ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 квітня 2021 року Справа № 902/678/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гудак А.В.,
судді Філіпова Т.Л.,
судді Олексюк Г.Є.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 (суддя Колбасов Ф.Ф., м.Вінниця, повний текст складено 21 грудня 2020 року)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" (14000, м.Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 22)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, м. Вінниця, вул. Енергетична, 5)
про стягнення 138960,40 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення 138960,40 грн заборгованості за Товар.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №26-04/2018 від 26 квітня 2018 року в частині проведення розрахунків за отриманий товар. Позивач стверджує, що відповідачем не було здійснено оплату товарів за видатковими накладними №868 від 27 серпня 2019 року (рахунок №М-000002065 від 30 липня 2019 року на суму 90228,60 грн); №904 від 11 вересня 2019 року (рахунок №М-000002068 від 31 липня 2019 року на суму 73520,00 грн) та не в повному обсязі здійснено оплату товару за видатковою накладною №946 від 17 вересня 2019 року (рахунок №М-000002071 від 31 липня 2019 року на суму 73610,00 грн.). Враховуючи здійснені відповідачем передоплати за товар, розмір заборгованості становить 138960,40 грн.
3. Рішенням господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Вказане рішення мотивоване тим, що суд визнав таким, що не знайшов свого підтвердження факт поставки товару згідно з видатковою накладною №417 від 10 серпня 2018 року на суму 19300,00 грн з ПДВ та видатковою накладною №579 від 28 серпня 2018 року на суму 199660,40 грн з ПДВ. Акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 31 жовтня 2018 року не містить будь-яких даних щодо цих видаткових накладних.
5. Судом встановлено, що в накладній №417 від 10 серпня 2018 року є посилання на рахунок позивача №381 від 26 квітня 2018 року. Позивачем було надано до оплати відповідачу рахунок №381 від 25 квітня 2018 року на суму 15439996,80 грн з ПДВ. 02 травня 2018 року відповідачем було сплачено 25% від суми цього рахунку, а саме 3859999,20 грн з ПДВ за платіжним дорученням №5405 від 02 травня 2018 року. Вартість непоставленого за цим рахунком Товару становила: 3859999,20 грн - 3840699,20 грн = 19300,00 грн. з ПДВ. На цю суму - 19300,00 грн - позивач оформив видаткову накладну №417 від 10.08.2018. На вимогу суду позивач не надав суду довіреності в підтвердження отримання відповідачем Товару за вказаною накладною. Натомість на інші видаткові накладні, отримання Товару по яким відповідач не заперечує, довіреності наявні в матеріалах справи.
6. Місцевий суд також не визнав доведеним факт одержання відповідачем товару на підставі видаткової накладної №579 від 28 серпня 2018 року на суму 119660,40 грн з ПДВ, що містить посилання на рахунок позивача №972 від 07 серпня 2018 року. Позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунок №972 від 07 серпня 2018 року на суму 119660,40 грн з ПДВ, який останнім було оплачено у повному обсязі, підтвердженням чого є платіжні доручення №12137 від 09 серпня 2018 року на суму 59830,20 грн з ПДВ та №16433 від 10 жовтня 2018 року на суму 59830,20 грн з ПДВ. 10 жовтня 2018 року позивачем було оплачено 100% вартості товару за рахунком №972, однак достеменних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав товар по цій видатковій накладній №579 від 28 серпня 2018 року (довіреність) суду не надано.
7. Перевіркою стану розрахунків сторін по Договору поставки судом першої інстанції не встановлено факту наявності заборгованості відповідача за видатковими накладними №868 від 27 серпня 2019 року (рахунок №М-000002065 від 30 липня 2019 року на суму 90228,60 грн.; №904 від 11 вересня 2019 року (рахунок №М-000002068 від 31 липня 2019 року на суму 73520,00) та часткової неоплати товару за видатковою накладною №946 від 17 вересня 2019 року (рахунок №М-000002071 від 31 липня 2019 року на суму 73 610,00 грн.
8. За 2018 рік кінцеве сальдо станом на 31 грудня 2018 року становило 138960,40 грн. на користь відповідача і з врахуванням того, що позивач не надав доказів одержання відповідачем товару на вказану суму, місцевий суд прийшов до висновку, що з урахуванням здійснених Сторонами Договору поставки операцій з поставки товару та проведених розрахунків за нього, вказана сума залишилась неотовареною.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
9. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Мідленд-Трейд" у повному обсязі.
10. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що загальна сума оплачених відповідачем товарів за період з 02 січня 2018 року до 31 грудня 2019 року становить 51 223 967,69 грн., що підтверджується копіями банківських виписок за вказаний період. У свою чергу, за період з 02 січня 2018 року до 31 грудня 2019 року апелянт здійснив поставку товарів відповідачу, на загальну суму 51 362 928,09 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних за вказаний період. З наведеного вбачається, що отримавши товар, відповідач у порушення пунктів 6.1, 6.2 договору не здійснив оплату товару на суму 138 960,40 грн. Зокрема, відповідачем не було здійснено оплату товарів за видатковими накладними №868 від 27 серпня 2019 року (рахунок №М-000002065 від 30 липня 2019 року на суму 90228,60 грн.); №904 від 11 вересня 2019 року (рахунок №М-000002068 від 31 липня 2019 року на суму 73520 грн.) та не в повному обсязі здійснено оплату товару за видатковою накладною №946 від 17 вересня 2019 року (рахунок №М-000002071 від 31 липня 2019 року на суму 73610 грн.).
11. Скаржник вважає, що суд неправомірно критично поставився до пояснень апелянта стосовно того, що акт звірки взаємних розрахунків від 31 жовтня 2018 року було помилково підписано представником апелянта, оскільки на момент його підписання відповідач не повернув апелянту, підписані зі своєї сторони, видаткові накладні №417 від 10 серпня 2018 року на суму 19300 грн. з ПДВ та №579 від 28 серпня 2018 року на суму 199660,40 грн. з ПДВ, внаслідок чого, апелянт не зміг повною мірою співставити дані акту звірки з наявними у апелянта первинними документами.
12. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що видаткові накладні №417 від 10 серпня 2018 року на суму 19300 грн. та №579 від 28 вересня 2018 року на суму 119660,40 грн. є належними первинними документами, що підтверджують факт вчинення господарських операцій між сторонами. Відповідач визнав, що видаткові накладні скріплені саме печаткою відповідача, а не будь-якою іншою особою. Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку із втратою чи викраденням печатки.
13. Суд лише враховуючи письмові пояснення відповідача, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами встановив, що поставлені апелянтом згідно видаткових накладних №417 від 10 серпня 2018 року та №579 від 28 серпня 2018 року конектори не могли бути використані під час будівництва Димерської СЕС, так як не відповідали технічним умовам замовника будівництва. Судом безпідставно була врахована позиція відповідача стосовно того, що замовлення у апелянта кабелю довжиною 1 км. Не мало жодного сенсу, оскільки кабель такою довжиною не може бути використано на жодній ділянці станції.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
14. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2021 року поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мідленд-Трейд" на рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20, зупинено дію оскаржуваного рішення. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ "Мідленд-Трейд" на рішення господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 без повідомлення учасників справи.
15. 26 лютого 2021 року на адресу суду від відповідача - ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
16. 23 березня 2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку, а 29.03.2021 року поштовим зв'язком від ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" надійшли доповнення до відзиву в якому просить суд відмовити ТОВ "Мідленд-Трейд" в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Зазначає, що спірні накладні в 2018 році не складалися, господарські операції за ними не проводилися і не відображалися при звірці, ані бухгалтером відповідача, ані бухгалтером позивача, що свідчить про їх відсутність, оскільки мали б складатися в дату вчинення господарських операцій. Але, на зазначені в спірних накладних дати 2018 року вони не складалися та в обліку позивача не були відображені, що свідчить про їх недостовірність. Про це також свідчить різні підписи у скані видаткових накладних пред'явлених до суду, відсутність товарів на об'єкті, в наявності є лише ті видаткові накладні, за якими ТОВ «Мідленд-Трейд» реально поставив товар. Все це в сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог, відсутність належних доказів та фактичних даних, які б їх підтверджували.
17. Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
18. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
19. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
20. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
21. У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
22. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
23. Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" варто залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 залишити без змін, виходячи з наступного.
24. Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" 26 квітня 2018 року було укладено Договір поставки №26-04/2018. Додатковою угодою №1 від 25 квітня 2019 року до Договору поставки №26-04/2018, термін дії Договору продовжено до 26 квітня 2020 року.
25. Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до Додатків до цього Договору: двосторонніх Специфікацій до Договору та/або накладних Постачальника. Кожен Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.
26. Відповідно до пункту 1.2. Договору поставки, ціна, загальна кількість, номенклатура, асортимент за одиницю Товару вказується в Додатках (специфікаціях, накладних) до цього Договору.
27. Пунктами 1.4. Договору поставки визначено, що якщо в період дії цього Договору між сторонами відбудеться поставка Товару, але не буде підписана Специфікація на таку поставку, то видаткова накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється покупцю, а покупець зобов'язується оплатити такий товар на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим Договором. Застосовуючи умови Договору для таких випадків сторони домовились в них замість специфікація застосовувати (читати) слово накладна.
28. Поставка товару здійснюється окремими партіями згідно із замовленням покупця. Сторони погоджують строки та місце поставки товару, асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару згідно з усною домовленістю або письмового замовлення покупця (пункт 2.1 Договору).
29. Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору поставки, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику повну вартість (ціну) кожної партії товару на умовах 100% передоплати, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
30. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої передоплати. В цьому випадку Покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 5-ти банківських днів з дати поставки.
31. Позивач як постачальник за Договором поставки, здійснював поставку кабельно-провідникової продукції.
32. Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки поставка товару здійснювалася окремими партіями.
33. Норми права (нормативно-правові акти), які підлягають застосуванню.
34. Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, а тому згідно зі статтями 4, 173-175 і частиною 1 статті 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
35. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
36. Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містить стаття 712 Цивільного кодексу України.
37. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
38. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
39. За статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
40. Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
41. Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
42. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
43. За статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
44. Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
45. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
46. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
47. За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
48. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
49. Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
50. З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на виконання договору поставки позивачем, як постачальником протягом січня - жовтня 2018 року було поставлено відповідачу, як покупцю товар на загальну суму 29202784,88 грн. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а саме: №296 від 20 червня 2018 року, №311 від 27 червня 2018 року, №378 від 24 липня 2018 року, №410 від 09 серпня 2018 року, №411 від 09 серпня 2018 року, №507 від 02 жовтня 2018 року, №508 від 03 жовтня 2018 року, №554 від 25 жовтня 2018 року, №555 від 25 жовтня 2018 року.
51. Відповідно до пункту 6.1. Договору поставки про 100% передоплату вартості Товару, відповідачем, як покупцем протягом січня - жовтня 2018 року було здійснено оплату вартості Товару в сумі 29341745,28 грн, що підтверджується обопільно підписаним Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31 жовтня 2018 року (а.с.158 т.1).
52. Згідно даних цього Акту звірки, заборгованість позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" станом на 31 жовтня 2018 року становила 138960,40 грн. Кінцеве сальдо по дебету у відповідача і по кредиту співпадає і становить 138960,40 грн.
53. При цьому, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 жовтня 2018 року не містить будь-яких даних щодо поставки товару згідно з видатковою накладною №417 від 10 серпня 2018 року на суму 19300,00 грн з ПДВ та видатковою накладною №579 від 28 серпня 2018 року на суму 199660,40 грн з ПДВ.
54. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
55. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
56. Як було встановлено судами вище, акт звірки взаєморозрахунків за період січень - жовтень 2018 року зі сторони позивача підписано директором товариства, та скріплено печатками обох юридичних осіб - сторін договору поставки.
57. Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
58. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків. Відтак, Акт звірки взаємних розрахунків, наданий відповідачем, правомірно прийнятий до уваги місцевим судом, оскільки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
59. Враховуючи викладене, посилання апелянта на невідповідність даних зазначених в цьому акті, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
60. Безпідставними є доводи скаржника про те, що видаткова накладна №579 від 28 вересня 2018 року та видаткова накладна №417 від 10 серпня 2018 року не увійшли до Акту звірки взаємних розрахунків сторін, через те, що відповідач повернув вказані видаткові накладні лише у 2019 році, оскільки такі накладні оформлюються продавцем, і їх неповернення покупцем не впливає на розмір заборгованості і отже не може впливати на дані звірки розрахунків сторін. ТОВ "Мідленд-Трейд", проводячи звірку взаємних розрахунків, мав можливість підтвердити наявність заборгованості контрагенту іншими бухгалтерськими документами, і відповідно при наявності такої включити її в акт звірки.
61. Судами обох інстанцій встановлено, що в накладній №417 від 10 серпня 2018 року є посилання на рахунок позивача №381 від 26 квітня 2018 року. Позивачем було надано до оплати відповідачу рахунок №381 від 25 квітня 2018 року на суму 15439996,80 грн з ПДВ. 02 травня 2018 року відповідачем було сплачено 25% від суми цього рахунку, а саме 3859999,20 грн з ПДВ за платіжним дорученням №5405 від 02 травня 2018 року. Вартість непоставленого за цим рахунком Товару становила: 3859999,20 грн - 3840699,20 грн = 19300,00 грн. з ПДВ. На цю суму - 19300,00 грн - позивач оформив видаткову накладну № 417 від 10 серпня 2018 року.
62. На вимогу господарського суду Вінницької області позивач не надав суду довіреності в підтвердження отримання відповідачем товару за вказаною накладною. Натомість на інші видаткові накладні, отримання товару по яким відповідач не заперечує, довіреності наявні в матеріалах справи.
63. Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
64. Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
65. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. (статті 237, 238 Цивільного кодексу України). З вищезазначених норм вбачається, що довіреністю є письмовий документ, який містить перелік прав, які має представник вчиняти від імені іншої особи, зокрема юридичної особи.
66. Таким чином, представник від імені юридичної особи має право вчиняти не будь-які дії, а лише ті, що обмовлені змістом виданої на його ім'я довіреністю. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Для постачальника довіреність є підставою для відпуску цінностей одержувачу. Без довіреності не може бути створений (виписаний, підписаний) інший первинний документ - товарно-транспортна накладна на відпуск цінностей, який є дозволом на здійснення господарської операції з відпуску цінностей та підставою для її бухгалтерського обліку. В зв'язку з цим факт поставки товару по цій накладній і відповідно виникнення у відповідача обов'язку сплатити за нього не можна визнати доведеним.
67. Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність факту одержання відповідачем товару на підставі видаткової накладної №579 від 28 серпня 2018 року на суму 119660,40 грн з ПДВ, що містить посилання на рахунок позивача №972 від 07 серпня 2018 року. Позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунок №972 від 07 серпня 2018 року на суму 119660,40 грн з ПДВ, який останнім було оплачено у повному обсязі, підтвердженням чого є платіжні доручення №12137 від 09 серпня 2018 року на суму 59830,20 грн. з ПДВ та №16433 від 10 жовтня 2018 року на суму 59830,20 грн з ПДВ. 10 жовтня 2018 року позивачем було оплачено 100% вартості Товару за рахунком №972. Доказів на підтвердження того, що відповідач отримав товар по цій видатковій накладній №579 від 28 серпня 2018 року (довіреність) судам не надано.
68. ТОВ "Мідленд-Трейд" у позовній заяві зазначало, що заборгованість, яка є предметом позову виникла внаслідок неоплати відповідачем за видатковою накладною №868 від 27 серпня 2019 року, №904 від 11 вересня 2019 року та неповною оплатою видаткової накладної №946 від 17 вересня 2019 року.
69. Колегією суддів перевірено стан розрахунків сторін по Договору поставки та не встановлено факту наявності заборгованості відповідача за видатковими накладними №868 від 27 серпня 2019 року (рахунок №М-000002065 від 30 липня 2019 року на суму 90228,60 грн.; №904 від 11 вересня 2019 року (рахунок №М-000002068 від 31 липня 2019 року на суму 73520,00) та часткової неоплати Товару за видатковою накладною №946 від 17 вересня 2019 року (рахунок №М-000002071 від 31 липня 2019 року на суму 73 610,00 грн.).
70. За 2018 рік кінцеве сальдо станом на 31 грудня 2018 року становило 138960,40 грн. на користь відповідача і з врахуванням того, що позивач не надав доказів одержання відповідачем товару на вказану суму. Відтак, вказана сума залишилась неотовареною.
71. Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що протягом дії Договору поставки №26-04/2018 від 26 квітня 2018, в 2018-2019 роках, позивач поставив відповідачу конектори з маркуванням "МС4 (female+male) TUV" в загальній кількості 7039 штук на загальну суму 152370,00 грн, з ПДВ.
72. Позивачем направлено відповідачу рахунок №108 від 28 січня 2019 року на поставку 1960 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 58800,00 грн з ПДВ. Вказаний рахунок було оплачено відповідачем згідно платіжного доручення №2768 від 29 січня 2019 року на суму 58800,00 грн.
73. Відповідно до видаткової накладної №146 від 07 березня 2019 року позивачем поставлено для відповідача 1960 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 58800,00 грн. з ПДВ.
74. Позивачем направлено відповідачу рахунок №177 від 07 лютого 2019 року на оплату 1185 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 35550,00 грн з ПДВ. Вказаний рахунок було оплачено відповідачем згідно платіжного доручення №4073 від 11 лютого 2019 року на суму 35550,00 грн з ПДВ.
75. Згідно видаткової накладної №147 від 07 березня 2019 року позивачем поставлено відповідачу 1185 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 35550,00 грн з ПДВ. Позивачем направлено відповідачу рахунок №190 від 11 лютого 2019 року на оплату 2255 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 67650 грн з ПДВ. Вказаний вище рахунок було оплачено відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №4216 від 11 лютого 2019 року на суму 67650,00 грн з ПДВ.
76. Відповідно до видаткової накладної №149 від 07 березня 2019 року позивачем поставлено на користь відповідача 2255 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 67650,00 грн з ПДВ. Позивачем направлено відповідачу рахунок №220 від 14 лютого 2019 року на оплату 1639 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 49170,00 грн з ПДВ. Вказаний рахунок було оплачено відповідачем згідно платіжного доручення №4735 від 15 лютого 2019 року на суму 49170,00 грн з ПДВ.
77. Відповідно до видаткової накладної №150 від 07 березня 2019 року позивачем поставлено на користь відповідача 1639 комплектів конекторів "МС4 (female+male) TUV" на суму 49170,00 грн з ПДВ.
78. Апелянт не погоджується з тим, що місцевим господарським судом було взято до уваги додаткові пояснення відповідача від 05 листопада 2020 року за №5/11 у яких вказано: 1. Під час будівництва Димерської СЕС 2-4 черги відповідачем використовувалися конектори іншого типу (як були придбані відповідачем у TOB "СЕА ЕЛЕКТРОТЕХНІКА"), ніж ті, які зазначені позивачем у видатковій накладній №579 від 28 серпня 2018 року; 2. Щодо наявності сонячного кабелю "H1Z2Z2-R tuv approved solar cable 1x6" в кількості 1 км, зазначеного у видатковій накладній №417 від 10 серпня 2018 року на суму 19300,00 грн, відповідач вказав, що цей кабель замовлявся переважно великими об'ємами згідно проектної документації (мінімум від 96 км до 480 км). Крім того, за день до виписування спірної накладної 09 серпня 2018 року, позивачем було поставлено 96 км цього кабелю згідно видаткових накладних №410 і №411 від 09 серпня 2018 року, поставка повністю оплачена відповідачем. Окреме замовлення наступного після цієї поставки дня 10 серпня 2018 року цього ж кабелю довжиною 1 км, як стверджує відповідач, не мало сенсу для нього. Також згідно інформації від технічних спеціалістів (будівельників та проектантів), ділянки, де б використовувався саме такий відрізок кабелю, на станції відсутні.
79. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що дані пояснення не мають визначального значення для вирішення даного спору, однак місцевий суд правомірно прийняв їх до уваги з врахуванням необхідності надання оцінки усій сукупності доказів.
80. Судами також взято до уваги наявні розбіжності, які полягають у тому, що скановані копії видаткових накладних №417 від 10 серпня 2018 року та №579 від 28 вересня 2018 року, які були надіслані позивачем на електронну пошту відповідача в 2019 році, і які останній надав суду разом з своїми письмовими поясненнями, та копії спірних видаткових накладних, які були надані позивачем до суду, містять різні підписи отримувача.
81. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
82. Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу
83. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
84. Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
85. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.
86. Таким чином, в контексті спірних правовідносин, ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" надано докази щодо відсутності заборгованості, яка є предметом позову. Отже, підтримуючи позовні вимоги ТОВ "Мідленд-Трейд" необхідно було подати суду документи, які спростовують докази надані відповідачем.
87. При цьому господарські суди, розглядаючи спір, повинні оцінювати доводи сторін та подані на їх підтвердження докази з урахуванням вимог Глави 5 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо їх достовірності та вірогідності.
88. Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
89. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №910/16586/18.
90. Таким чином, позивач зазначених вище заперечень відповідача не спростував, і з огляду на недоведення позивачем факту поставки товару на заявлену до стягнення суму, інші його доводи, зокрема викладені в апеляційній скарзі, апеляційним судом оцінюються критично.
91. Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач не довів належними та допустимими засобами доказування факту передачі відповідачу товару на суму 138960,40 грн, а отже, не довів і виникнення у відповідача обов'язку цей товар оплатити, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.
92. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статей 75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
93. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні статті 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
94. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
95. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
96. З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
97. Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідленд-Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 10 грудня 2020 року у справі №902/678/20 - без змін.
2. Поновити дію рішення Господарського суду Вінницької області від 10.12.2020 року у справі №902/678/20.
3. Справу №902/678/20 повернути Господарському суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "06" квітня 2021 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Олексюк Г.Є.