Справа № 643/19039/20
Провадження № 2/643/1948/21
31.03.2021
31 березня 2021 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , якою просить розірвати шлюб з останнім, який зареєстрований 26 червня 1999 року в місті Харкові, міському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 615; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтовування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 червня 1999 року зареєстрований шлюб з відповідачем, від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сумісне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, сімейні відносини не підтримують з березня 2016 року, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають. Продовження сімейних відносин неможливо, сім'я розпалась та поновлена бути не може. Дитина залишилася мешкати разом з матір'ю. Відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки не надає.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова провадження у даній справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в якій роз'яснено порядок подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).
З боку сторін клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про визнання позову, в якій зазначив, що позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, а вимоги про стягнення аліментів визнає частково. Просить врахувати надані в добровільному порядку витрати на дитину з грудня 2020 року по січень 2021 року.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 26 червня 1999 року сторони зареєстрували шлюб в місті Харкові, міському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 615 (а.с.4).
З березня 2016 року сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, шлюб існує лише формально, від шлюбу неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд розриває шлюб, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і зберігання шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення та фактично встановлено у судовому засіданні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з вищенаведених підстав подальше існування сім'ї позивача з ОСОБА_2 не можливе, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Далі, судом встановлено, що за період перебування в шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується.
Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції 24.09.2004 (а.с. 5).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Судом встановлено, що після розірвання стосунків між батьками, позивач мешкає із дитиною окремо та самостійно її виховує і утримує, відповідач із сім'єю не проживає, матеріально допомоги не надає.
Отже, суд надійшов до висновку, що відповідач повинен утримувати неповнолітню дитину, оскільки обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.
Відповідач у своїй заяві про визнання позову зазначив, що у період з грудня 2020 року по січень 2021 року добровільно приймав участь у житті дитини, та просить при призначенні аліментів не враховувати вказаний період.
Однак, зазначені посилання відповідача суд не приймає до уваги, оскільки позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів 04.12.2020, відповідач зазначає, що добровільно надавав допомогу дитині з грудня 2020 року по січень 2021 року, доказів активної участі та матеріальному забезпеченні дитини в інший період часу з боку відповідача не надано, добровільна участь відповідача в житті дитини в період перебування даної справи в суді є особистим вибором відповідача, а також те, що положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Окрім того, кошти на гуртки, курси, репетиторів, тощо, відносяться до додаткових витрат на утримання дитини.
Частиною 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи те, що обидва батьки повинні утримувати свою дитину, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, а також враховуючи майновий стан відповідача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 04.12.2020, і до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує ці витрати з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 258, 263, 259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 112, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 26 червня 1999 року в місті Харкові, міському відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 615.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити без зміни.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 04.12.2020, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Сугачова