вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2021 р. Справа№ 910/14186/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 (суддя Алєєва І.В)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагарін Х"
про стягнення 137 677, 55 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагарін Х» про стягнення 137 677, 55 грн.
В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» посилається на те, що ним поставлено відповідачу теплову енергію, за яку останній не вносив плату.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 у задоволені позову відмовлено повністю.
Вказане рішення мотивоване недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається в якості обґрунтування позовних вимог, а саме - факту споживання саме відповідачем теплової енергії за адресою: м. Київ вул. Первомайського Леоніда, 11.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було досліджено, що нарахування коштів, внесення відомостей до бази даних було здійснено саме ПАТ «Київенерго», а позивач лише сформував на підставі внесених відомостей до цієї бази довідку та надав її як доказ на підтвердження позовних вимог.
У зв'язку з цим, скаржник додає до апеляційної скарги Акт №23 приймання - передавання фізичного носія / пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван - Термал» від 11.10.2018.
Позивач переконаний, що ним надані належні докази споживання відповідачем теплової енергії.
13.01.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., суддів: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
При цьому, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гагарін Х» своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявне поштове повернення ухвали суду про відкриття апеляційного провадження, що направлялась відповідачу на юридичну адресу згідно відомостей ЄДРЮОФОПГО.
Однак, суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (Кредитор/Постачальник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор/Позивач) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
У відповідності до п. 3.4.2 Договору цесії Позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим договором.
Згідно з пункту 1135 Додатку № 1 Договору цесії № 601-18 позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 відповідачем теплову енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 54 046,11 грн.
Крім того, 11.10.2018 між Кредитором та Новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2, сплати заборгованостей, прав вимоги до яких відступлене за цим договором.
У відповідності до пункту 200605 Додатку № 2 до Договору цесії № 602-18 Позивач набув право вимоги заборгованості за надані до 01.05.2018 Хостелу «Гагарін» послуги з гарячого водопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 66 726, 34 грн.
За вказаними договорами, позивач прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 54 046, 11 грн. і за надані до 01.05.2018 послуги з гарячого водопостачання у розмірі 66 726, 34 грн. та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавство додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Пунктом 3.1.1. Договорів цесії сторони підтверджують, що на дату підписання додатків до договорів за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первина документація яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладені Договорів не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Як вказує позивач, на дату укладання Договорів цесії № 601-18 та № 602-18 від 11.10.2018 письмові договори між постачальником та Відповідачем не укладались.
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).
За твердженням позивача, постачальник належним чином здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Первомайського Леоніда, будинок 11, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону 2016-2018 років.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 137 677, 55 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу наведених вимог процесуального законодавства, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що такі права були порушені відповідачем.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Судом перевірено, що позивач в якості доказів на підтвердження своїх позовних вимог надав суду:
- по договору цесії № 601-18: Довідку про стан розрахунків за теплову енергію, поставлену за період діяльності АТ «К.Енерго» (до 01.05.2018) до нежитлового приміщення ТОВ «Гагарін Х», акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2020, рахунок-фактуру № 1532802-01/2018-10 від 31.03.2020, облікову картку за 12.2017 - 04.2018;
- по договору цесії № 602-18: розрахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період 05.2017 - 03.2020, акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води за період 05.2017 - 03.2020, рахунок на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води (ПГВ) № 153280210520101/04/2018/1 від 30.03.2020.
На підтвердження постачання відповідачу теплової енергії позивач надав корінці нарядів від 04.04.2016 № 1168, від 12.10.2016 № 1219, від 04.2017 № 273, від 17.10.2017 № 321, від 04.2018 № 2202, від 19.10.2018 № 362, від 04.04.2019 № 1372 та від 25.10.2019 № 1578.
Перевіривши надані позивачем докази у їх сукупності, а саме - Довідку про стан розрахунків за теплову енергію, поставлену за період діяльності АТ «К.Енерго» (до 01.05.2018) до нежитлового приміщення ТОВ «Гагарін Х», рахунок-фактуру № 1532802-01/2018-10 від 31.03.2020, облікову картку за 12.2017 - 04.2018, а також розрахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період 05.2017 - 03.2020, рахунок на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води (ПГВ) № 153280210520101/04/2018/1 від 30.03.2020, колегія суддів звертає увагу, що такі документи складені лише позивачем.
При цьому, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2020 та Акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води за період 05.2017 - 03.2020 складені та підписані лише позивачем, відповідачем Акти не підписані.
У зв'язку з цим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що такі документи не доводять беззаперечного боргу відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію.
Позивач в позовній заяві зазначає, що постачання теплової енергії відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Первомайського Леоніда, 11 підтверджується корінцями нарядів від 04.04.2016 № 1168, від 12.10.2016 № 1219, від 04.2017 № 273, від 17.10.2017 № 321, від 04.2018 № 2202, від 19.10.2018 № 362, від 04.04.2019 № 1372 та від 25.10.2019 № 1578, які підписані представником житлового будинку ТОВ ЖКГ «Геолог».
В апеляційній скарзі позивач наполягає, що постачання теплової енергії відповідачу підтверджується корінцями нарядів, які підписані представником споживача.
Дослідивши вказані корінці нарядів суд першої інстанції правильно зауважив, що з їх змісту не зрозуміло хто саме підписав вказані корінці нарядів, а також не вбачається та не підтверджується доказами факт споживання саме відповідачем теплової енергії за адресою: м. Київ вул. Первомайського Леоніда, 11.
Також в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури № 1532802-01/2018-10 від 31.03.2020, облікової картки за 12.2017 - 04.2018, Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2020, рахунку на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води (ПГВ) № 153280210520101/04/2018/1 від 30.03.2020, Акту звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води за період 05.2017 - 03.2020 та корінців нарядів, на які позивач посилається як доказ отримання відповідачем теплової енергії.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача про сплату боргу за поставлену теплову енергію у порядку ст. 530 ЦК України.
Скаржник переконаний, що ним надані належні докази споживання відповідачем теплової енергії, натомість апеляційний господарський суд не вбачає за можливе погодитись з таким твердженням з огляду на те, що надані позивачем документи складені та підписані ним же, у своїй сукупності не доводять беззаперечного боргу відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію та факту постачання теплової енергії.
Разом з тим, до апеляційної скарги додано Акт №23 приймання - передавання фізичного носія / пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван - Термал» від 11.10.2018.
За твердженням апелянта, такий доказ не був надано суду з позовною заявою помилково.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак колегія суддів не приймає до розгляду такий доказ (Акт №23), оскільки вказаний документ за своєю суттю є новим доказом, який не може бути прийнятий до розгляду на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції з огляду на те, що позивачем не наведено обґрунтованих причин неможливості його подання до суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гагарін Х» про стягнення 137 677, 55 грн. не обґрунтовані, документально не підтверджені, а отже, задоволенню не підлягають, як і не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/14186/20 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/14186/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв