Провадження № 2/641/351/2021 Справа № 641/6735/20
29 березня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Фанда О.А.,
за участю секретаря судових засідань - Максимової Т.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності на 1/3 частку квартири за набувальною давністю, -
01 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на ⅓ частку квартири за набувальною давністю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що з 19 червня 2004 року, проживала та перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , з яким в подальшому 05 листопада 2005 року було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого їй перейшла у власність ⅔ частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що постійно проживає, сплачує комунальні послуги у цій квартирі, іншого майна у неї немає, кому належить ⅓ квартири їй невідомо.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що з 05 листопада 2005 року вона фактично користується усією спірною квартирою, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на позовну заяву, та просив повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. В позовній заяві ОСОБА_2 посилаючись на добросовісність володіння ⅓ частки спірної квартири зазначає, що їй невідомо про власника такої частки майна. Це спростовується тим, що 07 серпня 2018 року у справі 641/4442/18 відкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю разом з ОСОБА_4 з 2002 року по 2017 роки, та відповідно, визнати себе спадкоємцем за законом на ⅓ частки квартири яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . До вказаної заяви позивач надала копію витягу про реєстрацію права власності на ⅓ частку спірної квартири за ОСОБА_4 , відповідно вона знала хто є власником частки квартири, що підтверджується підписом ОСОБА_2 на позовній заяві. Виходячи з викладеного спростовується добросовісність володіння спірною квартирою.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, з 19 червня 2004 року.
05 листопада 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір довчного утримання за яким останній передав у власність позивачу належні йому на праві на праві приватної власності ⅔ частини квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про право на нерухоме майно №8975609 від 17 листопада 2005 року власником ⅔ спірної квартири є ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_1 ).
Встановлено та підтверджується наявними в справі доказами, що позивач з 05.11.2005 року є власником ⅔ частки спірної квартири. Зазначені обставини не заперечується відповідачем.
Власником іншої ⅓ частки вказаної квартири є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину 08.04.2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 14-1360.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 7 лютого 2014 року, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15,16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування інституту набувальної давності.
Набувальна давність не розповсюджується на заволодіння чужим майном обманним або іншим незаконним шляхом, а стосується випадків, коли власник майна не заявляє про своє право уже тривалий час, тобто фактично відмовляється від цього майна.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю і які не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
У разі виникнення спору встановлювати характер володіння (його добросовісність або недобросовісність) має тільки суд з урахуванням обставин справи.
За змістом вказаної норми набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
З підстав набувальної давності може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.
Позивач зазначає, що їй невідомо хто є власником ⅓ квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, вказані доводи спростовуються наступним.
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 641/4442/18 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом. До позовної заяви додано копію витягу №3633952 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на ⅓ квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 та копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.04.2004 року відповідно до якого після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем ⅓ спірної квартири стає ОСОБА_4 .
При цьому обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_6 посилалася на те, що проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю та здійснювала за нею догляд, оскільки остання потребувала сторонньої допомоги.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу було достеменно відомо хто є власником ⅓ квартири якою вона користується.
За набувальною давністю може бути набуте право власності на майно, яке не має власника, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за згодою власника, завжди знала хто є власником.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої палати Верховного суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17
Таким чином, підстави передбачені ст. 344 ЦК України для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . за набувальною давністю - відсутні.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 5,12,13,81,141,259,263,264,265 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності на 1/3 частку квартири за набувальною давністю - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, 7.
Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:https://reyestr.court.gov.ua/
Повний текст судового рішення складений 05 квітня 2021 року
Суддя: О. А. Фанда