Єдиний унікальний номер 229/277/20
Номер провадження 22-ц/804/870/21
Головуючий в І інстанції Лебеженко В.О. Єдиний унікальний номер 229/277/20
Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/870/21
31 березня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Папоян В.В.
суддів Корчистої О.І., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря Гладуха О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та розстрочення сплати заборгованості по аліментам (головуючий у 1 інстанції суддя Лебеженко В.О., повний текст рішення складено 31 грудня 2020 року),
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та розстрочення сплати заборгованості аліментам. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою до 10 грудня 2012 року. Від шлюбу вони мають двох спільних дітей. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року з нього на користь відповідачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його доходу, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законом на кожну дитину, до досягнення повноліття найстаршою дитиною, починаючи з 25 жовтня 2013 року. Але з січня 2014 року по липень 2017 вони з відповідачкою поновили фактичні шлюбні стосунки, проживали спільно однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 та спільно виховувати їх дітей. Відповідачка не пред'являла на примусове виконання до виконавчої служби виконавчий лист про стягнення з неї аліментів. В подальшому після припинення сумісного проживання він також продовжував надавати відповідачці матеріальну допомогу.
18 червня 2019 року за місцем його роботи до ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАСН» надійшла постанова з Дружківського міського ВДВС ГТУЮ про відкриття виконавчого провадження №59042247 від 11.05.2019 року, відповідно до якої виконавче провадження відкрито за заявою стягувача ОСОБА_2 на підставі дублікату виконавчого листа №2/229/1112/2013. Також, йому було надано розрахунок заборгованості по аліментах за період з 25 жовтня 2013 року по липень 2019 року у сумі 90307,33 грн. На підставі його заяв державним виконавцем було перераховано суму заборгованості та остаточно визначено заборгованість за період з 06.01.2014 по вересень 2019 року у сумі 60136,89 грн.
З червня 2019 року і по теперішній час, стягнення аліментів відбувається шляхом проведення утримань з його заробітної плати. Утримання аліментів проводиться щомісяця в розмірі 50 % від його доходу. З червня 2019 року, тобто з дати відкриття виконавчого провадження по стягненню з нього аліментів, він виконує свої аліменти зобов'язання в порядку, розмірі та в строки, які визначено виконавчим документом та чинним законодавством.
Вважає, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини, а через бездіяльність відповідачки, яка полягає у безпідставному непред'явлені до виконання виконавчого листа до виконання протягом шести років. Доказів втрати виконавчого листа нею не надано та будь-яких перешкод для пред'явлення до виконання у примусовому порядку виконавчого листа у відповідачки не було. Їй було достеменно відомо місце його роботи.
Проте для нього нарахована заборгованість створює негативні наслідки та обмеження. Так, за результатами нарахованої заборгованості по аліментам, державним виконавцем було винесено постанови, відповідно до яких його було обмежено у правах, а саме: арештоване його майно; встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; встановлено тимчасове обмеження у праві полювання; встановлено тимчасове обмеження у праві користування зброєю.
У зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.197 СК України (в редакції чинної до 05 жовтня 2016 року) та ч.1 ст.194 СК України (в редакції чинній до 03 липня 2018 року) просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Дружківським міським судом Донецької області, від 14.03.2019 №229/4488/13-ц на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, яка виникла за період з 01.01.2014 року по 01.07.2017 року в сумі 45275,74 грн, та розстрочити йому, сплату заборгованості за аліментами, що стягуються на підставі виконавчого листа, на 60 місяців зі сплатою 275 грн, щомісячно.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги.
В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 194 СК України в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин щодо стягнення аліментів за минулий час у взаємозв'язку з положеннями ст. 58 Конституції України щодо незворотності дії закону у часі, а згідно ст. 194 ЦПК України у редакції, що діяла до 03.07.2018 року аліменти за минулий час можуть бути стягнуті не більше як за три роки що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Не враховано положень ст. 197 СК України у редакції, що діяла до 05 жовтня 2016 року, відповідно до якої суд може звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам у разі, якщо буде встановлено, що вона виникла у разі непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання. Зазначає, що ним були надані належні докази того, що він з відповідачкою з 2012 року по липень 2017 року проживали сумісно. Декілька розрахунків з заборгованості, зроблені державним виконавцем, наявні тому, що позивач надав до виконавчої служби платіжні документи про сплату аліментів з січня 2014 року, що підтверджує факт виконання позивачем свого обов'язку з утримання дітей. Також посилається на судову практику зі спірних правовідносин.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від представника третьої особи на адресу апеляційного суду надійшло клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Зазначені вище положення закону повинні бути застосовані у кожній конкретній справі, виходячи з її обставин та інтересів дітей.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що з 2008 року по 2012 рік сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року по справі №229/4488/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини його доходу, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законом на кожну дитину, до досягнення повноліття найстаршою дитиною, починаючи з 25 жовтня 2013 року, щомісяця. Рішення набрало законної сили 06.01.2014 року.
На підставі ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 14 березня 2019 року стягувачу 14.03.2019 року видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей стягнутих рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 04.10.2024 року.
06.05.2019 року ОСОБА_2 звернулась до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.
11 травня 2019 року старшим державним виконавцем Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Мордовцевою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59042247, проведено розрахунок і визначено заборгованість по аліментам. 07.06.2019 року внесені відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.
Згідно інформаційної довідки про виконавче провадження, по виконавчому провадженню №59042247 старшим державним виконавцем були вжиті заходи для примусового виконання рішення суду, а саме: звернено стягнення на майно боржника; винесено постанову про арешт майна боржника; винесено постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; тимчасово обмежено у праві полювання; тимчасово обмежено у праві користування зброєю; тимчасово обмежено у прав керування транспортними засобами; передано ВД на виконання до підприємства, установи, організації.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно АСВП №59042247, проведеного старшим державним виконавцем Е.Г.Хоружа, загальна сума заборгованості за період з жовтня 2013 року по липень 2019 року становить 83570, 19 грн. В тому, числі за період з січня 2014 року по червень 2019 року - 81074,66 грн. В подальшому, за заявою боржника проведено перерахування та визначена сума заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 61760,24 грн за період з січня 2014 року по липень 2019 року.
Згідно з довідками №312 та №78, які надані ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» ОСОБА_1 працює у ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» на посаді слюсаря з ремонту автотранспортних засобів з 11 жовтня 2017 року і на даний час (наказ №156 від 10 жовтня 2017 року). Сукупний дохід ОСОБА_1 на посаді слюсаря з ремонту автотранспортних засобів у ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» за період з 11.10.2017 по 31.07.2019 склав 110630,00 грн.
ОСОБА_1 на ім'я керівника «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» надано дві заяви від 14.11.2019 року та від 12.01.2020 року відповідно до яких останній просить утримувати у нього із заробітної плати кошти для сплати аліментів у розмірі 2000 грн та, в подальшому, у сумі 2200 грн.
Згідно довідки №314 від 06 грудня 2019 року, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді слюсаря з ремонту автотранспортних засобів у ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» за період з червня 2019 року по грудень 2019 року отримав заробітну плату у розмірі 32420,43, з яких утримано аліментів в сумі 13567, 99 грн.
Із довідки №137 від 17 червня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді слюсаря з ремонту автотранспортних засобів у ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» за період з жовтня 2017 року по травень 2020 року отримав заробітної плати у розмірі 153778,24, з яких утримано аліментів за період з червня 2019 року по травень 2020 року у розмірі 22567,99 грн.
На виконання ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 17 червня 2020 року, начальником Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) було надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно АСВП №59042247, відповідно до якого загальна сума заборгованості за період з 06.01.2014 року по 01.02.2020 року складає 59622,04 грн.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця від 31.01.2020 року ВП №49042247 виконавчий лист був повернутий стягувачу без виконання за її заявою. Борг зі сплати аліментів станом на 01.01.2020 року складає 57272, 25 грн. Скасовано арешт майна та інші заходи примусового виконання рішення.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність обставин, які відповідно до ст.. 197 СК України є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам та розстрочення сплати заборгованості по аліментам.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини врегульовано СК України та є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
За частиною першою статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.
Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до ст.12 ЦПК України ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін.
Згідно положень ст..12 та ст.. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі, є факт наявності обставин, визначених статтею 197 СК України як підстави для звільнення від сплати заборгованості по аліментам або розстрочення її виплати. За загальними правилами доказування обов'язок по доведенню цих обставин покладається саме на позивача.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він проживав разом з відповідачкою та доньками однією сім'єю, спільно виховували дітей та мали спільний бюджет. Крім того, він періодично виїжджав на заробітки до Російської Федерації та пересилав відповідачу кошти. Заборгованість за аліментами виникла не з його вини, а внаслідок тривалого непред'явлення відповідачкою без поважної причини виконавчого листа до виконання.
За положеннями ч.4 та ч.5 ст. 12 ЦПК України кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.
У відповідності до вимог процесуального права, судом роз'яснено позивачу обов'язок надати докази на підтвердження зазначених ним обставин. Проте позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, не надано належних доказів на підтвердження його вимог. Ним не надано доказів на підтвердження надання матеріальної допомоги на утримання дітей в розмірі, визначеному рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року. Також ним не доведено необхідних умов для застосування частин першої чи другої статті 197 СК України (складного матеріального стану, наявності інших утриманців, тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення).
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо перерахування позивачем відповідачці грошові кошти на утримання дітей під час його перебування у Російській Федерації. З наданих до апеляційної скарги копій заяв про переказ готівки, які додані до апеляційної скарги, убачається що за період листопад - грудень 2017 перераховано аліментів на загальну суму 2500 грн. Згідно копій доручень на здійснення переказу з Російської Федерації позивачем у період січень-березень 2017 року переведено на ім'я відповідачки грошові кошти у загальній сумі 22500 російських рублів. Проте з наданого до суду розрахунку заборгованості убачається, що зазначені суми були враховані державним виконавцем при складанні остаточного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно АСВП №59042247.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам спільного проживання сторін однією сім'єю у період 2014 - 2017 роки, зокрема акту від 06.01.2020 року, якій складено головою теркома мікрорайону №7 «Південний», оскільки відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи убачається, що інформація, яка викладена у наведеному акті щодо проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 (за адресою, за якою зареєстрована відповідачка) в період з 2012 по 2017 рік не містить інформації щодо спільного проживання сторін та не свідчить про виконання позивачем обов'язку з утримання дітей. Крім того, викладена у акті інформація суперечить іншим матеріалам справи, зокрема довідці від 03.08.2017 року №0000288185 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та фактичним місцем проживання є АДРЕСА_3 .
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо недоведеності відповідачем втрати виконавчого листа, оскільки факт втрати виконавчого документа при пересилці встановлено ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 14 березня 2019 року, яка не оскаржена боржником та набрала чинності, і відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 194 ЦПК України у редакції чинній до 03.07.2018 року та положень ст. 197 СК України у редакції чинній до 05 жовтня 2016 року, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Частину третю статті 197 СК України, яка передбачала право суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти, виключено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року, що набув чинності 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Апеляційний суд зазначає, що частина третя статті 197 СК України, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на час пред'явлення стягувачем виконавчого листа до органів державного виконавчої служби вказана правова норма втратила чинність.
Відповідно до дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей стягнутих рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 04.10.2024 року.
Зазначене узгоджується з правовою позицією КЦС ВС, яка викладена у постанові від 18 грудня 2020 року у справі №523/1374/18.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: В.В. Папоян
О.І. Корчиста
Ю.М.Мальований
Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року
Суддя-доповідач В.В. Папоян