Справа № 577/1918/19
Провадження № 1-кп/577/47/21
01 квітня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі кримінальне провадження №12019200080000157 від 18.02.2019 року по обвинуваченню:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, освіта середня-спеціальна, не працює, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судима,
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Сумської області Глухівського району, с. Сварково, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня-технічна, працюючого комірником в магазині «Канц Партнер», одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.2 КК України,-
15.02.2019 року близько 02.00 години ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_6 відпочивали у нічному клубі «Водолей», розташованому по АДРЕСА_3 , де також перебувала і потерпіла ОСОБА_5 . Раніше вказані особи не були знайомі і жодних неприязнених відносин між ними не було.
На танцювальному майданчику вказаного розважального закладу, на якому знаходилось багато відвідувачів, ОСОБА_5 випадково зіткнулася з ОСОБА_6 , на грунті чого виникла сварка, ініціатором якої була остання. Під час словесного конфлікту вони схопили одна одну за волосся, внаслідок чого ОСОБА_5 впала на праве коліно на підлогу від чого виникло тілесне ушкодження у вигляді набряку м'яких тканин правого колінного суглобу. Коли ОСОБА_5 намагалася піднятися, до них підійшов ОСОБА_7 , який грубо порушуючи громадський порядок та норми моралі, з мотивів неповаги до суспільства, з метою самоствердження, за рахунок інших осіб, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаходячись в громадському місці, в присутності сторонніх осіб, порушуючи нормальну роботу вказаного розважального закладу, схопив потерпілу за волосся та з силою кинув на підлогу, внаслідок чого ОСОБА_5 впала на сідниці отримавши тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій сідниці у верхньому зовнішньому квадранті. Продовжуючи злочинні хуліганські дії, ОСОБА_7 наніс два удари носаком взутої ноги по лівому стегну ОСОБА_5 , чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця лівого стегна. У цей час присутні в кафе відвідувачі відтягнули ОСОБА_7 від потерпілої, чим припинили подальше побиття, а ОСОБА_5 покинула танцювальний майданчик.
Через деякий час ОСОБА_5 повернулась до танцювального залу, де під час танцю між нею та ОСОБА_6 знову, за ініціативою останньої, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 почала тягнути потерпілу за волосся. Помітивши це, ОСОБА_7 підбіг до ОСОБА_5 схопив за волосся і потягнув її внаслідок чого потерпіла впала на підлогу. Скориставшись цим ОСОБА_6 , яка знаходилась праворуч від ОСОБА_5 , нанесла три удари носаком взутої ноги в ліву ділянку спини потерпілої, чим спричинила тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин спини зліва. Коли ОСОБА_5 намагалася підвестись, ОСОБА_7 , продовжуючи злочинні хуліганські дії, перешкоджаючи піднятись і тримаючи її за волосся знову кинув її на підлогу та двічі вдарив головою об бетонну підлогу, спричинивши сильний фізичний біль та тілесне ушкодження у вигляді струсу головного мозку. У цей час відвідувачі втрутившись у конфлікт допомогли потерпілій піднятись, але, не заспокоївшись і продовжуючи неправомірні дії, ОСОБА_7 з силою штовхнув потерпілу від чого та знову впала на підлогу. Після цього, відвідувачі кафе допомогли ОСОБА_5 підвестися та вивели з розважального закладу.
Хуліганські дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбувалися протягом тривалого часу і виразилися у грубому порушенні громадського порядку в розважальному закладі з мотивів явної неповаги до суспільства (відвідувачів кафе) та супроводжувалися особливою зухвалістю у вигляді навмисного спричинення ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з приводу чого остання перебувала на лікуванні КНП КМР КЦРЛ.
Отже, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винними себе не визнали і просять їх виправдати, при цьому, кожен окремо, пояснили наступне:
- ОСОБА_6 , що у вказаний вище день та час вона спільно з чоловіком ОСОБА_7 та друзями відпочивали в кафе «Водолей», де вживали спиртні напої. Танцюючи на танцювальному майданчику потерпіла ОСОБА_5 , з якою раніше знайома не була, неодноразово наносила удари ліктем в спину (3-4 рази). Вважаючи, що удари наносяться навмисно і уникаючи конфлікту, вона відходила в сторону, але після чергового удару зробила ОСОБА_5 зауваження. У відповідь остання висловилась брудною лайкою, а потім штовхнула від чого вона впала на підлогу. Тоді потерпіла почала бити її руками по голові, а далі схопила за волосся і декілька разів вдарила головою об підлогу. Сторонні люди, що танцювали поряд розборонили їх відтягнувши від неї ОСОБА_5 , а потім допомогли підвестися. Проте, потерпіла продовжила наносити їй удари по голові. У цей час підійшов чоловік ОСОБА_7 і намагався захистити закриваючи руками її голову. Потім вони з чоловіком сіли за свій стіл, а ОСОБА_5 із залу вивів охоронець. До їх столику підійшла незнайома дівчина з хлопцем і стала пред'являти претензії чоловіку, що той начебто побив ОСОБА_5 , однак чоловік спростував це. Потім до ОСОБА_7 підішли знайомі потерпілої і також почали звинувачувати у побитті останньої, на що чоловік відповів, що потерпілу не бив, а лише захищав дружину. Після цього усі розійшлись. Далі вона побачила, як потерпіла вже билася з іншою жінкою і що відбувалося потім не знає.
Додала, що раніше з ОСОБА_5 не була знайома, на її погляд остання того дня була нетвереза, з приводу нанесених потерпілою тілесних ушкоджень до правоохоронних органів і експерта не зверталася. Позов потерпілої не визнає, тому як вважає себе не винною.
- ОСОБА_7 вказав, що того дня близько 02:00 год. разом з дружиною ОСОБА_6 та друзями відпочивали в кафе «Водолей», де вживали спиртні напої святкуючи «День Валентина». У цей час побачив, що ОСОБА_5 , з якою раніше знайомий не був, вчиняє хуліганські дії, а саме на танцювальному майданчику б'є незнайому дівчину, у зв'язку з чим охоронець вивій ОСОБА_5 із зали. Його дружина ОСОБА_6 пішла танцювати, а він залишився за столиком. Потім побачив, як ОСОБА_5 наносить дружині, яка лежала на підлозі, удари кулаками по голові та тримаючи за волосся б'є головою об підлогу. Присутні розборонили жінок. Підійшовши до них відштовхнув ОСОБА_5 , яка намагалася продовжувати побиття, і забрав дружину, а охоронець в черговий раз вивів потерпілу із зали. Через деякий час вони побачили, як ОСОБА_5 почала бійку з ОСОБА_8 , яка раніше сиділа за одним столиком з ними. Коли разом з дружиною він йшов до вбиральні, то на них знову напала ОСОБА_5 , яким чином це відбувалось вже не пам'ятає. Усе це продовжувалось протягом години.
Позов потерпілої не визнає, оскільки ніякого злочину не вчиняв.
Не зважаючи на невизнання підсудними вини, вчинення ними злочину доводиться наступними доказами.
Показами потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що у вказаний день та час відпочиваючи у нічному клубі «Водолей» танцювала на танцмайданчику. Поряд танцювала ОСОБА_6 з якою раніше не була знайома. Під час танцювальних рухів вони з ОСОБА_6 зачепилися руками після чого схватилися за волосся. Потім хтось штовхнув її, хто саме не бачила, оскільки волосся закривали обличчя, від чого впала на коліна і вдарившись головою об стіл трохи знепритомніла. У цей час відчула удари ногами по тулубу в ліву бокову частину, кількість не рахувала. До неї підійшла знайома ОСОБА_9 , яка спробували припинити побиття, але ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_10 . Охоронець і ОСОБА_11 допомогли підвестись і запропонували викликати швидку, проте вона відмовилась. З метою заспокоїтись вийшла на вулицю, де розповіла подрузі ОСОБА_12 , що її побили. Настя запропонувала піти до вбиральні і привести себе в порядок, після чого разом вони повернулися до танцювального майданчику, де вона показала подрузі чоловіка, який її побив, а саме ОСОБА_7 . Коли вони з Настею танцювали хтось її штовхнув від чого вона опинилася на підлозі та відчула удари в ліве підребер'є, при цьому хтось тримав за волосся і також бив ногами в спину. Потім відпустили і вона піднявшись підійшла до Насті, яка стояла з матір'ю. Поряд стояв ОСОБА_13 , який штовхнув її внаслідок чого вона впала на підлогу, а потім нахилився, взяв за волосся, у цей час вона лежала на спині, і потилицею став бити об підлогу. Скільки разів вдарив не пам'ятає. Сторонні люди допомогли піднятися і вона пішла із зали. Коли проходила біля ОСОБА_14 , то останній вдарив її рукою в обличчя від чого вона знову впала на підлогу. Незнайомий чоловік допоміг піднятися і вийти із зали. Сидячи на підвіконні вона плакала, а ОСОБА_15 з мамою заспокоювали. Почувала себе погана, бо сильно боліла голова та тулуб, але від допомоги швидкої, запропонованої подругами, відмовилась. Більше до зали не поверталась. Прийшовши додому розповіла про цей конфлікт сестрі, а з ранку звернулася до лікаря, який запропонував госпіталізацію. Проте вона спочатку відмовилась, а вже наступного дня, оскільки нудота і головна біль посилились, лягла у лікарню.
Додала, що того дня дійсно трохи вжила спиртних напоїв, бо святкувала «День Валентина», однак п'яною не була. Як її били розповіли ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .
Заявлені позовні вимоги підтримує і просить стягнути з обвинувачених матеріальну шкоду в розмірі 1297,39 грн., що складається із понесених витрат на лікування та моральну - 20000 грн., яку вона зазнала внаслідок побиття з приводу чого перебувала на лікуванні у медичному закладі.
Свідок ОСОБА_18 вказала, що 15.02.2019 року разом з матір'ю ОСОБА_19 та ОСОБА_5 прийшли на дискотеку до розважального закладу «Водолей», де танцювали. Потім вона вийшла на вулицю до матері, а коли поверталася, то на зустріч, уся в сльозах з розпатленим волоссям, вибігла із зали ОСОБА_20 , яка повідомила, що зазнала побиття від якогось чоловіка. Про це ОСОБА_21 розповіла і її матері. Потім у двох з ОСОБА_22 вони повернулися до танцювальної зали, де продовжили танцювати в процесі чого побачила як ОСОБА_20 почала штовхатись з жінкою, це була ОСОБА_23 , а ОСОБА_13 , з яким раніше знайома не була, піднявся із-за столу підійшов до ОСОБА_24 та штовхнув чи вдарив точно сказати не може, внаслідок чого остання впала спиною на підлогу. ОСОБА_13 присів поряд, хтось тримав ОСОБА_25 за волосся, хто саме не пам'ятає, а ОСОБА_23 била потерпілу ногами по спині. Вона почала відтягувати ОСОБА_14 від ОСОБА_24 , але у відповідь ОСОБА_13 штовхнув її і вона відлетіла. У цей час до зали зайшла мати, якій вона показала, що б'ють ОСОБА_25 . Мати почала відтягувати від ОСОБА_24 , а вона вибігла із зали віддати речі. Повернувшись побачила, як ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_25 рукою в обличчя від чого остання впала на підлогу і поплила, а потім присівши поряд взяв за волосся і вдарив разів тричі головою об підлогу. Після цього ОСОБА_13 відійшов, а сторонні люди допомогли ОСОБА_24 піднятись, оскільки та ледь трималася на ногах. Коли ОСОБА_21 вже підвелась ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_24 і ще раз вдарив рукою в обличчя від чого остання знову впала на підлогу. Допомігши піднятись вони з потерпілою вийшли із зали до вбиральні, де привели себе в порядок, а згодом разом пішли додому. Ніяких конфліктів у ОСОБА_26 з іншими присутніми в кафе людьми не було. Наступного дня ОСОБА_21 поскаржилась на погане самопочуття.
Свідок ОСОБА_27 , мати потерпілої, пояснила, що про побиття доньки їй повідомили по телефону, оскільки на той час перебувала у м.Києві. Через день повернулася додому і побачивши, що ОСОБА_24 становиться все гірше, почалась блювота, запаморочення, сильно боліла голова тощо наполягла на лікуванні у лікарні. Їй телефонував ОСОБА_28 і пропонував закрити справу, але вона не погодилась.
Свідок ОСОБА_19 показала, що того дня разом з донькою ОСОБА_17 , подругою на ім'я ОСОБА_29 та ОСОБА_30 перебували у розважальному закладі «Водолей», де танцювали. Через деякий час вона разом з ОСОБА_29 вийшла на вулицю, а коли повернулась, то побачила, як ОСОБА_13 штовхнув її доньку ОСОБА_15 , яка впала на присутніх в залі людей. Підбігши до доньки запитала, що трапилось. У відповідь ОСОБА_15 сказала: «Дивись, б'ють ОСОБА_31 ». Повернувшись вона побачила, що ОСОБА_13 тримає за волосся ОСОБА_32 , яка сиділа на підлозі, а дружина ОСОБА_14 , ОСОБА_23 била потерпілу ногами по спині. Два незнайомих хлопця відтягли ОСОБА_33 від ОСОБА_24 , а інші присутні - ОСОБА_14 . Після того, як ОСОБА_25 підняли і та проходила поряд з ОСОБА_34 , останній схватив потерпілу правою рукою за обличчя і розвернувши повалив на підлогу від чого ОСОБА_21 падаючи на спину вдарилась головою об підлогу. Нахилившись ОСОБА_13 взяв ОСОБА_25 за волосся і тричі вдарив головою об підлогу від чого та втратила свідомість. Присутні знов відтягнули ОСОБА_14 і допомогли підвестись ОСОБА_24 . Підійшовши до ОСОБА_35 вона запитала за що побили ОСОБА_25 . У відповідь почула, що ОСОБА_21 толкнула ОСОБА_33 у живіт, а чоловік заступився. Під час розмови з ОСОБА_36 побачила, що ОСОБА_13 знову штовхнув ОСОБА_25 , яка впала на підлогу. Присутні відвідувачі в черговий раз притримали ОСОБА_14 перешкоджаючи побиттю ОСОБА_24 , допомогли піднятись і вийти із зали. Разом з донькою та ОСОБА_22 вони вийшли на вулицю, де пропонували викликати швидку, оскільки ОСОБА_21 скаржилась на головну біль, однак та відмовилась. Хвилин через 30 вони разом пішли додому. Наступного дня їй зателефонувала ОСОБА_37 мати і спитала, що трапилось, при цьому повідомила про погане самопочуття доньки.
Того дня ОСОБА_21 п'яною не була і ні до кого із присутніх в закладі не чіплялась. Вечір безумовно був зіпсований.
Наведені обставини потерпіла, а також свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтвердили і під час слідчих експериментів проведених з кожним із них на досудовому слідстві. При цьому в ході вказаної процесуальної дії вони продемонстрували механізм нанесення тілесних ушкоджень (а.с.154-155, 156-157, 158-159).
Згідно висновків судових медичних експертиз механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний ОСОБА_19 та ОСОБА_5 при проведенні з ними слідчих експерементів, співпадає з тілесними пошкодженнями, які малися у ОСОБА_5 , не співпадає лише в кількості та локалізації нанесених ударів (162-164, 165-167).
За висновком судово-медичного експерта № 135 від 25.04.2019 року у гр.
ОСОБА_5 на час обстеження мали місце синець на лівій сідниці у верхньому зовнішньому квадранті. На час госпіталізації - синець лівого стегна, набряк м'яких тканин правого колінного суглобу. Знаходилась на стаціонарному лікуванні у КНП КМР КЦРЛ відділення 28 з 17.02.2019 по 23.02.2019 з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, астено-цефалгічний синдром, забій м'яких тканин спини зліва.
Дані ушкодження виникли від дії тупих предметів, що підтверджується характером пошкодження. По часу спричинення ушкодження могли утворитися в час указаний потерпілою, що підтверджується кольором синця та записами медичної документації.
По ступеню важкості ЗЧМТ: струс головного мозку, синець, набряк мяких тканин згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Астено-цефалгічний синдром є захворюванням і згідно п. 4.7. в оцінку ступеню важкості братися не може.
В момент спричинення тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися як у вертикальному, так і в горизонтальному або близькому до них положеннях. Дані ушкодження могли утворитися від дії тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, ноги взуті у взуття та інші предмети.
Виходячи з наявності тілесних ушкоджень потерпілій було спричинено не менше однократної дії травмуючого предмету (а.с.151-153).
Згідно протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпіла ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19 вказали на ОСОБА_7 , як чоловіка, який спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 (а.с.168-170, 171-173, 174-176).
У судовому засіданні була переглянута відеозапис з камери спостережень розважального закладу «Водолей» зроблена в день вчинення злочину на якій підтверджена присутність ОСОБА_7 , чому не заперечував і останній, та потерпілої ОСОБА_5 . Проте безпосередні події, що відбувалися того дня, зокрема спричинення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 ця відеозапис не містить, хоча доводить сам факт перебування вказаних осіб у певний день, час та місці (а.с.177-178).
Про правдивість наведених вище показів потерпілої та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 свідчить їх послідовність, узгодженість між собою та висновками судових медичних експертиз. Деяка незначна розбіжність в поясненнях цих осіб, зокрема в послідовності подій, кількості нанесених ударів тощо, на переконання суду, не ставить під сумнів їх правдивість і вказує лише на суб'єктивне сприйняття кожним із них обставин, що відбувалися того дня.
На переконання суду зібрані стороною обвинувачення докази повністю доводять винність підсудних у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень саме з хуліганських спонукань.
Даний висновок зроблений з урахуванням правової позиції висловленої у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №442/66/16-к, у якій зазначено наступне.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти.
При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу. Хуліганські дії можуть супроводжуватися ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством.
Разом із тим, надавати правильну кримінально-правову оцінку хуліганству та відмежовувати його від інших кримінально караних діянь належить, зокрема, за об'єктом злочину і такою ознакою суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і установлених у суспільстві правил поведінки.
Тому наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у розважальному закладі «Водолей», що знаходиться по вул. Вирівська, 50 в м.Конотоп, тобто в людному місці, де обвинувачена ОСОБА_6 , використовуючи незначний (нікчемний) привід (зачепилися руками з потерпілою під час танців) ініціювала конфлікт, що переріс у побиття ОСОБА_5 , як самою ОСОБА_6 , так і її чоловіком ОСОБА_7 . При цьому нанесення тілесних ушкоджень потерпілій відбувалось кілька разів через певні проміжки часу в присутності відвідувачів закладу, які фактично припиняли ці хуліганські дії відтягуючи підсудних від ОСОБА_5 .
Зазначене дає підстави для висновку про наявність в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а твердження захисника ОСОБА_4 та обвинувачених про відсутність складу цього кримінального правопорушення є безпідставними.
Суд не бере до уваги покази надані підсудними та свідками ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 під час судового розгляду, оскільки їх пояснення не тільки протирічать між собою, що свідчить про їх неправдивість, а й спростовуються зібраними по справі доказами наведеними вище.
Отже, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вина яких у вчиненні злочину доведена, повинні нести відповідальність, передбачену санкцією ч.2 ст.296 КК України.
Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу.
Призначаючи покарання суд враховує тяжкість, ступінь та суспільну небезпечність скоєного кримінального правопорушення, особу кожного із обвинувачених, думку потерпілої, яка наполягає на покаранні запропонованому прокурором у вигляді позбавлення волі, обставини справи, а саме, в принизливій формі та в присутності великої кількості людей, побиття ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який є чоловіком та фізично сильнішим, потерпілої жінки ОСОБА_5 , відсутність у кожного із обвинувачених обтяжуючих відповідальність обставин та наявність пом'якшучих - раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають на утриманні двох неповнолітніх дітей, а для ОСОБА_6 , що вона є жінкою.
З урахуванням викладеного, ставлення підсудних до скоєного, кожен із яких жодним чином не розкаявся і навіть не вибачився перед потерпілою, суд приходить до переконання, що співмірним буде покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому строк цього покарання і спосіб відбуття необхідно визначити з огляду на стать, роль та активність неправомірних дій кожного із обвинувачених під час скоєння злочину.
Отже, суд вважає, що до ОСОБА_6 , яка є жінкою і матір'ю двох дітей, виправлення якої за висновком органу пробації можливо без ізоляції від суспільства, слід застосувати ст.75 КК України і призначити покарання з іспитовим строком.
Разом з тим, ОСОБА_7 повинен відбувати покарання реально в місцях позбавлення волі.
Позов потерпілої підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.
Згідно з частинами першими статей 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частинами другими цих статей.
У приписах ч. 4 ст. 1193 ЦК України вказано, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
За положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Задовільняючи позов потерпілої в повному обсязі суд дійшов беззаперечного висновку про його доведеність, зокрема підтверджена матеріальна шкоди в розмірі 1297,39 грн., що складається із витрат понесених на придбання ліків під час лікування від злочину, а також заподіяння моральної шкоди, яка є очевидною і визначена в розмірі 20000 грн. з урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке було вчинено у людному місці, кількості та тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, які є легкими, класифікації злочину скоєного підсудними, який, відповідно до ст. 12 КК України, законодавцем віднесений до нетяжких, перебування потерпілої на лікуванні внаслідок спричинених тілесних ушкоджень. Тому визначений ОСОБА_5 розмір моральної шкоди, на переконання суду, буде достатньою сатисфакцією завданих душевних страждань.
Провадження за позовом фінансового управління Конотопської міської ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, необхідно закрити внаслідок відмови від вимог через добровільне відшкодування обвинуваченим цих витрат.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись: ст.ст. 128, 368, 370, 371, 374 КПК України,-
Визнати винними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного, за ч.2 ст.296 КК України призначивши наступне покарання:
- ОСОБА_6 у вигляді одного року позбавлення волі.
Відповідно до статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
- ОСОБА_7 - один рік шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженим не обирати, а строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у солідарному порядку, на користь ОСОБА_5 1297 грн. 40 коп. матеріальної шкоди та 20000 грн. - моральної, а всього 21297 грн. 40 коп.
Прийняти відмову фінансового управління Конотопської міської ради від позову про стягнення з ОСОБА_6 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину і провадження за цим позовом закрити.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після проголошення вручити кожному із обвинувачених та прокурору.
Суддя ОСОБА_1