Справа № 758/15762/16-ц
Категорія 26
15 лютого 2021 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, -
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просить визнати недійсним частину кредитного договору № 85019791463, а саме у п. 7.3 від 01 травня 2015, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк».
Позов мотивований тим, що «01» травня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі відповідач), було укладено кредитний договір № 85019791463 від 01 травня 2015 року за умовами якого товариство зобов'язалося надати позивачу кредит в розмірі 14 863,40 грн з терміном повернення до 05.11.2016 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач повинен сплачувати кредиторові щомісяця фіксовану суму в розмірі 1 104 грн. 50 коп., яка складається із частини основного боргу, процентів, плати за обслуговування кредиту. Відповідно до договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних від непогашеної суми кредиту. За пунктом 2.5 цього договору плата за обслуговування кредиту розраховується за певною формулою та залежить від коефіцієнта зміни курсу Національного банку України (далі - НБУ) долара США до гривні. Пунктом 7.3, а указаного договору передбачено, що у разі дострокового погашення кредиту за ініціативою позичальника плата за дострокове погашення також розраховується за певною формулою. 4 серпня 2015 року позивач достроково виконав всі платежі за кредитним договором, сплативши 14 863 грн. 41 коп. На теперішній час відповідач станом вимагає дострокового повернення боргу шляхом сплати у повному обсязі заборгованості, нарахованих процентів, комісії та штрафні санкції, що на 29.08.2016 року становило 1 974,46 гривень.
Ухвалою від 23.12.2016 р. (суддя Богінкевич С.М.) відкрито провадження за вищевказаним позовом.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.11.2017 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.
Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв'язку з чим розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства, виходячи з наступного. Між Позивачем та ПАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір та договір страхування (оферти) №85019791463 від 01.05.2015 року. Відповідно до п. 2.2. договору сума кредиту - 14863,40 грн., строком на 18 місяців, розміром процентної ставки, % річних - 0,01%, абсолютне значення подорожчання - 5017,58 грн, загальною сумою платежів за розрахунковий період 19880,98 грн. Позивачем підтверджено у позові факт неповної оплати грошових коштів за даним кредитним договором. Факт погодження та укладення кредитного договору позивач засвідчив підписом, тобто погодився з формою, змістом та умовами даного договору. Умови договору є несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, а у разі коли це зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення теж підлягають зміні, або договорів може бути визнаний недійсним в цілому. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, а у разі коли це зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення теж підлягають зміні, або договір може бути визнаний недійсним в цілому. Факт погодження та укладення кредитного договору позивач засвідчив підписом, тобто погодився з формою, змістом та умовами даного договору, та отримав кредитні кошти. Таким чином свобода договору визначає право громадян вступати чи утримуватись від вступу в будь-які договірні відносини. Укладення кредитного договору було волевиявленням позивача. З урахуванням вищезазначеного, до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема можуть відноситися: відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов'язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо.» Тобто, саме відсутність у договорі переліку таких послуг може бути підставою для визнання умов несправедливими (недійсними) на підставі ч.2. ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», адже всупереч принципу добросовісності наслідком стане значний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, в частині встановлення жорстких обов'язків, тоді як надання такої послуги здійснюється виключно на власний розсуд виконавця і на підставі ст. 19 вищезазначеного закону,- у випадку якщо умови підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів. Відповідно до «Стандартні положення та умови Європейського банку реконструкції та розвитку» від 01.05.2006 року у п Ь) розділу 3.05. «комісія за зобов'язання й разова комісія» «Позичальник зобов'язується сплатити Банку разову комісію в розмірі одного відсотка (1%) (або таку іншу суму, згадану в Кредитній угоді) основної суми Кредиту.». На підставі визначення по формулі, що наведена у Постанові Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, чинній на момент укладення кредитного договору, на підставі якої обраховується сукупна вартість кредиту та що визначає зобов'язання Банку щодо зазначення сукупної вартості кредиту та розміру всіх супутніх послуг у п.3.3. вказано: а) Потік - сума коштів, яку споживач сплачує банку та/або іншим особам за кредитом. До потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту. б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Пункт 3-І - вищезгаданої постанови, передбачає, що: «Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Тобто, включення у договір переліку послуг спрямована виключно на мінімізацію ризиків визнання умов недійсними. Позивач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до кредитора за додатковими роз'ясненням положень, ні до, ні під час, в тому числі і щодо розміру заборгованості чи існування такої ні після його укладення. Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що встановлення банком одноразової комісії, як супутньої послуги за обслуговування валютного кредиту, є обґрунтованим, а з урахуванням узагальнення судової практики можливо зробити висновок, що на підставі невиконання взятих на себе зобов'язань позивач намагається хоч якимось чином зменшити суму заборгованості.
В судове засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, просив задовольнити позов з підстав, наведених в ньому.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладані договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 01 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір № 85019791463 від 01 травня 2015 року, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позивачу кредит в розмірі 14 863,40 грн з терміном повернення до 05.11.2016 року.
Відповідно до умов кредитного договору позивач повинен сплачувати кредиторові щомісяця фіксовану суму в розмірі 1 104 грн. 50 коп., яка складається із частини основного боргу, процентів, плати за обслуговування кредиту.
На підставі договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 0,01% річних від непогашеної суми кредиту.
4 серпня 2015 року позивач достроково виконав всі платежі за кредитним договором, сплативши 14 863 грн. 41 коп.
Однак, відповідно до п.7.3 договору, на який посилається позивач, дострокове погашення кредиту здійснюється в наступному порядку: а) Позичальник має звернутись до представника Банку за адресою Банку або будь-якого з Кіосків з метою розрахунку заборгованості за кредитом (включаючи проценти, нараховані на суму кредиту, що достроково погашається, а також суму комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розраховану на повний місяць, в якому здійснюється дострокове погашення) та оформлення письмової заяви на дострокове погашення кредиту за встановленою банком формою (заява), яка має бути надана банку не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до запланованої дати дострокового погашення; б) Банк здійснює розрахунок заборгованості Позичальника за кредитом; в) Позичальник, у відповідності до зробленого банком розрахунку забезпечує не пізніше дати, що передує дострокового погашення, перерахування на рахунок Банку або на Рахунок Позичальника, вказаний у графіку платежів сум грошових коштів, достатніх для 1) погашення кредиту; 2) сплати нарахованих до дати дострокового погашення процентів; 3) сплати суми комісії, що розраховується за повний місяць, в якому відбувається дострокове погашення, інших платежів належних до сплати платежів згідно з Кредитним договором. Під повним місяцем розуміється період, та визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів».
Тобто, плата за дострокове погашення кредиту розраховується не за формулою, а саме намір щодо дострокового погашення оформлюється за формою-заявкою.
Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Факт погодження та укладення кредитного договору позивач засвідчив підписом, тобто погодився з формою, змістом та умовами даного договору.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача. Несправедливі умови не повинні включатись у договори зі споживачами.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, а у разі коли це зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення теж підлягають зміні, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.
У викладеній 08.06.2016 у справі № 6-330 цс16 правовій позиції, аналізуючи норму ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ВСУ дійшов висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до ст. 10, ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічна позиція викладена у листі НБУ №40-117/2093-6134 від 16.06.2007 року «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», в якому зазначено, що «При визначенні переліку супутніх послуг банки мають керуватися положеннями ч. 1 ст. 509 ЦПК (відповідно до яких об'єктом зобов'язання є дії однієї сторони на користь другої), а також вимогами ч. 17 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч. 5 ст. 1 розділу І та ст. 4 розділу II Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Відсутність або невизначеність (недостатня визначеність) зазначених елементів зобов'язання може бути підставою для оспорювання (або невизнання) факту виникнення зобов'язальних відносин. У разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки знати в деталях предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу, а також отримати зазначену послугу належно якості, відповідно до умов договору.
Факт погодження та укладення кредитного договору позивач засвідчив підписом, тобто погодився з формою, змістом та умовами даного договору, та отримав кредитні кошти.
Таким чином свобода договору визначає право громадян вступати чи утримуватись від вступу в будь-які договірні відносини. Укладення Кредитного договору було волевиявленням позивача.
Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів: заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.
Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).
За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.
З урахуванням вищезазначеного, до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема можуть відноситися: відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов'язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо.»
Тобто, саме відсутність у договорі переліку таких послуг може бути підставою для визнання умов несправедливими (недійсними) на підставі ч.2. ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», адже всупереч принципу добросовісності наслідком стане значний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача, в частині встановлення жорстких обов'язків, тоді як надання такої послуги здійснюється виключно на власний розсуд виконавця і на підставі ст. 19 вищезазначеного закону,- у випадку якщо умови підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів.
Відповідно до «Стандартні положення та умови Європейського банку реконструкції та розвитку» від 01.05.2006 року ) розділу 3.05. «комісія за зобов'язання й разова комісія» «Позичальник зобов'язується сплатити Банку разову комісію в розмірі одного відсотка (1%) (або таку іншу суму, згадану в Кредитній угоді) основної суми Кредиту.».
На підставі визначення по формулі, що наведена у Постанові Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, чинній на момент укладення кредитного договору, на підставі якої обраховується сукупна вартість кредиту та що визначає зобов'язання Банку щодо зазначення сукупної вартості кредиту та розміру всіх супутних послуг у п.3.3. вказано: а) потік - сума коштів, яку споживач сплачує банку та/або іншим особам за кредитом. До потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.
Пункт 3.1. вищезгаданої постанови, передбачає, що: «Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Тобто, включення у договір переліку послуг спрямовано виключно на мінімізацію ризиків визнання умов недійсними.
Відповідно до п. 17 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини справи, крім того доказування не ґрунтується на припущеннях.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Відповідно до «Узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює захист прав споживачів, у справах про визнання кредитних договорів недійсними» наголошено, що «Переважна більшість судових спорів, щодо визнання кредитних договорів недійсними пов'язана з неможливістю своєчасного виконання позичальником взятих на себе договірних зобов'язань по поверненню кредиту через зміни у його фінансовому стані.».
Проте позивач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору № 85019791463 від 01 травня 2015 року не відкликав, і навіть не звертався до кредитора за додатковими роз'ясненням положень, ні до, ні під час, в тому числі і щодо розміру заборгованості чи існування такої ні після його укладення.
Відповідно до п. З п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вказано, що «Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.».
Отже, суд погоджується із запереченнями сторони відповідача, які підтверджені доказами та засновані на законі, та вважає неприйнятними твердження позивача, оскільки вони не відповідають умовам договору та суперечать вимогам закону.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та такими, що не засновані на законі та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню і сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в розмірі 551,2 грн.
На підставі викладеного, ст. 526, ч.1 ст. 626, ст. 627, ст. 1054, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження за адресою: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4; код ЄДРПОУ 14282829) про визнання частково недійсним кредитного договору - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова