26.03.2021 Суддя Попова В. О.
Справа № 644/1422/14-ц
Провадження № 6/644/28/21
26.03.2021 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді - Попової В.О., за участю секретаря судового засідання Дашкової К.С., адвоката Тарасенко Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові заяву адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному районі у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, ОСОБА_3 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,-
До суду надійшла заява адвоката Тарасенко Д.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, уточнивши яку, представник заявника просила визнати виконавчий лист №644/1422/14-ц, виданий 16.07.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова (боржник - ОСОБА_1 , стягував - ОСОБА_2 ) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 573 665,48 грн, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування уточненої заяви представник зазначила, що Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року у справі №644/1422/14-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 19 липня 2010 року в розмірі 213448 грн. 72 коп., що за курсом НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 18150 доларів США, проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 56966 грн. 70 коп., що за курсом обміну НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 4844 долару США, три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 16417 грн. 32 коп., що за курсом обміну НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 1396 доларів США, неустойку в розмірі 286832 грн. 74 коп., а всього стягнуто 573665 грн. 48 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 1 218 грн. з кожного. В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Рішення набрало законної сили 17.06.2014 року. На виконання вказаного рішення 16.07.2014 року видано виконавчий лист.
26.01.2016 року Орджонікідзевським ВДВС у Харківського Міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49972444, в якій визначено : «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму стягнути 573665 грн. 48 коп.». Крім того, державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 57366,54 грн.
Разом з тим, 07.06.2016 року ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором (реєстровий № 2459, виданий 19.07.2010 року) видавник : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І.) на користь ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем ОСОБА_3 звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття її у власність. За результатами чого зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ОСОБА_3 . Тобто у відповідності до ст. 36 ЗУ « Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання спору. Таким чином вважає, що обов'язок боржника перед стягувачем є виконаним.
В судовому засіданні адвокат Тарасенко Д.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 заяву підтримала, обґрунтовуючи свої доводи аналогічно викладеному в ній.
Стягувач, представник третьої особи, представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки до суду не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступного.
Так судом встановлено, що Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року у справі №644/1422/14-ц (провадження № 2/644/943/14) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 19 липня 2010 року в розмірі 213448 грн. 72 коп., що за курсом НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 18150 доларів США, проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 56966 грн. 70 коп., що за курсом обміну НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 4844 долару США, три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 16417 грн. 32 коп., що за курсом обміну НБУ станом на 06 червня 2014 року становить 1396 доларів США, неустойку в розмірі 286832 грн. 74 коп., а всього стягнуто 573665 грн. 48 коп. Крім того, вирішено питання судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 1 218 грн. з кожного. В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили 17.06.2014 року. На виконання вказаного рішення 16.07.2014 року видано виконавчий лист.
З мотивувальної частини вищевказаного рішення вбачається, що 19 липня 2010 року позивач ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 20400 доларів США, уклавши з ними договір позики, який в той же день було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 2457 . В забезпечення виконання умов вказаного договору між сторонами був укладений договір іпотеки від 19 липня 2010 року, предметом якого була - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 43,8 кв.м.; загальною площею - 64,8 кв.м. Зазначені обставини у відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК доказуванню не підлягають.
26.01.2016 року Орджонікідзевським ВДВС Харківського Міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49972444 з примусового виконання виконавчого листа №644/1422/14 виданого 16.07.2014 року.
07.06.2016 року ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором (реєстровий номер 2459, виданий 19.07.2010 року) видавник : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І.) на користь ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем ОСОБА_3 звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття її у власність. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь - якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
На суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально - правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально - правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Дане узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 січня 2018 року в справі №755/15479/14-ц.
Обґрунтовуючи свої вимоги представник заявника адвокат Тарасенко Д.Ю. вказувала, що и у відповідності до ст. 36 ЗУ « Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання у спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тому обов'язок боржника перед стягувачем є виконаним.
Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).
Згідно з п.2 ч.1ст.1Закону України «Про іпотеку» ( в редакції чинній на 05 лютого 2018 року) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістомст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
Відповідно до приписів ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного (кредитного) зобов'язання, яке було забезпечене іпотечним договором.
Отже, положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов'язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначеніст.38 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
Таким чином, за змістом ст.ст.1,33,36 Закону України «Про іпотеку» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Згідно зі ст.37 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Із договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як іпотекодавцями з однієї сторони та ОСОБА_2 як іпотекодержателем з іншої сторони вбачається, що його укладено в забезпечення виконання зобов'язання , що виникло у іпотекодавця за договором позики від 19.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Розділом 11 договору іпотеки визначено задоволення вимог іпотекодержателя. В т.ч. зазначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Тобто сторони узгодили позасудовий порядок звернення стягнення. Разом з тим визначили і порядок такого звернення стягнення. Вказане узгоджується з положеннями статей 36 та 37 Закону України «Про іпотеку».
Отже, позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю, визначеною на момент звернення стягнення на предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, має наслідком припинення іпотечного зобов'язання на підставі абз.4 ч.1ст. 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання (кредитного договору) в порядку ч. 4ст. 36 Закону України "Про іпотеку".
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №927/84/16 та від 03 квітня 2018 року у справі №911/2798/16, від 20 червня 2018 року у справі №756/31271/15-ц у подібних правовідносинах.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами для державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 є іпотечний договір від 19.07.2010 року (реєстровий номер №2459) та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 19.07.2010 року за реєстровим №2459.
Посилань на звіт про оцінку майна, отриманого ОСОБА_3 у власність, надана інформація не містить.
Відповідно до п.3 Договору іпотеки вартість предмета іпотеки складає 300 000 гривень.
Суд вбачає, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року у справі №644/1422/14-ц (провадження № 2/644/943/14) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 19 липня 2010 року в загальному розмірі 573 665 грн. 48 коп., що значно перевищує вартість предмета іпотеки.
При цьому, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.
Станом на день розгляду заяви, виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні у органах виконавчої служби, що не оспорюється представником заявника.
Клопотання про витребування для дослідження в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження №49972444 з примусового виконання виконавчого листа №644/1422/14, виданого 16.07.2014 року, представник заявника - адвокат Тарасенко Д.Ю. не заявила.
З урахуванням викладеного, не можуть бути взяті до уваги посилання представника заявника - адвоката Тарасенко Д.Ю. на ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, якщо стягувачем було набуто право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, то вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання є недійсними. А саме, положеннями даної статті передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За змістом пункту 14 Іпотечного договору від 19.07.2010 зобов'язання, забезпечене іпотекою, буде виконаним, якщо виконано в повному обсязі договір позики.
Судом встановлено, що майнові зобов'язання боржників перед позикодавцем не задоволені в повному обсязі, а тому відсутні підстави вважати, що вони припинені.
Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що вартість іпотечного майна, на яке було перереєстровано право власності, має враховуватися державним виконавцем при виконанні рішення суду у виконавчому провадженні №49972444, оскільки як встановлено судом, зазначена вартість на момент звернення стягнення на предмет іпотеки не визначена суб'єктом оціночної діяльності, що суперечить розділу 11 договору іпотеки та вищевикладеним правовим позиціям Верховного суду.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, необґрунтована та не містить передбачених положеннями ст. 432 ЦПК України підстав для такого визнання, а отже приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 353, 432 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 02.04.2021 року.
Суддя Попова В.О.