Справа №635/8336/20
Провадження по справі № 1-в/635/143/2021
01 квітня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який мешкає без реєстрації: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, с. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 4 років позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 13 грудня 2017 року.
Кінець строку відбування покарання - 13 грудня 2021 року.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, посилаючись на те, що він за час відбування покарання має чотири заохочення, має на утриманні неповнолітню дитину, весь час працював, відбув більше 2/3 строку покарання.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого.
Інші особи, які беруть участь у справі, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого, він з 24 квітня 2018 року відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)». Згідно характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_5 , погодженої із заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_6 від 22 лютого 2021 року, засуджений характеризується з позитивного боку, дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений чотири рази, має три стягнення, які погашені у встановленому законом порядку; працевлаштований до промислової зони установи до дільниці з виготовлення поліетиленових пакетів, до праці ставиться з розумною ініціативою; підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті та порядку; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконання дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням; виконує передбачені законом вимоги персоналу установи; до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою; не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці; приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі; приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться із зацікавленістю; відповідно до ст. 126 КВК України прагне до підвищення та вдосконалення загальноосвітнього рівня, відвідує бібліотеку установи ; відповідно до ст. 127 КВК України приймає участь у роботі самодільних організацій, входить до складу ради колективу засуджених; відповідно до ст.ст. 110, 112, 113 КВК України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом листування, телефонних розмов, отримання посилок та передач. Згідно довідки про працевлаштування засудженого ОСОБА_4 , складеної заступником начальника планово-економічного відділу ОСОБА_7 та довідки про заробітну плату, складеної бухгалтером ДУ «Темнівська виправна колонія №100» ОСОБА_8 , ОСОБА_4 у період часу з травня 2018 року по листопад 2019 року та з травня 2020 року по січень 2021 року був працевлаштований до цехів №1,2 установи та до інструментальної дільниці, де виконував роботи з виготовлення штіфта, деталей до тракторів, сортування сировини, заточування ножів, виготовлення шезлонга, стільця, крісла, розкладачки.
Однак, не зважаючи на таку характеристику засудженого ОСОБА_4 , підстав вважати, що останній довів своє виправлення, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмеженьдля військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_4 , останній має шість непогашених судимостей, а саме був засуджений:
1)19 березня 2002 року апеляційним судом Харківської області за п. в ст. 93, п. і ст. 93 КК України (в редакції закону 1960 року), ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
2)27 квітня 2006 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 08 квітня 2009 року за відбуттям строку покарання,
3)25 лютого 2010 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 24 липня 2014 року за відбуттям строку покарання,
4)06 лютого 2018 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
5)13 березня 2018 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,
6)09 липня 2019 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
На даний час ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року за вчинення кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України (в редакції закону, який діяв на час вчинення) відносились до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.
Зазначені факти свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення.
З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення, засуджений жодним чином не довів, що він сумлінною поведінкою та ставлення до праці став на шлях виправлення.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 14 грудня 2017 року, за час тримання в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався, режим тримання не порушував. З 24 квітня 2018 року відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія №100».
Згідно Витягу з протоколу №37 від 09 вересня 2020 року засідання комісії державної установи «Темнівська виправна колонія №100» по розгляду матеріалів щодо умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України засудженому ОСОБА_4 відмовлено в представленні матеріалів до Харківського районного суду Харківської області на умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 на підставі ст. 81 КК України, як особі, яка не довела свого виправлення.
Після відмови комісії державної установи «Темнівська виправна колонія №100» в представленні матеріалів до Харківського районного суду Харківської області щодо умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України засудженому ОСОБА_4 як особі, яка не довела свого виправлення, до останнього не було застосовано жодного заохочення.
Крім того, суд враховує ту обставину, що засуджений за весь час відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності три рази - 29 грудня 2018 року та 02 травня 2019 року за неввічливе ставлення до іншого засудженого, вживання жаргонних та нецензурних слів, за що на нього було накладено стягнення у виді відповідно оголошення попередження та оголошення догани та 17 січня 2020 року - за неввічлеве ставлення до представників персоналу установи, за що на засудженого було накладено стягнення у виді попередження. І хоча вказані стягнення на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання погашені у всановленому законом порядку, їх накладення свідчить про те, що засуджений допускав порушення режиму тримання та не може свідчити про те, що засуджений протягом всього періоду відбування покарання бажав стати на шлях виправлення та перевиховатися.
Як вбачається зі змісту довідки про майновий позов, який підлягає відшкодуванню за вироком суду від 15 лютого 2021 року, складеної бухгалтером ОСОБА_8 , вироку Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року та вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року, за вироком маються процесуальні витрати, які стягнуті із засудженого на користь держави в сумі 8425,68 гривень, а також цивільний позов, згідно якого із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_9 стягнуто 700 гривень в рахунок матеріальної шкоди, 500 гривень - в рахунок моральної шкоди. Як свідчить вищевказана довідка, станом на 15 лютого 2021 року засуджений ОСОБА_4 достроково відшкодував 850 гривень безпосередньо перед розглядом клопотання, залишок заборгованості складає 8775,68 гривень. Отже, засуджений, достовірно знаючи про наявність таких витрат, будучи працевлаштованим в установі виконання покарань та отримуючи заробітну плату, за весь час відбування покарання відшкодував лише 850 гривень, матеріали справи не містять жодних даних про те, що засуджений, отримуючи заробітну плату, мав перешкоди для відшкодування судових витрат та матеріальної і моральної шкоди у повному обсязі.
Крім того, суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_4 у період часу з грудня 2019 року по квітень 2020 року не був працевлаштований, відомості щодо неможливості його працевлаштування у зазначений період з будь-яких підстав або до залучення його до робіт із благоустрою в матеріалах особової справи відсутні.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року та вважає клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_10 передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 05 квітня 2021 року.
Суддя ОСОБА_1