Провадження № 22-ц/803/4529/21 Справа № 206/819/21 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
06 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана Олексія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_2 , -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О.А. про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.4 ст.183 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2021 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на те, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд застосував норми права, які не регулюють дані правовідносини, порушив його права на судовий захист гарантоване законодавством.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 , в порядку частини 1 статті 448 ЦПК України, звернувся до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шагана О.А. про відкриття виконавчого провадження.
Отже, скарга ОСОБА_1 підлягає поданню та розгляду в порядку Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», де статтею 448 врегульовано подання скарги.
Так, відповідно до даної норми процесуального права скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Норми, що містяться в Розділі VII ЦПК України, для сторони виконавчого провадження, яка звернулась до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, не передбачають обов'язку додання до скарги доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи. Навпаки, згідно частини 2 статті 448 ЦПК України саме на суд покладається обов'язок повідомити відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця про подання стороною виконавчого провадження такої скарги.
Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції послався на положення частини 4 статті 183 ЦПК України, якими передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Так, частиною 1,2 статті 183 ЦПК України, не виконання якої встановив суд, визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником; до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1)повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); 2)найменування суду, до якого вона подається; 3)номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4)зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5)підстави заяви (клопотання, заперечення); 6)перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7)інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що статті 182,183 ЦПК України входять до параграфу 2 Розділу III ЦПК України, тобто відносяться до норм процесуального права, які регулюють подання заяв (клопотань, заперечень) з процесуальних питань учасником справи при розгляді справи.
Скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця не є заявою, скаргою, клопотанням, запереченням тощо у розумінні положень, що містять норми процесуального права параграфу 2 Розділу III ЦПК України.
У частині 2 статті 183 ЦПК України викладено вимоги не до скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, поданої стороною виконавчого провадження (боржником, стягувачем) в порядку статті 448 ЦПК України, а до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які з процесуальних питань можуть бути подані стороною виконавчого провадження (боржником, стягувачем) чи суб'єктом оскарження (державним виконавцем, іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем) під час розгляду скарги сторони виконавчого провадження, поданої в порядку реалізації передбаченого статтею 447 ЦПК України права на звернення із скаргою до суду під час виконання судового рішення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).
За правилом ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Колегія суддів вважає, що повертаючи скаргу, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства, що визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2021 року скасувати і справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до ЦПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О