30 березня 2021 року
м.Суми
Справа №592/9876/20
Номер провадження 22-ц/816/331/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповаленка Руслана Олександровича
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2020 року в складі судді Хитрова Б.В., ухвалене в м. Суми,
28 серпня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 14 квітня 2011 року.
При укладення договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 15 липня 2020 року заборгованість відповідача становить 33129,99 грн, яка складається із: 23662,42 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 23662,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9467,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії, яку банк просив стягнути на свою користь.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 квітня 2011 року в розмірі 33129,99 грн, яка складається з наступного: 23662,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 23662,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9467,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2102,00 грн в рахунок повернення судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповаленко Р.О., не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що з виписок за договором № б/н від 14 квітня 2011 року вбачається, що станом на 31 травня 2015 року, 30 вересня 2019 року та 15 липня 2020 року відповідачем за весь зазначений позивачем у позові період було сплачено 253 192,01 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту.
На думку відповідача та його представника заборгованість, яка зазначена в позовній заяві, надумана банком, оскільки ОСОБА_1 погасила суму основного тіла кредиту, що значно перевищує суму отриманих нею коштів, а щодо стягнення відсотків за користування відповідач та її представник вважають, що позивач не мав законних підстав для їх нарахування через відсутність досягнутої домовленості щодо визначення істотних умов договору у момент підписання анкети-заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповаленка Р.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк та погодилася із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підтверджує, що вона ознайомлена та згодна із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанк www.privatbank.ua . Зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті ПриватБанк www.privatbank.ua. (а.с. 41).
До кредитного договору банк додав Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем.(а.с. 43-67).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з датою відкриття 23.10.2011 і з терміном дії до 12/14, № НОМЕР_2 з датою відкриття 14.04.2011 і з терміном дії до 03/15, номер НОМЕР_3 з датою відкриття 13.02.2013 і з терміном дії до 03/16, № НОМЕР_4 з датою відкриття 08.10.2014 і з терміном дії до 09/18, № НОМЕР_5 з датою відкриття 14.12.2015 і з терміном дії до 09/18, № НОМЕР_6 з датою відкриття 21.02.2017 і з терміном дії до 10/20, № НОМЕР_7 з датою відкриття 24.02.2017 і з терміном дії до 10/20, № НОМЕР_8 з датою відкриття 13.03.2017 і з терміном дії до 02/21 (а.с. 40).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15 липня 2020 року становить 33129,99 грн, з яких: 23662,42 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 23662,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9467,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань перед кредитором, позивачем по справі, по укладеному договору, то право останнього порушене, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і зазначена сума підлягає стягненню.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України ).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17-ц, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України , обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що підписана ОСОБА_1 анкета-заява № б/н від 14 квітня 2011 року містить персональні дані щодо особи позичальника та її бажання оформити у ПриватБанк дебетову картку (а.с. 41). Разом із цим, у доводах апеляційної скарги відповідач визнає факт отримання нею кредитної картки ПриватБанк та використання кредитних коштів.
Разом із цим, колегія суддів приймає до уваги, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 2362,42 грн згідно наданого банком розрахунку, що не спростований позичальником.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками з огляду на слідуюче.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 14 квітня 2011 року, банк посилається на Витяг із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, як невід'ємну частину кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, наявний у справі витяг із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс - архів, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, містить відмітку про його затвердження наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 43-67).
Разом із цим, матеріали справи не містять наказу банку про затвердження умов кредитування та підпису позичальника, що виключає підстави вважати, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 14 квітня 2011 року, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем банківської картки взагалі містили умови щодо сплати процентів, у зазначеному порядку і розмірі, а, отже, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а сам позичальник категорично заперечує такі умови кредитування.
Крім того, не може бути належним доказом роздруківка із сайту, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що витяги із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 14 квітня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору - 14 квітня 2011 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить істотні умови кредитування, а саме: розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами - 3 % у місяць або 36 % річних, визначено порядок щомісячної сплати платежів, нарахування та розмір комісії, а також пені, яка обраховується наступним чином: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн та штрафу за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором більше ніж на 30 днів у розмірі 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 42).
З вказаних документів вбачається, що банк, надавши ОСОБА_1 у відповідності до заяви від 14 квітня 2011 року кредитні кошти лише 01 квітня 2015 року почав здійснювати нарахування відсотків у розмірі більшому, ніж узгоджено у довідці про умови кредитування.
Так, з розрахунку вбачається, що поточні відсотки нараховувались відповідачу за ставкою 43,2 % , а з 01 жовтня 2019 року в розмірі 84,00 %, але банком, в порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, жодних доказів про встановлення підвищеної процентної ставки у вищевказаних розмірах, як зазначено у розрахунку заборгованості, суду не надано, як і не надано доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його зі зміною розміру процентної ставки відповідно до вимог ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, тому вказані вимоги позову є необґрунтованими, оскільки відповідач підписав довідку, у якій базова процентна ставка становить 3 %, тому всі відсотки мали нараховуватись йому за ставкою 3 % щомісячно.
Відтак, розмір нарахованих відсотків має бути перерахований у відповідності до базової ставки, визначеної у довідці про умови кредитування. При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в матеріалах справи відсутній такий обґрунтований розрахунок, що свідчить про не доведення позивачем розміру грошових вимог пред'явлених до відповідача в частині стягнення прострочених відсотків.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскільки фактично отримані та використані кошти не були повернуті позичальником, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 23 662 грн 42 коп., проте суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 9467 грн 57 коп., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Отже, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповаленка Р.О. підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1501 грн 25 коп. та при частковому задоволенні апеляційної скарги з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 901 грн 13 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповаленка Руслана Олександровича задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2020 року в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 9467 грн 57 коп. скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1501 грн 25 коп., змінивши рішення суду в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 901 грн 13 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: Т.А. Левченко
С.С. Ткачук