вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2021 р. Справа№ 910/20639/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Андрієнка В.В.
секретар Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - не з'явились
відповідача-1 - не з'явились
відповідача-2 - не з'явились
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. (повний текст складено 29.01.2021 р.)
за заявою Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ"
про забезпечення позову
у справі № 910/20639/20 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
2. Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка"
про визнання недійсними контракту та договору
У грудні 2020 року Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів -УСІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" та Підприємства "Центр соціально-трудової реабалітації інвалідів м. Києва" про визнання недійсними контракту та договору.
У січні 2021 року до Господарського суду міста Києва від Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів -УСІ" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 41905821240).
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. у справі № 910/20639/20 відмовлено у задоволенні заяви Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та задовольнити подану заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки у разі невжиття наведених заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" зможе вільно відчужити частку спірного нерухомого майна третім особам.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20639/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20639/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20639/20 та призначено її до розгляду на 04.03.2021 р.
Засідання суду, призначене на 04.03.2021 р., не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. справу № 910/20639/20 призначено до розгляду на 23.03.2021 р.
У судове засідання 23.03.2021 р. представники учасників справи не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.
22.03.2021 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 23.03.2021 р. на інший день, оскільки повноважний представник Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" перебуватиме у судовому засіданні по іншій справі, яке відбудеться у Західному апеляційному господарському суді (м. Львів).
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Отже, саме лише посилання учасника справи на неможливість його представника бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, або бути присутнім особисто.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується зворотним повідомленням по вручення поштового відправлення, а також те, що апеляційна інстанція обмежена 30-ти денним строком розгляду апеляційної скарги, подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представники відповідачів та третьої особи були позбавлені можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутніми у судовому засіданні.
Крім цього, відповідачі та третя особа не наполягали на обов'язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" посилається на необхідність вжиття у даній справі заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - спального корпусу "В", розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а", оскільки невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, а то і унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також унеможливити здійснення ефективного поновлення порушених прав заявника. У разі невжиття наведених заходів забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" зможе вільно відчужити частку спірного нерухомого майна третім особам, що фактично унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову про визнання недійсними договорів, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" набуто право на частку у вказаному об'єкті нерухомості, оскільки у такому разі заявнику потрібно буде звертатися з позовом до нового власника (власників) із вимогами про витребування майна із чужого володіння. При цьому, заявник передбачає, що за час розгляду даної справи судом відчуження частки у спірному об'єкті нерухомого майна може відбутися численну кількість разів.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмету спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.
Також заявником не надано доказів стосовно адекватності та співмірності вказаного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.
Посилання скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача є тільки його припущеннями, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено, ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними інвестиційного контракту № 0601/1 від 01.06.2003 р. та інвестиційного договору № 7 від 07.05.2004 р., укладених між Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергополіс».
Однак в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено належного обґрунтування того, що в разі невжиття судом таких заходів є загроза утруднення виконання або загроза невиконання рішення господарського суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач лише припускає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" відчужить частку спірного нерухомого майна третім особам, що фактично унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову про визнання недійсними угод, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" набуто право на частку у вказаному об'єкті нерухомості.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. у справі № 910/20639/20.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. у справі № 910/20639/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 05.04.2021 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
В.В.Андрієнко