Справа № 950/2287/19
2/950/19/21
22 березня 2021 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини;
Представник позивачки звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідачів, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куданівка м. Лебедин Сумської області помер батько позивачки - ОСОБА_6 . 27.05.2003 від імені останнього приватним нотаріусом Фурдиловим Ю.В. був посвідчений заповіт, відповідно до якого ОСОБА_6 все своє майно заповів доньці ОСОБА_3 . При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачці було відмовлено, у зв'язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини, яка не була подана нею через те, що вона є громадянкою РФ, проживає постійно в Росії. За місцем свого постійного проживання вона є опікуном інваліда І групи. У зв'язку з цим вона не мала можливості вчасно звернутися до нотаріуса для написання заяви про прийняття спадщини. Так як, на її думку, встановлений шестимісячний термін нею пропущений з поважних причин, то представник позивачки звернувся до суду і просить визначити додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
Представник позивачки в судовому засіданні ствердила позовні вимоги, просить їх задоволити. Зазначила, що спадкоємиця ОСОБА_3 є громадянкою РФ та, маючи родину, проживає постійно в Росії, а саме - Алтайський край. За місцем свого постійного проживання вона є опікуном інваліда 2-ої групи ОСОБА_7 , 1978 року народження, який потребує постійного стороннього догляду. В Лебедині, окрім батька позивачки, проживала, а також, проживає і на даний час, її рідна тітка, сестра померлого батька - ОСОБА_8 , яка за усною домовленістю із самою позивачкою протягом тривалого періоду часу, а саме, протягом останніх п'ятнадцяти років і здійснювала догляд за своїм братом ОСОБА_6 , а саме надавала всю необхідну допомогу по веденню домашнього господарства, придбанню продуктів харчування та ліків, забезпечувала йому своєчасний огляд лікарів, оскільки, останнім часом сам спадкодавець був тяжко хворим та потребував постійного стороннього догляду та турботи. А тому, саме сестра померлого ОСОБА_8 і повинна була спадкувати все наявне майно, що залишилося після смерті її брата. Про факт існування заповіту на користь позивачки вона не знала, оскільки батько позивачки, ніколи і нічого не говорив ні їй, ні своїй сестрі ОСОБА_8 , ані відповідачу по справі. Представник зазначила, що позивачка дізналася про існування заповіту від своєї тітки - ОСОБА_8 , влітку 2019 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог пояснила, що ОСОБА_3 могла спадкувати як спадкоємиця першої черги. Зазначила, що вона мала бути обізнана про законодавство щодо спадкування оскільки вже хоронила матір і зтикалася з оформленням спадщини. Зазначила, що ОСОБА_4 нотаріус не повідомляла про існування заповіту, причини через які ОСОБА_9 пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що зазначила в позові не є поважними
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечила проти позовних вимог ОСОБА_3 , пояснила, що вона дійсно не знала про заповіт, і вона на даний час здійснює догляд за інвалідом, до батька на похорон не приїжджала ОСОБА_3 не заперечувала щоб спадкове майно оформила тітка, сестра позивача, яка здійснювала за ним догляд. Однак, коли вона звернулася до нотаріуса, їй стало відомо про існування заповіту. Після цього вона в речах померлого знайшла заповіт про існування якого їй не було відомо і також не було відомо позивачці.
В судовому засіданні встановлені факти та відповідні їм правовідносини:
ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Куданівка в місті Лебедині Сумської області помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 02.01.2019 року Лебединським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Сумській області , а/запис про смерть № 01 від 02.01.2019 року (а.с. 16).
Факт родинних відносин між померлим та позивачкою стверджується наступними документами: копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 14) з якого встановлено, що батьками ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 (а.с. 15) з якого встановлено, що 16 квітня 1994 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , змінила прізвище на чоловікове ОСОБА_13 .
ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджено копією довідки, виданої реєстраційним відділом виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 63 (а.с. 65).
ОСОБА_6 за життя був складений та належними чином посвідчений заповіт на користь ОСОБА_3 1967 року народження, реєстровий № 2640 від 07.05.2003 року (а.с. 17) .
23 серпня 2019 року ОСОБА_3 , будучи громадянкою Російської Федерації, за місцем свого проживання - АДРЕСА_2 , звернулася до нотаріуса з заявою 22 НОМЕР_4 (а.с. 19) про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 нотаріусом було відмовлено в прийомі заяви про прийняття спадщини, оскільки нею пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого батька, що підтверджується відповідною постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вих. № 2263 /02-31 (а.с. 20), а також, роз'яснено, що вона має право на звернення до суду із позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини .
Відповідно до ст. 1270 ЦК України визначено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Статтею 8 ЦК України передбачено що, якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України та іншими законодавчими актами, вони регулюються тими правовими нормами ЦК, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 Цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. У відповідності до статті 1269 ЦК України , спадкоємець , який бажає прийняти спадщину , але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем , має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний термін. Однак, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини . Відповідно п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року відповідачами у таких справах є спадкоємці, які прийняли спадщину .
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).
Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, на нотаріуса покладено обов'язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.
З наданих нотаріусом відомостей (а.с. 51-80) встановлено, що після смерті ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа № 87/2019 від 12.04.2019, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса 12 квітня 2019 року звернулася сестра померлого ОСОБА_5 . Онук померлого ОСОБА_4 звернувся з заявою 27.06.2019 року. В обох заявах зазначено, що інші спадкоємці відсутні.
Відсутні відомості, що позивачку було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на її ім'я заповіту та, відповідно, наявності у неї спадкових прав.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивачки як спадкоємиці майна померлого ОСОБА_6 , а також те, що відповідачем у справі не оспорюється сам заповіт, також наведені позивачкою причини, які є об'єктивними та істотними труднощами, суд відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Допитана в судовому свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_3 її двоюрідна сестра, ствердила той факт, що ОСОБА_3 нічого не було відомо про існування заповіту, вона особисто повідомила позивачці про існування заповіту. Їй особисто стало відомо про існування заповіту від нотаріуса в липні 2019 року. Померлий нічого нікому про заповіт не говорив, хоча за життя у них були дружні відносини.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , суду повідомила, що ОСОБА_4 її син, онук померлого, він має право на спадщину. Відповідач, її син, вирішив подавати заяву на прийняття спадщини після того як дізнався, що спадкувати зібралася сестра померлого, яка є особою похилого віку. Їм було відомо, що у померлого є донька, однак вони нічого не знали про неї. Нотаріус не сказала про існування заповіту. Про те що померлим був складений заповіт вона та її син, дізналися після спливу шести місяців після смерті ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином суд доходить висновку, що, строк для прийняття спадщини за заповітом пропущено позивачкою ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що їй протягом тривалого часу не було відомо про те, що її померлий батько залишив заповіт на її ім'я, а також про існування спадкового майна та його склад.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, необізнаність спадкоємиці про наявність заповіту, свідчить про поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини. Дана правова позиція, зокрема, висловлена Верховним Судом України у справі № 6-1320цс17 від 23.08.2017 року, а також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 01.02.2017 року у справі № 306/27/15-ц.
Суд, враховуючи надані позивачкою докази, вважає поважною причину пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини, тому відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України їй необхідно визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого батька.
Керуючись статтями 12, 13, 83, 89, 133, 141, 200, 247,258, 259, 265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Визначити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк терміном три місяці з моменту набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Лебедині Сумської області ОСОБА_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області.
Повний зміст рішення виготовлений 01.04.2021 року.
Суддя Бакланов Р. В.