Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/135/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
01.04.2021 року. Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12019120100000130 на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2020 року, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, українця, освіта повна загальна середня, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 23.04.1996 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України відкладено виконання вироку на 2 роки;
- 20.11.1997 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст. 142 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 01.04.2003 по відбуттю строку покарання;
- 29.12.2003 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. Звільнився 29.12.2015 по відбуттю строку покарання;
- 02.08.2006 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 15.01.2009 умовно-достроково на підставі постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.01.2009 з невідбутою частиною покарання 11 місяців 14 днів;
- 18.06.2014 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 321 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
22.06.2016 Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у вигляді - 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.1 ст. 121 КК України у вигляді - 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів та накладеного арешту на майно,
за участі сторін кримінального провадження:
- прокурора ОСОБА_9 ,
- адвоката ОСОБА_10 ,
- обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за незакінчений замах на повторне, таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло та умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння,вчинені за наступних обставин.
25.05.2019 близько 19.00 години ОСОБА_6 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прийшов до належного ОСОБА_11 домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_6 , шляхом пошкодження вікна в кімнаті кухні проник до приміщення житлового будинку домоволодіння потерпілого, розташованого по АДРЕСА_3 , де продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювались єдиним умислом, шляхом демонтажу пошкодив піч під тверде паливо, після чого намагався повторно, таємно викрасти належні власнику домоволодіння ОСОБА_11 чавунну плиту для печі під тверде паливо на дві конфорки з кільцями, розміром 71х41 см., вартістю з урахуванням зносу 500 грн., сталеве корито для збору попелу для печі під тверде паливо розміром 24х45 см., глибиною 14 см., вартістю з урахуванням зносу 275 грн., сталевий кутник довжиною 94 см., розміром 40х40х4 мм., вартістю з урахуванням зносу 29 грн. 58 коп., сталевий кутник Г-подібної форми загальною довжиною 162 см. розміром 40х40х4 мм., вартістю з урахуванням зносу 50 грн. 96 коп., 8 сталевих колосників круглої форми для печі під тверде паливо довжиною 42 см., товщиною 20 мм., вартістю з урахуванням зносу 25 гривень за один колосник, на суму 200 грн., сталеву емальовану каструлю ємкістю 8 л., вартістю з урахуванням зносу 270 грн. та сталевий емальований просивінь (лист) для духовки газової плити розміром 31х71 см., вартістю з урахуванням зносу 100 грн., а всього на загальну суму 1425 грн. 54 коп. Однак не зміг реалізувати свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений на місці вчинення злочину сусідами потерпілого.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений на місці вчинення кримінального правопорушення сусідами потерпілого, тобто не мав реальної можливості розпорядитись чи користуватись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, з 14 на 15 червня 2019 року разом із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 знаходились в приміщенні житлового будинку належного ОСОБА_13 , розташованого по АДРЕСА_1 , де спільно вживали спиртні напої. Близько 01.00 години 15.06.2019 в ході відпочинку, перебуваючи в приміщенні кухні вказаного будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 виник конфлікт з приводу відбування покарання в місцях позбавлення волі, після чого у ОСОБА_6 виник умисел направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , ОСОБА_6 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні кухні житлового будинку домоволодіння ОСОБА_13 , розташованого по АДРЕСА_1 , за допомогою розкладного ножа умисно наніс ОСОБА_15 три колото-різані рани грудної клітки, які відповідно до висновку експерта №48 від 21.08.2019 спричинили гемо пневмоторакс, тобто тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких, що є небезпечні для життя в момент їх заподіяння, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_16 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України скасувати, ухвалити новий вирок за яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. Поновити судове слідство та дослідити всі докази зі сторони обвинувачення за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України. Вирок суду відносно ОСОБА_16 за ч.1 ст.121 КК України змінити.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнивши ОСОБА_16 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладенням певних обов'язків.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для скасування вироку суду в частині визнання винуватим ОСОБА_6 ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, у відповідності до ч.1 п.2 ст.409 КПК України є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Так ОСОБА_6 вказав, що мав на меті зайти в будинок із цікавості. Допитані судом ряд свідків пояснили, що чули звук розбиття скла у належному ОСОБА_11 домоволодінні, а прийшовши на місце події бачили ОСОБА_6 , який збирав метал.
Зазначає, що у ОСОБА_6 було недостатньо часу для того, щоб розібрати піч у вищевказаному будинку, зібрати металеві кутники, та інший метал, розбити скло та викинути метал. З цього приводу не проводився слідчий експеримент, тому стороною обвинувачення недостатньо надано доказів щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, а при таких обставинах дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України.
Крім того, суд хоча і призначив обвинуваченому мінімальний строк покарання за ч.1 ст.121 КК України, але не застосував положення ст. 75 КК України, хоча ОСОБА_6 по даному епізоду свою вину визнав. Як особа ОСОБА_6 не становить великої суспільної небезпеки, у поєднані з тяжкістю злочину, потерпілим цивільний позов не затявся, потерпілий фізично здоровий, претензій до обвинуваченого не має. За вказаних обставин вважає за можливе застосування до ОСОБА_6 положень статей 75,76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі з доповненнями просить врахувати пом'якшуючі обставини, його щире признання, наявність на утриманні малолітньої доньки. Також враховуючи поведінку потерпілого, який сам спровокував його на конфлікт, він же в свою чергу захищав свою доньку, яка була у нього на руках та себе, оскільки потерпілий ображав його та намагався вчинити бійку, відсутність до нього претензій з боку потерпілого ОСОБА_15 , наявні в матеріалах справи експертизи не відповідають обставинам та суперечать одна одній, а тому вважає, що його дії слід перекваліфікувати з ч.1 ст.121 на ч.2 ст.125 КК України та при визначенні покарання не позбавляти його волі.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_6 фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю не оспорює їх та відмовився від вимог апеляційної скарги поданої в його інтересах адвокатом ОСОБА_7 щодо перекваліфікації його дій за цим епізодом на ч.1 ст.162 КК України.
Враховуючи позицію обвинуваченого та його захисника ОСОБА_17 , яка підтримала в цій частині її підзахисного, апеляційний суд вважає за недоцільне досліджувати ці обставини, як і юридичну кваліфікацію вчиненого ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК Україникримінального правопорушення відповідно до ч.1 ст.404 КПК України.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_10 , які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого та частково в його інтересах адвоката ОСОБА_7 , висновок прокурора, який відмовився від поданої прокурором апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, з наступних підстав.
Як вбачається із оскаржуваного вироку допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та за ч.1 ст. 121 КК України не визнав. Після допиту потерпілого, свідків, судово-медичного експерта та дослідження письмових доказів вину за ч.1 ст.121 КК України визнав, суду пояснив наступне.
Щодо крадіжки, пояснив наступне, що працював по сусідству, його попрохали там прибрати, а прибирати сусіднє приміщення, саму територію, по другу сторону будинку, спонтанно прийшла думка. Так, він дійсно туди зайшов подивитись, що там знаходиться, там був один непотріб, брати було нічого, навіть на відео видно, що там нічого не було складено ні в сумки ні в мішки, це доводить те що він не збирався нічого викрадати, все було розкидано по будинку. Будинок знаходиться в поганому стані, вікна були розбиті, він нічого не розбивав, заліз в розбите вікно подивитись, що в ньому, був травень місяць. Як свідки могли чути звук розбитого скла більше до свідків запитання, вважає, що показання свідків неправдиві. Не заперечує, що в середині будинку стояло вікно на яке він міг стати, може воно впало і було чути дзвін скла. За якою адресою працював не пам'ятає, працював у тітки ОСОБА_18 , а сусідня територія будинку не була розділена забором. Коли свідок ОСОБА_19 побачив його у будинку, він повідомив що здійснює прибирання у цьому будинку, оскільки ці будинки були поруч і не були розділені парканом, тому він думав що це не чужий дім. Коли прийшли інші свідки він був на території домоволодіння, там були жінки, але вони йому нічого не казали. Вікно було відкрите, тому він і не прохав ключі, щоб не турбувати тітку ОСОБА_20 , оскільки для нього це не було порушенням закону, на той час йому було просто цікаво. Вважає, що це було не проникнення до житла з метою вчинення крадіжки, а порушення недоторканості житла.
З приводу інкримінованого йому епізоду за ч.1 ст. 121 КК України пояснив, що 15 червня 2019 року хрестили доньку свідка ОСОБА_13 та поїхали відпочивати на річку в сел. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області. Потім приїхали до її будинку, де вони вживали алкогольні напої. Прохає звернути увагу, що він був в адекватному стані, не в стані алкогольного сп'яніння, як інші. У вечері, коли ОСОБА_15 допився до неадекватного стану та почав його ображати, вони зачепили тему коли разом відбували покарання в місцях позбавлення волі. Він намагався його заспокоїти. Тоді за столом знаходилась ОСОБА_21 і співмешканка ОСОБА_15 також в неадекватному стані, він взяв дочку і намагався піти, але ОСОБА_15 в слід його образив, його це зачепило. Він повернувся, а ОСОБА_15 різко встав із за столу і кинувся на нього. Бійки не було ні якої, потерпілий кинувся, а він відпустив доньку за себе, дістав ніж з кишені який був маленький пірочинний, довжина см 5, ширина 0,5 см. Коли потерпілий накинувся на нього, він не знав як його зупинити, умислу у нього не було наносити пошкодження, справитись з потерпілим він не знав як, оскільки останній був не в адекватному стані. Він вдарив тричі ножем потерпілого, який присів та у якого просочилась кров. Це було для зупинення потерпілого, а не для нанесення ушкоджень. Після нанесення ударів він подивився в якому потерпілий стані, по ньому не було видно що він хрипить та втрачає свідомість, тому він взяв дитину та пішов, а не тікав. Не думав що потерпілому знадобиться швидка допомога, оскільки це були лише подряпини. Вважає, що тим ножем який в нього був, він не міг пробити легеню. Експерт не може сказати на яку глибину було проникнення. Ніж він викинув на вулицю, тоді не думав чому, це все було автоматично. На той момент неприязних відносин з ОСОБА_15 не було. Зазначив, що він пив пиво потім трохи випив горілки. Вранці він вже сидів в кайданках в відділі поліції, але його відпустили і сказали, що претензій до нього не було. До потерпілого в лікарню не ходив.
Вина обвинуваченого за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 суду пояснив, що з 14.06.2019 на 15.06.2019 він разом зі своєю дівчиною ОСОБА_14 гуляли біля ставка в сел. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, де зустріли знайомих, які запросили нас відпочити з ними, на що вони погодились. Як почало темніти, вони пішли додому до ОСОБА_13 , щоб продовжити відпочивати. В будинку по АДРЕСА_1 були він - ОСОБА_15 , разом зі своєю дівчиною, обвинувачений ОСОБА_6 з дружиною і донькою та власниця будинку ОСОБА_13 . Вони сиділи відпочивали в кухні, вживали алкогольні напої. Пояснив, що в 2007 році, він разом із обвинуваченим ОСОБА_6 відбували покарання в одній установі виконання покарань. Під час розмови в них з обвинуваченим з даного приводу виник словесний конфлікт. Після чого він хотів вийти з будинку, а обвинувачений в цей час стояв на порозі і почав наносити йому удари ножем, який був викидним, при цьому нічого не говорив. Перший удар прийшовся в грудну клітину по середині, другий під лопатку, а третій удар пробив легеню. Він попросив викликати швидку, а потім він втратив свідомість. Коли знаходився в лікарні, то ОСОБА_6 не виходив на зв'язок і пробачення в нього не просив. На даний час конфлікту з ОСОБА_6 немає. Зазначив, що він спровокував сварку, а ОСОБА_6 спричинив йому ножові поранення. В момент нанесення тілесних ушкоджень вони були вдвох, його дівчина та дружина обвинуваченого знаходились в іншій кімнаті, а власниця будинку в той час була зі своїми дітьми. Коли ОСОБА_6 вже наніс тілесні ушкодження, то вийшла власниця будинку, яку потерпілий попрохав викликати швидку допомогу. В результаті нанесення йому тілесних ушкоджень, півтора місяці був в лікарні. З судовим експертом не зустрічався та експерт його не оглядав. Від слідчого йому стало відомо, що була витребувана його історія хвороби.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що точної дати не пам'ятає, в той день були хрестини її дитини та відпочивали спочатку на природі, а потім, приблизно о 22 годині повернулись до неї додому вона, ОСОБА_6 , його дружина, донька, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 де сіли за стіл та продовжували вживати алкоголь. Вона пішла до дитини в кімнату, почула скандал в кухні між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 з приводу сумісного відбування покарання, яким зробила зауваження та сказала розходитись. Коли останні виходили між ними відбулась штовханина, ОСОБА_6 витягнув з правої кишені ніж і наніс правою рукою удари ОСОБА_15 який впав на підлогу, а ОСОБА_6 зверху ще наносив удари, а потім забрав доньку яка спала в будинку та втік. Конфлікт розпочався з вини ОСОБА_15 , який висловлювався нецензурною лайкою та намагався нанести ОСОБА_6 ушкодження. ОСОБА_14 та дружина Сліпенського розмовляли на вулиці, забігши до будинку ОСОБА_14 викликала швидку допомогу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що влітку 2019 року, вона з потерпілим ОСОБА_15 пішли гуляти на ставок, де приєднались до компанії ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , його дружини. Після чого, коли стало темно, пішли додому до ОСОБА_13 .. ОСОБА_15 та ОСОБА_6 почали сваритись. Як все сталось вона не бачила. Побачила, що ОСОБА_15 лежить. Після чого вона викликала швидку допомогу приблизно о 01 годині. Не звернула увагу хто почав сварку. Нанесення ударів не бачила. Де хто був не звернула увагу. Розмову між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 не слухала. Штовханину не бачила.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 суду пояснив, що на підставі ухвали слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, 21.08.2019 по даному кримінальному провадженню ним було проведено судово-медичну експертизу. Під час проведення судово-медичної експертизи ним використовувалось дві історії хвороби потерпілого ОСОБА_15 з Онуфріївської центральної районної лікарні та з Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської області». На підставі наданої медичної документації ним було встановлено, що у потерпілого ОСОБА_15 на момент надходження до стаціонару, мались три колоті рани на грудній клітині. Гемопневмоторекс - це знаходження крові та воздуху в плевральній порожнині між легенею та предстіночною плеврою. В зв'язку з тим, що в Онуфріївській ЦРЛ в потерпілого звернулась кров, він був направлений в м. Кропивницький, де йому зробили операцію та видалили гемоторекс. В потерпілого ОСОБА_15 були виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення. Оскільки лікарі не відмітили глибину каналу рани, він не може точно вказати, яким ударом з трьох, було пошкоджено легеню потерпілого. Глибина рани не впливає на тяжкість тілесних ушкоджень. У висновку експерта № 48 допущено технічну описку з приводу тиску, а сааме: зазначено 10/70, замість вірного 110/70. Даний показник ніяким чином не впливає на тяжкість спричинених тілесних ушкоджень. Під час проведення експертизи використовував також висновок МСКТ, знімків в нього не було, вони йому не потрібні. Зазначив, що в нього немає даних, чи отримував ОСОБА_15 душевну травму в зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень. Такі пошкодження, як правило, є загрозою для життя. Тривалість лікування на тяжкість тілесних ушкоджень не впливає. Рани в потерпілого виникли від колюче-ріжучого предмета. Для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень йому взагалі не потрібна булла медична картка з Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської області». Пояснив, що в його практиці не було такого, щоб гемопневмоторакс був легким тілесним ушкодженням. Таке захворювання як туберкульоз не впливає на тяжкість тілесного ушкодження, оскільки при туберкульозі кров витікає в бронхи, а не в плевральну порожнину.
Також вина обвинуваченого підтверджується наступними дослідженими судом доказами:
- протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_15 15.06.2019 про вчинене стосовно нього кримінальне правопорушення від відповідно до якого ОСОБА_6 в приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_23 , а саме у кімнаті кухні, ножем спричинив йому тілесні ушкодження грудної клітини;
- заявою ОСОБА_13 про надання згоди працівникам поліції та іншим учасникам слідчої дії на проникнення до її домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , з метою проведення його огляду та даними протоколу огляду місця події від 15.06.2019 з фото таблицею проведенням якого вказане домоволодіння та виявленими плями бурого кольору, ззовні схожі на кров;
- заявою ОСОБА_24 про надання згоди працівникам поліції на проникнення до її домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , з метою проведення його огляду та даними протоколу огляду місця події від 15.06.2019 під час якого в приміщенні будинку було виявлено громадянина ОСОБА_6 , одягнутого в кросівки чорного кольору, штани синього кольору та футболку світло-рожевого кольору, та який намагався зняти з себе футболку та чинив опір. Футболку було вилучено і упаковано до паперового конверту;
- довідкою з Онуфріївської центральної районної лікарні від 15.06.2019, виданою ОСОБА_15 , 1987 року народження, в тім, що поступив в хірургічне відділення Онуфріївської ЦРЛ 15.06.2019 з діагнозом: ножове проникаюче поранення грудної клітини;
- згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 21.08.2019 встановлено, що «на основании представленной меддокументации в ответ на поставленные вопросы: У гр.-на ОСОБА_25 , 1987 г.р., на момент послуплений в стационар имелись: 3 колото-резаные раны на грудной клетке (1-я по средне ключичной линии на уровне 7-го межреберья, 2-я в проекции грудины на уровне 4 ребра, 3-я слева по заднее подмышечной линии). Одна из которых проникает в плевральную полость по видимому та котораялокализуэтся по средне-ключичной линии слева в 7-м межреберьэ (хирург плохо детализирует какая из ран проникает в плевральную полость). Рана проникающая в плевральную полость вызвала гемопневмоторакс \ при операции удалено 700 мл кровянистой жидкости. Все раны возникли от колюще-режущего орудия, каким мог быть нож, учитывая плохое описание концов ран, отсутсвие измерения глубины раневих каналом, подробнее судить о характере травмирующего предмета не представляется возможным. Повреждения причинены возможно в срок и при обстоятельствах указанных в определении. По степени тяжести относятся к категории тяжких в виду опасности для жизни в момент причинения. Количество контактов тела с травмирующим предметом не менее трех. Из негативных последствий при такого рода травмах может произойти полное или неполное заращение спайками левой плевральной полости, вследствии чего объем вдыхаемого воздуха может быть уменьшен, но стойкой утраты трудоспособности больше чем несколько процентов это не вызовет.»;
- заявами ОСОБА_13 про надання згоди працівникам поліції та іншим учасникам слідчої дії на проникнення до її домоволодіння по АДРЕСА_1 та проведення за її участі та участі потерпілого ОСОБА_15 слідчих експериментів із застосуванням відеозапису відповідно до якого свідок ОСОБА_13 розповіла та продемонструвала на статистові яким чином ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні її житлового будинку, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_15 , що мало місце 15.06.2019 року близько 01.00 години. В свою чергу потерпілий ОСОБА_15 розповів та продемонстрував на місці вчинення злочину, яким чином ОСОБА_6 спричинив йому тілесні ушкодження за допомогою ножа в область грудей.
- згідно довідки №451/1 від 26.06.2019, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», відповідно якої ОСОБА_15 знаходиться на стаціонарному лікуванні в торакальному хірургічному відділенні з 18.06.2019. Діагноз: Проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва. Лівобічний після травматичний пневмогемоторакс. Операції - дренування лівої плевральної порожнини 15.06.2019, відеоторакаскопія зліва, руйнування та видалення згорнутого гемотораксу 19.06.2019;
- висновком судово-імунологічної експертизи № 536 зразка рідкої крові потерпілого ОСОБА_15 , відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_15 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0;
- висновком судово-імунологічної експертизи № 537 речових доказів, відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_15 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВО. В змиві з рами дверей між коридором і кухнею (об'єкт 1), вилученому при огляді домоволодіння по АДРЕСА_1 , знайдено кров людини. При визначенні групової належності в цьому об'єкті виявлено антиген А, що свідчить про походження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров на футболці може походити від потерпілого ОСОБА_15 ;
- висновком судово-імунологічної експертизи № 538 речових доказів, відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_15 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВО. На футболці, вилученій при огляді домоволодіння по АДРЕСА_1 знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об'єкті 1 встановлено групу Ав, в об'єкті 2 виявлено антиген А, що свідчить про походження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров на футболці може походити від потерпілого ОСОБА_15 ;
- висновком судово-імунологічної експертизи № 539 речових доказів, відповідно до якої кров потерпілого ОСОБА_15 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВО. На вирізці рядна, (об'єкти 1-5) вилученій при огляді домоволодіння по АДРЕСА_1 , знайдено кров людини. При визначенні групової належності в об'єктах 1-5 виявлено антиген А, що свідчить про походження крові від особи групи Ав. Таким чином, кров на футболці може походити від потерпілого ОСОБА_15 ;
- висновком експерта № 67 від 28.10.2019 (додатковим до висновку експерта № 48 від 21.08.2019), відповідно якого «при обстоятельствах изложенных ОСОБА_25 телесные повреждения обнаруженные у него при поступлении в больницу возникнуть могли. По степени тяжести ети телесные повреждения относятся к категории тяжких, в виду опасности для жизни в момент причинения»;
Також в судовому засіданні було переглянуто - диск з відеозаписом проведення огляду місця події (домоволодіння) від 25.05.2019 по АДРЕСА_3 ; диск із копією відеозапису проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 21.06.2019; диск з копією відеозапису проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 від 16.08.2019.
Під час судового розгляду (31.07.2020 ) судом було задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та призначено повторну судово-медичну експертизу.
Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи №50 від 19.08.2020, на підставі вивчення медичної документації та матеріалів справи, встановлено, що у гр. ОСОБА_15 мали місце тілесні ушкодження у вигляді проникаючого пошкодження грудної клітки на рівні 7-го межреберья по середньо-ключичній лінії зліва, з пневмотораксом (повітря в грудній порожнині), гемотораксом (кров в грудній порожнині в обсязі біля 700 мл.); ран в ділянці грудини на рівні 4-го ребра і в ділянці 4-го ребра по задній пахвовій лінії зліва. Проникаюче пошкодження грудної клітки на рівні 7-го міжребер'я по середньо-ключичній лінії зліва, з пневмогемотораксом, наявність якого підтверджує, що поранення є проникаючим, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час їх спричинення, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6 п.п. 2.1.3 й: «…поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину…, в т.ч. і без ушкодження внутрішніх органів…». Тілесні ушкодження у вигляді ран в ділянці грудини на рівні 4-го ребра і в ділянці 4-го ребра по задній пахвовій лінії зліва відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6 п.п.2.3.3. в наданій медичній документації відсутній морфологічний опис ран (краї, кінці, довжина ранового каналу, наявність чи відсутність тканевих перетинок), тому можна лише сказати, що ушкодження виникли від дії гострого предмету. Конкретно про вид гострого предмету, яким були спричинені тілесні ушкодження, говорити не представляється можливим. Будь-якої медичної документації, в якій би були відображені дані про негативні наслідки на стан здоров'я ОСОБА_15 після отримання тілесних ушкоджень немає. Згідно наданої медичної документації, тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_15 утворились від 3-х травматичних дій гострого предмету.
Також судом досліджені процесуальні рішення та документи: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019120100000130 від 26.05.2019; № 120191201000000156 від 15.06.2019 року; протокол тимчасового доступу до речей та документів, а саме до медичної картки стаціонарного хворого № 10375 ОСОБА_15 ; ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_26 від 09.07.2019 про арешт майна.
Наданий як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, рапорт ст. інспектор-чергового Онуфріївського ВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 від 15.06.2019 про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , доставки до приймального відділення лікарні з тілесними ушкодженнями у вигляді колотої рани грудної клітини, які отримав в ході бійки зі знайомим ОСОБА_6 , суд визнав недопустимим доказом, оскільки рапорт є внутрішнім документом, яким працівник поліції повідомляє начальника про певну подію та не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог КПК України, зокрема, ст.84 КПК України.
Всебічно, повно та неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов правильного висновку, що вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 Рішення «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.12.2012 року, заява №387/03). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 Рішення «Вєренцов проти України» від 11.07.2013 року заява №20372/11).
Також суд надав відповідну оцінку про безпідставність тверджень обвинуваченого та захисника щодо перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 на ст.162 КК України.
Враховуючи викладене, суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оцінених відповідно до ст.94 КПК України, які перебувають в узгодженому зв'язку між собою, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, доведена повністю та правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у житло та за ч.1 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України врахував, що обвинувачений вчинив тяжкі злочини.
Як особа обвинувачений раніше неодноразово судимий, має незняту та непогашену судимість, не має постійного місця роботи, а відповідно і джерела доходу, не одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на обліку в психоневрологічному чи наркологічному диспансері, посередньо характеризується за місцем проживання, схильний до вчинення правопорушень, зловживає алкогольними напоями.
Суд правильно не визнає щирим каяттям жалкування обвинуваченого з приводу вчиненого, оскільки щирим каяттям вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї вини у скоєнні злочину, який їй інкримінується, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Поряд з цим, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений відшкодував завдані матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_15 . ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень спочатку не визнавав, потім, після допиту потерпілого, свідків, дослідження письмових доказів по справі, неодноразово допиту судово-медичного експерта, проведення повторної судово-медичної експертизи, в своїх показанням зазначив, що за ч.1 ст. 121 КК України вину визнає та щиро кається, тому суд не вбачив підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом'якшує покарання.
Суд вірно відхилив доводи захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази та в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України в стані алкогольного сп'яніння, що не може бути визнано як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , адже під час допиту в судовому засіданні потерпілий та свідки, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, повідомляли, що вживали алкогольні напої. Підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань потерпілого та свідків у суду не було.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84,92,94 КПК. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати у справі № 643/20474/15-к.
Отже суд дійшов правильного висновку про те, що обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнав вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України в стані алкогольного сп'яніння.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, враховуючи конкретні обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність не знятої та не погашеної судимості, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України щодо межі покарання за вчинення замаху на злочин, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, без застосування положень ст.75 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.
Отже суд призначив обвинуваченому покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання, визначені положеннями статей 50, 65-67 КК України, що також не суперечить роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції щодо розміру призначеного покарання і вважає його обґрунтованим та вмотивованим. Крім того апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років призначено судом обвинуваченому із порушенням визначених у законі загальних засад.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_6 фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю та не оспорює їх.
В свою чергу при ухваленні вироку суд першої інстанції надав відповідну оцінку твердженням обвинуваченого та захисника про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та необхідності кваліфікації дій обвинуваченого за ст.162 КК України за ознаками порушення недоторканості житла, оскільки дане твердження захисника та обвинуваченого спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
За зазначених обставин доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого про перекваліфікацію дій з ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 на ст.162 КК України, апеляційний судом не переглядаються відповідно до ч.1 ст.404 КПК України.
Посилання обвинуваченого та його адвоката в апеляційних скаргах на необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст.121 на ч.2 ст.125 КК України за обставин, вказаних в апеляційній скарзі, та призначення покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, не можуть бути враховані апеляційним судом за наступних обставин.
Із досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що відповідно довідки №451/1 від 26.06.2019, наданої КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», ОСОБА_15 знаходився на стаціонарному лікуванні в торакальному хірургічному відділенні з 18.06.2019 з діагнозом проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва. Лівобічний після травматичний пневмогемоторакс. Операції - дренування лівої плевральної порожнини, відеоторакаскопія зліва, руйнування та видалення згорнутого гемотораксу.
Показаннями допитаних судом потерпілого ОСОБА_15 , свідка ОСОБА_13 , проведеними за їх участю слідчими експериментами, допитом експерта ОСОБА_22 , висновками судово-медичної експертизи №48 від 21.08.2019, №67 від 28.10.2019 (додатковим до висновку експерта №48 від 21.08.2019), повторної судово-медичної експертизи №50 від 19.08.2020 іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності підтверджується спричинення потерпілому ОСОБА_15 тяжких тілесних ушкоджень, а тому дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.
За зазначених обставин твердження обвинуваченого та його захисника про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.1 ст.121 КК України на ч.2 ст.125 КК України є безпідставними.
Будь - яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляційних скаргах не наведено, а тому апеляційний суд вважає необхідним апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області 16 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою в той самий строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4