентський номер мобільного телефона та/або адреси електронної пошти шляхом надсилання інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові заявника.
Постановою КМУ №806 від 09.11.2016 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань державної реєстрації» встановлено, що до зміни програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов'язаної з повідомленням власника об'єкта нерухомого майна про подані/отримані заяви на проведення реєстраційних дій щодо його майна, надсилання такого повідомлення із зазначенням відомостей про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час її подання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) заявника забезпечується державним реєстратором прав на нерухоме майно в електронному вигляді з використанням його офіційної або власної електронної пошти (за умови наявності в зазначеному Реєстрі відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв'язку).
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів наявності в Державному реєстрі прав відомостей про його електронну адресу.
На виконання ст. 20 Закону та п. 11-1 Порядку № 1127 держреєстратором поштовим відправленням направлялися власнику об'єктів нерухомого майна повідомлення № 01-12-01.3-08/115 від 06.02.2020 та № 01-12-01.3-08/116 від 06.02.2020 р., що узгоджується з наведеними вимогами, відтак висновок місцевого господарського суду стосовно протиправності дій держреєстратора щодо неповідомлення ТОВ «Укрінвест-груп» та невиконання означених вимог Закону є помилковим.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з п. 21 Порядку № 1127, у разі проведення державної реєстрації прав без відкриття розділу в Державному реєстрі прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру до відкритого розділу або у випадках, передбачених законом, до спеціального розділу Державного реєстру прав вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Оскільки держреєстрація права власності на спірні об'єкти нерухомого майна проводилася не вперше, відповідно, розділи у Державному реєстрі прав на об'єкт нерухомого майна вже були відкриті, тому держреєстратором при проведенні оспорюваних реєстраційних дій застосовувався п. 21 Порядку № 1127, а не п. 20.
З огляду на зазначене, п. 21 Порядку № 1127 підлягав застосуванню саме щодо державної реєстрації заявленого заявником права шляхом внесення держреєстратором до відкритих розділів Державного реєстру прав відповідних відомостей про право власності на нерухоме майно та не передбачав підстав зміни відомостей про іпотекодавця в записах про іпотеку.
За приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Згідно з правовою позицією ВСУ, викладеній у постанові від 01.03.2017 у справі № 640/4117/16-ц, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, обтяження іпотекою такого нерухомого майна є дійсним в силу ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» незалежно від даних Державного реєстру прав, тому внаслідок проведення оспорюваних реєстраційних дій держреєстратором не порушено прав позивача, запис про обтяження іпотекою означеного майна є чинним, а іпотека є дійсною.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, дії держреєстратора є законними та прийнятими у відповідності до вимог спеціального законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, доводи апеляційних скарги відповідачів про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав відхиляються. В даному випадку суд апеляційної інстанції як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини: в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно, апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційними скаргами покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційні скарги Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни та Міністерства оборони України на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2020 р. у справі № 917/381/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2020 р. у справі № 917/381/20 скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-груп» (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 34412262) на користь Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Сироти Крістіни Олександрівни (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 43156341) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 15 765,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-груп» (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 34412262) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 15 765,00 грн.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 06.04.2021 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.В. Стойка