Справа №758/9006/20
/заочне/
30 березня 2021 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Береза П.Р.
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Михаленко Л.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом адвоката Михаленко Лесі Степанівни (адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» (адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд.19, оф.115; 79005, м. Львів, вул. Вороного, 2, ЄДРПОУ 41661563), треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 17), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Маляр Ян Анатолійович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарас Володимирович, зареєстрований в реєстрі за № 1352, таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи позов покликається на те, що відповідно до виконавчого напису передбачено стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС», заборгованість, що виникла по кредитному договору №2/П/16-2007-840 від 07.03.2007 (надалі - Кредитний договір), Договору про відступлення прав вимоги №GL2N79275_266nB, однак заборгованість з кредитного договору вже була предметом розгляду спору в Подільському районному суді м. Києва у справі №758/12262/14-ц, в якій 08.102.205 було винесено рішення по справі, відповідно до якого суд задовільнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та вирішив стягнути, солідарно, з ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) кошти в сумі 5 941 ( п'ять тисяч дев'ятсот сорок один) дол. США 76 центів , що станом на 16 травня 2014 року є еквівалентом 69 846 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн.55 коп. Крім цього, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Тобто, виконавчі написи не можуть вчинятися щодо зобов'язань, які виникають на підставі кредитних договорів.
Позивач та його представник позивача в ході розгляду справи позов підтримали з мотивів, наведених у ньому.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повідомленнями. Пояснень на позов не подали. Суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Водночас, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об'єктивну неможливість відповідача та представників третіх осіб прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв'язку, а також неможливість забезпечить участь у судовому засіданні уповноваженого представника.
З врахуванням тривалості провадження у справі, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК).
На підставі наданих суду доказів встановлено, що 07.03.2007 між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» було укладено Договір «Автопакет» № 2/П/16-2007-840 (а.с.14-17).
30.07.2020 приватним нотаріусом Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 1352 від 15.06.2020, яким нотаріус запропонував стягнути з Позивача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС» заборгованість, що виникла по вищевказаному кредитному договору №2/П/16-2007-840 від 07.03.2007, Договору про відступлення прав вимоги №GL2N79275_266IПB від 02.03.2020 року, на загальну суму 222 141,22 грн (а.с.18).
24.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем було відкрито виконавче провадження № 62414267 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1352, який виданий 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем (а.с.12-13).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, постанова у справі № 756/7916/15-ц, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З позовної заяви вбачається, що позивач з наявністю у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» не згідний, оскільки не погоджується з розрахунком та сумою заборгованості, що визначена в оспорюваному виконавчому написі № 1352 від 15.06.2020, вважає її штучно збільшеною ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ХАУС», а отже такою, що не є безспірною.
Водночас, з досліджених судом доказів встановлено, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» не було дотримано всіх вимог передбачених підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Позивач заперечує існування боргу, відображеного в оскаржуваному виконавчому написі, оскільки вважає, що заборгованість з кредитного договору вже була предметом розгляду спору в Подільському районному суді м. Києва у справі №758/12262/14-ц, в якій 08.10.2015 було винесено рішення по справі, відповідно до якого суд задовільнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та вирішив стягнути, солідарно, з ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кошти в загальній сумі 69 847 грн (а.с.23-24).
Водночас в оспорюваному виконавчому написі № 1352 від 15.06.2020, заборгованість яка підлягає до стягнення з Позивача складає вже 222 141,22 грн.
Позивач вважає, що виконання вказаного судового рішення, відповідно до положень ЦПК України, здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а не на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому, після отримання оспорюваного виконавчого напису № 1352 від 15.06.2020, не погоджується з сумою заборгованості, яка вказана у ньому та зазначає, що вона є значно більшою, ніж у рішенні суду, а тому заборгованість не може вважатись безспірною в розумінні Закону України «Про нотаріат».
Вказані обставини свідчать про недотримання приватним нотаріусом вказаних вимог Порядку чим було порушено права позивача щодо можливості спростування розміру заборгованості.
Також, оскільки відповідач не з'явився в судове засідання та не скористався своїм правом на подачу відзиву та спростування доводів позивача, не можна стверджувати про надання стягувачем нотаріусу оригіналу кредитного договору та усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Разом з цим, відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якою стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили, тим самим встановивши обов'язок для стягувача для одержання виконавчого напису надавати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.
Оскільки не встановлено, що стягувачем надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та слід визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1352, який виданий 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем.
З урахуванням наведеного, оскільки встановлено наявність підстав для скасування виконавчого напису нотаріуса та наявність підстав, які свідчать, що борг не є безспірним, позов підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Про питання практики застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди йдеться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК України).
За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості, як головного мотиву присудження відповідної компенсації.
Усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.
У цьому контексті, суд враховує визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги».
Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути, як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , зіткнувшись із проблемами, пов'язаними із евакуацією в нічний час його автомобіля в межах виконавчого провадження №62414267 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1352, який виданий 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем , зазнав моральних страждань, душевних переживань та тривог, які не забезпечували йому гарантованих конституційних прав і свобод.
З врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано суду об'єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому матеріальної шкоди в розмірі 3000 грн. у причинному зв'язку з діями відповідача.
Відповідно до п.1,4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить витрати: на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших професійних дій, необхідних для розгляду справ або підготовки до її розгляду.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентованост.137 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатом та Позивачем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 5/ПД від 05.08.2020 яким передбачено надання Правової допомоги в межах вирішення питання врегулювання спірних взаємовідносин із Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2\П16-2007-840.
Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 800,00 грн.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарас Володимирович, зареєстрований в реєстрі за № 1352, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» (ідентифікаційний код 41661563) моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» (ідентифікаційний код 41661563) судові витрати на надання правничої допомоги в планову розмірі 14 800 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.04.2021 року.
Суддя І.Р.Волоско