ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
06 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/506/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Опт"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020, прийняте суддею Немченко Л.М., м. Херсон, повний текст складено 10.12.2020,
у справі №923/506/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Опт"
про стягнення 215 136,21 грн
У травні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелком" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Опт", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 215136,21 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.06.2020 відкрито провадження у справі №923/506/20.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено частково; закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 145548,88 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" заборгованість за договором поставки №161 від 09.10.2017 у загальному розмірі 69587,41 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3227,04 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20 визнати незаконним та скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Звертаючись 24.02.2021 з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" пропустило встановлений процесуальним законом строк для її подання, проте заявило клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке мотивоване тим, що копія повного тексту оскаржуваного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" не направлялась, у зв'язку з чим і не була отримана останнім.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З матеріалів справи вбачається, що копію повного тексту рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" було направлено за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.ІІ а.с.66) і яка була вказана відповідачем у поданих ним до суду першої інстанції документах, зокрема, у відзиві на позовну заяву (т.ІІ а.с.87) та клопотаннях про приєднання доказів (т.ІІ а.с.123, 145, 167), а саме: 73000, м. Херсон, вул. Шенгелія, 3-А, між тим надіслані місцевим господарським судом поштові відправлення поверталися неврученими з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Частинами п'ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
За таких обставин, місцевий господарський суд, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію повного тексту рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20 за адресою, вказаною безпосередньо у поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" до Господарського суду Херсонської області документах та яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про ухвалення оскаржуваного судового рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів врахувала те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеного рішення суду першої інстанції вважається врученою скаржнику 18.12.2020 (дата проставлення на конверті відмітки про відсутність адресата, т.ІІ а.с.181).
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20 Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Опт", яке було обізнане про існування даної справи, про що свідчить факт подання ним до суду першої інстанції низки процесуальних документів, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20.
В силу частини третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; апелянту встановлено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" 15.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6511913249140 (т.ІІ а.с.189).
Отже, кінцевий строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 25.03.2021.
Станом на 06.04.2021 від скаржника будь-яких заяв чи клопотань про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі №923/506/20, не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 09.03.2021, зокрема, не подано до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20 з зазначенням інших причин його пропуску, ніж ті, що вказані апелянтом в апеляційній скарзі та які визнані судом апеляційної інстанції ухвалою від 09.03.2021 неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №916/1689/18.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Опт" б/н та б/д (вх.№1041/21 від 03.03.2021) на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/506/20.
Справу №923/506/20 повернути Господарському суду Херсонської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук