Справа № 806/2056/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
31 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час згідно з книгою нарядів та графіків чергувань за період з 01 грудня 2013 року по 06 листопада 2015 року, а також зобов'язати нарахувати та виплатити таку заборгованість разом із стягненням заборгованості з індексації такого додаткового грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час згідно з книгою нарядів та графіків чергувань за період з 07 листопада 2015 року по 31 серпень 2016 року, а також зобов'язати нарахувати та виплатити таку заборгованість разом із стягненням заборгованості з індексації такого додаткового грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги із врахуванням нарахованих коштів, надати довідку про такі додаткові види грошового забезпечення та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області грошовий атестат разом з довідкою про додаткові види грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивачі своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2021 року вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач в період з 01.12.2013року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області.
Вказана посада позивача потребувала оформлення доступу до державної таємниці і ОСОБА_1 отримав такий доступ за формою №2 відповідно до наказу УМВС України в Житомирській області від 11.01.2013р. № 1о/с ДСК.
З 07.11.2015 року по 31.08.2016 року позивач проходив службу на посаді старшого слідчого Баранівського відділення Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Вказана посада позивача потребувала оформлення доступу до державної таємниці і ОСОБА_1 отримав такий доступ за формою №2 відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області від 17.12.2015р. № 26о/с ДСК.
Вважаючи, що позивач має право на надбавку до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, на надбавку за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час, а також на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги із врахуванням нарахованих коштів, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням позивач, звернувся до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №806/2056/18 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Аналізуючи доводи апелянтів стосовно правомірності дій відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у відповідному розмірі до посадового окладу, суд зазначає наступне.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.
Згідно частини четвертої статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Згідно частини сьомої статті 22 Закону № 3855-ХІІ надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 (далі - Положення)
У пункті 1 Положення зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з пунктом 2 Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Положення такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Згідно з пунктом 6 Положення персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.
Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону № 3855-ХІІ.
Надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.
За змістом пункту 2 Положення, компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється п'ятнадцяти відсоткова надбавка.
Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте урядом на його виконання Положення.
Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів вважає, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання
компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Колегія суддів вважає, що для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з'ясувати обсяг функціональних обов'язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов'язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.
Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №813/2925/18, від 27.05.2020 року у справі №821/146/16.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу дійсно надавався доступ до державної таємниці за формою два, оскільки останній в той час перебував на номенклатурній посаді, яка потребувала оформлення допуску та надання допуску до державної таємниці Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області (Наказ УМВС України в Житомирській області від 11.01.2013 №1 о/с дск, Наказ ГУНП в Житомирській області від 17.12.2015 №26 о/с дск). Отже, посада, яку займав позивач, передбачала роботу в умовах режимних обмежень та 15% надбавку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт отримання позивачем у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, а також займана ним посада, яка передбачала режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, були підставою для призначення йому надбавки в розмірі, що визначений Положенням, з видачею відповідного розпорядчого документа.
При цьому, варто зазначити, що саме перебування особи на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою перебування на якій є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці, а відтак відсутність у позивача допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання ним посадових обов'язків.
Водночас, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянтів стосовно того, що протягом спірного періоду позивач не постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю, з огляду на те, що доказів наведеним обставинам відповідач до матеріалів справи не надав.
При цьому, судова колегія наголошує, що посада яку займав позивач, була безпосередньо пов'язана з виконанням робіт та завдань, пов'язаних з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становлять державну таємницю, а тому вказані обставини свідчать про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, за період з 07.11.2015 року по 31.08.2016 року.
Даючи оцінку доводам апелянтів стосовно відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації додаткового грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.08.2016 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг. Таким чином, індексація є гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з ростом індексу споживчих цін.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з включенням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Крім того, суд зауважує, що оскільки позовні вимоги у частині нарахування та виплати позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень підлягають задоволенню, відтак наявні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії та ГУНП в Житомирській області провести доплату позивачу одноразової грошової допомоги з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Щодо зобов'язання УМВС України в Житомирській області та ГУНП в Житомирській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами розділу IV. Грошові атестати Інструкції № 499 та розділу IV. Грошові атестати Порядку № 260, грошовий атестат до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України направляється виключно у випадку звільнення особи зі служби відповідно органів внутрішніх справ та органів національної поліції у зв'язку із виходом на пенсію.
Згідно вимог Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, для проведення перерахунку розміру пенсії таким особам направляється лише довідка про розмір грошового забезпечення за відповідною формою. Видача та направлення до головних управлінь Пенсійного фонду України довідок про додаткові види грошового забезпечення цим Порядком не передбачено.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу додаткового грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень задоволено, тому на переконання колегії суддів необхідно зобов'язати УМВС України в Житомирській області та ГУНП в Житомирській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача з включенням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довів обставини, на яких ґрунтуютьсяйого позовні вимоги.
Натомість, матеріалами справи не доведено, що відповідачі діяли у відповідності до норм чинного законодавства.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Граб Л.С. Біла Л.М.