іменем України
05 квітня 2021 року
м. Харків
справа № 645/2845/16-ц
провадження № 22ц/818/611/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
імена (найменування) сторін:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року в складі судді Шарка О.П.,
В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Сафіра Федіра Олеговича звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 16 875,40 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2010 року б/н в розмірі 16 875,40 грн та 1 378,00 грн судового збору.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 16 875,40 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з підстав, передбачених статтею 1054 ЦК України.
21 квітня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення.
Заява мотивована тим, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи.
Зазначає, що заочне рішення ухвалено без врахування правової позиції, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року заява ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року залишена без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для перегляду заочного рішення суду першої інстанції, передбачені статтею 288 ЦПК України, відсутні. Судові повістки, направлені на адресу відповідача, повернуті з позначкою «не проживає», копія ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 була направлена. Крім того, інформація щодо розгляду справи була розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення процесуального права, неправильне застосування норм матеріального, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи. Зазначає, що заочне рішення ухвалено без врахування правової позиції, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості.
АТ «КБ «ПриватБанк» заочне рішення суду першої інстанції не оскаржило, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, за правилами частин першої-п'ятої статті 74 ЦПК України в редакції 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місяця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 76 ЦПК України в редакції 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручили, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Частина першої статті 224 ЦПК України в редакції 2004 року закріплювала, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дану цивільну справу суд першої інстанції призначав до розгляду на 10 серпня 2016 року, на 12 серпня 2016 року, на 20 жовтня 2016 року та на 08 листопада 2016 року.
Проте повістки про виклик, зокрема на 20 жовтня 2016 року та на 08 листопада 2016 року, повернулись з відміткою «не запит». Інші відомості щодо направлення ОСОБА_1 повісток про виклик на зазначені дати у справі відсутні, як і будь-які інші докази повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив 08 листопада 2016 року заочне рішення у відсутності відповідача без будь-яких доказів його належного повідомлення про судове засідання, на що звертає увагу ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ІЦПК України).
Враховуючи викладене, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Щодо суті спору, то судова колегія зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що 13 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 16 875,40 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 грудня 2010 року б/н, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем.
Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 3,0%, розмір щомісячних платежів (що включає сплату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
01 вересня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строком дії до червня 2018 року.
Останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснив 30 серпня 2015 року в сумі 18,84 грн.
З указаним позовом банк звернувся в червня 2016 року.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із письмових поясненьПолфьорової Яни Володимирівни - представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що за період з 31 травня 2015 року по 30 квітня 2016 року заборгованість за процентами за користування кредитом з урахуванням процентної ставки за рік 36,0% (3,0% на місяць) становить суму в розмірі 2 338,56 грн із розрахунку: 6 960,00 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 0,1% (відсоткова ставка за день : 100 х 336 днів прострочки, який відповідачем не спростовано.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів, судова колегія керується таким.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем, також передбачено:
- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць - нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочки за кредитом або процентами 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму від 50,00 грн та більше;
- штраф при порушенні строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів: 500,00 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені в розмірі 1 131,16 грн відсітні.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2010 року б/н в загальному розмірі 10 578,34 грн (заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 960,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 2 338,56 грн, штрафи в розмірі 500,00 грн (фіксована частина та в розмірі 779,78 (фіксована частина).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частин першої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати документально підтверджуються: понесені позивачем за подачу позовної заяви - в розмірі 1 378,00 грн; понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги - в розмірі 2 067,00 грн (а. с. 1, 201).
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягнення судовий збір в розмірі 861,25 грн із розрахунку: 16 875,40 грн (позовні вимоги) : 10 578,34 грн (задоволені позовні вимоги) = 1,6; 1 378,00 грн : 1,6; з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 765,56 грн із розрахунку: 16 875,40 грн (позовні вимоги) : 6 297,06 грн (позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено) = 2,7; 2 067,00 : 2,7.
За правилами частин десятої, тринадцятої 13 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплатити одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З рахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 95,69 грн із розрахунку: 861,25 грн - 765,56 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2010 року б/н в розмірі 10 578,34 грн грн (десять тисяч п'ятсот сімдесят вісім грн 34 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 95,69 грн (дев'яносто п'ять грн 69 коп.).
Позов в іншій частин залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина