"16" лютого 2021 р. Справа №914/1875/16
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Якімець Г.Г.
Плотніцького Б.Д.
за участю представників учасників у справі від:
апелянта - Авраміч В.О. - адвокат;
боржника - Романчук Д.О. - адвокат;
ПП "Укрторгцентр" - Перунов В.В. - адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро", м. Київ №111/7-12 від 07.07.2020
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 (повний текст - 26.05.2020; суддя А.І. Цікало)
у справі № 914/1875/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман", м.Львів
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман", м.Львів
Фактичні обставини та суть спору.
15.07.2016 до Господарського суду Львівської області від ТОВ фірми «Гетьман» надійшла заява про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми «Гетьман» в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою суду від 26.07.2016 порушено провадження у справі № 914/1875/16 про банкрутство ТОВ фірми «Гетьман», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та судове засідання призначено на 28.07.2016.
Постановою суду від 28.07.2016 ТОВ фірму «Гетьман» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, накладені на майно ТОВ фірми «Гетьман», обов'язки ліквідатора покладено на голову ліквідаційної комісії Винника О.В. та розгляд справи призначено на 27.09.2016.
Повідомлення про визнання ТОВ фірми «Гетьман» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури офіційно оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет 28.07.2016 № 33963.
В подальшому 24.11.2017 до суду від ПАТ «Банк «Київська Русь» надійшла заява про визнання недійсним договору від 07.10.2016 № 07/10-16 про організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута ТОВ фірми «Гетьман»; 20.12.2017 до суду надійшла заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017.
Ухвалою суду від 12.05.2020 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору про організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 № 07/10-16, укладеного між ТОВ фірмою «Гетьман» та ПП «Укрторгцентр»; відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017.
Вказана ухвала суду першої інстанції загалом мотивована тим, що відсутні порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при підготовці та проведенні аукціону з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017, а також при укладенні договору про організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 № 07/10-16.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» - як особою, яка не брала участі у справі, подано апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору про організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 № 07/10-16, укладеного між ТОВ фірмою «Гетьман» та ПП «Укрторгцентр», а також заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017.
Така скарга мотивована такими обставинами:
- не проведення ліквідатором належним чином конкурсу з визначення організатора аукціону;
- друк оголошень про проведення конкурсу в регіональній пресі, а не загальнодержавній пресі;
- відсутність документів про проведення конкурсу в матеріалах справи;
- відсутність ліцензії у організатора торгів;
- продаж майна за набагато нижчою ціною від початкової вартості (1%), а також від заставної ціни;
- не подання документів, що підтверджують сплату учасниками гарантійних внесків;
- порушення ч.4 ст.42 Закону про банкрутство, зокрема, непогодження з заставним кредитором умов продажу майна, що призвело до заниження вартості продажу майна;
- не проведення оцінки майна та не здійснення продажу його частинами після того, як перший аукціон з продажу майна цілісним майновим комплексом не відбувся;
- відсутність технічної відеофіксації аукціону;
- відсутність оголошень про продаж майна на нерухомому майні, яке реалізовувалось;
- відсутність торгуючої організації за своїм місцезнаходженням;
- призначення судом ліквідатором у справі заінтересованої особи стосовно банкрута;
- порушення судом першої інстанції правил підготовчого провадження, розгляд справи за відсутності представника заявника та/або його правонаступника, а також порушення інших норм процесуального права.
Боржник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Свої заперечення обґрунтовує таким:
- інформація про оголошення конкурсу була опублікована у газеті «Львівська пошта» №106 (1865) від 15.09.2016. Закон про банкрутство не передбачає обов'язковість розміщення оголошення про організацію конкурсу з визначення торгуючої організації в засобах масової інформації за територією знаходження майна;
- копії пропозицій від спеціалізованих торгівельних організацій про намір взяти участь в організації аукціону з продажу майна банкрута разом з доданими до них підтверджуючими документами наявні в матеріалах справи, що спростовує твердження апелянта про відсутність даних документів в матеріалах справи;
- діяльність з організації торгів згідно чинного законодавства не підлягає ліцензуванню;
- ч.ч. 1, 2 ст. 43 Закону про банкрутство встановлює, що початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Таким чином нормами Закону про банкрутство встановлено порядок продажу майна банкрута, а саме: майно та активи спочатку повинні виставлятися на продаж у вигляді цілісного майнового комплексу, а їхня початкова вартість встановлюється у розмірі сукупної суми визнаних вимог кредиторів. На повторному та другому повторному аукціоні початкова ціна продажу зменшувалась згідно ч. 3 ст. 65 та ч.2 ст.66 Закону про банкрутство;
- документи на підтвердження оплати гарантійних внесків знаходяться в матеріалах справи, як і копії заявок на участь в торгах, копії витягів з журналу реєстрації, копії реєстру учасників аукціону;
- встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням ст. 42 Закону про банкрутство;
- технічна фіксація наявна, зберігається в торгуючої організації; була надана попереднику ПАТ «Банк «Київська Русь» ще до подання скарги і заяви до суду першої інстанції;
- ПП «Укрторгцентр» (організатором аукціону) було забезпечено розміщення на всіх об'єктах нерухомого майна (що входили до складу цілісного майнового комплексу) оголошення про проведення аукціону, що підтверджується відповідними фотографічними зображеннями та актами фіксації зривів оголошень невстановленими особами;
- ПП «Укрторгцентр» (організатор аукціону) перебуває за адресою місцезнаходження, що підтверджується згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб За вказаною адресою підприємство орендує приміщення актового залу площею 92,6 м.кв., яке спеціально обладнане для проведення аукціонів, що підтверджується відповідним договором оренди майна;
- провадження у справі про банкрутство порушено згідно ст.95 Закону про банкрутство, ч. 2 якої передбачено, що обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого, а також судове рішення, яким було призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії в апеляційному порядку не оскаржувалось;
- відповідно до норм ГПК України порушення судом норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Рішення не може бути скасоване тільки з формальних підстав.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 відхилено заяву про доповнення вимог апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання додаткової вимоги у заяві про доповнення до апеляційної скарги.
Цією ж ухвалою здійснено заміну ПАТ «Банк «Київська Русь» на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро».
Апелянтом подано до суду клопотання від 12.11.2020 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , з підстав викладених у ній.
Представником боржника подано до суду клопотання від 19.01.2021 про повернення на стадію підготовчого провадження у зв'язку із заміною члена колегія суддів; про долучення додаткових доказів до матеріалів справи - відеозапису аукціону з продажу майна банкрута, який відбувся 01.12.2017, поданих ПП «Укрторгцентр» та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ фірми «Гетьман» про повернення на стадію вчинення підготовчих дій, з огляду на відсутність такої необхідності для судової колегії.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання ПП «Укрторгцентр» про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, з підстав того, що такі докази не є новими у розумінні ст.269 ГПК України, а є лише доказами, які підтверджують покликання відповідачів на факт їх наявності ще у суді першої інстанції, про що було відомо і заявнику, та повинно було бути відомо і апелянту як правонаступнику заявника.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання ТОВ фірми «Гетьман» про залучення до участі у справі ОСОБА_2 та ТОВ «Медфарм», з огляду на позицію Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 905/2265/17, згідно якої учасники оспорюваного аукціону у справі про банкрутство повинні бути залучені у судовому процесі як треті особи, оскільки судові рішення можуть стосуватися їх прав та обов'язків.
15.02.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу від ТОВ «Медфарм», в яких товариство просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 у справі №914/1875/16 залишити без змін.
16.02.2021 від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 залишити без змін.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Враховуючи дату укладення спірного договору про організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута (07.10.2016) та дату подання заяви про визнання недійсним такого договору (24.11.2017) до застосування підлягають норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ст. 49 Закону про банкрутство встановлено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.
Як підтверджується матеріалами справи, ліквідатором відповідно до положень ст. 49 Закону про банкрутство проведено конкурс з відбору організатора аукціону з продажу майна банкрута. Оголошення про проведення конкурсу було опубліковано у газеті «Львівська пошта» №106 (1865) від 15.09.2016.
Вказане періодичне видання - газета «Львівська пошта» розповсюджується в усіх областях України, тобто є всеукраїнською, а її тираж становить 60000 примірників, що спростовує твердження банку про проведення неналежного оповіщення про оголошений конкурс з вибору організатора аукціону.
При цьому, необхідно зазначити, що вищезгаданий Закон не встановлює обов'язковість розміщення оголошення про організацію конкурсу з визначення організатора аукціону в засобах масової інформації за територією місцезнаходження майна та не передбачає критерії їх розповсюдження та тиражу.
Як підтверджується матеріалами справи, з пропозиціями взяти участь в організації аукціону з продажу майна банкрута до ліквідатора надійшли повідомлення (пропозиції) від ТБ «Українська Торгова Система» та ПП «Укрторгцентр» (копії пропозицій від спеціалізованих торгівельних організацій про намір взяти участь в організації аукціону з продажу майна банкрута разом з доданими до них підтверджуючими документами, наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вищевказаних пропозицій, торгівельними організаціями запропоновано наступні умови оплати винагороди за надання послуг з організації та проведення аукціонів з продажу майна банкрута: ТБ «Українська Торгова Система» - 10 % від ціни продажу; ПП «Укрторгцентр» - 8 % від ціни продажу.
Переможцем конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута ліквідатором було обрано ПП «Укрторгцентр», яке відповідає необхідним кваліфікаційним вимогам та запропонувало найменшу суму винагороди за надання послуг з організації та проведення аукціонів з продажу майна банкрута.
Згодом ліквідатором з організатором аукціону було укладено договір про організацію та проведення аукціону.
З огляду на зазначене, безпідставними є твердження апелянта про неналежне проведення конкурсу з визначення організатора аукціону та перевищення ліквідатором своїх повноважень при укладенні договору з переможцем конкурсу на визначення торгівельної організації в процедурі банкрутства ТОВ фірми «Гетьман».
Відповідно до ч. 5 ст. 44, ч.ч.1,2 ст.43 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.
Згідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
З огляду на це, ліквідатором на адресу заставного кредитора - ПАТ «Банк «Київська Русь» надіслано запит від 01.02.2017 про надання згоди на продаж майна банкрута, яке забезпечує вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь» у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю у розмірі 238123543,94 грн (сукупна вартість визнаних вимог кредиторів).
У відповідь на даний запит, ПАТ «Банк «Київська Русь» надіслало ліквідатору лист, в якому надало погодження на продаж заставного майна банкрута у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю в сумі 238123543,94 грн з умовою одержання наступного погодження на продаж майна у випадку, якщо майно не буде реалізоване.
З врахуванням погодження заставного кредитора на продаж майна банкрута, котре є предметом забезпечення у складі цілісного майнового комплексу, ліквідатором передано організатору аукціону матеріали про активи товариства для підготовки та подальшої публікації оголошення про аукціон (відкриті торги) з продажу активів банкрута.
14.04.2017 на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України опубліковане оголошення про продаж активів банкрута на аукціоні.
Проведення вказаного аукціону було призначене на 24.05.2017, проте, вказаний аукціон не відбувся з огляду на відсутність учасників.
Відповідно до ст.ст. 65, 66 Закону про банкрутство якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.
Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутністю бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону, доти, доки не виявиться бажаючи укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.
Таким чином другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.
З аналізу вищевикладених норм випливає, що нормами Закону про банкрутство встановлено порядок продажу майна банкрута, а саме: майно та активи спочатку повинні виставлятися на продаж у вигляді цілісного майнового комплексу, а їхня початкова вартість встановлюється у розмірі сукупної суми визнаних судом вимог кредиторів.
Лише у тому випадку коли ліквідатору не вдалося продати майно у складі цілісного майнового комплексу, ліквідатор проводить оцінку даного майна та може здійснювати його продаж частинами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що умови договору на організацію та проведення аукціону № 07/10-16 від 07.10.2016, укладеного ліквідатором з ПП «Укрторгцентр» (п. 1.7.2., п. 1.7.3.) також передбачають зниження ціни продажу майна банкрута на повторному та другому повторному аукціоні, як і в ст. ст. 65, 66 Закону про банкрутство.
Також у п.1.2 вказаного договору на організацію та проведення аукціону сторонами було передбачено, що загальний перелік майна замовника, що виставляється на аукціон та його початкова вартість продажу зазначається в заявці, яку замовник передає організатору аукціону після її формування. Вказана заявка поряд з заявками на проведення аукціону є невід'ємними частинами договору, а отже сторонами дотримано вимоги ч. 2 ст. 57 Закону про банкрутство щодо зазначення в договорі початкової ціни продажу.
З огляду на те, що надалі ПАТ «Банк Київська Русь» протягом тривалого часу не надавало погодження на здійснення подальшого продажу заставного майна, ліквідатор у відповідності до ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернувся до суду з клопотанням про надання згоди на продаж такого майна.
Ухвалою суду від 25.07.2017 задоволено клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж майна ТОВ фірми «Гетьман», що є предметом забезпечення вимог ПАТ «Банк «Київська Русь»; надано згоду на продаж майна ТОВ фірми «Гетьман», що є предметом забезпечення вимог ПАТ «Банк «Київська Русь», в порядку, встановленому нормами Розділу IV Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
01.08.2017 на сайтах Вищого господарського суду України (номер публікації 44954) та Міністерства юстиції України (номер публікації 44954) опубліковано оголошення про проведення повторного аукціону з реалізації майна банкрута як цілісного майнового комплексу за початковою вартістю, зменшеною на 20% від стартової ціни попереднього аукціону з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.
Проведення вказаного аукціону призначене на 01.09.2017, проте зазначений повторний аукціон не відбувся з огляду на відсутність учасників.
01.11.2017 та 02.11.2017 на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України опубліковано оголошення (номер публікації 46869) про проведення другого повторного аукціону (відкритих торгів) з продажу майна, що належить банкруту з можливістю зниження початкової вартості. Початкова вартість - 152399068,12 грн. (з вирахуванням 20 % від попередньої початкової вартості). У вказаному оголошенні було визначено умови проведення відкритих торгів з продажу Лоту № 1, що призначено на 01.12.2017, в тому числі статус аукціону та відомості про можливість зниження ціни на тому ж аукціоні (якщо після зниження початкової вартості не виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, ліцитатор знижує початкову вартість доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір), крок аукціону, порядок і критерії виявлення переможця торгів.
Проведення зазначеного аукціону призначено на 01.12.2017.
01.12.2017 відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман» відповідно до результатів якого майно банкрута реалізовано за ціною 1523990,80 грн., що підтверджується інформаційною карткою оприлюдненою на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України.
Переможцем аукціону став ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом № 1 про проведення аукціону від 01.12.2017.
Як вбачається з оголошень, розміщених на сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України, початкова вартість лоту № 1 на першому аукціоні - 238123543,94 грн. (без можливості зниження початкової вартості), при повторному аукціоні початкова вартість лоту № 1 - 190498835,15 грн. (з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону), при другому повторному аукціоні початкова вартість лоту №1 - 152399068,12 грн., з можливістю зниження початкової вартості на тому ж аукціоні.
Отже, зниження ціни продажу майна банкрута не суперечило вимогам ст. ст. 65, 66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що свідчить про необґрунтованість тверджень ПАТ «Банк «Київська Русь» та апелянта про здійснення продажу майна банкрута по незаконно заниженій вартості.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ані ст. 42 Закону про банкрутство, ані інші норми цього Закону, що регулюють продаж майна, порядок проведення аукціонів не вимагають отримання згоди заставного кредитора перед кожним з аукціонів та на кожну окрему дію спрямовану на реалізацію майна боржника. Тобто, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1084/16, від 17.05.2018 у справі № 915/220/14).
Встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута суперечать положенням статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, твердження апелянта про порушення ліквідатором при укладенні вказаного договору на організацію та проведення аукціону ст. ст. 42, 57 та ст. 98 Закону про банкрутство, зокрема, неузгодження умов продажу майна з забезпеченим кредитором, що призвело до заниження вартості продажу майна не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ліквідатора, що діяльність з організації торгів згідно чинного законодавства не підлягає ліцензуванню, а отже твердження апелянта про необхідність представлення ліцензії організатора торгів є безпідставними.
Вказані обставини спростовують твердження апелянта про не проведення належним чином конкурсу з визначення організатора аукціону.
А відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви ПАТ «Банк Київська Русь» про визнання недійсним договору від № 07/10-16 від 06.10.2016 про організацію та проведення аукціону з продажу майна банкрута.
Метою аукціону, як способу реалізації майна є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна банкрута формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор банкрута не має жодного впливу. Законодавець визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак у випадку обрання ліквідатором способу реалізації майна боржника у складі повторного та другого повторного аукціонів цілісним майновим комплексом, такі дії ліквідатора, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними результатів аукціону (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 905/1084/16)
Необхідно зазначити, що під найвищою ціною розуміється більша з цін, запропонованих учасниками аукціону, у зв'язку чим безпідставними є доводи ПАТ «Банк «Київська Русь» та апелянта про порушення ліквідатором при здійсненні реалізації майна на спірному аукціоні вимог ч.1 ст. 44, ст. 98 Закону про банкрутство щодо обов'язку ліквідатора здійснити відчуження майна банкрута в ліквідаційній процедурі за найвищою ціною, в той час, як реалізація на спірному аукціоні майна банкрута відбулася за ціною 1523990,80 грн. (1% від початкової ціни продажу).
При цьому, судова колегія звертає увагу на таке.
Згідно статті 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим і підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Проте учасники справи, в тому числі заявник, не зверталися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки.
Таким чином покликання апелянта на неналежно сформовану ліквідатором початкову ціну продажу майна, а також надання висновків про оцінку майна є безпідставними та необґрунтованими.
Що стосується тверджень заявника та апелянта про фактичну відсутність торгуючої організації за місцем вказаним в оголошенні, то дані твердження спростовуються, оскільки юридична адреса підприємства у відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93, докази протилежного апелянтом не подано.
Також спростовуються твердження апелянта про часткову відсутність проданого на аукціоні майна або приховування його ліквідатором, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження недостатньої кількості активів боржника.
Матеріали справи підтверджують розміщення на об'єктах нерухомого майна оголошення про проведення аукціону. Водночас у випадках зриву таких оголошень, організатором аукціону за участі ліквідатора було забезпечено термінове їх поновлення на об'єктах нерухомого майна, що підтверджується відповідними актами про виявлені пошкодження.
Таким чином, судом апеляційної інстанції порушень ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство не встановлено.
Інші доводи апелянта про відсутність документів про оплату гарантійних внесків, відсутність відеофіксації проведення аукціону спростовуються матеріалами справи та є наявними.
Отже, твердження ПАТ «Банк «Київська Русь» про те, що аукціон з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017, проведено з порушенням вимог Закону про банкрутство не знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Банк Київська Русь» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Щодо покликань апелянта на прийняття оскаржуваної ухвали за відсутності представника заявника чи його правонаступника, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи та призначення справи в режимі відеоконференції на іншу дату, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 розгляд заяви ПАТ «Банк Київська Русь» відкладено на 12.05.2020, водночас вищезазначене клопотання про відкладення та призначення судового засідання в режимі відеоконференції було подане разом із заявою про здійснення правонаступництва, яка згідно витягу з протоколу передачі судової справи була розподілена судді 12.05.2020 о 15:31 год, в той час як судове засідання по справі розпочалось 10:59 год та закінчилось 11:12 год. Тобто, реєстрація відповідної заяви з клопотанням та відповідно передача її судді відбулась після судового засідання у даній справі.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд справи з 18.02.2020 був відкладений через 3 місяці, а отже, заявник чи правонаступник мав достатньо часу для подання клопотання про призначення судового засідання 12.05.2020 в режимі відеоконференції.
А отже, вищезазначені покликання апелянта не є процесуальним порушенням суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
В той же час суд апеляційної інстанції констатує, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було допущено порушення норм процесуального права, зокрема, не залучення до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору учасників оскаржуваного аукціону, в тому числі його переможця.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Вказане зумовлює ухвалення постанови про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття такого ж рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору про організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 № 07/10-16, укладеного між ТОВ «Гетьман» та ПП «Укрторгцентр»; відмову у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ «Гетьман», який відбувся 01.12.2017.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інші порушення норм процесуального права, зокрема, порушення судом першої інстанції правил підготовчого провадження не може бути підставою для скасування або зміни рішення оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний господарський суд також зазначає таке.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
З огляду на вищевикладене, усі надані ліквідатором, організатором торгів та боржником доказів у їх сукупності на підтвердження належного виконання ліквідатором своїх обов'язків, дотримання Закону при укладенні договору про організацію та проведення аукціону, а також належного проведення аукціону дозволяє суду дійти висновку, що такий факт скоріше був (мав місце), аніж не був.
Тобто, покликання апелянта на відсутність документів про проведення конкурсу в матеріалах справи, відсутність технічної фіксації аукціону, відсутність оголошень про продаж майна на нерухомому майні, яке реалізовувалось, відсутність торгуючої організації за своїм місцезнаходженням та інше, що суперечить матеріалам справи свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані ліквідатором, боржником та організатором торгів на підтвердження своїх доводів про дотримання Закону при укладенні договору про організацію та проведення аукціону, а також належне проведення аукціону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Водночас, ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена частково, однак ухвала суду першої інстанції по суті не змінювалась, відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", м. Київ задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 у справі №914/1875/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору про організацію та проведення аукціону від 07.10.2016 № 07/10-16, укладеного між ТОВ фірмою «Гетьман» та ПП «Укрторгцент»; відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ фірми «Гетьман», який відбувся 01.12.2017.
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскарження постанови здійснюється у порядку передбаченому ГПК України з особливостями, встановленими Кодексом України з процедур банкрутства.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Плотніцького Б.Д. з 02.03.2021 по 05.04.2021, головуючого судді Матущака О.І. з 09.03.2021 по 19.03.2021, судді Якімець Г.Г. з 11.03.2021 по 24.03.2021, повний текст постанови підписано 06.04.2021.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Г.Г. Якімець
Б.Д. Плотніцький