проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" березня 2021 р. Справа № 922/1414/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
за учасю секретаря судового засідання Семенова О.Є.,
за участю представників сторін:
від прокуратури: прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.2020;
від відповідача-1: Мартинова А.М., довіреність №08-21/184/2-21 від 11.01.2021;
від відповідача-2: Романенко Т.М., посвідчення №202, дійсне до 31.12.2025;
від відповідача-3: Кокорев Є.О., ордер АХ №1026880 від 09.10.2020;
розглянувши апеляційні скарги:
1) Харківської міської ради, м. Харків (вх.2773 Х/2),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор", м. Харків (вх. 3148 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 (повний текст складено 21.09.2020) у справі №922/1414/20 (суддя Шарко Л. В.),
за позовом Виконувача обов'язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1, м. Харків,
до відповідачів:
1) Харківської міської ради, м. Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор", м. Харків,
про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна,
Виконувач обов'язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 N 283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 10 додатку до рішення;
- визнати недійсним договір №5395-В-С від 10.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять), укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Грань-Кор", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365;
- зобов'язати ТОВ "Грань-Кор" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10 та вартістю 808045,20 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що оскаржуване рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, зокрема, прокурор вважає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. З огляду на наведене, прокурор просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 :
- визнано поважною причину пропуску строків на оскарження рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та поновлено строки на звернення до суду з позовом;
- позовні вимоги задоволено повністю;
- визнано незаконним та скасовано рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 10 додатку до рішення;
- визнано недійсним договір №5395-В-С від 10.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини №1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Грань-Кор", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365;
- зобов'язано ТОВ "Грань-Кор" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10 та вартістю 808045,20 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, 1-ий апелянт посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:
- приймаючи оскаржуване рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 10 додатку до рішення, Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11;
- Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято;
- прокурор відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України не може набувати статусу позивача у даному позові, оскільки існує орган, уповноважений здійснювати функції щодо розпорядження об'єктами комунальної власності, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;
- у даному випадку ініціатива щодо вибору способу приватизації шляхом викупу належить Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а рішення про надання дозволу приватизувати нежитлові приміщення шляхом викупу було прийнято Харківською міською радою у відповідності до вимог "приватизаційного" законодавства;
- звертає увагу суду на те, що п. 5.6 Договору оренди сторони передбачили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов'язки за цим договором, перед іншими особами на викуп орендованого ним майна у разі його продажу;
- щодо визнання недійсним договору купівлі продажу, то апелянт вказує, що в даному випадку сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля, відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2020 для розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради у справі №922/1414/20 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено Харківській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 та призначено справу до розгляду на 16.12.2020 об 12:15 год.
ТОВ "Грань-Кор" також не погодилось з ухваленим рішенням та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Другий апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступні обставини:
- господарським судом першої інстанції неправильно застосовано положення п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", яка не встановлює заборони для органу приватизації обирати такий спосіб приватизації як викуп об'єкту нерухомості, який є предметом цього спору;
- з посиланням на приписи ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", якою передбачено можливість викупу об'єкта малої приватизації у випадку, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено, а також з огляду на п. 5.6 Договору оренди, що визначає переважне право орендаря на викуп майна, 2-ий апелянт вказує на те, що при обранні способу приватизації та при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна з дотриманням вимог ст. 289 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України відповідачами проведено приватизацію саме шляхом викупу;
- на думку 2-го апелянта, позивачем належними та допустимими доказами не було доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірними із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним;
- з посиланням на практику Європейського суду з прав людини 2-ий апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано відсутність у даному випадку суспільного інтересу, який би дозволяв стверджувати про наявність підстав для втручання у майнове право ТОВ "Грань-Кор", як добросовісного набувача спірної нерухомості;
- укладаючи в процесі приватизації договір купівлі-продажу, відповідач-3 вважав, що орган місцевого самоврядування діяв у межах своєї компетенції, укладений і добросовісно виконаний договір оренди (п. 5.6 договору) давав підстави для законного сподівання на переважне право викупу об'єкта оренди в разі його продажу. Тобто, уклавши договір оренди і включивши в нього п. 5.6. договору, яким орендодавець надав орендарю переважне право викупити орендоване майно при його продажі, міська рада фактично гарантувала переважне право ТОВ "Грань-Кор" на викуп об'єкта оренди;
- щодо позовної давності апелянт стверджує, що судом безпідставно не застосовано положення спеціального законодавства, а саме абзац 2 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", якою визначено строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації в три місяці;
- крім того, апелянт-2 вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу. До того ж, судом визнано поважними причини пропуску позовної давності лише щодо першої позовної вимоги, відтак правові підстави для розгляду інших позовних у суду були відсутні, оскільки щодо них причини пропуску позовної давності поважними не визнавалися;
- апелянт звертає увагу суду на те, що компетентними органами у спірних правовідносинах є відповідач-1 та відповідач-2, однак, судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення прокурором відповідачів про порушення вимог законодавства, а також, за доводами скаржника, прокурором не надано будь-яких доказів бездіяльності таких органів та неналежного здійснення ними захисту інтересів держави, що є підставою для залишення позову без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2020 для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Грань-Кор" у справі №922/1414/20 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 поновлено ТОВ "Грань-Кор" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грань-Кор" на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20, об'єднано апеляційну скаргу ТОВ "Грань-Кор" (вх. 3148) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.2773 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 в одне апеляційне провадження; призначено справу до розгляду на 16.12.2020 об 12:15 год.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 30.11.2020 від ТОВ "Грань-Кор", 3-ій відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Харківської міської ради, просив суд її задовольнити. В обґрунтування своєї позиції посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 у справі №911/906/18. Зазначає про відсутність підстав для відліку строку позовної давності від дати, коли про укладення угоди дізнався прокурор, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні законні підстави для незастосування позовної давності за заявою відповідача. Просить врахувати практику Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах. Наполягає, що невірне обрання способу приватизації, є порушенням, допущеним виключно Харківською міською радою, але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що 3-ій відповідач як набувач спірного майна жодним чином не міг вплинути на виконання міською радою своїх функцій. Сам лише факт, що набувач майна, достеменно знаючи про відсутність поліпшень орендованого майна, здійснив викуп майна на підставі рішення органу місцевого самоврядування, не свідчить про порушення з боку набувача, оскільки купівля майна є легітимною дією. Приватний учасник обороту об'єктивно позбавлений можливості впливати на рішення Харківської міської ради, незалежно від оцінки дій останньої.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 30.11.2020 від Харківської місцевої прокуратури №1, прокуратура заперечувала проти доводів апеляційних скарг щодо дотримання способу та порядку приватизації. Зазначає про обґрунтованість висновку місцевого суду про порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що до об'єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем поліпшення майна на більше ніж 25% його вартості, чого у спірному випадку не відбулось. Отже, як вказує прокурор, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, тому рішення міської ради є незаконним, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним. Крім того, щодо наявності підстав для представництва вказує, що законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.12.2020 задоволено клопотання ТОВ "Грань-Кор" та заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі та зупинено провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Грань-Кор" (вх. 3148 Х/2) та Харківської міської ради (вх.2773 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20, до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.
18.02.2021 на адресу апеляційного суду від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке мотивовано тим, що 16.02.2021 на веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, що свідчить про усунення обставин, які стали підставою зупинення апеляційного провадження у цій справі №922/1414/20.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 задоволено клопотання Харківської обласної прокуратури про поновлення провадження у справі; поновлено провадження за апеляційними скаргами Харківської міської ради (вх.2773 Х/2) та ТОВ "Грань-Кор" (вх. 3148 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20; розгляд справи призначено на 24.03.2021 о 15:00 год.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д. та судді Здоровко Л.М., для розгляду апеляційних скарг у справі №922/1414/20 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
23.03.2021 на адресу апеляційного суду від Харківської обласної прокуратури надійшли пояснення, в яких прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 26.07.2018 у справі №926/1111/15 та від 20.02.2020 у справі №297/616/17. Зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача. Положення ст. 1 Першого протоколу гарантують захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.
24.03.2021 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Грань-Кор" надійшли додаткові пояснення, за змістом яких відповідач-3 посилається на недотримання прокуратурою при зверненні до суду порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також на пропуск прокурором позовної давності. Просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
12.03.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача-3 про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3014/19.
Розглянувши вказане клопотання, колегією суддів встановлено, що у зв'язку з необхідністю відступити від висновку Касаційного цивільного суду, який було викладено у постанові від 22.05.2019 у справі №366/2648/16-ц, зокрема, щодо застосування положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", колегією суддів Касаційного господарського суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано справу № 922/3014/19.
Втім, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу № 922/3014/19 повернуто для розгляду відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду, а тому, наразі, визначених ст. 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі № 922/2244/19 немає, як відповідно, немає і підстав для задоволення поданого клопотання.
Присутні у судовому засіданні 24.03.2021 представники відповідачів підтримали доводи та вимоги апеляційних скарги, просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Прокурор у судовому засіданні 24.03.2021 заперечував проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві та поясненнях, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг та відзиву, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - Орендодавець) та юридичної особою -- Товариство з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" (надалі - Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 3083.
На підставі вказаного договору оренди в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:- 5,1а,7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10, оціночною вартістю 1136800 (один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот гривень) без ПДВ. Акт прийому-передачі складено 29.05.2015.
Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов'язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати поточний ремонт та реконструкцію за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно - кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно до діючого законодавства (п. 4.8.).
Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова", вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ТОВ "Грань-Кор" підлягають:
- п. 10 - нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. «А-1», загальної площею 259,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10.
В подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради з ТОВ "Грань-Кор" укладено договір купівлі-продажу №5395-В-С від 10.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365, на підставі якого, шляхом викупу у власність ТОВ "Грань-Кор" перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору №3083 від 29.05.2015.
На підставі договору купівлі-продажу №5395-В-С від 10.11.2016 до ТОВ "Грань-Кор" перейшло право власності на нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 259,9 кв. м., за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять), згідно з оціночною вартістю 673 371 (шістсот сімдесят три тисячі триста сімдесят одна гривня), ПДВ - 20 % складає 134 674,20 (сто тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 коп.), разом ціна продажу становить 808 045,20 грн. (вісімсот вісім тисяч сорок п'ять гривень 20 коп.).
Разом з цим, Харківською місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, яке відкрито за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою, в тому числі приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10
Звертаючись до відповідачів із позовною заявою у даній справі прокурор вказав, що надання Харківською міською радою дозволу на проведення приватизації вказаного приміщення шляхом викупу є неправомірним, оскільки в силу "приватизаційного" законодавства, викуп орендарем орендованого приміщення міг бути проведений лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів було б здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Проте, за твердженням прокурора, таких поліпшень орендованого майна ТОВ "Грань-Кор" не здійснювало, а тому і не мало права на викуп спірного приміщення в позаконкурсній процедурі.
В свою чергу, Управління та міська рада наведені аргументи прокурора заперечували та стверджували, що ними повністю дотримано, встановлену законодавством процедуру відчуження комунального майна, яка відбулася в рамках затвердженої Програми приватизації. Крім цього, "приватизаційне" законодавство не встановлює обмежень щодо приватизації об'єктів шляхом викупу лише виконанням вимог про здійснення невід'ємних поліпшень такого майна, а передбачає також можливість такої приватизації у разі, якщо це прямо передбачено договором оренди, що і мало місце у даному випадку.
Зокрема, як вказують відповідачі, рішенням 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста Харкова" об'єкт нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд.10, що перебував у складі житлового будинку на балансі виробничого житлового ремонтного експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Харкова було включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі - продажу право комунальної власності на нежитлові приміщення підвальної частини №1-:-5, 1а, 7-:-9,11,11а, 12,17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 10, зареєстровано за територіальною громадою м, Харкова в особі Харківської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 18.01.2010 б/н виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради.
29.05.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Грань-Кор» укладено договір оренди №3083 на нежитлові приміщення підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, На, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 259,9кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 10 яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Згідно п. 10 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення напівпідвальної частини нежитлової будівлі по вул. Ярославській, 10, літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м., підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "Грань-Кор".
Як зазначають відповідачі, при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" 06.07.2016 № 283/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
Також, відповідачі вказують про те, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
Як вже зазначалось вище, Господарським судом Харківської області 10.09.2020 ухвалено рішення у справі №922/1414/20, яким позовні вимоги прокурора задоволено повністю.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що право на приватизацію орендованого майна може отримати лише орендар, який здійснив його невід'ємне поліпшення, відтак рішення ради від 06.07.2016, прийняте всупереч встановленим вимогам, визнав незаконним, а спірний договір - недійсним, у зв'язку з чим зобов'язав 3-го відповідача повернути майно. Разом з тим, суд відзначив, що оскільки порушення вимог закону допущені не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем майна - ТОВ "Грань-Кор", то наведене свідчить про відсутність підстав для застосування практики Європейського суду з прав людини відносно застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, оскільки отримання набувачем майна було здійснено незаконним шляхом.
Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом колегія суддів зазначає наступне.
За положеннями ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Натомість, звертаючись з даним позовом прокурор визначив себе позивачем, оскільки Харківська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами, обґрунтувавши таким чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.
Також, прокурором зазначено, що безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади міста Харкова.
З огляду на те, що прокурором у позовній заяві наведено підставу для представництва інтересів держави, обґрунтовано, у чому полягає порушення цих інтересів, визначено Харківську міську раду одним з співвідповідачів у справі та заявлено вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження прокурором підстави для представництва інтересів держави у цій справі, який звернувся до суду як самостійний позивач.
Вказане узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19.
При розгляді позовних вимог прокурора по суті розглядуваного спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно зі ст.172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Як свідчать матеріали справи, нежитлові приміщення підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10 рішенням 12 сесії Харківської міської ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність м. Харкова" зараховано до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Так, в оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 наведеного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об'єктів приватизації; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Згідно із ст. 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію»).
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Частиною 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, його виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст. 289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11, затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016, що оприлюднена на сайті Харківської міської ради, та визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 роки та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Відповідно до п. 5.4 вказаної програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
При цьому, відповідно до п. 5.7 Програми приватизації орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у відповідній редакції) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
У статті 10 зазначеного Закону передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у відповідній редакції) приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
Згідно з п. 8.1 зазначеного Порядку викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до п. 3.3 розділу III та п. 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМ України від 27.02.2004 №377.
Відповідно до п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Пунктом 2.2 Порядку, затверджено перелік підтверджувальних документів про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації.
З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення ст. 11, ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, яка у відповідності до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.
Так, згідно звіту про оцінку майна - спірних нежитлових приміщень, складеного Товарною біржею "Євромаркет", для визначення вартості об'єкта оцінки для приватизації шляхом викупу, вартість вказаного майна складає 673371,00 грн. без ПДВ (т.1 а.с.30-46).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендарем - ТОВ "Грань-Кор" здійснювалися будь-які поліпшення орендованих цим товариством приміщень за договором оренди нежитлових приміщень №3083 від 29.05.2015 в період перебування нерухомого майна в оренді, а тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування не мала права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності будь-якого погодження, дозвільної документації та письмової згоди Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради на здійснення будівельних робіт, пов'язаних із здійсненням невід'ємних поліпшень спірної нерухомості. Також, за доводами відповідачів, останні навіть не посилаються на здійснення робіт з капітального або поточного ремонту, а також не зазначають про розроблення проектно-кошторисної документації чи укладення договорів на виконання будівельних робіт.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, у зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
Крім того, судова колегія зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними шагами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідачів, які наведені в обгрунутвання можливості міської ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації, на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз'яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020р. у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020р. у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020р. у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020р. у справі №922/1969/19.
В свою чергу відповідачами не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
При цьому, судова колегія зауважує, що невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем майна ТОВ "Грань-Кор".
Так, відсутність поліпшень орендованого майна, як одна з необхідних умов для не застосування конкурсної процедури його приватизації, є подією (юридичним фактом), на яку має вплив виключно така особа, як орендар (покупець, набувач).
Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що пункт 10 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016, затвердженої рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11, а відтак є незаконним.
Також, судом апеляційної інстанції не приймаються до уаги посилання відповідачів на п. 5.6 договору оренди нежитлових приміщень №3083 від 29.05.2015, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Що стосується позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5395-В-С від 10.11.2016, орендованих ТОВ "Грань-Кор", укладеного у тому числі на підставі пункту 10 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5395-В-С від 10.11.2016 укладений на виконання рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (пункту 10 додатку), яке прийнято 1-им відповідачем по відношенню до ТОВ "Грань-Кор" з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить ст.ст. 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5395-В-С від 10.11.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Грань-Кор", посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2365.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання ТОВ "Грань-Кор" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірне нежитлове приміщення, колегія суддів зазначає, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5395-В-С від 10.11.2016, які було обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.
Відносно посилань апелянтів на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими зазначене майно було набуте у власність.
Критерій законності означає втручання держави у право власності особи, яке повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад, чи сфер людської діяльності.
Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 297/616/17 наголошено, що вищезазначені висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об?єкта комунальної власності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна 3-ім відповідачем здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч.1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.102-108) було заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке обґрунтоване тим, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради - 06.07.2016. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду про визнання незаконним та скасування пункту 10 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від від 06.07.2016 №283/16, з пропущенням строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами “довідалася” та “могла довідатися” у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.
Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з відповідним позовом прокурор посилався на те, що про незаконне відчуження комунального майна, зокрема нежитлових приміщень напівпідвальної частини № 1 -:-5,1 а, 7 -:-9 ,11,11а, 12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. «А-1» загальної 259,9 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Ярославська , буд. 10 (десять) відповідно до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.365-2 КК України Харківською місцевою прокуратурою №2.
На адресу Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов лист Харківської місцевої прокуратури №2 від 07.10.2019 №04-10-21/17 (вхідний 10.10.2019 №2541-19) з копіями вилучених приватизаційних справ в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради в рамках вищевказаного кримінального провадження, зокрема щодо нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:- 5,1 а,7-:-9,11,11а,12,17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. «А-1» загальної 259,9 кв. м, розташований за адресою : м. Харків, вулиця Ярославська , буд. 10 відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська , будинок 10 (десять)
Порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ "Грань-Кор" нежитлових приміщень, прокурором (за його доводами) виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв'язку з чим прокурор вважає, що перебіг строку позовної давності почався саме 10.10.2019, а позовну заяву подано 08.05.2020.
Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, судова колегія вважає, що прокурор звернувся в межах строку позовної давності, внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади міста Харкова підлягає захисту у судовому порядку та поновленню шляхом задоволення позову прокурора у повному обсязі, у зв'язку з чим заява відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
В свою чергу, заперечення відповідачів щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його прийняття органом місцевого самоврядування наведеного висновку суду не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об'єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, а не з самого рішення про його відчуження.
15.07.2015 набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” (від 14.10.2014 №1697-VII) в новій редакції, крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28 - 38, 42, 44 - 50, 62 - 63, 65 - 79 цього Закону, які набирали чинності 15.04.2017 (п.1 розділу ХІІ Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII).
На відміну від Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 N1789-XII новий Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII суттєву звузив повноваження, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".
Однак, при цьому частиною 4 статтею 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (який набрав чинності 15.07.2015) встановлено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Таким чином, з набранням чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VII прокуратура не позбавлена права звернення до органів державної влади задля отримання інформації та копій необхідних документів у разі не здійснення органом державної влади свох повноважень щодо захисту законних інтересів держави.
Крім того, щодо аргументів 2-го апелянта щодо пропуску прокурором позовної давності, суд зазначає таке.
За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У даному випадку прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до суду самостійно, правомірність такої позиції підтверджена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідався або міг довідатися саме прокурор.
Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц.
Однією із позовних вимог прокурора є визнання незаконним та скасування рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п. 10 додатку.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" (у редакції, що діяла на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення), рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Частинами 1 та 3 ст. 3 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 №20/15 "Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання" (далі - Регламент), визначено, що сесії міської ради, засідання постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, робочих груп проводяться гласно та відкрито, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Частиною 6 цієї статті Регламенту передбачено, що гласність засідань міської ради забезпечується шляхом їх теле- та радіотрансляції (за можливості), оприлюднення всіх прийнятих міською радою рішень на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет, а також у випадках, передбачених цим Регламентом, шляхом публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного), в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті «Харьковские известия» або в іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним рішенням міської ради.
В силу ч. 2 ст. 15 Регламенту, розпорядження міського голови про скликання сесії міської ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та з проектом порядку денного, який передбачається внести на розгляд міської ради, а при проведенні позачергових сесій - не пізніше як за день до проведення сесії міської ради шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті "Харьковские известия" або іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному рішенням сесії міської ради, а також шляхом розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.06.2016 у випуску №74 інформаційно-аналітичного порталу "Харьковские известия" було опубліковано розпорядження Харківського міського голови від 24.06.2016 №82 "Про скликання 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання", додатком до якого є проект порядку денний 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016, де поміж інших питань було зазначено питання №41 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 46 Регламенту, після підписання головуючим на пленарному засіданні рішень міської ради Департаментом організаційної роботи Харківської міської ради не пізніше 3 (трьох) робочих днів із дня їх прийняття направляються належним чином посвідчені копії цих рішень разом із супровідним листом до КП "Міський інформаційний центр" для подальшого оприлюднення.
КП "Міський інформаційний центр" забезпечує оприлюднення прийнятих рішень міської ради шляхом їх розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет невідкладно, але не пізніше 2 (двох) робочих днів із дня надходження прийнятих міською радою рішень до КП "Міський інформаційний центр".
Відповідно до пошукової системи Google рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності» територіальної громади м. Харкова" було опубліковано на сайті "Реєстр актів Харківської міської ради" у відкритому доступі 06.07.2016, а отже, дійсно, органи прокуратури могли вільно та безперешкодно з 06.07.2016 ознайомитися із прийнятими рішеннями та дослідити їх законність та обґрунтованість.
Однак, судова колегія зауважує, що у рішенні 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" не зазначено жодних обставин щодо відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, а лише вирішено провести таке відчуження.
Поряд з цим, ч. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що радою лише визначаються доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності.
Натомість, ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.
Відповідно до п. 3.1 Програми приватизації, ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню комунального майна.
Як вбачається із матеріалів справи, після прийняття оскаржуваного рішення міської ради 3-ій відповідач звернувся 15.09.2015 до Управління комунального майна із заявою про приватизацію спірного майна, 31.08.2016 була здійснена оцінка майна, із якої не вбачається здійснення орендарем відповідних його поліпшень.
10.11.2016 між Управлінням комунального майна і 3-ім відповідачем був укладений договір купівлі-продажу майна.
Так, згідно матеріалів справи, Управлінням комунального майна було опубліковано на сайті "Харьковские известия" 14.12.2016 Інформацію про хід приватизації шляхом викупу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, відповідно до якої за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 серед іншого ТОВ "Грань-Кор" було приватизовано нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Ярославська, будинок 10 (десять).
Отже, прокурор з 14.12.2016 міг довідатись про укладений оспорюваний правочин від 10.11.2016.
Однак, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України, при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи заявників що початок перебігу строку позовної давності для першої позовної вимоги розпочинається з 06.07.2016, а для другої (визнання договору недійсним) - з 10.11.2016.
Як зазначає прокурор і не спростовується відповідачами, саме про незаконне відчуження комунального майна, зокрема нежитлові приміщення напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 259,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул.Ярославська, буд.10 відповідно до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності» територіальної громади м. Харкова" (п. 10 додатку до рішення) органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002, внесене 20.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) Харківською місцевою прокуратурою №2.
Як також встановлено, в межах кримінального провадження на адресу Харківської місцевої прокуратури №1 10.10.2019 надійшли копії вилучених із Управління комунального майна приватизаційних справ, зокрема, і щодо нежитлових приміщень напівпідвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI,III нежитлової будівлі літ. “А-1”, загальною площею 259,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10.
Відтак, у спірних правовідносинах, з урахуванням встановлених обставин справи, відлік строку позовної давності має відраховуватись з 20.11.2017, коли органами прокуратури внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження.
Доказів іншого відповідачами суду не надано.
Статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України визначено початок досудового розслідування.
Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з даним позовом 08.05.2020, а отже в межах трирічного строку позовної давності
Щодо аргументів 2-го апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", якою визначено, що строк позовної давності для звернення з позов, зокрема, про визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці, колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин були чинними та діяли положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які не визначали спеціального строку позовної давності.
Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Таким чином, доводи скаржників про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги Харківської міської ради та ТОВ "Грань-Кор" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 у справі №922/1414/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов
Повний текст постанови складено 05.04.2021.