Справа № 600/939/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Франовської К.С. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Чернівецького прикордонного загону про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить: визнати протиправними і скасувати наказ начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. № 161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом “и” (у зв'язку із систематичним невиконанням умов договору контракту) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби “Селятин” II категорії (тип Б).
В обґрунтування заяви заявник вказував, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. в справі № 824/497/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Чернівецького прикордонного загону про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, - відмовити повністю. Проте, заявник вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо правомірності звільнення та об'єктивного відношення до позивача. Зазначає, що в Чернівецькому прикордонному загоні є особи, які проходять військову службу маючи при цьому два і більше дисциплінарних стягнень, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відтак, на думку позивача, його ситуація є аналогічною, тому є підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, та правові підстави для визнання протиправними і скасування наказу начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. № 161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби позивача.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - відмовлено. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. в адміністративній справі № 824/497/18-а, - залишено в силі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. № 161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) частини 6 (із застосуванням ч.8) ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", його майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління державної прикордонної служби України від 24.04.2018 р. № 84-ос "По особовому складу" в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б);
- поновити його, ОСОБА_1 , на військовій службі на посаді начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б) з 25.04.2018 р.;
- стягнути з Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.04.2018 р. по день поновлення на посаді.
- стягнути з Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. у справі №824/497/18-а за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Чернівецького прикордонного загону про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В подальшому, у березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 р. у справі № 824/497/18-а за нововиявленими обставинами, в якій просить: визнати протиправними і скасувати наказ начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. № 161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом “и” (у зв'язку із систематичним невиконанням умов договору контракту) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби “Селятин” II категорії (тип Б).
В обґрунтування заяви заявник вказував, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо правомірності звільнення та об'єктивного відношення до позивача. Зазначає, що в Чернівецькому прикордонному загоні є особи, які проходять військову службу маючи при цьому два і більше дисциплінарних стягнень, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відтак, на думку позивача, його ситуація є аналогічною, тому є підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, та правові підстави для визнання протиправними і скасування наказу начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. № 161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби позивача.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не можна визнати нововиявленими в розумінні ст.361 КАС України, оскільки обставини, які мають істотні значення і на які посилається заявник зводяться лише до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи № 824/497/18-а.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другою статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті встановлено, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14 та від 13 лютого 2018 року № 815/756/14.
При цьому, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.
Суд також враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.
Заявником не надано жодних доказів, які спростовують факти, що було покладено в основу судового рішення від 20.12.2018 р. № 824/497/18-а, яке набрало законної сили.
Наявність нововиявлених обставин зводиться позивачем виключно із посиланням на те, що в Чернівецькому прикордонному загоні продовжують проходити військову службу при наявності дисциплінарних стягнень: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також дискримінаційне відношення стосовно нього. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження наведених тверджень заявника.
Таким чином, на переконання суду доводи заявника зводяться лише до переоцінки доказів, які досліджувалися під час розгляду справи № 824/497/18-а.
Колегія суддів зазначає, що суд не може здійснити переоцінку тих доказів, які зробив у рішенні від 20.12.2018 р. у справі 824/497/18-а, або оцінювати докази, які не оцінювалися судом з приводу встановлених обставин.
Доводи апелянта з приводу проходження військової служби ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також матеріали службових розслідування щодо вказаних осіб за період з 2017 р. по 2020 р. є доказами, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що встановлювались судом при прийняті рішення у справі № 824/497/18-а від 20.12.2018 р. та у відповідності до п.2 ч.4 ст.361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Відтак, особові справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також матеріали службових розслідування щодо вказаних осіб за період з 2017 р. по 2020 р. не можуть бути доказами у розгляді заяви за нововиявленими обставинами.
Доводи заявника про дискримінаційне поводження з ним також жодним чином ним не обґрунтовано, а в матеріалах справи відсутні жодні докази такого твердження заявника.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 43).
Колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається заявник, існували на час прийняття судового рішення про перегляд якого він просить, і були йому відомі. Відтак, доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи по суті.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/497/18-а від 20.12.2018 р., оскільки зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні вимог ст.361 КАС України, не впливають на правильність і законність рішення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2021 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Франовська К.С. Граб Л.С.