вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2021 р. Справа№ 920/456/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.03.2021 року у справі №920/456/17 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021, повний текст якого складено 28.01.2021
у справі №920/456/17 (судді: Яковенко В.В., Жерьобкіна Є.А., Соп'яненко О.Ю)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 10 257 788,52 грн.
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування», позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», відповідач) про стягнення 10 257 788,52 грн, з яких: 7 674 156,00 грн попередньої оплати, 792 996,12 грн пені, 1 790 636,40 грн штрафу за договором поставки від 27.07.2016 № 739/16.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зобов'язань щодо поставки компресорної установки (закупівлі товару за власні кошти) за договором від 27.07.2016 № 739/16.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 у справі № 920/456/17 позов задоволено частково.
Стягнено з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 7 674 156,00 грн попередньої оплати, 396 498,06 грн пені, 895 318,20 грн штрафу, 140 196,78 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на підтвердження факту невиконання відповідачем зобов'язання з поставки компресорної установки, при цьому, узявши до уваги перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі при зменшенні штрафних санкцій.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ПАТ «Укргазвидобування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду в частині відмови не є законним та обґрунтованим, прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставами для скасування в частині та ухвалення нового рішення.
Зокрема ПАТ «Укргазвидобування» вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу на 50 % відповідно), не врахував:
- майновий стан стягувача;
- ступінь виконання зобов'язання;
- відсутність вчинення дій з боку відповідача, спрямованих на добровільне усунення порушення зобов'язання;
- неправомірне користування АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» грошовими коштами призвело до інфляційних втрат, які не покривають присуджений судом розмір неустойки;
- унаслідок інфляційних процесів кошти за 3,5 роки знецінилися на третину.
АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» також не погодилося з прийнятим судовим рішенням та подало апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 в частині стягнення попередньої оплати за договором в сумі 793 833,56 грн, а також відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення.
Апеляційну скаргу відповідач мотивував тим, що місцевий господарський суд неправомірно відхилив твердження АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою від 19.07.2017 № 18-7/796 на суму 684 361,11 грн та за заявою від 31.05.2018 року №18-7/784 в сумі 109 472,45 грн, а також не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 щодо заліку.
Окрім того, відповідач, наголошуючи на вчиненні правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог, вважає, що у випадку незгоди з таким правочином позивач мав право заявити під час судового розгляду в першій інстанції вимогу про визнання правочину недійсним, на підставі частини третьої ст. 237 ГПК України. Натомість ПАТ «Укргазвидобування» таким правом не скористалося.
При цьому, на переконання відповідача, суд першої інстанції, відхиливши доводи та аргументи в частині вчинення правочину - зарахування однорідних зустрічних вимог, не вказав у резолютивній частині про недійсність таких правочинів.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021, справу № 920/456/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєва М. Л. - головуючого судді; суддів: Куксова В. В., Шаптали Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021; розгляд скарги призначено на 30.03.2021 о 10 год. 00 хв.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 у справі № 920/456/17 та вказану апеляційну скаргу залишено без руху.
16.03.2021 суд апеляційної інстанції, з урахуванням сплати судового збору, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021; розгляд вказаної апеляційної скарги призначив на 30.03.2021 о 10 год. 00 хв.; об'єднав в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" з апеляційною скаргою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"; встановив учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
18.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині зменшення неустойки - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
22.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надійшли додаткові пояснення до поданої ним апеляційної скарги, в яких вказує на те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових наслідків правочинів з припинення зобов'язань, що оформлені заявами про залік зустрічних однорідних вимог від 19.07.2017 №18-7/796 та від 31.05.2018 року №18-7/784, суперечить правовій позиції Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 22.01.2021 по справі №910/11119/19.
24.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ПАТ "Укргазвидобування" надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", у якому позивач заперечив дійсність правочинів - зарахування однорідних зустрічних вимог за заявами від 19.07.2017 № 18-7/796 та від 31.05.2018 № 18-7/784. У відзиві позивач вказав на невідповідність правочинів вимогам статей 203, 204,598, 601 ЦК України, заявив про те, що вимоги є спірними та за своєю правовою природою неоднорідними.
Цього ж дня на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 клопотання АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, а також повідомлено учасників справи, що 30.03.2021 о 10:00 год. судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.
30.03.2021 в судовому засіданні представник ПАТ "Укргазвидобування" підтримав вимоги, наведені останнім в апеляційній скарзі.
Представник АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" у даному судовому засіданні підтримав вимоги, наведенім останнім в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, 27 липня 2016 року між ПАТ «Укргазвидобування» (Покупець) і ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (надалі перейменовано у Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») (Постачальник) укладений договір поставки (закупівлі товару за власні кошти) № 739/16 (далі за текстом - Договір), згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар, зазначений у специфікації, що додається до Договору, а Покупець - прийняти і оплатити Товар.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість вказується у Специфікації.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати покупцем 30% загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником, в розмірі 7 674 156,00 грн. Решта 70% загальної вартості товару в розмірі 17 906 364,00 грн, сплачується Покупцем за фактом поставки після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації.
Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації до Договору.
Згідно з п. 1 Специфікації від 27.07.2016 № 1 до Договору передбачено поставку компресорної установки 2ГМ10А-2,7/21-151 з газопоршневим двигуном Caterpillar (далі - Товар), у кількості 1 шт., загальною вартістю 25 580 520,00 грн. Граничний строк поставки - 210 календарних днів після отримання попередньої оплати згідно з п. 4.1 Договору - 09.03.2017.
Відповідно до п. 5.2 Договору обсяг поставки товару визначається у рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється.
Згідно з п. 10.1 Договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань.
15.02.2017 ПАТ Укргазвидобування в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» направило ПАТ Сумське НВО лист-рознарядку, у якому повідомило про здійснення 11.08.2016 попередньої оплати в розмірі 30 % - 7 674 156,00 грн та просило поставити Товар у передбачений умовами Договору строк.
Суд установив, що позивач неодноразово звертався до ПАТ Сумське НВО з листами від 14.03.2017 №11/2-09-2206 та від 27.03.2017 №11/2-01-2624 про виконання зобов'язання за Договором щодо поставки компресорної установки.
Факт оплати підтверджений платіжним дорученням від 11.08.2016 № 263 на суму 7 674 156,00 грн. Відповідач у судовому засіданні проти зазначеної оплати за Договором не заперечив.
Натомість Постачальник станом на 10.04.2017 зобов'язання щодо поставки компресорної установки в кількості 1 шт. загальною вартістю 25 580 520,00 грн не виконав.
Відповідно до п. 6.2.5 Договору покупець має право відмовитися від товару, який не поставлений у строк, вказаний у Специфікації.
ПАТ «Укргазвидобування» надіслало відповідачу вимогу № 2/1-01-3119, про відмову від поставки компресорної установки 2ГМ10А-2,7/21-151, вартістю 25 580 520,00 грн з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 7 674 156,00 грн.
Згідно з матеріалами справи, зазначену вимогу відповідач отримав 19.04.2017.
З урахуванням ст. 530 ЦК України, кошти відповідач повинен був повернути до 26.04.2017, проте зобов'язання з повернення попередньої оплати не виконав.
26.04.2017 позивач повторно направив вимогу № 2/1-01-3682 щодо повернення попередньої оплати у сумі 7 674 156,00 грн. Вимога отримана відповідачем 10.05.2017. Натомість станом на 18.05.2017 р. відповідач кошти не повернув.
Водночас відповідач обґрунтовує свої заперечення в частині стягнення 684 361,11 грн основного боргу тим, що зобов'язання є таким, що припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем на суму 684 361,11 грн, що виникла із зобов'язань за договором № 1/161 від 25.07.2003 та підтверджена рішенням господарського суду Сумської області від 29.09.2005 в справі № 5/507-04.
Окрім того, відповідач заперечує стягнення попередньої оплати в частині 109 472,45 грн через залік зустрічних однорідних вимог №18-7/784 від 31.05.2018 на суму 109 472,45 грн.
Тобто, АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» безпосередньо визнало суму заборгованості з повернення авансового платежу лише в розмірі 6 880 322,44 грн.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частини першої ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, узгоджений договором.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обов'язок Покупця з оплати товару (30% вартості обладнання попередня оплата) кореспондує з обов'язком постачальника поставити товар (п. 4.1 договору).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач обов'язок з передоплати у розмірі 30 % за Договором виконав, натомість відповідач поставку Товару не здійснив, а отже, вимога позивача про стягнення коштів у розмірі 7 674 156,00 грн є правомірною.
Згідно з матеріалами справи, відповідач заявив про припинення зобов'язання частково з повернення передоплати в сумі 684 361,11 грн через зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою від 19.07.2017 № 18-7/796.
Щодо правомірності такої заяви суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.01.2021 по справі №910/11116/19.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 з позивача на користь позивача стягнуто 684 361,11 грн, у тому числі: основного боргу в сумі 682 543,11 грн; державного мита в сумі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Суд установив, що згідно з повідомленням ПАТ «Укргазвидобування» від 31.03.2015 № 19-07-3366-3 здійснено зарахування заборгованості ПАТ «Укргазвидобування» перед ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 у справі № 5/507-04 в сумі 684 361,11 грн у рахунок часткового погашення заборгованості за договором від 10.03.2006 № 4/358.
ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» отримало повідомлення 06.04.2015. Вказані обставини не заперечувалися під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 правочин, який оформлений повідомленням № 19-07-3366-3 від 31.03.2015 про припинення зобов'язань між сторонами зарахуванням, суд визнав недійсним.
Повний текст рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 підписано 17.07.2017.
Оскільки ПАТ «Укргазвидобування» подало своєчасно, в межах встановлених законом строків апеляційну скаргу, то рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 у справі № 920/481/17 станом на дату складання заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 19.07.2017, не набрало законної сили.
Отже, станом на 19.07.2017 (момент звернення відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог) зобов'язання позивача перед відповідачем зі сплати 684 361,11 грн не існувало.
А отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги за заявою від 19.07.2017 № 18-7/796 в сумі 684 361,11 грн про зарахування однорідних зустрічних вимог не можуть бути враховані в рахунок боргу за попередньою оплатою за Договором.
Окрім того, аналізуючи заяву відповідача про часткове зменшення основного боргу на суму 109 472,45 грн у зв'язку із заліком зустрічних однорідних вимог за заявою від 31.05.2018 року №18-7/784, колегія суддів дійшла такого висновку.
У заяві від 31.05.2018 №18-7/784 про залік зустрічних однорідних вимог відповідач заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 109 472,45 грн, з огляду на те, що ПАТ «Укргазвидобування» має зобов'язання перед ПАТ «Сумське НВО» згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04 з оплати виконаних робіт за договором № 1/128 від 17.04.2000.
В матеріалах справи міститься акт звірки за договором № 739/16 від 27.07.2016 за період з 01.01.2016 по 01.01.2019, який відповідач додав на підтвердження заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 109 472,45 грн. Акт підписаний представником ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ Укргазвидобування. Натомість спір стосується зобов'язань, які виникли між ПАТ «Сумське НВО» та ПАТ «Укргазвидобування», яке заперечує проти таки заліку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт звірки не є первинним документом в розумінні закону, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким визначено види первинних документів, а тому не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість.
Крім того, станом на момент звернення відповідача із заявою від 31.05.2018 №18-7/784 виконавче провадження з примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04, було закінчено 06.03.2014, та в подальшому відповідачем було подано заяву про видачу дубліката наказу лише 22.03.2019 (вказані обставини відображенні у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 по справі №5/229-04).
До того ж, на час подання відповідачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог, останній заперечував проти позовних вимог у даній справі у повному обсязі, а тому вимоги позивача до відповідача не були безспірними. Тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання.
Відтак, відповідач мав на меті здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог щодо яких був наявний спір.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність припинення зобов'язання з повернення передоплати позивачу в сумі 109 472,45 грн у зв'язку із заліком зустрічних однорідних вимог за заявою від 31.05.2018 року №18-7/784.
Що стосується покликання відповідача в апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду у справі № 918/539/18, а також твердження, що у випадку незгоди з одностороннім правочином позивач мав право заявити під час судового розгляду в першій інстанції вимогу про визнання правочину недійсним, колегія суддів зазначає таке.
Так, у постанові від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 Верховний Суд досліджував правомірність зменшення суми основного боргу, заявленої позивачем на суму заліку за заявою відповідача. При цьому, як видно з постанови, касаційний господарський суд, не дивлячись на встановлення факту, що докази судового оскарження позивачем правочину про зарахування вимог за заявою відповідача відсутні, досліджував, у межах справи про стягнення у тому числі зустрічність грошових вимог, їх однорідність та безспірність.
Тобто, як випливає зі змісту постанови Верховного Суду у справі №918/539/18, сама лише по собі заява не означає, що суд не повинен досліджувати умови та обставини зарахування однорідних зустрічних вимог, які є ознаками вчинення такого правочину.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявленої ПАТ «Укргазвидобування» вимоги про стягнення попередньої оплати за Договором поставки №739/16 від 27.07.2016 у розмірі 7 674 156,00 грн, а отже зазначена вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач заявив про стягнення з відповідача через прострочення виконання зобов'язання 792 996,12 грн пені за період з 10.03.2017 по 09.04.2017 та 1 790 636,40 грн штрафу.
Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки Товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого Товару.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою цієї статті ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах № 917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 792 996,12 грн пені та 1 790 636,40 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.
При цьому, аналізуючи висновок місцевого господарського суду про зменшення штрафних санкцій на 90%, а саме: пені до 79 299,61 грн, а штрафу - до 179 063,64 грн, з огляду на заяву відповідача про перебування в надзвичайно складному фінансовому становищі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої статті 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.
Станом на 17.07.2020 накладено арешт на грошові кошти та майно AT «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», згідно з постановами: від 17.07.2020 на суму 208 217 784,00 грн; від 12.04.2019 суму 9 727 869,85 грн; від 18.06.2019 в межах суми 4 690 000,00 грн; від 06.08.2019 на загальну суму 644 387,82 грн.
Суд установив, що згідно з довідкою № 18-7/969 від 16.11.2020 року відповідач має заборгованість із заробітної плати в сумі 366,9 млн грн.
За даними Звіту про фінансові результати за 2017 рік чистий збиток AT «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» становить 1 116 083 000,00 грн, у 2016 році збитки становили 869 168 000,00 грн, згідно Звіту про фінансові результати за 2018 рік збиток становив 2 157 985 000,00 грн, у 2019 році отримано прибутку лише на суму 178 058 000,00 грн за рахунок вивільнення працівників та продажу основних фондів; за даними Звіту про фінансові результати за І Півріччя 2020 року AT Сумське НВО отримало збиток у сумі 1 211 505 000,00 грн.
При цьому, судом першої інстанції узято до уваги, що такий стан викликаний низкою несприятливих обставин, зокрема, неналежним станом розрахунків контрагентів з AT «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги та суспільно-політичною ситуацією, що склалася у державі за останні роки, зокрема, забороною експорту до Російської Федерації (поставки становили біля 80%).
Окрім того, суд першої інстанції узяв до уваги аргументи відповідача, що позивач через невиконання відповідачах зобов'язань не поніс значних збитків, що підтверджується відсутністю в провадженні судів будь-яких інших справ за позовом про стягнення збитків; стягнення на користь позивача суми неустойки в повній мірі компенсує знецінення несплачених коштів відповідачем; заявлена позивачем пеня становить біля 8 % від своєчасно невиконаного зобов'язання, що не є співмірним з розміром невиконаного зобов'язання.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для такого зменшення.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, штрафу покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції узяв до уваги зазначені вище обставини, які є достатніми для прийняття рішення про зменшення боржнику розміру штрафних санкцій (пені на 50% та штрафу на 50%), а тому висновок про стягнення з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 396 498,06 грн пені та 895 318,20 грн штрафу є таким, що відповідає закону.
Натомість зазначення скаржником в апеляційній скарзі аргументів, що при прийнятті рішення (зменшення пені та штрафу на 50 %) судом не враховано: майновий стан стягувача; ступінь виконання зобов'язання; відсутність вчинення дій з боку відповідача, спрямованих на добровільне усунення порушення зобов'язання; неправомірне користування АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» грошовими коштами призвело до інфляційних втрат, які не покривають присуджений судом розмір неустойки; унаслідок інфляційних процесів кошти за 3,5 роки знецінилися на третину; колегія суддів не вважає винятковими та такими, що вкрай негативно впливають на господарську діяльність ПАТ «Укргазвидобування».
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що для дотримання балансу та недопущення непомірного тягаря для боржника на суд покладається обов'язок дотримання балансу інтересів сторін, що у даному випадку, суд і вчинив.
Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 у справі № 920/456/17 без змін.
Інші доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.
Оскільки додаткові пояснення до апеляційної скарги були подані АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" поза межами процесуального строку (ст.256, ч.1 ст.266 ГПК України), тому останні не приймаються апеляційним судом до розгляду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 у справі №920/456/17 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 у справі №920/456/17 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на скаржників.
4.Матеріали справи №920/456/17 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 06.04.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
Є.Ю. Шаптала