Справа № 591/8019/20
Провадження № 2/591/1080/21
29 березня 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Северинової А.С.,
з участю секретаря cудового засідання - Бабич В.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/8019/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукова Світлана Фаридівна, Сумська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
У грудні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За життя ОСОБА_4 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємицею усього майна, що належало ОСОБА_4 , є її матір ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. За життя у 1992 році вона склала заповіт, яким заповіла усе своє майно своїй дочці ОСОБА_2 , позивачці по справі. У листопаді 2001 року вона подала заяву до Улянівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 . ОСОБА_5 , перебуваючи на пенсії, також своєчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 . В подальшому, ОСОБА_5 подав до Улянівської державної нотаріальної контори заяву про зупинення видачі правовстановлюючих документів по причині звернення до суду. За життя ОСОБА_5 спадщину після смерті матері ОСОБА_6 не отримав.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. За життя йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 . Вказану квартиру успадкувала його дочка ОСОБА_3 , відповідачка по справі. Спадщину, яка складається з 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 2/9 частин земельного паю площею 2,79 га ріллі, що розташований на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області ОСОБА_3 не оформляла.
Позивачка отримала у спадщину 7/9 частин однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 7/9 частин земельного паю площею 2,79 га ріллі, що розташований на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області. У вересні 2019 року вона мала намір зареєструвати місце проживання її дочки ОСОБА_7 у вказаній квартирі, проте отримала відмову у реєстрації місця проживання з підстави відсутності згоди одного зі співвласників. Починаючи з січня 2001 року в цій квартирі проживає її дочка разом з чоловіком. Її дочка намагалась домовитись з відповідачкою про подальше оформлення на позивачку спадщини на 2/9 часток зазначеної квартири, проте домовленість відсутня.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
04 січня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій вона просила визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також на 2/9 частин земельного паю площею 2,79 га ріллі, що розташований на території Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 79).
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Однак, оскільки визнання відповідачем позову в частині визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Суми суперечить закону, а питання щодо визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 частин земельного паю не стосується предмета позовних вимог, тому ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В подальшому, у заявах від 01 березня 2021 року відповідачка ОСОБА_3 вказала про помилковість написання нею заяви про визнання позову та про розгляд справи згідно чинного законодавства (а.с. 172, 173).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позив задовольнити. Відповідачка ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Від третіх осіб приватного нотаріуса Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукової С.Ф. та Сумської міської державної нотаріальної контори надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачки ОСОБА_4 (а.с. 9, 10).
За життя ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира по АДРЕСА_3 (а.с. 13).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її мати ОСОБА_6 (а.с. 90).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла (а.с. 11).
За життя вона склала заповіт, посвідчений 05 березня 1992 року Вирівською сільською радою Білопільського району Сумської області, яким усе своє майно, де б воно не було, з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а.с. 99 на звороті).
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її діти - дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 , подавши до Улянівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с. 84, 86 на звороті, 88 на звороті).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамуковою С.Ф., спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_2 , якій належить 7/9 часток у спадщині, яка складається з однокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 (а.с. 14, 107 на звороті).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а.с. 12).
Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла його дочка ОСОБА_3 , відповідачка по справі, звернувшись до Другої Сумської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 120-151).
Згідно з вимогами частин 1 та 3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Як передбачено пунктами 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, ураховуючи обставини того, що мати позивачки - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, тому до спірних правовідносин щодо спадкування позивачкою після смерті матері ОСОБА_6 необхідно застосовувати положення чинного на час відкриття спадщини Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Частиною 1 статті 529 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно з частиною 1 статті 534 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
При цьому, вимогами статті 535 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
За положеннями статті 548 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з частиною 1 статті 560 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняли її діти - позивачка ОСОБА_2 за заповітом, а також її син ОСОБА_5 за законом, подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. За життя ОСОБА_5 спадщину після смерті матері не оформив, проте відповідно до вимог статті 548, 560 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому до спірних правовідносин щодо спадкування після його смерті необхідно застосовувати положення чинного на даний час Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як передбачено частинами 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За положеннями частини 1, 3 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Водночас, положеннями статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, у свою чергу, успадкував разом із позивачкою ОСОБА_2 майно після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому відсутні підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/9 часток однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , оскільки матеріалами справи доведено, що спадкоємицею вказаної частини нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 є відповідачка ОСОБА_3 . При цьому, відсутність у неї свідоцтва про право на спадщину на вказану частку спірного майна не може слугувати підставою для позбавлення її права на спадщину, оскільки відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки в позові ОСОБА_2 відмовлено, тому відсутні підстави для відшкодування понесених нею судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукова Світлана Фаридівна, Сумська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Шамукова Світлана Фаридівна, місцезнаходження: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Сумська міська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Суми, просп. Шевченка, буд. 3.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.
Суддя А.С. Северинова