проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" квітня 2021 р. Справа № 917/320/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - Шинкаренко Н.М., за довіреністю, розпорядженням та посвідченням;
від відповідача - Стадніченко В.О. (директор), згідно з реєстром та паспортом;
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук вх. № 89 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 р. у справі № 917/320/20 (суддя - Сірош Д.М., повний текст складено та підписано 11.12.2020 р.)
за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет», м. Київ
про стягнення 677 765,95 грн.
18.02.2020 р. Кременчуцька міська рада (далі - КМР, позивач) звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» (далі - ТОВ «Вторстальмет», відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 677 765,95 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог Кременчуцька міська рада посилається на те, що відповідач з 01.05.2019 р. по 31.01.2020 р. використовував земельну ділянку площею 35 296 кв.м. з кадастровим номером 5310436500:10:001:0198 по вул. Ярмакова, 5 у м. Кременчук, на якій розташовані належні йому на праві власності нежитлові будівлі, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.
Позивач стверджує, що відповідач, за відсутності укладеного договору, у заявлений до стягнення період зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування відповідною земельною ділянкою, чим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 р. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:
- нарахування орендної плати позивачем здійснено без застосування понижуючого коефіцієнта (60%) до нормативної грошової оцінки земель, а застосування цього коефіцієнту у розрахунку є підставою позову, яку позивач не визначив;
- матеріали справи не містять доказів наявності у КМР права комунальної власності на спірну земельну ділянку та доказів реєстрації цього права, у зв'язку з чим позивачем не доведено виникнення у відповідача безспірного обов'язку щодо укладення договору оренди землі саме з КМР.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
За доводами апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку за заявлений у позові період є необгрунтованим, оскільки цей розрахунок здійснений з урахуванням витягів № 4283/0/212-19 від 06.09.2019 та № 638/0/212-20 від 27.01.2020 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також рішення КМР від 21.04.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 «Про орендну плату за землю в м. Кременчуці».
У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 р. строк, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
За доводами відповідача:
- перехід права постійного користування від ВАТ «Полтававтормет» відбувся автоматично в момент передачі оригіналу акту постійного користування землею № 204 від 06.01.1998 в силу ч. 2 ст. 120 ЗК України, тому прийняття надалі рішення КМР про передання відповідної земельної ділянки в оренду не може мати юридичних наслідків - на момент його прийняття відповідач вже був користувачем відповідної земельної ділянки на праві постійного користування;
- у заявлений до стягнення період до розрахунку необхідно враховувати понижуючий коефіцієнт у розмірі 60 %;
- позивачем не доведено факту використання земельної ділянки з 01.05.2019 (включно) по 31.01.2020 площею саме 35 296 кв.м.
01.03.2021 через канцелярію суду від позивача отримані письмові пояснення, до яких доданий витяг з Державного земельного кадастру № НВ-0006406882021 від 19.02.2021 на підтвердження права власності територіальної громади міста в особі КМР на спірну земельну ділянку.
Ухвалою суду від 22.03.2021 р. запропоновано позивачеві надати письмові пояснення щодо доводів відповідача про відсутність у представника позивача, який підписав апеляційну скаргу, відповідних повноважень, проте позивачем дана ухвала залишена без виконання.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.1998 головою Кременчуцької міськради народних депутатів ВАТ «Полтававтормет» (Кременчуцький виробничий цех) виданий державний акт на право постійного користування землею - землекористувачу надано у постійне користування 3,5296 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Відповідно до Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011 товариству ТОВ “Вторстальмет” належить на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м. Кременчуці, право власності на які зареєстровано за відповідачем 25.08.2011.
Рішенням КМР від 25.12.2012 “Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці”, ТОВ “Вторстальмет” затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5. Передано відповідачеві в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 35296 кв.м. (кадастровий № 5310436500:10:001:0198) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що використовуються у виробничих цілях по вул. Ярмарковій, 5. Припинено право постійного користування землею ВАТ “Полтававтормет”, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за № 204. Зобов'язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації згідно з чинним законодавством. Встановлено орендну плату у розмірі 3% від НГО щорічно.
Проте, на виконання даного рішення КМР відповідач не оформив право користування спірною земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки у розмірі 35 296 кв.м. після придбання зазначених нежитлових будівель у власність без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Кременчук в особі КМР позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.05.2019 р. по 31.01.2020 р. в сумі 677 765,95 грн., позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, справляння плати за землю, тощо.
Згідно з ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади є позивач, чого судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом зазначених приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій ці об'єкти розміщені.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
У той же час, стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Вторстальмет», зокрема укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державною реєстрацією такого права, а право постійного користування за попереднім користувачем припинено згаданим рішенням КМР від 25.12.2012, тому, до відповідача такого права користування у розумінні наведених вимог спеціального законодавства не перейшло.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу даного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, у зв'язку з чим не приймаються судовою колегією до уваги.
Таким чином, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Судовою колегією враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.
Позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці за адресою: вул. Ярмакова, 5, м. Кременчук на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011. Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення права користування згаданою земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 01.05.2019 р. по 31.01.2020 р.
Таким чином, відповідач користувався спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.
Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування нею без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що відповідач упродовж спірного періоду вжив необхідних заходів для оформлення означених правовідносин не ґрунтуються на вищенаведених вимогах чинного законодавства.
Судова колегія зауважує, що у разі укладення відповідно до положень чинного законодавства договору оренди в ньому сторони б погодили істотні умови, в тому числі і розмір орендної плати, натомість при зверненні з вимогами за бездоговірне користування земельною ділянкою міська рада в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати за користування ділянкою.
При цьому, для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов'язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Як зазначено вище, у заявлений до стягнення період відповідач не оформив орендні правовідносини з позивачем та не зареєстрував своє право оренди на земельну ділянку, відтак таке користування слід визнати таким, що відбулося без достатніх правових підстав.
Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4283/0/212-19 від 06.09.2019, № 638/0/212-20 від 27.01.2020, витягом з ДЗК про земельну ділянку № НВ-0006406882021 від 19.02.2021, земельна ділянка по вул. Ярмакова, 5 площею 3,5296 га, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 зареєстрована 29.07.2019; її нормативна грошова оцінка становить 29 886 535,04 грн.
Отже, спірна земельна ділянка загальною площею 35 296 кв.м. з 29.07.2019 є сформованою як об'єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України.
При цьому, відповідачем не спростовано, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна розташовані саме на цій земельній ділянці.
Дослідивши розрахунок позовних вимог судовою колегією встановлено, що позивачем розраховано безпідставно збережені кошти за 245 календарних дні користування відповідачем земельною ділянкою у 2019 році та за 31 календарний день її використання у 2020 році за нормативною грошовою оцінкою, яка наведена у зазначених витягах.
При здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати КМР застосовано ставку орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що є мінімальною ставкою за вимогами податкового законодавства.
Проте, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що позивачем в своєму розрахунку не застосовано понижуючого коефіцієнту 0,6, про що обґрунтовано зауважує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
Натомість, застосування такого коефіцієнту відповідає рішенню КМР від 21.04.2011 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 р. «Про орендну плату за землю в м. Кременчуці», рішенню КМР від 02.02.2016 р. «Про внесення змін до рішення КМР від 29.05.2012 р. «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 р. № 94-908вих12 на рішення КМР від 27.12.2011 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області».
Відповідно до зазначеного рішення КМР від 02.02.2016 р., у період з 01.01.2016 р. нормативна грошова оцінка земель діє у розмірі 60 % від затвердженої нормативної грошової оцінки.
В даному випадку застосування корегуючого коефіцієнту 0,6 у розрахунку при визначенні суми безпідставно збережених коштів за відсутності укладеного між сторонами договору оренди обумовлюється тим, що рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на території відповідного населеного пункту, і наведене рішення не містить певних обмежень щодо сфери його застосування (наприклад, виключно у договірних правовідносинах).
Крім того, при здійсненні розрахунку позовних вимог (безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати) у справі № 917/601/20 КМР цей коефіцієнт 0,6 враховувався, про що зазначено у мотивувальній частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 р.
З огляду на те, що спірну земельну ділянку сформовано як об'єкт цивільних прав лише 29.07.2019, тому розрахунок позивачем позовних вимог з 01.05.2019 по 29.07.2019 є безпідставним, оскільки в цей період часу земельна ділянка ще не була сформована та, відповідно, зареєстрована.
Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення коштів, з урахуванням вимог ст. 253 ЦК України, судова колегія вважає, що обґрунтовано заявленими до стягнення є безпідставно збережені кошти в сумі 274 012,48 грн., а у стягненні коштів в сумі 403 753,47 грн. слід відмовити:
- за 2019 рік підлягають стягненню кошти в сумі 228 447,76 грн., оскільки: 29 886 535,04 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 % (річна ставка орендної плати) х 0,6 = 537 957,63 грн. (сума річного розміру орендної плати). Ця сума (537 957,63 грн.) помножується на кількість днів безоплатного користування земельною ділянкою: з 30.07.2019 по 31.12.2019 - 155 днів та розділяється на загальну кількість днів у році (365), внаслідок чого безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за 2019 рік становлять 228 447,76 грн.;
- за 2020 рік підлягають стягненню кошти в сумі 45 564,72 грн., оскільки: 29 886 535,04 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 % (річна ставка орендної плати) х 0,6 = 537 957,63 грн. (сума річного розміру орендної плати). Ця сума (537 957,63 грн.) помножується на кількість днів безоплатного користування земельною ділянкою (31) та розділяється на загальну кількість днів у році (366), внаслідок чого безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за 2020 рік становлять 45 564,72 грн.
Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено використання цієї земельної ділянки саме у площі 35 296 кв.м. відхиляються, оскільки спірна земельна ділянка є сформованим об'єктом цивільних прав ще з 29.07.2019 року, і іншого відповідачем також не спростовано. При цьому, зі змісту рішення КМР від 25.12.2012 вбачається, що відповідачеві передано в оренду земельну ділянку площею 35 296 кв.м., а не у іншому розмірі.
Доказів сплати земельного податку у обґрунтовано заявлений до стягнення період відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову зі стягненням з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 274 012,48 грн. та судового збору за позовом в сумі 4 110,19 грн., відповідно, й апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню у наведеній частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 р. у справі № 917/320/20 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 р. у справі № 917/320/20 скасувати та прийняти нове.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» (03061, вул. Бакуніна, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 37427659) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24388300) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 274 012,48 грн. та судовий збір за позовом в сумі 4 110,19 грн.
В іншій частині позову відмовити, а решту вимог апеляційної скарги залишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» (03061, вул. Бакуніна, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 37427659) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24388300) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 6 165,28 грн.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 06.04.2021 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.В. Стойка