донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.07.2006 р. справа №35/86
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Діброви Г.І., Дзюби О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Маєвський Г.А. за дов. № 49/06 від 26.05.2006р.,
від відповідача:
Ігнатова Н.О. за дов. № Н-01/3453 від 07.11.2005р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк
на постанову (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
10.05.2006 року
по справі
№35/86
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" м.Донецьк
до
Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
про
стягнення 68770грн. 60коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця» суми 68770грн.60коп. за зберігання транзитної сірки у вагонах власності вантажовласника-нерезидента або орендованих ним у інших нерезидентів, як одержану безпідставно.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.05.2006р. по справі № 35/86 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс задоволені у повному обсязі.
Господарський суд при прийнятті рішення встановив, що позивач не замовляв залізниці послуг по зберіганню сірки, угоди на зберігання згідно зі ст.ст. 936, 937, 938 Цивільного кодексу України не укладено, та дійшов до висновку, що нарахування та списання відповідачем з особового рахунку позивача збору за зберігання транзитної сірки, що перевозилася на особливих умовах у вагонах власності вантажовласника-нерезидента або орендованих ним у інших нерезидентів, є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, Цивільного кодексу України, кошти у сумі 68770,60грн. визнані такими, що одержані відповідачем від позивача без будь-яких законних підстав.
Державне підприємство “Донецька залізниця» м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006р. у справі № 35/86 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення господарським судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно тлумачено і застосовано норми матеріального права, не прийнято до уваги норми і положення законодавства України, а саме: ст.ст. 909, 924, 936, 937, 938 Цивільного Кодексу України, ст. 22 Закону України “Про залізничний транспорт», ст.ст. 46, 110 Статуту залізниць України, п.п. 5, 7, 8 Правил зберігання вантажів, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення, п. 2 розділу 2 “Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1», тому він вважає, що висновки суду в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не ґрунтуються на повній та об'єктивній оцінці всіх обставин справи і не відповідають матеріалам справи.
Заявник скарги вважає, що вищевказаними нормативно-правовими актами не передбачено нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах у залежності від того, чи є вагони власністю Укрзалізниці, іноземних залізниць або орендованими.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що залізниця не надала документів, підтверджуючих надання позивачеві послуг по зберіганню сірки, оскільки у матеріалах справи є копії перевізних документів на перевезення транзитної сірки, копії актів загальної форми про затримку відповідних вагонів із сіркою на станції призначення з вини одержувача, накопичувальних карток про нарахування збору за зберігання вантажу та актів звірки, дані документи підписані представниками позивача без будь-яких заперечень.
Представник позивача просить рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006р. у справі №35/86 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Згідно зі статтями 28, 29 Закону України “Про судоустрій України» розпорядженням заступника голови суду Донецького апеляційного господарського суду призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення 68770грн. 60коп., які були безпідставно одержані Державним підприємством «Донецька залізниця» за зберігання транзитної сірки у вагонах, які не належать залізниці, у зв'язку з ненаданням послуг по збереженню вантажу.
В ході розгляду справи позивачем предмет та підстави позову у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не змінювалися.
Господарський суд Донецької області дійшов до висновку про те, що оскільки між сторонами не укладалось окремого договору на виконання додаткових операцій, послуга по зберіганню сірки у вагонах не замовлялась, тому наданими документами надання послуг по зберіганню сірки не доведено.
Висновок господарського суду про те, послуга по зберіганню вантажу залізницею не надавалась, оскільки сірка на ст. Маріуполь-Порт прибула в вагонах, приписаних до залізниць інших держав, перевантаження сірки в вагони Укрзалізниці не проводилось, а окремої угоди по зберіганню вантажів укладено у відповідності зі ст. 936, 937, 938 Цивільного кодексу України не було, вважається апеляційним судом помилковим, оскільки господарським судом не враховано положення ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин в сфері господарювання.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт складається з Закону України «Про транспорт», цього закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.
Згідно ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України Правила перевезення конкретизують передбачені статутом положення, що регламентують участь та обов'язки сторін в процесі перевезення вантажів.
Питання зберігання вантажів врегульовані Правилами зберігання вантажів, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 з наступними доповненнями та змінами від 31.01.2004р. та від 12.09.2005р.
Відповідно до п. 5 даних Правил якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно п. 8 Правил, збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці з моменту затримки.
Розмір зборів та штрафів й порядок їх стягнення передбачений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво № 1, затвердженим Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. № 551.
Пунктом 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 визначені розміри збору за зберігання вантажів в залежності від місця зберігання: на відкритих складах або у критих складах, вагонах (контейнерах).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що нарахування збору за зберігання вантажу в вагонах не ставиться в залежність від того, хто є власником або ж орендарем даних вагонів.
Параграфом 7 статті 21 Угоди про міжнародне вантажне залізничне сполучення також передбачено обов'язок відправника або отримувача оплатити залізниці всі витрати, які вона понесла у разі виникнення перешкод в перевезенні або видачі вантажів, обчислюваних у відповідності з внутрішніми правилами та тарифами, діючими на відповідних залізницях.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду про визнання неправомірними дій залізниці по списанню грошових коштів з особового рахунку відповідача в якості збору за зберігання вантажів у разі неукладення відповідних договорів зберігання в порядку, встановленому ст. 936, 937, 938 Цивільного кодексу України, є таким, що не відповідає закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, Правилам зберіганням вантажів, умовам укладеного між сторонами договору № 7 від 31.12.2004р. про організацію перевезення сірки транзитом через Маріупольський морський торговельний порт та перевалки за прямим варіантом вагон-судно.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», що діяло на підставі договору-доручення з вантажовласником-нерезидентом -фірмою «Федкомінвест Монако С.А.М.» № 18/2 від 30.04.2002р., та Державним підприємством «Донецька залізниця» був укладений договір № 7 від 31.12.2004р. про організацію перевезення сірки транзитом через Маріупольський морський торговельний порт та перевалки за прямим варіантом вагон-судно.
Пунктом 1.1 договору визначено, що даний договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією планування, затримками на підходах до станції Маріуполь-Порт вагонів з сіркою комовою та гранульованою, що надходить з території Російської Федерації через залізничні прикордонні переходи України на станцію Маріуполь-Порт з наступним перевантаженням в морські судна по прямому варіанту «вагон-судно».
Пунктом 1.3 договору встановлено, що даний договір передбачає плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів в вагонах, як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні подачі під вивантаження на станції Маріуполь-Порт.
У пункті 3.3 договору сторонами визначено, що збір за зберігання вантажів в вагонах нараховується відповідно до Правил перевезень вантажів (частина 1) розділ 7 пункт 8, Тарифного керівництва № 1 розділ 2 пункт 2 та телеграфної вказівки Укрзалізниці ЦЗМ 10/1905 від 24.11.2004р.
Пунктом 3.4 договору на сторін покладено обов'язок щомісячно робити звірку розрахунків по виконаним обсягам перевезень вантажів та здійсненим позивачем платежам. Звірка оформлюється актом (протоколом).
На виконання умов договору в листопаді-грудні 2005р. на станцію Маріуполь-Порт по накладним №№ Ф007916, Ф00715, Ф007860, Ф007801, Ф007908, Ф007963, Ф0077974, Ф007917, Ф007986, Ф007982, Ф007919, Ф008025, Ф008007, Ф008025, Ф008013, Ф008028, Ф008025, Ф008013, Ф008112, Ф008111, Ф008110, Ф008103, Ф008034 (наявних в матеріалах справи) відправник ТОВ «Астраханьгазпром» отримувач ТОВ «Лемтранс» надходив вантаж -сірка комова чи гранульована.
Актами загальної форми №№ 854, 852, 851, 850, 863, 864, 875, 872, 876, 894, 885, 890, 886, 888, 913 встановлено факти затримки вагонів з сіркою в зв'язку з відсутністю судна.
Відповідно до п. 2.6 «Правил розрахунків за перевезення вантажів», затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 664, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Державним підприємством «Донецька залізниця» з приводу затримки вагонів з сіркою на ст. Маріуполь-Порт складені накопичувальні картки №№ 16121464, 23121502, 28121523, 100137 та нарахований збір за зберігання вантажу з урахуванням приписів п. 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, відповідно яких збір за зберігання вантажу стягується після закінчення строку безоплатного зберігання, який визначається з 24-00 дати повідомлення отримувача про прибуття вантажу. Після цього вантаж зберігається безоплатно протягом доби. Накопичувальні картки підписані начальником ст. Маріуполь-Порт та представником позивача.
Таким чином між сторонами був укладений договір, в умовах якого сторонами визначено здійснення таких дій, як внесення плати за користування вагонами та сплату збору за зберігання вантажів у вагонах, як на підходах до станції Маріуполь-Порт, так і в очікуванні вивантаження на ст. Маріуполь-Порт.
В розділі 3 договору сторони встановили підстави та порядок уплати збору за затримку вантажів в вагонах, а саме в п. 3.4 договору сторони визначили, що облік затриманих з вини позивача вагонів на станції призначення здійснюється згідно Правил перевезень вантажів, розділу 6, пункту 8.
Матеріалами справи факт затримки сірки в вагонах підтверджений належно складеними документами. Збір за зберігання вантажу нарахований залізницею правомірно.
Висновок господарського суду про безпідставність списання залізницею грошових коштів з особового рахунку позивача в зв'язку з недоведеністю надання послуг по зберіганню вантажу в вагонах є таким, що не відповідає фактичним обставинам, та спростовується вищенаведеним.
При наявності даних обставин, рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006р. у справі № 11/18 підлягає скасуванню, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» суми 68770грн. 60коп. по заявленим в позовній заяві вимогам, які не змінювалися в ході судового розгляду, не підлягають задоволенню, оскільки умовами договору № 7 від 31.12.2004р. передбачена можливість надання залізницею послуг по збереженню вантажу та передбачений порядок та підстави нарахування збору за зберігання вантажу.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по оплаті державного мита при поданні позовної заяві в сумі 687грн. 71коп., оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118грн. 00коп. віднести на позивача, витрати по оплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою в сумі 343грн. 85коп. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2006р. у справі № 35/86 скасувати.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» м. Донецьк у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк суми 68770грн. 60коп. за зберігання транзитної сірки у вагонах власності вантажовласника-нерезидента або орендованих ним у інших нерезидентів, як одержану безпідставно, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс» м. Донецьк на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк 343грн. 85коп. суми державного мита, сплаченого відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Діброва Г.І.
Дзюба О.М.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС