вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2021 р. Справа№ 910/18898/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.03.2021 року у справі №910/18898/20 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021, повний текст якого складено 27.01.2021
у справі №910/18898/20 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь"
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору.
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач), в якому просить внести зміни в укладений сторонами Договір №286/3/19/37 про поставку для державних потреб спідньої білизни зі змінами внесеними додатковими угодами, в редакції наведеній в позові, а також виключити позивача із реєстру учасників і суб'єктів господарювання, які вчинили порушення відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Закону України «Про особливе здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 лютого 2019 року між сторонами був укладений Договір №286/3/19/37 про поставку для державних потреб спідньої білизни. 20.02.2019 року сторонами Договору було досягнуто домовленість щодо збільшення обсягу поставки на суму, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, а саме на 13 600 комплектів, про що було укладено Додаткову угоду №4 від 20.02.2020 року, а також продовжено строки поставки до 31.03.2020 року включно. Позивач зазначає, що в зв'язку з коронавірусною інфекцією більше 65 % працівників не змогли продовжити роботу та виробництво було практично зупинено. Постачальник був змушений оголосити простій з 18.03.2020 до 28.04.2020 року на виробництві, в зв'язку з чим позивач не мав можливості виконати умови Договору щодо поставки товару у визначений строк. Настання форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом Вінницької Торгово-Промислової палати №0500-20-1328 від 24 липня 2020 про форс-мажорні обставини, який був направлений відповідачу. Враховуючи наведене, позивач просить суд внести зміни в укладений сторонами Договір №286/3/19/37 про поставку для державних потреб спідньої білизни зі змінами внесеними додатковими угодами, щодо строків поставки товару та строку дії договору, а також виключити позивача із реєстру учасників і суб'єктів господарювання, які вчинили порушення відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Закону України «Про особливе здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 позов задоволено частково.
Змінено умови Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 25 лютого 2019 року №286/3/19/37 в редакції Додаткової угоди №4 від 20.02.2020 року, укладеної між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" в частині строків (термінів) поставки п'ятої партії товару - сорочки та кальсони зимові, вид 3 у кількості 600 комплектів на загальну суму 319 050,00 грн та строку дії Договору до 28.04.2020 року включно. В задоволенні іншої частини - відмовлено.
Зобов'язано Міністерство оборони України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" з Реєстру учасників, які вчинили порушення відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", вид порушення - не виконання умови договору щодо терміну поставлених товарів, договір - №286/3/19/37 від 25.02.2019 року.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність істотних обставин, які виникли після укладення Договору та суттєво впливають на можливість виконання постачальником обов'язків за Договором. Зміна обставин мала місце після укладення Договору, усунення такої обставини не залежало від позивача, а виконання умов Договору на існуючих на даний час умовах щодо строків поставки порушує співвідношення майнових інтересів сторін. З огляду на що, суд першої інстанції визнав за можливе задовольнити позовні вимоги про зміну умов Договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 25 лютого 2019 року №286/3/19/37 в редакції Додаткової угоди №4 від 20.02.2020 року в частині строків (термінів) поставки п'ятої партії товару до 28.04.2020 року включно та строку дії Договору до 28.04.2020 року включно. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що постачальник не є порушником, який не виконав умов договору щодо термінів постачання, тому не може бути включений до Реєстру учасників і суб'єктів господарювання, які вчинили порушення відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 закону «Про особливе здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться загалом до того, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та, які безпідставно та необґрунтовано врахував суд першої інстанції, не є істотними, оскільки не свідчать про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених ст.652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до договору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.02.2021, справу №910/18898/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала В.В., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 залишено без руху та повідомлено Міністерство оборони України про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
24.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, шляхом подачі доказів сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн (платіжне доручення №286/3/182 від 09.02.21).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 30.03.2021 о 10:10 год.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
30.03.2021 в судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її, а оскаржуване судове рішення скасувати.
В свою чергу, представник позивача в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарг та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За приписами ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, 25.02.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, був укладений Договір №286/3/19/37 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити замовнику спідньої білизни (18310000-5) (Сорочка та кальсони зимові, вид 2 та вид 3): 1) Сорочка та кальсони зимові, вид 2; 2) Сорочка та кальсони зимові, вид 3) - і - «Товар») (за кошти Державного бюджету України), у загальній кількості 68 000 комплектів, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Пунктом 1.2 та абз.2 пункту 5.1 Договору передбачено, що строки (терміни) виконання Договору визначається в Специфікації.
Додатковою угодою №3 від 17.12.2019 до Договору сторонами внесено зміни, відповідно до яких Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.03.2020 року (включно).
20.02.2019 року між сторонами Договору досягнуто домовленість щодо збільшення обсягу поставки на суму, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, а саме на 13 600 комплектів, про що було укладено Додаткову угоду № 4 від 20.02.2020 року.
Також Додатковою угодою №4 від 20.02.2020 року До Договору продовжено строки (терміни) поставки товару за Договором до 31.03.2020 року включно.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору, колегія суддів дійшла висновку, що останній за своїм змістом та правовою природою відносяться до договорів поставки, укладених за державним замовленням.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.
Позивач зазначає, що в зв'язку з коронавірусною інфекцією більше 65 % працівників не змогли продовжити роботу та виробництво було практично зупинено. Постачальник був змушений оголосити простій з 18.03.2020 до 28.04.2020 року на виробництві, в зв'язку з чим позивач не мав можливості виконати умови Договору щодо поставки товару у визначений строк. Настання форс-мажорних обставин підтверджується Сертифікатом Вінницької Торгово-Промислової палати №0500-20-1328 від 24 липня 2020 про форс-мажорні обставини, який був направлений відповідачу.
З огляду на що, позивач стверджує, що наявність вказаних істотних обставин, які виникли після укладення Договору та суттєво впливають на можливість виконання постачальником обов'язків за Договором. При цьому усунення такої обставини не залежало від позивача, а виконання умов Договору на існуючих на даний час умовах щодо строків поставки порушує співвідношення майнових інтересів сторін.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 11.5 Договору, зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод (крім випадків, передбачених п. 6.2.4 Договору), які будуть додаватися до тексту цього Договору як невід'ємні частини.
Згідно з п.8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Проте, позивач в порушення умов Договору повідомив про виникнення форс-мажорних обставин не через 5 днів, а фактично через 4 місяця після виникнення таких обставин та майже через 3 місяця після поставки п'ятої партії товару - сорочки та кальсони зимові, вид 3 у кількості 600 комплектів, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами вих. №2807-2020-01 від 28.07.2020 та №2907-2020-01 від 29.07.2020 (а.с.26-29 т.1).
Доказів протилежного матеріали справи не містять, а також сторонами не надано доказів на спростування встановленого вище.
Крім того, колегія суддів вважає, що у даному випадку висновок Вінницької Торгово-Промислової палати №0500-20-1328 від 24 липня 2020 про форс-мажорні обставини не може бути підставою для внесення змін до Договору щодо зміни строків поставки товару, оскільки, по-перше, про настання обставин, які унеможливлювали виконання позивачем умов договору в частині своєчасного постачання товару і які він вважав обставинами непереборної сили, позивачу стало відомо в березні 2020 року, проте, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення ним своєчасних дій, передбачених п.8.2 та п.8.3 Договору та в строки, визначені п.8.2 Договору; по-друге, звернення позивача з листами до Вінницької Торгово-Промислової палати про засвідчення обставин непереборної та до відповідача мали місце (датовані) як після строків, визначених у п.8.2. договору, так і після прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки, які мали б відбутися до 31.03.2020 (включно), а також після виконання умов Договору шляхом поставки товару, який визначений у Додаткові угоді №4 до Договору; по-третє, Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (до подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19, від 10.09.2020 у справі №910/13459/18 та від 08.12.2020 у справі №910/11888/19); по-четверте, предметом спору у даній справі є не відповідальність позивача за порушення виконання ним зобов'язання, а є вимога позивача про внесення змін у Договір на підставі ст.ст.651, 652 ЦК України, положення яких не пов'язують наявність чи відсутність вини особи в порушенні зобов'язання з підставами для зміни або розірвання договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та, які безпідставно та необґрунтовано врахував суд першої інстанції, не є істотними, оскільки не свідчать про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених ст.652 Цивільного кодексу України, для наявності підстав внесення змін до Договору.
Більше того, у відповідності до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тобто, у цьому випадку, наслідки таких змін договору діють лише в майбутньому. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог шляхом внесення змін в Договорі щодо строків поставки товару, який був поставлений відповідачу з порушенням строків визначених Додатковою угодою №4 до Договору, а також до звернення позивача до суду з даним позовом.
Проте, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального права не врахував вищевикладеного.
Таким чином, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до Договору.
Також, з огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно включено позивача до Реєстру учасників, які вчинили порушення відповідно до п.8 ч.1 ст.4 закону «Про особливе здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Посилання позивача в якості судової практики на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №910/14390/19, колегію суддів відхиляються, оскільки норми ГПК України не передбачають як застосування прецедентів, так і обов'язковість вказівок (правових позицій), що містяться у судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанціях, а під визначені ст.75 ГПК України умови щодо встановлення зазначеними судовими рішенням обставин, які не потребують доведення, не підпадають. Крім того, фактичні обставини, установлені у цих справах, є іншими, ніж у справі №910/18898/20, яка розглядається, тому ці справи не є подібними.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/18898/20 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
3.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" (01054, м.Київ, вул. Воровського, 33-Б; код ЄДРПОУ 38123183) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект 6; код ЄДРПОУ 00034022) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні нуль копійок).
5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6.Матеріали справи №910/18898/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 05.04.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов