Справа № 629/5029/20
Номер провадження 2/629/156/21
РIШЕННЯ
02.04.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Женева» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що між Публічним акціонерним товариством «Платинум банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», та ОСОБА_1 07 жовтня 2013 року було укладено кредитний договір №00130/0009XSGF, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн строком до 07 жовтня 2016 року зі сплатою 29,99 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику у кредитні кошти на загальну суму 12000,00 грн. Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальником в повному обсязі не погашена. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 21 серпня 2020 року становить 64670,62 грн. та складається з: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 27468,17 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 2682,71 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 20225,92 грн., 3% річних у розмірі 2475,21 грн., інфляційного збільшення у розмірі 5504,62 грн., нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 6313,99 грн. На підставі викладеного, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Женева» заборгованість за кредитним договором №00130/0009XSGF від 07 жовтня 2013 року у розмірі 64670,62 грн., понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою суду від 03 березня 2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальності «Вердикт Капітал» задоволено, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до участі у справі як правонаступника первісного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів. У разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Матеріалами справи встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Платинум банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00130/0009XSGF від 07.10.2013 року.
Відповідно до умов кредитного договору ПАТ «Платинум банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 12000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 07 жовтня 2016 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 29,99 % річних. Розмір щомісячного платежу становить 780,00 грн.
З договору відступлення права вимоги №147 від 22 березня 2018 року встановлено, що ПАТ «Платинум Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія Женева» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №00130/0009XSGF від 07.10.2013 року укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1
16 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №16/01-01-П про відступлення прав вимоги та заміну кредитора, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Женева» відступила ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №00130/0009XSGF від 07.10.2013 року.
Оскільки на підставі даного договору відбулась заміна кредитора, тому ТОВ «Вердикт Капітал» вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
З розрахунку, наданого первісним позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 21 серпня 2020 року становить 64670,62 грн. та складається з: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 27468,17 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 2682,71 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) у розмірі 20225,92 грн., 3% річних у розмірі 2475,21 грн., інфляційного збільшення у розмірі 5504,62 грн., нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 6313,99 грн.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Позивачем не надано будь-яких доказів збільшення сторонами договору №00130/0009XSGF від 07.10.2013 кредитного ліміту, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми кредиту в розмірі 27468,17 грн. є безпідставно.
Із п.1.4 кредитного договору вбачається, що первісний кредитор ПАТ «Платинум Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн.
Відповідач зобов'язався повністю повернути кредит до 07 жовтня 2016 року, шляхом внесення щомісячної плати за ним, відповідно до графіка платежів до даного договору, який підписано позичальником в день укладення кредитного договору.
Із дослідженого судом графіка платежів вбачається, що відповідач повинен був сплачувати кожен місяць 780 грн., останній платіж у розмірі 631 грн. відповідач зобов'язався здійснити у липні 2016 року.
Зі змісту п.4.2 кредитного договору вбачається, що погашення заборгованості за кредитом здійснюється клієнтом шляхом сплати щомісячного платежу у розмір визначеному п.1.5 цього договору в період з 01 по 10 число включно кожного календарного місяця.
З приєднаного до матеріалів справи графіку платежів вбачається, що після липня 2016 року платежів за даним кредитом не передбачалося.
Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, як загального, так і спеціального. Вирішуючи дану заяву суд виходить з наступного.
У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст.1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на вищевикладене, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Позивач звернувся до суду з позовом 22 жовтня 2020 за допомогою засобів поштового зв'язку, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, передбаченого графіком.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника відповідача про сплив позовної давності та застосування позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами в межах строку кредитування.
Вимоги позовної заяви про стягнення нарахованих відсотків згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем в порядку ст.625 ЦК України, відсутні, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом. За встановлених у даній справі обставин не можна вважати таке прострочення триваючим.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 261, 267, 526, 530, 611, 625, 1049 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»», місцезнаходження за адресою: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Лозова, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Нововодолазьким РВ ГУМВС України в Харківській області 31 серпня 2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Смірнова