ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 березня 2021 року Справа № 916/478/20
м. Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: М.А.Мишкіної,
суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко
(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №403 від 19.10.2020р., розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №82 від 29.03.2021р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020р. та від 29.03.2021р.)
секретар судового засідання Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс» - не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України
на рішення Господарського суду Одеської області від 18 серпня 2020 року
у справі №916/478/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс»
до Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України
про стягнення 6274112,44 грн. суддя суду першої інстанції: Т.Г. Д'яченко
час і місце ухвалення рішення: 18.08.2020р., 11.40год., м.Одеса, Господарський суд Одеської області, зала судових засідань №17
повне рішення складене 26.08.2020р.
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 30.03.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
21.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс» (надалі - позивач,ТОВ «Інокс Сервіс») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України (надалі - відповідач, ДП «Хлібна база №77»), в якому просило суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 6525862,44грн., судові витрати 97888грн. та 20000грн. витрат за надану правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.09.2019р. між ним (Поклажодавець) та відповідачем (Зерновий склад) було укладено Договір №8 складського зберігання зерна (надалі - Договір від 06.09.2019р.), за умовами якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором. На підставі укладеного договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято насіння соняшника врожаю 2019 року у загальному обсягу 686 тон 680 кг на зберігання, факт прийняття товару на зберігання від позивача - відповідачем підтверджується відповідними актами. 22.01.2020р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення насіння соняшника зі зберігання та 06.02.2020р. повторно звернувся з аналогічною вимогою, проте насіння соняшнику відповідачем повернуто не було, у зв'язку із чим позивачем подано до суду позов про стягнення грошової суми у вигляді відшкодування вартості переданого йому на зберігання майна; вартість 686тон 680кг. насіння соняшника складає 6525862,44грн.
З посиланням на норми 936, 938, 948,949, 610 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
30.03.2020р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідач у тексті позову, як на підтвердження прийняття на зберігання насіння соняшнику врожаю 2019 року у загальному обсязі 686 тон 680кг. посилався на акти: №1 від 06.08.2019р. соняшник 44940,00 кг., по накладній №344:, акт №4 від 08.08.2019р. соняшник 23300,00 кг. по накладній № 10, акт №7 від 10.08.2019р. соняшник 30280,00 кг. по накладній № 40. В той же час, ці самі акти, копії яких подані до позову, мають зовсім інші реквізити, а саме: акт № 1 по накладній № 344 від 06.09.2019р., акт № 4 по накладній № 10 від 08.09.2019р., акт № 7 по накладній № 40 від 10.09.2019р. Акти № 1 та № 7 підписані Тітаренко Л.В., яка на Державному підприємстві „Хлібна база №77” згідно наказу та штатного розпису працює технологом-лаборантом 2-ї категорії. Акт № 4 із вказаного переліку не підписаний ніким з боку зберігача (зернового складу). Отже, акти є неналежними доказами на підтвердження прийняття зберігачем на зберігання насіння соняшнику. Товарно-транспортні накладні, перелічені позивачем на сторінці 2 позовної заяви, як підтвердження передання товару, також не можуть бути визнані належними доказами, так як з боку зберігача на зворотній стороні ТТН міститься або лише підпис без зазначення посади та прізвища з ініціалами, або тільки прізвище з ініціалами. На переконання відповідача, такі ТТН не підтверджують передачу зберігачу ДП „Хлібна база №77” насіння соняшнику, але прямо вказують на товарно-грошові відносини ТОВа «Інокс Сервіс» з ТОВом «Грейн-Трейд». При здійсненні позивачем розрахунку ціни позову вбачаються відверті суперечності у відомостях про походження та придбання насіння соняшнику врожаю 2019 року, що, у свою чергу, ставить під сумнів сам факт придбання позивачем насіння соняшнику врожаю 2019 року у квітні 2019р., тобто у той час, коли природньо навесні 2019 року ще не могло бути урожаю насіння соняшнику 2019р., який почали збирати згідно офіційних даних у серпні 2019 року.
Відповідач у відзиві на позов також просив замінити неналежного відповідача Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України на належного Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейн-Трейд»; залучити до справи, як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ „Інокс Сервіс ” та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; залучити до справи, як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ „Інокс Сервіс ” та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; зобов'язати ТОВ „Інокс Сервіс ” надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від ТОВ „Благодійний союз” і ТОВ „Форест Санрайз”.
26.05.2020р. позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 6274112,44грн., судові витрати 94111,69грн. та 20000грн. витрат за надану правову допомогу. В якості підстави для зменшення позовних вимог позивач зазначив врахування даних первинних документів, а саме: Товарно-транспортної накладної №212 від 13.09.2019р., яку було помилково включено до переліку документів, на яких базувалися позовні вимоги. Позивач зазначив, що виходячи із загальної кількості переданого на зберігання зерна в розмірі 686680кг. на суму 6 525 862,44грн. середня вартість 1 кг. зерна складає 09грн.50коп., а тому вартість 26 тон 500 кг. зерна складає 251 750грн., а відтак саме на вказану суму має бути зменшена заявлена в позові сума збитків.
26.05.2020р. позивач подав суду заперечення на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що підтверджує факт технічної помилки в датах актів, вказаних у позовній заяві: було вказано “ 08 місяць” - серпень, а не “ 09 місяць” - вересень місяць 2019року. Тобто, Акт № 1 по товарно-транспортній накладній №344, який підтверджує факт передачі 44 тон 940,00 кг насіння соняшнику, датовано 06 вересня 2019р., Акт №4 по товарно-транспортній накладній №10, який підтверджує факт передачі на 23 тон 300,00 кг насіння соняшнику, датовано 08 вересня 2019р., Акт №7 по товарно-транспортній накладній №40, який підтверджує факт передачі 30 тон 280,00кг насіння соняшнику, датовано 10 вересня 2019р. відповідно. В актах вказано індивідуальні ознаки переданого на зберігання майна: вказано найменування вантажу, транспортовану та зважену вагу такого майна. Акти не є основними документами, які підтверджується факт приймання-передачі насіння соняшнику, а, їх складання - не є обов'язковим відповідно до законодавства. Додані Акти відображають тільки частину переданого на зберігання насіння соняшнику, а основними документами, які підтверджують рух (приймання-передачу) насіння соняшника від позивача до відповідача є товарно-транспортні накладні та „Реєстр надходження насіння від от Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, код ЄДРПОУ 41122148”, датовані 07.09.2019р., 08.09.2019р., 10.09.2019р. та 11.09.2019р. Щодо документів, які підтверджують факт приймання-передачі насіння соняшнику позивач звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться «Реєстри поступлення семечки від ТОВ «Інокс Сервіс», від 07.09.2019, 08.09.2019, 10.09.20119р., 11.09.2019р.. Дані відповідні вказаним реєстрам мали бути зафіксовані і в електронному вигляді таРеєстри формувалися на підставі ТТН, які як вказує відповідач підписувалися не уповноваженою особою. Тобто має місце порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку приймання-передачі зерна на зберігання.
09.06.2020р. відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що вимога про повернення насіння соняшника зі зберігання Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” вих.№ 22/01-1 від 22.01.2020р. не може слугувати належним доказом господарських відносин між позивачем та відповідачем, так як цей документ не відповідає вимогам нормативних документів, що регулюють господарські правовідносини між юридичними особами. Для об'єктивного розгляду справи з метою встановлення істини та прийняття справедливого рішення було би доцільно замінити неналежного відповідача Державне підприємство „Хлібна база № 77” Державного агентства резерву України на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю „Грейн-Трейд”, залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику позивачу та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику позивачу та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; зобов'язати позивача надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від Товариства з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” і Товариства з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз”.
Ухвалою місцевого господарського суду від 16.06.2020р. (яка занесена до протоколу судового засідання) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача, залучення третіх осіб та витребування доказів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. (суддя Т.Г. Д'яченко) позов задоволено - стягнуто з ДП «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на користь ТОВа «Інокс Сервіс» збитки у розмірі 6274112,44грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 94111,69грн. Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст.11, 12, 16, 509(ч.1), 526, ч.1 ст.626, 629, ч.1 ст.936, ч.1 ст.942, ст.ст.949, 953, 951, 22, 316(ч.1), 321(ч.2), 391ЦК України, ст.ст.193,173, 175,224 ГК України, ст.ст.32,33-35 26,43 ЗУ «Про ринок зерна в Україні» та вмотивовано наступним. Всі товарно-транспортні накладні, відповідно до яких було здійснено перевезення насіння соняшнику та передано на зберігання відповідачу, містять печатку ДП «Хлібна база №77» та підпис особи, яка приймала таке зерно за кількістю на зберігання. За час розгляду справи судом встановлено факт передачі зерна - насіння соняшника на зберігання відповідачу, також матеріали справи містять докази пред'явлення ДП «Хлібна база №77» відповідної вимоги щодо повернення зерна ТОВу «Інокс Сервіс»; позивачем було надано належні та допустимі докази, які в сукупності дали суду змогу встановити обсяг переданого на зберігання зерна та сам факт передання його на зберігання. Отже, за час розгляду справи судом було встановлено протиправність поведінки відповідача, яка виражається у неповерненні товару Поклажодавцю за його вимогою. за час розгляду даної справи відповідачем не спростовувався документально сам факт передачі зерна ТОВом „Інокс Сервіс” на зберігання відповідачу, а надавались лише пояснення та заперечення щодо самих документів, які було надано позивачем в підтвердження заявлених вимог, однак, з урахуванням факту, що за час розгляду справи судом було надано у сукупності оцінку таким документам позивача, доводи та твердження відповідача судом не приймаються. Судом критично оцінуються заперечення відповідача, які надавались ним письмово, щодо відсутності повноважень на підписання відповідних документів, за якими передавалось зерно на зберігання відповідачу, оскільки у таких документах, яким за час розгляду справи було надано оцінку судом, міститься штамп відповідача, крім того, матеріали справи не містять доказів, інформації чи відомостей щодо втрати такого штампу підприємством чи заволодіння ним третіми особами. Отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
17.09.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна ДП «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на рішення від 18.08.2020р. (надіслана поштою 11.09.2020р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення підлягає скасуванню з огляду наступного:
- надана позивачем копія (ніким не завірена) договору №8 від 06.09.2019р. не може слугувати належним доказом господарських відносин між сторонами, так як цей документ не відповідає вимогам нормативних документів, що регулюють господарські правовідносини між юридичними особами;
- у матеріалах справи є надана зберігачем для порівняння копія належним чином оформленого договору складського зберігання №7 від 06.09.2019р. ДП «Хлібна база № 77» з ТОВ «Грейн-Трейд», який і зазначений вантажоодержувачем у товарно-транспортних накладних, копії яких додані до позову ТОВ «Інокс Сервіс». Слід зауважити, що всі ТТН формувались позивачем і, ймовірно, узгоджувались з «вантажоодержувачем». Тому твердження позивача про механічну помилку у всіх перелічених ним ТТН неможливо сприймати як належний і правдивий аргумент;
- перелічені у позові товарно-транспортні накладні прямо вказують на товарно-грошові відносини ТОВ «Інокс Сервіс» з ТОВом «Грейн-Трейд», що, у свою чергу, породжує закономірне питання про неналежність відповідача у даній господарській справі, на що неодноразово зберігач звертав увагу суду;
- штампи і підписи на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вчинені особами, причетними до ймовірних протиправних дій (ч.5 ст.191 КК України), які є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000156 від 28.02.2020р.;
- при здійсненні позивачем розрахунку ціни позову вбачаються суперечності у відомостях про походження та придбання насіння соняшнику врожаю 2019 року, що, у свою чергу, ставить під сумнів сам факт придбання ТОВ «Інокс Сервіс» насіння соняшнику врожаю 2019 року у квітні 2019 року, тобто у той час коли природньо навесні 2019 року ще не могло бути урожаю насіння соняшнику 2019 року (який почали збирати, згідно офіційних даних, у серпні 2019 року). При цьому сам позивач пояснює процес документального формування дати урожаю сільськогосподарської продукції - «з початку липня одного року по кінець червня іншого року», тобто річний податковий період для сільгосптоваровиробників з відображенням у податковій звітності урожаю насіння соняшнику 2019 року рахується з початку липня 2019 року по кінець червня 2020 року;
- з метою визначення правильної ціни позову (якщо, взагалі, така має бути у даній справі) ДП «Хлібна база № 77» звертало увагу суду на те, що необхідно витребувати документи податкової звітності ТОВ «Інокс Сервіс», у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від ТОВ «Благодійний союз» і ТОВ «Форест Санрайз», а також залучити до справи як третіх осіб без самостійних вимог ТОВ «Благодійний союз» та ТОВ «Форест Санрайз» і зобов'язати їх надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ «Інокс Сервіс» та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки, однак суд першої інстанції залишив поза увагою вищезазначені клопотання ДП «Хлібна база №77» і вирішив справу надавши безпідставну перевагу «доказам» та доводам позивача, знехтувавши ґрунтовним дослідженням належності та відповідності законодавству істотних умов договірних відносин суб'єктів господарювання із зберігання: предмету та ціни.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:
- від 21.09.2020р. апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено скаржнику строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 141167,53грн.; роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту;
- від 19.10.2020р. на задоволення клопотання відповідача продовжено Державному підприємству Хлібна база №77» Державного агентства резерву України строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. у справі №916/478/20 до 03.11.2020р., запропоновано скаржнику у строк до 03.11.2020р. включно подати Південно-західному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у розмірі 141167,53грн.
- від 02.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на рішення Господарського суду Одеської області від 18 серпня 2020 року у справі №916/478/20; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 18.11.2020р..
18.11.2020р. на електронну адресу суду надійшло клопотання скаржника (вх.№3827/20 від 18.11.2020р.), в якому ДП «Хлібна база №77» просив суд: замінити неналежного відповідача Державне підприємство «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейн-Трейд», код ЄДРПОУ 37442640. адреса: 69118, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька. буд. №12; залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Благодійний союз» (код ЄДРПОУ 35893156) та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ «Інокс Сервіс» та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Санрайз» (код ЄДРПОУ 40949294) та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності 3а 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ «Інокс Сервіс» та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки; зобов 'язати ТОВ «Інокс Сервіс» надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від ТОВ «Благодійний союз» і ТОВ «Форест Санрайз» та документи, які підтверджують наявність господарських (товарно-грошових) відносин з ТОВ «Грейн Трейд».
19.11.2020р. до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу (надісланий поштою 16.11.2020р.), у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та, зокрема, зазначає, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, відповідач не повернув зерно позивачу за вимогою останнього, чим спричинив збитки позивачу. За час розгляду справи відповідачем не спростовувався документально сам факт передачі зерна позивачем на зберігання відповідачу, а надавались лише пояснення та заперечення щодо самих документів, які було надано позивачем в підтвердження заявлених вимог.
Ухвалами суду апеляційної інстанції від 21.12.2020р. клопотання скаржника від 18.11.2020р. повернуто заявнику без розгляду та призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
20.01.2021р. до суду надійшло клопотання скаржника (надіслане поштою 18.01.2021р.), підписане в.о. директора ДП «Хлібна база №77», в якому відповідач просить суд:
- замінити неналежного відповідача Державне підприємство «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейн-Трейд», код ЄДРПОУ 37442640. адреса: 69118, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька. буд. №12;
- залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Благодійний союз» (код ЄДРПОУ 35893156) та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ «Інокс Сервіс» та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки;
- залучити до справи як третю особу без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Санрайз» (код ЄДРПОУ 40949294) та зобов'язати його надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з продажу насіння соняшнику ТОВ «Інокс Сервіс» та доходи від таких операцій, з яких сплачені податки;
- зобов'язати ТОВ «Інокс Сервіс» надати до суду документи податкової звітності за 2019 рік, у яких відображені операції з придбання насіння соняшнику від ТОВ «Благодійний союз» і ТОВ «Форест Санрайз» та документи, які підтверджують наявність господарських (товарно-грошових) відносин з ТОВ «Грейн Трейд».
У задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 22.01.2021р.
В судове засідання 30.03.2021р. представники сторін не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ТОВ “Інокс Сервіс” також не з'являвся 23.02.2021р. та 09.03.2021р. у приміщення Господарського суду Київської області для прийняття участі у призначених за його клопотанням судових засіданнях в режимі відеоконференції .
Беручи до уваги, що явка представників сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представників Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інокс Сервіс» за наявними у справі доказами.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 09.04.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” (покупець) укладено договір поставки №1004, відповідно до п. 4.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар,а покупець прийняти та сплатити його згідно умов цього договору. Найменування, кількість, ціна товару визначаються у специфікаціях до договору.
Відповідно до специфікації №2 від 09.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. позивачу поставлено насіння соняшнику у обсязі 5406 тони на загальну суму 499125,17 грн. (ціна - 415937,64 грн., ПДВ - 83187,53 грн., до специфікації №3 від 10.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - насіння соняшнику у обсязі 50,40 тони на загальну суму 482433,24 грн. (ціна - 402027, 70 грн., ПДВ - 80405,54 грн.), до специфікації №4 від 10.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - насіння соняшнику у обсязі 40,08 тони на загальну суму 382723,92 грн. (ціна - 318936,60 грн., ПДВ - 63787,32 грн.), до специфікації №5 від 11.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - насіння соняшнику у обсязі 95,82 тони на загальну суму 482433,24 грн. (ціна - 784987,14 грн., ПДВ - 156997,43 грн.), до специфікації №6від 1204.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - насіння соняшнику у обсязі 140,68 тони на загальну суму 1384157,83 грн. (ціна - 1153464,86 грн., ПДВ - 230692,97 грн.), до специфікації №7 від 12.04.2019р. до Договору поставки №1004 від 09.04.2019р. - насіння соняшнику у обсязі 69,96 тони на загальну суму 670294,60 грн. (ціна - 558578,83 грн., ПДВ - 111715,77 грн.). (а.с. 55-60, т.1).
В пунктах 2 вказаних специфікацій зазначено, що перехід права власності на товар - з моменту підписання сторонами видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Благодійний союз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” складені та підписані видаткові накладні, а саме: видаткова накладна №РН-000027 від 09 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 54,06т, на загальну суму 499125,17грн, №РН-000028 від 10 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 40,08т, на загальну суму 382723,92грн, №РН-000029 від 10 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 50,40т, на загальну суму 482433,24грн, №РН-000030 від 12 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 95,82, на загальну суму 941984,57грн, №РН-000031 від 13 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 140,68т., на загальну суму 1384157,83грн., №РН-000032 від 14 квітня 2019р., згідно якої ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» отримано насіння соняшнику у кількості 69,96т., на загальну суму 670294,60грн. (а.с. 61-66,т.1).
В матеріалах справи наявний Договір №1804-ФС-ІС від 08.04.2019р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, як покупцем. (а.с. 67-71,т.1).
Відповідно до специфікації 17 від 30.05.2019р. до Договору №1804-ФС-ІС від 08.04.2019р. вбачається отримання позивачем насіння соняшнику у обсязі 260,04 тони на загальну суму 2388933,34 грн. ( ціна - 1990777,83 грн., ПДВ - 398155,57 грн.
Також матеріали справи містять видаткову накладну, складену та підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю „Форест Санрайз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, відповідно до якої визначено придбання товару - насіння соняшнику позивачем у кількості 260,04 тони на загальну суму 2388933,40 грн. (ціна - 1990777,39 грн., ПДВ - 398155,57 грн.). (а.с. 73, т.1).
06 вересня 2019 року між Державним підприємством „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” (Поклажодавець) було укладено Договір №8 складського зберігання зерна, згідно п.1.1 якого Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість зерна, що передаються на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до цього Договору.
Згідно до п. 2.1. Договору якість зерна повинна відповідати державним стандартам України та підтв5ерджуватись складськими документами на зерно, що видаються Зерновим складом при прийманні зерна на зберігання. У разі виникнення спорів щодо визначення якості зерна при прийманні, не пізніше наступного робочого дня з моменту надходження зерна на зберігання, Поклажодавець має право провести за свій рахунок незалежну перевірку якості зерна, з залученням Держпродспоживслужби.
Відповідно до п. 2.2. Договору у разі невідповідності якісних показників зерна базисним, Зерновий склад здійснює доробку, а саме: сушіння зернових культур до вологості 13,5% та соняшнику - до 7,5%, очищення до базисних показників, що вказані в п. 2.1. цього Договору, про що складають акти доробки встановленої форми. Якщо якість зерна не відповідає вимогам ДСТУ до класів по зерновій та смітній доміщі, або по вмісту однієї із фракцій Зерновий складом проводиться доробка зерна до необхідних показників. Отримані, згідно актів доробки, побічний продукт, відходи першої та другої категорії віддаються Поклажодавцеві. Аспіраційні відходи, відходи третьої категорії підлягають знищенню.
Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що зерно передається на зберігання Поклажодавцем і приймається Зерновим складом на складі за адресою: Одеська обл., смт. Іванівна, ДП „Хлібна база №77” Держрезерву України.
Відповідно до п. 4.2. Договору, Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його кількість при необхідності проводить доробку та сушку зерна. Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно наступної доби після прийняття зерна на зберігання. (п. 4.3. Договору).
Умовами п. 5.1. Договору узгоджено, що не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна Поклажодавець зобов'язаний надати Зерновому складу письмову заяву, узгодити дату, строк відвантаження, кількість та спосіб відвантаження зерна, назву експедитора.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №012 від 07 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 40200 кг, тара - 14480 кг, нетто - 25720 кг. (а.с. 21, т.1.).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №11 від 08 березня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 45620 кг, тара - 14600 кг, нетто - 31020 кг.(а.с. 22,т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №29 від 07 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 41200 кг, тара - 14180 кг, нетто - 27020 кг.(а.с. 23, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №3 від 08 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: бруто - 44760 кг, тара - 16540 кг, нетто - 28220 кг.(а.с. 24, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №19 від 07 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 39980 кг, тара - 14080 кг, нетто - 25900 кг. (а.с. 26, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №20 від 07 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 50600 кг, тара - 14580 кг, нетто - 36020 кг. (а.с. 27, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №40 від 09 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 44840 кг, тара - 14560 кг, нетто - 30280 кг. (а.с. 28, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №17 від 08 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 39000 кг, тара - 14840 кг, нетто - 24160 кг.(а.с. 29, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №16 від 08 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 41680 кг, тара - 15660 кг, нетто - 26020 кг.(а.с. 30, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №18 від 08 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 40220 кг, тара - 14260 кг, нетто - 25960 кг (а.с. 31, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №12 від 10 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 48400 кг, тара - 16420 кг, нетто - 31980 кг. (а.с. 32, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №77 від 08 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 43760 кг, тара - 16420 кг, нетто - 27340 кг.(а.с. 33, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №100 від 10 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 39800 кг, тара - 14160 кг, нетто - 25640 кг. (а.с. 34, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №99 від 10 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 33480 кг, тара - 15360 кг, нетто - 18120 кг. (а.с. 35, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №101 від 10 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8205 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 40920 кг, тара - 14860 кг, нетто - 26060 кг. (а.с. 36, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №133 від 06 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 41920 кг, тара - 15240 кг, нетто - 26680 кг. (а.с. 37, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №132 від 06 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 47120 кг, тара - 15160 кг, нетто - 31960 кг.(а.с. 38,т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №344 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 44940 кг, тара - 16060 кг, нетто - 28880 кг. (а.с. 39, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №21 від 06 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 41300 кг, тара - 15160 кг, нетто - 26140 кг. (а.с. 40, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №9 від 06 вересня 2019 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8204 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 39460 кг, тара - 14000 кг, нетто - 25460 кг. (а.с. 41, т.1).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №10 від 08 вересня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс”, із зазначенням пункту розвантаження - Державне підприємство „Хлібна база №77”, та складу №8203 (відповідно до штампу, що міститься на товарно-транспортній накладній) на зберігання відповідачу було передано насіння соняшнику: брутто - 38820 кг, тара - 15520 кг, нетто - 23300 кг.
Позивач зазначав, що на підставі укладеного Договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято насіння соняшника врожаю 2019 року у загальному обсягу 686 тон 680 кг на зберігання, факт прийняття товару на зберігання відповідачем підтверджується: Актом №1 від 06.09.2019р. соняшник 44 940,00 кг., по накладній № 344; Актом №4 від 08.09.2019р. соняшник 23300,00 кг, по накладній №10; Актом № 7 від 10.09.2019р. соняшник 30280,00 кг, по накладній № 40.
Вказані товарно-транспортні накладні містять печатку Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України та підпис особи, яка приймала таке зерно за кількістю на зберігання.
Відповідно до наявних в матеріалах справи Реєстрів ДП „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України отримано від ТОВ „Інокс Сервіс” 07.09.2019р. насіння соняшника у кількості 161,240кг., 08.09.2019р. -324,280кг., 10.09.2019р. 169,180кг., 11.09.2019р. 31,980кг..(а.с. 43-46, т.1) ( вага - нетто, кг.), усього 686 680кг..
24 січня 2020р. позивач звернувся до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України з Вимогою про повернення насіння соняшника зі зберігання вих. № 22/01-01 від 22.01.2020р., відповідно до якої просило повернути передаане на зберігання у вересні 2019 року насіння соняшника у загальному обсязі 686 тон, 680кг. (а.с. 74, т.1.).
06 лютого 2020р. позивач звернувся до Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України з заявою вих. № 06/02-01 від 06.02.2020р., в якій повторно просив повернути насіння соняшника зі зберігання (а.с. 79, т.1.).
Оскільки насіння соняшнику відповідачем повернуто не було, ТОВ „Інокс Сервіс” подано до суду позов про стягнення грошової суми у вигляді відшкодування відповідачем вартості переданого йому на зберігання майна.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання.
Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Як вже вказувалося, на виконання умов договору №8 від 06.09.2019р. відповідачу було передано на зберігання майно позивача, а саме насіння соняшнику, що підтверджується оформленими товарно-транспортними накладними та підписаними відповідачем реєстрами надходження насіння.
Слід зазначити, що ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України не заперечується сам факт отримання зерна у заявленій позивачем кількості на зберігання, а фактично заперечуються документи, які позивач надав в підтвердження заявленого позову.
Колегією суддів відхиляються аргументи скаржника, що перелічені у позові товарно-транспортні накладні прямо вказують на товарно-грошові відносини ТОВ «Інокс Сервіс» з ТОВом «Грейн-Трейд».
За умовами договору №8 місцем зберігання зерна визначено Одеська обл.., смт. Іванівка, ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України. Саме за вказаною адресою відбулося і розвантаження насіння соняшника згідно товарно-транспортних накладних.
Обставина прийняття товару ДП «Хлібна база 77» за товарно-транспортними накладними, а саме: ТТН № 012 від 07.08.2019 року; ТТН №29 від 07.09.2019 року; ТТН № 11 від 08.09,2019 року; ТТН №3 від 08.09.2019 року; ТТН №19 від 07.09.2019 року; ТТН №20 від 07.09.2019 року; ТТН № 40 від 09.09.2019 року; ТТН№ 17 від 08.09.2019 року; ТТН№ 16 від 08.09.2019 року; ТТН № 18 від 08.09.2019 року; ТТН № 12 від 10.09.2019 року; ТТН № 77 від 08.09.2019 року; ТТН №100 від 10.09.2019року; ТТН№99 від 10.09.2019року;ТТН№101 від 10.09.2019року; ТТН№133 від 06.09,2019 року; ТТН № 132 від 06.09.2019 року; ТТН № 344 від 08.09.2019 року; ТТН №21 від 06.09.2019 року; ТТН №9 від 06.09.2019 року; ТТН №10 від 08.09.2019 року підтверджується також штампом вагової відповідача та підписом на штампі « ОСОБА_1 », щодо якої відповідач визнає факт працевлаштування в ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України.
На переконання колегії суддів, зазначення в товарно-транспортних накладних в графі «вантажоодержувач» ТОВ «ГРЕІН-ТРЕЙД» не спростовує того, що насіння розвантажувалося за адресою ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України та приймалося останнім на зберігання.
Щодо доводу апеляційної скарги стосовно того, що штампи на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних і підписи на них особами причетними до імовірних протиправних дій є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а відтак підставою для зупинення провадження у господарській справі, а позивач приховав про наявність вказаного кримінального провадження, колегія суддів зазначає, по-перше, скаржник жодним чином не зазначив яким саме чином наявність відкритого кримінального провадження перешкоджає встановити обставини, що мають значення для справи та вирішити спір по суті, по-друге, положеннями ГПК України (ст.ст. 227, 228), які визначають обов'язок та право господарського суду зупинити провадження, не передбачають такої підстави для зупинення провадження у справі, як наявність кримінального провадження, яке проводиться органами досудового слідства.
Також, в матеріалах справи містяться реєстри постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” та як вбачається судом, відповідно до реєстру постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 07 вересня 2019 року, відповідачем було прийнято на зберігання зерно у кількості 161240 кг, та відповідно до реєстру постачання насіння від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інокс Сервіс” від 08 вересня 2019 року, відповідачем було прийнято на зберігання зерно у кількості 324280 кг, дані реєстрі містять печатку Державного підприємства „Хлібна база №77” Державного агентства резерву України та підписи директора Усенко В.А. та головного бухгалтера Максименко Н.Е.
Також судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний аргумент скаржника, що надана позивачем копія договору №8 від 06.09.2019р. є ніким не завірена та не може слугувати належним доказом господарських відносин між сторонами, так як цей документ не відповідає вимогам нормативних документів, що регулюють господарські правовідносини між юридичними особами.
Слід зазначити, що наявна в матеріалах справи копія договору №8 від 06.09.2019р. , підписаного уповноваженою особою відповідача та скріплена його печаткою, завірена директором ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» та скріплена печаткою Товариства.
При цьому апеляційна скарга не містить мотивів, яким чином вказаний договір не відповідає вимогам нормативних документів, та яких саме документів.
Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що передане на зберігання відповідачеві зерно позивач придбав у ТОВ „Благодійний союз” та ТОВ „Форест Санрайз”. Відповідно до перелічених вище товарно-транспортних накладних поставку зерна здійснено на адресу відповідача, визначену у договорі зберігання. Отже, у сукупності наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт передачі відповідачеві на зберігання насіння соняшника у загальному обсязі 686 тон, 680кг., а ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України не спростовано обставини отримання насіння соняшнику на зберігання.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» двічі зверталось до Зернового складу з вимогами про повернення насіння соняшника у загальному обсязі 686 тон, 680кг
Проте, ДП «Хлібна база 77» Держрезерву України не повернуло насіння соняшника у загальному обсязі 686 тон, 680кг позивачу.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.
Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Правові наслідки порушення зобов'язання наведено у статті 611 ЦК, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно приписів статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що ним не повернено позивачу насіння соняшника на загальну суму 6274112,44 грн., взятого на зберігання, є правильними висновки суду першої інстанції про протиправність поведінки відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих неповерненням відповідачем насіння соняшнику у заявленому позивачем розмірі.
Аргументи скаржника стосовно розрахунку ціни позову, де на переконання скаржника вбачаються суперечності у відомостях про походження та придбання насіння соняшнику врожаю 2019 року, що, у свою чергу, ставить під сумнів сам факт придбання ТОВ «Інокс Сервіс» насіння соняшнику врожаю 2019 року у квітні 2019 року, тобто у той час коли природньо навесні 2019 року ще не могло бути урожаю насіння соняшнику 2019 року (який почали збирати, згідно офіційних даних, у серпні 2019 року) не є такими, що спроможні слугувати підставою для скасування судового рішення
Колегія суддів вбачає, що розмір вартості соняшника позивачем розраховано на підставі документів, які підтверджують придбання соняшника у ТОВ „Благодійний союз” та ТОВ „Форест Санрайз”.
Відповідач, приймаючи насіння на зберігання, зауважень щодо зазначення в ТНТ соняшник 2019 або соняшник урожаю 2019 зауважень не надав.
Також ДП «Хлібна база 77», не погоджуючись з розрахованим позивачем розміром збитків, свого контррозрахунку розміру збитків не надало.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
На переконання суду апеляційної інстанції докази надані позивачем є більш вірогідними для встановлення обставини наявності отримання відповідачем насіння соняшника на зберігання та спричинення позивачу збитків внаслідок неповернення зерна, ніж докази надані відповідачем суду першої інстанції в обгрунтування заперечень проти позову.
Колегія суддів констатує, що положення ч.1 ст. 165 ГПК України вказують на обов'язок відповідача зазначати у відзиві на позов обставини, які визнаються ним, та заперечити наведені позивачем обставини (за наявності) із посиланням на відповідні докази, проте відзив відповідача не містить однозначного заперечення обставини одержання від ТОВ «ІНОКС СЕРВІС» насіння на зберігання. Зокрема відповідачем не надано витягів з його журналів обліку, тощо, з яких би вбачалося, що у період протягом серпня-вересня 2019 року ним не приймалося на зберігання насіння соняшника від ТОВ «ІНОКС СЕРВІС».
Усі аргументи відповідача обертаються навколо суперечностей та формальних недоліків складених документів, посилань на необхідність дослідження правовідносин та реального характеру придбання насіння позивачем у ТОВ „Благодійний союз” та ТОВ „Форест Санрайз”, що не входить до предмету доказування у справі, обмеженого підставою позову - укладенням з відповідачем договору №8 від 06.09.2019р. складського зберігання зерна та невиконання обов'язку із повернення майна зі зберігання.
Доводи апеляційної скарги окремо та у сукупності не свідчать про те, що рішенням господарського суду першої інстанції неправильно вирішено спір та наявні підстави для його скасування. Відповідач не спростував обставину передачі йому на зберігання насіння у кількості 686 тон, 680кг., на яку посилається позивач, належними та допустимими доказами, а його заперечення проти позову не містили зазначення того, що він не визнає факт такої передачі.
Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку із чим рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга ДП «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України без задоволення.
Відповідно до п.“в” ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,
колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. у справі №916/478/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286 - 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Лавриненко