вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2021 р. Справа№ 910/10075/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 23.03.2021
Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Мірошніченка Вячеслава Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20 (суддя Карабань Я.А., м. Київ, повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020)
за позовом Селянського (фермерського) господарства Мірошніченка Вячеслава Анатолійовича, м. Ромни, Сумська обл.,
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Київ
про стягнення 483 883,00 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Селянське (фермерське) господарство Мірошніченка Вячеслава Анатолійовича (надалі - позивач/С(Ф)Г Мірошніченко В.А. ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - відповідач/ПАТ "Укрнафта" ) про стягнення 483 883,00 грн збитків.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 11, 15, 16, 22, 193, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України мотивовані тим, що відповідачем своєчасно не було приведено земельну ділянку площею 2,1014 га, що розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області, яка перебуває у постійному користуванні позивача, у попередній стан та не передано її позивачу для подальшого використання за цільовим призначенням у період з 15.10.2015 по 15.12.2019, у зв'язку з чим позивачем були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено ані сам факт понесених збитків у вигляді упущеної вигоди, ані їх розмір.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, С(Ф)Г Мірошніченко В.А. (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 73, 75, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було надано належну оцінку доказаним, поданим позивачем на підтвердження понесенням останнім збитків у вигляді упущеної вимоги, у наслідок не приведення відповідачем земельної ділянки у попередній стан.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що зв'язку з не приведенням відповідачем земельної ділянки в попередній стан у період з 15.10.2015 по 15.12.2019 він не міг використовувати її за цільовим призначеним, у зв'язку з чим поніс збитки в вигляді упущеної вигоди в сумі 483 883,00 грн, яка розрахована позивачем наступним чином:
2017 рік: середня урожайність гречки 3, 12 т з гектара х 2, 1014 (площа земельної ділянки) х 29 080,00 грн (ринкова ціна гречки серпень 2017 року);
2018 рік: середня урожайність соняшника 3, 7 т з гектара х 2, 1014 (площа земельної ділянки) х 9 603,00 грн (ринкова ціна соняшника листопад 2018 року);
2019 рік: середня урожайність соняшника 4, 6 т з гектара х 2, 1014 (площа земельної ділянки) х 8 116,00 грн (ринкова ціна соняшника листопад 2019 року).
Крім того, місцевим господарським судом не було враховано Акт № 1 щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 19.05.2020, затвердженого Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації № 119-ОД «Про затвердження акта районної комісії по визначенню збитків та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам» від 25.05.2020, яким було визначено розмір заподіяних позивачу збитків в наслідок не приведення відповідачем земельної ділянки площею 2,1014 га у попередній стан та не передачу її землекористувачу для подальшого її користування за цільовим призначенням, за період з 15.10.2015 по 15.12.2019 у розмірі 483 883,00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
11.02.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційну скаргу позивача, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20- без змін.
Відповідач у письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 апеляційну скаргу С(Ф)Г Мірошніченко В.А. у справі № 910/10075/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою С(Ф)Г Мірошніченко В.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020, справу № 910/10075/20 призначено до розгляду на 16.02.2021.
Проте у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу суду у відпустці, судове засідання, призначене на 16.02.2021, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 розгляд апеляційної скарги С(Ф)Г Мірошніченко В.А на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20 призначено на 23.03.2021.
Явка учасників справи
У судове засідання 23.03.2021 з'явилися уповноважені представники сторін.
Позиція представників сторін у справі
Представник скаржника та голова С(Ф)Г Мірошніченко В.А вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав та просили апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти поданої апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у поясненнях на неї та просив та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20- без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи, 11.09.1995 Роменською районною радою народних депутатів Роменського району Сумської області на підставі рішення Роменської районної Ради народних депутатів Роменського району Сумської області від 20.06.1995 позивачу видано державний акт на право постійного користування землею серія СМ 00024, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 24, згідно якого надано у постійне користування земельну ділянку площею 30, 14 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.
15.10.2012 між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 146-ОР/ц на проведення розвідувальних робіт (далі -Угода), за умовами пункту 2.1. якої позивач, відповідно до вимог ст. 97 Земельного кодексу України надав згоду (погодив) на проведення відповідачем на земельній ділянці, що перебуває в його постійному користуванні, розвідувальних робіт, а відповідач проводив розвідувальні роботи і зобов'язався відшкодувати позивачу усі збитки (неодержані доходи), а також за свій рахунок привести займану земельну ділянку у попередній стан.
У п. 3.1. Угоди передбачено, що позивач передає земельну ділянку площею 2,1014 га, з них 2,1014 га - рілля, у користування ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" для проведення розвідувальних робіт по св. № 160 Анастасівського родовища.
Згідно п. 3.2. Угоди така угода укладається на три роки і починає діяти з дати підписання угоди сторонами.
15.10.2012 складено акт приймання-передачі земельної ділянки (об'єкта користування), згідно з яким Землекористувач С(Ф)Г Мірошніченка В.А. та ПАТ "Укрнафта" НГВУ, від імені якого діяло НГВУ "Охтирканафтогаз" склали цей акт про те, що проведено приймання-передачу в користування земельної ділянки площею 2,1014 га, з них 2,1014 га - рілля, для проведення розвідувальних робіт по св. № 160 Анастасівського родовища, яка розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів. Зазначена земельна ділянка придатна для використання за цільовим призначенням. При прийманні-передачі сторонами зауважень заявлено не було.
Відповідно до вимог п.п. 4.1.2.2. п. 4.1.2. Угоди відповідач зобов'язаний провести оплату позивачеві відповідно до п.3.3. даної угоди та по закінченню розвідувальних робіт привести займану земельну ділянку у попередній стан та передати землекористувачу для подальшого використання за цільовим призначенням.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.05.2019 у справі № 920/720/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, зобов'язано ПАТ "Укрнафта" привести земельну ділянку площею 2,1014 га, яка розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів у попередній стан.
Так, зазначеним рішенням, зокрема, було встановлено, що ПАТ "Укрнафта" не виконано положення Угоди № 146-ОР/ц на проведення розвідувальних робіт від 15.10.2012 в частині зобов'язання щодо приведення земельної ділянки в попередній стан після завершення розвідувальних робіт на земельній ділянці яка знаходиться в постійному користування С(Ф)Г Мірошніченко В.А., чим порушено умови угоди № 146-ОР/ц на проведення розвідувальних робіт від 15.10.2012, а також права та охоронювані законом інтереси С(Ф) Г Мірошніченко В.А, як користувача вказаної земельної ділянки.
За твердженням позивача, в зв'язку з не приведенням відповідачем земельної ділянки в попередній стан у період з 15.10.2015 по 15.12.2019 він не міг використовувати її за цільовим призначеним, у зв'язку з чим поніс збитки в вигляді упущеної вигоди в сумі 483 883,00 грн, яка розрахована позивачем наступним чином:
2016 рік: середня урожайність гречки 2,55 т з гектара х 2,1014 (площа земельної ділянки) х 27 370,00 грн (ринкова ціна гречки серпень 2016 року);
2017 рік: середня урожайність гречки 3,12 т з гектара х 2,1014 (площа земельної ділянки) х 29 080,00 грн (ринкова ціна гречки серпень 2017 року);
2018 рік: середня урожайність соняшника 3,7 т з гектара х 2,1014 (площа земельної ділянки) х 9 603,00 грн (ринкова ціна соняшника листопад 2018 року);
2019 рік: середня урожайність соняшника 4,6 т з гектара х 2,1014 (площа земельної ділянки) х 8 116,00 грн (ринкова ціна соняшника листопад 2019 року).
Згідно виданої Сумською торгово-промислової палатою довідки ЦД -09 від 18.02.2020 року, ринкова ціна: гречки (серпень 2016 року) становить 27 370,00 грн/т: гречки (серпень 2017 року) становить 28 080,00 грн/т; соняшника (листопад 2018 року) становить 9 603,00 грн/т; соняшника (листопад 2019 року) становить 8 116,00 грн/т.
Актом № 1 щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 19.05.2020, затвердженого Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації № 119-ОД «Про затвердження акта районної комісії по визначенню збитків та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам» від 25.05.2020, яким було визначено розмір заподіяних позивачу збитків в наслідок не приведення відповідачем земельної ділянки площею 2,1014 га, розташованої на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області, яка перебуває у постійному користуванні С(Ф)Г Мірошніченко В.А на підставі Державного акта на право постійного користування землею Серія СМ 00024 від 11.09.1995 року у попередній стан та не передачу її землекористувачу для подальшого її користування за цільовим призначенням, за період з 15.10.2015 по 15.12.2019 у розмірі 483 883,00 грн.
26.05.2020 позивачем у відповідності до п. 5 Порядку визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 було надіслано відповідачу вимогу про сплату збитків у розмірі 483 883,00 грн не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження акта відшкодування збитків.
Однак, відповідачем такі збитки сплачені не були, що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема і положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У справах зазначеної категорії на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
При цьому слід відмітити, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт понесення.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відтак, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до положень ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У той же час, необхідно врахувати висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 14.06.2017 по справі № 923/2075/15, відповідно до якого відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не може бути встановлений з розумним ступенем достовірності без застосування Методики, без дослідження інших доказів, фактично позбавляє останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов та відповідно є неправомірною.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів щодо отримання вигоди та наявності у позивача реальної можливості отримати таку вигоду у випадку відсутності неправомірних дій відповідача.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
При цьому як вірно було зазначено місцевим господарським судом, що у даній справі позивачем наведено саме математичний розрахунок доходів, які останній теоретично міг отримати.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.
Отже, з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме С(Ф)Г Мірошніченко В.А., як позивач у справі та особа, яка стверджує обставину того, що ПАТ "Укрнафта" повинно було відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 483 883,00 грн, мав довести належними та допустимими доказами розмір таких збитків.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем робіт, спрямованих на обробіток саме спірної земельної ділянки з метою отримання врожаю та його подальшої реалізації.
Зокрема, позивачем не подано ані доказів укладення договорів підряду на виконання сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці, ані доказів вчинення будь яких дій з його боку щодо їх обробки, ані доказів закупівлі посівного матеріалу, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, тощо саме на земельній ділянці площею 2,1014 га, яка розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області за межами населених пунктів.
Використання середньої вартості гречки та соняшника в 2016-2019 роках можуть суттєво відрізнятися від тих цін за які їх продавав позивач. Використання середніх показників при розрахунку є виправданим у випадку, коли неможливо з точністю встановити певні показники у господарстві, проте уся інформація, з урахуванням часу, який минув зі спірного періоду, наявна у позивача - і врожайність у його господарстві, і ціни, за які реалізовано цей врожай.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що до матеріалів справи не подано доказів, які підтверджують такі складові розрахунку позивача в 2016-2019 роках, валову кількість тон з 1 га, середню реалізаційну ціну гречки та соняшника у 2016-2019 роках та собівартість 1 тони грн, саме в цьому господарстві.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами, що він міг і повинен був отримати зазначені доходи у визначеному ним розмірі та лише неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Позивачем не надано до суду належних доказів, що на спірній земельній ділянці у визначений період мала бути посіяна саме гречка та соняшник, оскільки відповідно до копії акту № 1 щодо визначення та відшкодування розміру збитків завданих власникам землі та землекористувачам від 19.05.2020, затверджений розпорядженням голови Роменської РДА №119-ОД, на підставі якого позивачем було розраховано суму упущеної вигоди, позивачем вирощувалася також кукурудза на зерно.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем усупереч вимогам процесуального закону, не доведено ані сам факт понесених збитків у вигляді упущеної вигоди, ані їх розмір.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі
Посилання скаржника на акт № 1 щодо визначення та відшкодування розміру збитків завданих власникам землі та землекористувачам від 19.05.2020, затверджений розпорядженням голови Роменської РДА №119-ОД, який підтверджує поденням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди суд апеляційної інстанції необґрунтованим, оскільки як вірно було встановлено судом першої інстанції та убачається зі змісту даного акта, позивачем вирощувалася крім гречки і соняшнику також кукурудза на зерно.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позову у зв'язку з його недоведеністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20, та, відповідно, апеляційна скарга С(Ф)Г Мірошніченко В.А. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Мірошніченка Вячеслава Анатолійовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 910/10075/20 залишити без змін.
3. Справу № 910/10075/20 повернути до Господарського суду міста Києва
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 06.04.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова