31 березня 2021 року
м.Суми
Справа №592/3221/19
Номер провадження 22-ц/816/417/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи: Сумська міська рада, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційні скарги ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2020 року та на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року в складі судді Корольової Г.Ю., ухвалених у м. Суми, -
25 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 , вимоги якого 27 червня 2019 року уточнили та просили визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, - спільною частковою власністю; визнати за кожною із заявниць право власності на 1/4 частку на вказаний будинок та на 1/4 частку земельної ділянки; визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 квітня 2014 року, згідно з яким житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , та скасувати реєстрацію права власності на цей житловий будинок на ім'я відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний житловий будинок надавався позивачкам та відповідачу як переселенцям з Чорнобильської зони на підставі ордеру №5 від 06 серпня 1992 року і заявниці, як і відповідач також мають право на земельну ділянку, від цього права не відмовлялися, а про оформлення всього спірного майна та земельної ділянки одноособово на ОСОБА_4 заявницям відомо не було і згоди на таке оформлення вони не давали.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано нерухомі об'єкти - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, - спільною частковою власністю.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за кожною окремо право власності на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2019 року, а саме: скасовано арешт, накладений на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису об'єкту нерухомого майна в свідоцтві про право власності 346220659101) та присадибну земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, які зареєстровані за ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 з вказаним рішенням суду не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, заявник просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах права. Вважає, що у заявниць не виникало права на земельну ділянку, а ордер, на підставі якого вони вселились, не породжує права спільної власності на житловий будинок. Зазначає, що реалізував своє право на безоплатну приватизацію житла та землі, а у заявниць таке право залишилось і жодних витрат у зв'язку з оформленням відповідних прав вони не понесли. Звертає увагу, що суд першої інстанції, прийнявши до розгляду уточнені позовні вимоги, фактично їх не розглянув, проте вказав, що позовні вимоги задовольняються повністю. Як наслідок, правовстановлюючі документи на спірне майно та земельну ділянку є чинними, проте права позивачок на це майно визнано у судовому порядку. На думку відповідача, висновок суду про поважність пропуску позивачами строку позовної давності прямо суперечить встановленим у справі обставинам.
У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначають, що вони є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС, а тому були відселені з Київської області до спірного помешкання, ордер на яке був виданий на всіх членів сім'ї, а не лише на відповідача. Відтак, спірні будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю заявниць та відповідача.
Ухвалами Сумського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року знято з апеляційного розгляду цивільну справу № 592/3221/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2020 рокута направлено матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення протягом десяти днів з дня надходження справи.
Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року, яким включено в резолютивну частину повного тексту рішення такі абзаци:
«Визнати недійним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку пл.0,1000 га кадастровий номер 5910136600:01:008:0092 з призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель на ім'я ОСОБА_4 , виданий 14.04.2010 року Управлінням Держкомзему у м.Суми.
Визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 20875259 від 24.04.2014 року ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований: АДРЕСА_1 , видане Реєстраційною службою Сумського міського управління юстиції Сумської області державний реєстратор Матусенко Т.П. та скасувати державну реєстрацію № 346220659101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1000 га , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель кадастровий номер 5910136600:01:008:0092, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .»
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року призначено справу до судового розгляду з повідомлення учасників справи та їх представників.
08 лютого 2021 року від ОСОБА_4 надійшла апеляційна скарга на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року, у якій заявник просить його скасувати та повернути позивача заяву про уточнення позовних вимог від 27 червня 2019 року як таку, що подана з порушенням вимог процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що вже після початку розгляду справи по суті заявлених вимог позивачами пред'явлено додаткові позовні вимоги, чим порушено п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, а тому заява про збільшення позовних вимог від 27 червня 2020 року мала бути повернута. Інакше, належними відповідачами по збільшеним позовним вимогам мали б бути державний реєстратор та міська рада, а вимога про скасування державної реєстрації підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. До того ж, право заявника на нерухоме майно виникло на підставі рішень міської ради, які є чинними. Вважає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не може визнаватись незаконним. Звертає увагу, що суд скасував державну реєстрацію на нерухоме майно, а державну реєстрацію земельної ділянки залишив.
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Прихожай Т.І. просить додаткове рішення залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Вказує на безпідставні доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд мав повернути заяву про збільшення позовних вимог від 27 червня 2020 року, оскільки учасники справи не заперечували проти прийняття до розгляду цих вимог. Також вважає помилковими доводи відповідача про те, що суд не мав права розглядати збільшені позовні вимоги у порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Прихожай Т.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду та додаткове рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду від 01 жовтня 2020 року підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду від 22 січня 2021 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - громадянками, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (категорія 2) (т. 1 а.с. 32, 35, 38).
З довідки від 18 листопада 1992 року вбачається, що ОСОБА_1 здала в Поліський комбінат комунальних підприємств свій приватний дім, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 7).
На підставі Постанови Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23 липня 1991 року смт. Поліське Київської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
06 серпня 1992 року на підставі рішення виконкому Поліської райради народних депутатів від 24 червня 1992 року № 27 ОСОБА_4 , сім'я якого складається з 4 чоловік ( ОСОБА_4 - голова сім'ї, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_2 - дочка) був виданий ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 , загальною жилою площею 86,88 кв.м (т. 1 а.с. 6).
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів № 441 від 01 грудня 1992 року був затверджений акт про введення в експлуатацію однокімнатних жилих будинків для сімей переселенців з зони аварії Чорнобильської АЕС в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).
З довідки управління «Центр адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради №14.03-08/30208 від 04 квітня 2019 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_4 (колишній чоловік). Аналогічна інформація щодо зареєстрованих у вказаному будинку осіб містить будинкова книга № 200 (т. 1 а.с. 20-25).
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 19 січня 2011 року (т. 1 а.с. 26).
Згідно рішення Сумської міської ради № 3474-МР від 24 лютого 2010 року ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га. (т. 1 а.с. 13-14).
16 квітня 2010 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (т. 1 а.с. 15).
24 квітня 2014 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9-11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі та відповідач отримали разом спірний будинок при відселенні з зони аварії Чорнобильської АЕС, вселились у це житло, зареєструвались та спільно проживали у ньому, а тому це нерухоме майно має статус спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому суд дійшов висновку, що ордер виданий відповідачу та його сім'ї, будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю сторін, а тому їх частки є рівними і підстави для відступу від рівності часток співвласників суд не знайшов, визначивши їх за кожним зі співвласників по 1/4 частині відносно будинку та земельної ділянки. Враховуючи дані обставини, суд визнав недійсним та скасував Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та визнав незаконним свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння.
Проте, колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не може з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 мають першу категорію, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають другу категорію постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 і 2 надаються компенсації та пільги, зокрема, право на передачу особам безоплатно в особисту власність займаних ними та їх сім'ями жилих приміщень в межах норм середньої забезпеченості, першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які евакуйовані або відселені безоплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах.
Враховуючи зазначене вище законодавство, колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання незаконним свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та визнання недійсним і скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку за даною адресою, оскільки передача даного майна у власність лише відповідачу ОСОБА_4 порушує право на дане майно позивачів.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_4 визнав, що позивачі також мають право на спірне майно і запропонував останнім сплатити йому його частку. Проте сторони не домовились про вартість такої частки.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, захисту підлягають лише порушені права, свободи чи законні інтереси особи.
Позивачі у даній справі, звертаючись з позовом, просили визнати спірне майно спільною частковою власністю та визнати за кожним право власності на 1/4 частину.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд не з'ясував чи зверталися позивачі до відповідних компетентних органів для реалізації своїх прав, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо набуття у власність спірного нерухомого майна. Якщо зверталися, то які наслідки такого звернення.
В матеріалах справи відсутні докази щодо такого звернення і прийняте рішення щодо такого звернення.
Тобто, позивачами не доведено порушення їх прав, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з боку компетентних органів і в даному позові відповідачами поряд з ОСОБА_4 мають бути саме ці органи, які уповноважені державою на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі якщо останні порушили права позивачів.
Суд не вправі підміняти ці органи, оскільки саме вони приймають рішення про передачу позивачам, як переселенцям, у власність спірного нерухомого майна, умови такого набуття, зокрема чи це спільна сумісна власність чи спільна часткова власність, оформлення набуття такої власності.
Тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення місцевого суду від 01 жовтня 2020 року та додаткове рішення від 22 січня 2021 року в частині визнання спірного нерухомого майна спільною частковою власністю та визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/4 частину даного майна підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні даних вимог.
Доводи апелянта ОСОБА_4 про незаконність додаткового рішення в частині визнання недійсним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання незаконним свідоцтва про право власності на домоволодіння не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції погодився, що даними актом і свідоцтвом порушені права позивачів і обраний позивачами спосіб захисту на цій стадії відновлення їх прав є обґрунтованим і достатнім.
Даним судовим рішенням апеляційний суд створює сторонам, які є переселенцями і як одна сім'я вселилися в спірне домоволодіння, умови звернутися до компетентного органу з метою оформлення своїх прав, зокрема права власності щодо спірного нерухомого майна.
Враховуючи, що сторони у даній справі звільнені від сплати судових витрат, останні приймаються на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2020 року задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 жовтня 2020 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Сумська міська рада, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про визнання будинку та земельної ділянки спільною частковою власністю, визнання права власності на частку майна.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року задовольнити частково.
Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/4 частку житлового будинку та 1/4 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.І. Собина
Т.А. Левченко